Рішення

від 17.05.2018 по справі 917/2/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2018Справа № 917/2/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш"

до 1) Приватного підприємства "Промінвестенерго"

2) Фізичної особи-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни

про визнання договору недійсним

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Промінвестенерго" (далі -відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект" (далі -відповідач-2) про визнання недійсним договору поставки № 11/07-14/1 від 11.07.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передбачивши в розділі 4 договору порядок проведення розрахунків тільки в євро та не виразивши ціну договору у грошовій одиниці України - гривні, на думку позивача, сторони порушили вимоги ст. 524 ЦК України, ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 198 ГК України, оскільки права проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства позивач та відповідач не мають.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.01.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" Приватного підприємства "Промінвестенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект" про визнання недійсним договору передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази направлення на юридичну адресу Приватного підприємства "Промінвестенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект" копії позовної заяви вих. № 29/12 від 29.12.2017, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

06.02.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази направлення на юридичну адресу Приватного підприємства "Промінвестенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект" копії позовної заяви вих. № 29/12 від 29.12.2017, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 01.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 917/2/18 призначено на 22.03.2018.

14.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.03.2018, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 відмовлено Фізичній особи-підприємцю Мілютіній Наталії Олександрівні у задоволенні клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі № 917/2/18, призначеного на 22.03.2018, у режимі відеоконференції.

19.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особа-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни надійшло клопотання про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, в якій заявник просить суд визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" зловживанням процесуальними правами та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" в дохід державного бюджету штраф у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за зловживання процесуальними правами та вчинення дій з метою перешкоджання судочинству, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" перешкоджає судочинству, дії якого, на думку заявника, направлення на безпідставне затягування розгляду справи № 917/965/17 у Господарському суді Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" заборгованості за договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014.

Також, 20.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника, в якій заявник повідомляє суд, що 24.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект" (первісний кредитор) та Фізичною особою підприємцем Мілютіною Наталією Олександрівною (новий кредитор) було укладено договір №1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014 року, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (Боржник) на підставі Статуту, у зв'язку з чим просить суд залучити до участі у справі №917/2/18 Фізичну особу-підприємця Мілютіну Наталію Олександрівну - правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш".

22.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача-1 подав клопотання, в якому повідомляє, що у зв'язку з відрядженням та неможливістю представника Приватного підприємства "Промінвестенерго" бути присутнім у судовому засіданні просить суд розглянути справу № 917/2/18 без участі представника відповідача-2 за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 22.03.2018 розглянувши подане Фізичною особою-підприємцем Мілютіною Наталією Олександрівною клопотання про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності обставин, з якими положення статті 135 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість накладення штрафу, суд залишив подане Фізичною особою-підприємцем Мілютіною Наталією Олександрівною клопотання без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 клопотання Фізичної особа-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни про залучення до участі у справі №917/2/18 правонаступника - задоволено; замінено відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект" у справі №917/2/18 на його правонаступника - Фізичну особу-підприємця Мілютіну Наталію Олександрівну; розгляд справи відкладено на 19.04.2018.

29.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.04.2018, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Мілютіній Наталії Олександрівні у задоволенні клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі № 917/2/18, призначеного на 19.04.2018, у режимі відеоконференції.

17.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особа-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 зазначає, що зобов'язання здійснити поставку обладнання за оскаржуваним договором повністю виконане, а всі розрахунки щодо часткової оплати вартості поставленого обладнання здійснено ТОВ Завод Укрбудмаш в національній валюті України - гривні, що підтверджується банківськими виписками. Крім того, представник відповідача-2 просив застосувати строки позовної давності. Також у своєму відзиві повідомив суд про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач-2 очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 6800, 00 грн. з яких: зустріч, консультація клієнта (1 година) - 680 грн.; аналіз чинного законодавства, судової практики, побудова стратегії захисту прав клієнта ( 2 години) - 1360, 00 грн.; розробка клопотання про залучення до участі у справі правонаступника, клопотання про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву (7 годин) - 4760, 00 грн.

