Рішення

від 29.05.2018 по справі 910/1891/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 29.05.2018Справа №  910/1891/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., розглянувши матеріали господарської справи позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (53300, Дніпропетровська обл., місто Покров, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 11; код ЄДРПОУ 00190928) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБЮ-ТЕХ» (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧИГОРІНА, будинок 12, кімната 14; код ЄДРПОУ 31245265) про стягнення 17  239,79 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛБЮ-ТЕХ” про стягнення 17  239,79 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № Т2074/05 від 10.07.2017 року в частині дотримання строків поставки товару на адресу позивача, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, нараховані згідно пункту 11.2 даного договору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат” залишено без руху та встановлено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви. 13.02.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/1891/18 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/1891/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності клопотань будь – якої із сторін про інше, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Про відкриття провадження у справі відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103045107632. Суд зазначає, що у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, оскільки з Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛБЮ-ТЕХ” не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України. При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -   ВСТАНОВИВ: Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як встановлено судом за матеріалами справи, 10 липня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛБЮ-ТЕХ" (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № Т2074/05 (далі – Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД, за державним класифікатором продукції та послуг вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі – товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1 Договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Згідно п. 3.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010. Відповідно до п. 3.3 Договору разом з товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні оригінали документів оформлених на державній мові та відповідно до вимог п. 2.4 Положення про документальні забезпечення записів у бухгалтерському обігу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95: рахунок (рахунок - фактура) (оригінал на державній мові); видаткова накладна на відпуск товару (оригінал на державній мові); акт приймання-передачі товару (згідно додатку 2 договору); залізнична накладна (оригінал), за умови поставки залізничним транспортом або товарно-транспортну накладна (оригінал), за умови поставки вантажним автотранспортом, оформлено відповідно до чинних нормативних документів України; сертифікати якості виробників товару, а також інші документи згідно з п. 2.3 договору (оригінали або належним чином завірені копії); копії сертифікату походження товару СТІ на мові країни-виробника, завірену печатку постачальника (у разі необхідності); у разі, якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат походження і відповідності по системі сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно чинного законодавства України (оригінал або належним чином завірені копії); документи, надання яких обумовлено в специфікаціях (додатку) до договору. Поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1 Договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, яка направляється постачальнику одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу постачальника, або в електронному вигляді на електронну адресу: evroden@ukr.net. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікаціях (додатках) до цього Договору. Постачальник зобов'язується направити письмове підтвердження про отримання ним від покупця письмової заявки на постачання продукції одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу покупця, або факсимільним зв'язком по телефону 05667 4 40 43, або в електронному вигляді на електронну адресу: lilyagotvyanskaya1505@gmail.com. Дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за згодою сторін (п. 3.2 Договору). Відповідно до п.4.1 Договору загальна вартість товару за даним договором становить суму партії товару по всіх специфікаціях до цього договору. Згідно п.4.2 Договору ціна кожного найменування товару, його марка, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікації до договору. Порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в Специфікаціях (Додатках) до цього Договору (п.4.6 Договору). Відповідно до п. 11.2 Договору у разі порушення строків поставки товару за цим Договором покупець має право стягнути з постачальника штраф в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф в розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару. Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії  господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Датою укладання договору вважається, при підписанні в електронному вигляді - остання з дат підписання сторонами договору, при підписанні на паперовому носії - з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31 грудня 2018р., але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами (п.13.1 Договору). Вказаний Договір підписаний представниками постачальника та покупця та засвідчений печатками сторін. Окрім цього, сторонами узгоджено та підписано Специфікацію № 3 до Договору, згідно якої постачальник зобов'язався поставити на адресу покупця товар, а саме: електродвигун АИР315М6У2  132 кВт, 1000 об/хв., вик. 1М1081, згідно ГОСТ 183-74 код УКТ ЗЕД: 8501.53.81.00 у кількості 1 (одна) штука за ціною 71833,30 грн. без ПДВ, на загальну суму 86  199,96 грн. з ПДВ. Також в Специфікації № 3 до Договору сторони узгодили умови поставки: DDP, склад ПАТ «Покровський ГЗК» м. Покров (ІНКОТЕРМС-2010). Строк поставки: протягом 45 календарних днів з моменту відкриття акредитиву. Розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах безвідкличного акредитиву. Акредитив відкривається строком на 80 календарних днів. Надання документів в банк для здійснення платежу не раніше 10 календарних днів з моменту підписання акта приймання – передачі товару. Докази того, що сторони узгодили інший строк поставки та оплати товару, ніж передбачено у вказаних пунктах 3.1, 4.6 Договору та Специфікації, в матеріалах справи відсутні. Судом встановлено за матеріалами справи, що 12.09.2017 року за даною поставкою товару був відкритий акредитив № 600U/UAH/5755 на суму 86199,96 грн., що підтверджується заявою про відкриття акредитиву № 600U/UAH/5755 від 12.09.2017 року, виписками банку «Кредит Дніпро» від 12.09.2017 року та від 12.12.2017 року. Окрім цього листом № 292305 від 14.09.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи, у відповідності до п.3.2 Договору позивачем на адресу ТОВ «ЛБЮ-ТЕХ» було направлено заявку – підтвердження поставки товару – електродвигуна АИР315М6У2  132 кВт, 1000 об/хв., вик. 1М1081, у кількості 1 (одна) штука за ціною 86  199,96 грн. з ПДВ згідно умов Специфікації № 3 до Договору, в строк до 27.10.2017 року. Факт отримання ТОВ «ЛБЮ-ТЕХ» вказаного листа 27.09.2017 року підтверджується наданою позивачем копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 5330402199898. Таким чином, враховуючи умов Договору та Специфікації №3 поставка товару мала бути здійснена відповідачем в строк до 27.10.2017 року включно. Як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов Договору відповідачем 17.11.2017 року було поставлено позивачу електродвигун АИР315М6У2 132 кВт, 1000 об/хв., вик. 1М1081, у кількості 1 (одна) штука за ціною 86  199,96 грн. з ПДВ, що підтверджується товарно–транспортною накладною №Р1224 від 15.11.2017 року, видаткової накладної № 1224 від 15.11.2017 року та прибутковим ордером покупця № 639 від 17.11.2017 року, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому судом встановлено, що факт отримання товару ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» підтверджується підписом представника останнього на вказаних видатковій накладній та ТТН. Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними видатковою накладною, ТТН та прибутковим ордером ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» суду не надано. Доказів пред'явлення претензій щодо якості та кількості товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого товару до суду не надходило. Враховуючи, що товар за Договором було поставлено відповідачем з простроченням, а саме 17.11.2017 року замість передбаченої умовами Договору граничної дати поставки – 27.09.2017 року включно, позивачем на підставі п.11.2 Договору було нараховано постачальнику штрафні санкції в сумі 17  239,79 грн., а саме в розмірі 0,5% - в сумі 8619,80 грн. за період з 28.10.2017 року по 16.11.2017 року та 10% - в сумі 8619,99 грн., з претензією про сплату яких позивач звернувся до ТОВ «ЛБЮ-ТЕХ» вих. № 101-871/75 від 06.12.2017 року. Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку від 07.12.2017 року та списку згрупованих відправлень № 989 від 07.12.2017 року. Згідно наявних в матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №№ 5330402255607, 5330402255631 претензія отримана відповідачем 18.12.2017 року. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Таким чином, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо здійснення поставки товару у строк відповідно до умов Договору та Специфікації № 3, зворотної тари відповідно до умов Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17  239,79 грн. штрафу, нарахованого згідно п.11.2 Договору за порушення строків поставки товару. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми). Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Як зазначалось судом вище, за умовами п.п. 3.1, 3.2 Договору та Специфікації № 3 поставка товару відбувається на протязі 45 календарних днів з моменту відкриття акредитиву. Судом за матеріалами справи встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору (з урахуванням Специфікації № 3) відповідач зобов'язався поставити покупцю товар в строк до 27.10.2017 року включно на загальну суму 86199,96 грн. (з ПДВ), проте фактично здійснив поставку 17.11.2017 року. При цьому предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів за несвоєчасну поставку товару у вигляді штрафу, нарахованого позивачем на підставі п. 11.2 Договору за поставку товару з простроченням. Суд зауважує, що за загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України. Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Отже, враховуючи вищенаведене та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що ТОВ «ЛБЮ-ТЕХ» здійснено поставку товару з порушенням строків, визначених п.п. 3.1,3.2 Договору та Специфікацією № 3 до Договору, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої п.11.2 Договору. Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу). Суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Так, пунктом 11.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару за цим Договором покупець має право стягнути з постачальника штраф в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф в розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару. За змістом вказаного пункту договору сторони під поняттям штраф в розмірі 0,5% від суми непоставленого товару визначили штрафну санкцію, що нараховується за кожний день прострочення. Таким чином, даний пункт Договору встановлює таку форму неустойки, яка своїми ознаками (нараховується у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення) підпадає під поняття пені, що закріплене ст. 549 Цивільного кодексу України. Отже, в пункті 11.2 Договору існує невідповідність назви штрафної санкції та її реального змісту. У відповідності до ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України закріплено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 року у справі № 910/29752/15). З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що помилкова кваліфікація сторонами як штрафу заходу відповідальності, механізм нарахування якого відповідає нормативно-правовому визначенню пені, не є підставою для відмови від її застосування. Окрім цього суд зазначає, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. При цьому як зазначено в п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.13 р. №01-06/767/2013 можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Окрім того суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08, від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011. Таким чином, враховуючи, що товар за Договором було поставлено відповідачем з простроченням, позивачем на підставі п.11.2 Договору було нараховано постачальнику пеню 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення за період з 28.10.2017 року по 16.11.2017 року 8619,80 грн. та штраф 10% в сумі 8619,99 грн., які він просить суд стягнути з відповідача згідного наданого розрахунку. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку. Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № Т2074/05 від 10.07.2017 року та/або його окремих положень суду не надано. Враховуючи вищевикладене, за результатами здійсненої судом перевірки нарахування заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду та дати фактичної поставки, відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірними, а тому вказані вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 17  239,79 грн. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача. Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів вчасної поставки товару за Договором або сплати нарахованих штрафних санкцій відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 17  239,79 грн. штрафних санкцій позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-241, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБЮ-ТЕХ» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 12, кімн. 14; код ЄДРПОУ 31245265) на користь Публічного акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, буд. 11; код ЄДРПОУ 00190928) 17  239 (сімнадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 79 коп. - штрафних санкцій, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. – судового збору. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України) У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                          М.М.Якименко