Крім того, 10.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Фізичної особи-підприємця Мілютіної Наталії Олександрівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.05.2018, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Мілютіній Наталії Олександрівні у задоволенні клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі № 917/2/18, призначеного на 17.05.2018, у режимі відеоконференції.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомив, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та розпискою про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що представники відповідачів були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 за ініціативою суду внесено виправлення до ухвал Господарського суду міста Києва від 22.03.2018, від 03.04.2018 та від 14.05.2018 у цій справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект" (далі-постачальник) укладено договір поставки № 11/07-14/1, умовами якого передбачено, що постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку технологічного обладнання, асортимент та кількість якого вказані в специфікації (додаток № 1 до даного договору), яка є невід'ємною частиною даного договору (далі за договором - обладнання), а покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити за нього ціну у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник зобов'язаний, зокрема здійснити поставку обладнання на умовах та у відповідності до порядку, що встановлений цим договором.

В свою чергу, покупець зобов'язаний, зокрема прийняти обладнання на умовах, що викладені в цьому договорі, здійснити своєчасну оплату на користь постачальника усіх платежів за цим договором (п. 2.2. договору).

Пунктами 3.2. та 3.3. договору передбачено, що ціна договору встановлена в специфікації (додатки до договору), що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна договору складається з ціни обладнання, вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт, вартості навчання персоналу: ціна обладнання складає суму всіх додатків, які є невід'ємними частинами даного договору в гривні разом з ПДВ та визначається сукупністю оплат за даним договором, вартість послуги шефмонтажу та пусконалагоджувальних робіт складає 0,5 % від вартості обладнання, вартість навчання персоналу складає 0,1 % від вартості обладнання.

Відповідно до п. 7.2. договору, приймання-передача здійснюється уповноваженими представниками сторін за видатковою накладною на обладнання, проект якої надається постачальником до підписання покупцю. Підписання видаткової накладної здійснюється в момент прийняття обладнання в місці, що вказане в п. 6.1. договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Припинення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, що виникли в період дії договору та не були виконані сторонами на момент припинення дії договору (п.п. 13.1. та 13.2. договору).

Специфікацію, що є додатком 1 до договору поставки № 11/07-14/1 від 11.07.2014 сторони погодили асортимент та кількість обладнання, що поставляється за договором.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (далі - кредитор) та Приватним підприємством "Промінвестенерго" (далі - поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ТОВ "Профітекс-Проджект" за договором № 11/07-14/1 від 11.07.2014 року, в тому числі за сплату судового збору за подання до суду позовів пов'язаних з даним договором.

Згідно п. 2.1. договору, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку згідно п. 1.1. даного договору, самостійно виконати даний обов'язок боржника перед кредитором шляхом його здійснення на користь кредитора.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (п. 3.1. договору).

Так, 24.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Профітекс-Проджект (далі - первісний кредитор) та Фізичною особою підприємцем Мілютіною Наталією Олександрівною (далі - новий кредитор) укладено договір №1 про відступлення права вимоги, умовами якого передбачено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014 року (далі - Основний договір), укладеним між рервісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Укрбудмаш (далі - Боржник) на підставі Статуту.

Відповідно до п. 1.2. договору, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного та реального виконання зобов'язань за основним договором, включаючи але не обмежуючись наступним: вимагати оплати робіт з встановлення технологічного обладнання, включаючи закупівлю та постачання усіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних, монтажних та інших робіт, встановлення та пусконалагодження обладнання, а також здачу цього обладнання приймальним комісіям, що вже були надані первісним кредитором і отримані боржником до дати набрання чинності цим договором, а також сплати штрафних санкцій, інфляційного збільшення суми заборгованості, процентів за користування грошовими коштами і відшкодування збитків у розмірі, строки і у випадках, передбачених основним договором та чинним законодавством України, а також виконати інші умови основного договору, які на час укладення цього договору не були виконані його сторонами.

Згідно п. 1.4. договору, відступлення права вимоги за основними договорами здійснюється на платній основі. Згідно з відступленням права вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду у розмірі 839, 00 грн. (вісімсот тридцять дев'ять гривень 00 коп.).

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права що передаються, та інформацію, яка є важливою для реалізації новим кредитором своїх прав та здійснення обов'язків за Основним договором, протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили цим Договором. Первісний кредитор письмово сповіщає боржника про поступку права вимоги за Основним договором шляхом передачі Боржнику повідомлення (додаток №1 до цього Договору) та копію цього Договору.

Даний договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. З дати набрання чинності цим договором боржник стає зобов'язаним виконувати свої зобов'язання за основним договором перед новим кредитором, а новий кредитор стає зобов'язаним належним чином виконувати зобов'язання первісного кредитора за основним договором перед боржником (п. п. 4.1, 4.2 договору).

На виконання умов договору №1 про відступлення права вимоги від 24.06.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю Профітекс-Проджект було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Укрбудмаш про відступлення права вимоги за договором поставки обладнання №11/07-14/1 від 11.07.2014.

Також, 01.07.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю Профітекс-Проджект (далі - первісний кредитор) та Фізичною особою підприємцем Мілютіною Наталією Олександрівною (далі - новий кредитор) складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Профітекс-Проджект передало, а Фізична особа підприємець Мілютіна Наталія Олександрівна прийняла оригінали наступних документів: договір № 1 відступлення права вимоги від 24.06.2015, повідомлення про відступлення права вимоги (додаток № 1 відступлення права вимоги від 24.06.2015), договір поставки обладнання № 11/07-14/1 від 11.07.2014, специфікація (додаток № 1) до договору поставки обладнання № 11/07-14-1 від 11.07.2014, видаткова накладна № 138 від 26.11.2014, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27 від 26.11.2014, протокол погашення зустрічних однорідних вимог від 25.03.2015, попередження вих. № 1-19/06 від 19.06.2015, виписка по особовим рахункам за 17.07.2017, виписка по особовим рахункам за 18.07.2014, виписка по особовим рахункам за 02.10.2014, виписка по особовим рахункам за 07.10.2014, виписка по особовим рахункам за 07.11.2014.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" зазначає, що передбачивши в розділі 4 договору порядок проведення розрахунків тільки в євро та не виразивши ціну договору у грошовій одиниці України - гривні, сторони порушили вимоги ст. 524 ЦК України, ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 198 ГК України, оскільки права проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства позивач та відповідач не мають, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним договір поставки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом вище, 11.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект" (далі-постачальник) укладено договір поставки № 11/07-14/1, умовами якого передбачено, що постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку технологічного обладнання, асортимент та кількість якого вказані в специфікації (додаток № 1 до даного договору), яка є невід'ємною частиною даного договору (далі за договором - обладнання), а покупець зобов'язується прийняти обладнання та сплатити за неї ціну у відповідності до умов цього договору.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як стверджує позивач, в оспорюваному договорі сторони визначили порядок проведення розрахунків тільки в євро та не виразили ціну договору у грошовій одиниці України - гривні, що суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема не відповідає вимогам ст. 524 Цивільного кодексу України, оскільки сторони не мають права проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 3-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Згідно ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Як вбачається з п. 3.2. договору поставки, сторони визначили, що ціна договору встановлена в специфікації (додатки до договору), що є невід'ємною частиною цього договору.

Так, на виконання умов договору, сторонами складено специфікацію, що є додатком 1 до договору поставки № 11/07-14/1 від 11.07.2014, відповідно до якої сторони погодили асортимент, кількість та вартість обладнання, яке поставляється за договором та становить 869 539, 36 грн., згідно курсу на міжбанківській валютній біржі станом на 14.07.2014 за 1 євро відповідно до сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/eur та становить 54 179, 00 євро.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітекс-Проджект" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" обладнання на загальну суму 902 553, 37 грн., що підтверджується видатковою накладною № 138 від 20.11.2014, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд відзначає, що чинним законодавством України передбачено право сторін на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 3-133гс14.

Крім того, відповідно до п. 4.1. договору, оплата за даним договором здійснюється наступним чином:

4.1.1. Покупець в порядку передплати сплачує постачальнику 39, 78 % від ціни обладнання, вказаної в п. 3.3.1. цього договору, що еквівалентно 21 551, 00 Євро згідно курсу на міжбанківській валютній біржі на день платежу за 1 євро відповідно до сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/eur на підставі рахунку постачальника.

Графік платежів:

-17.07.2014 покупець сплачує постачальнику суму в гривнях від ціни обладнання, вказаної в п. 3.3.1. цього договору, що є еквівалентом 18 578, 00 євро згідно курсу на міжбанківській валютній біржістаном на день платежу за 1 євро, відповідно до сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/eur.

- 18.07.2014 покупець сплачує постачальнику суму в гривнях від ціни обладнання, вказаної в п. 3.3.1. цього договору, що еквівалентом 2 973, 00 Євро згідно курсу на міжбанківській валютній біржі станом на день платежу за 1 євро, відповідно до сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/eur.

4.1.2. Наступний платіж, що становить 50, 22 % від ціни обладнання, вказаної в п. 3.3.1. цього договору, що еквівалентно 27 208, 69 євро згідно курсу на міжбанківській валютній біржі на день платежу за 1 євро, відповідно до сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/eur, покупець сплачує постачальнику упродовж 1 банківського дня з моменту інформування покупця про готовність обладнання до відвантаження зі складу виробника на основі відповідного листа, який належним чином передається останнім не пізніш однієї доби з моменту такого інформування.

4.1.3. Наступний платіж, що становить 50 % від суми боргу в гривнях, що виникла у зв'язку з підписанням видаткових накладних на даний період, що еквівалентно 2 709, 65 євро покупець сплачує постачальнику згідно курсу на міжбанківській валютній біржі, що існував станом на день здійснення платежі за п.п. 4.1.2. п. 4.1. даного договору за 1 євро відповідно до сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/eur, упродовж 1 банківського дня з моменту здійснення поставку та підписання сторонами видаткових накладних у відповідності до порядку, що встановлений договором.

4.1.4. Решту ціни обладнання, що становить 50 % від суми боргу в гривнях, що виникла у зв'язку з підписанням видаткових накладних на даний період, що еквівалентно 2 709, 65 Євро покупець сплачує постачальнику згідно курсу на міжбанківській валютній біржі, що існував станом на день здійснення платежу за п.п. 4.1.2. п. 4.1. даного договору за 1 євро відповідно до сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/eur упродовж 1 банківського дні з моменту вводу обладнання в експлуатацію та підписання сторонами акту вводу обладнання в експлуатацію.

4.1.5. Вартість пусконалагоджувальних та монтажних робіт в розмірі 4 347, 00 грн. та вартість навчання персоналу в розмірі 869, 00 грн., покупець сплачує постачальнику упродовж 1 банківського дня з моменту вводу обладнання в експлуатацію та підписання сторонами акту вводу обладнання в експлуатацію у відповідності до порядку, що встановлений договором.

Тож, умови договору в частині визначення грошового еквіваленту ціни товару в іноземній валюті відповідають положенням чинного на момент укладення договору законодавства та не суперечать жодному нормативно-правовому акту.

Таким чином, судом встановлено, що сторони погодили всі істотні умови договору № 11/07-14/1 поставки обладнання від 11.07.2014.

Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбудмаш" про визнання недійсним договору не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 25.05.2018

Суддя С. О. Щербаков