Рішення

від 17.05.2018 по справі 911/347/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа № 911/347/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Васильківської міської ради

(адреса: 08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2, код 34627780)

до Гаражного кооперативу "Новий"

(адреса: 08606, Київська обл., м. Васильків, військове містечко №11, буд. 14, кв. 61, код 34284160)

про розірвання договору оренди

за участю представників:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Васильківська міська ради звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Гаражного кооперативу "Новий" в якому просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 05.08.2011, укладений між Васильківською міською радою та гаражним кооперативом "Новий".

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2018 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.04.2018.

29.03.2018 до господарського суду Київської області надійшов лист від представника відповідача з відзивом на позов, в якому просить слухати дану справу за його відсутності у спрощеному провадженні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 911/347/18. Призначити справу до розгляду по суті на 17.05.2018.

Позивач та відповідач в судове засідання 17.05.2018 не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 54 сесії Васильківської міської ради Київської області 5 скликання (відповідача) № 09.212-54-У від 20.08.2010 року "Про затвердження проекту із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки під існуючими гаражами автогаражному кооперативу "Новий" на території військового містечка № 11" був затверджений проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гаражним кооперативом "Новий" (позивачу) на території військового містечка № 11 під існуючими гаражами.

Наведеним Рішенням було передано відповідачу в оренду земельну ділянку, кадастровий № 3221455300:03:007:0036, загальною площею 1,3161 га на території військового містечка № 11 під існуючими гаражами терміном на 10 років, та доручено міському голові укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства.

05.08.2011 між Васильківською міською радою (орендодавець) та гаражний кооператив Новий (орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки б/н, за яким відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий № 3221455300:03:007:0036), яка знаходиться на території військового містечка № 11 в м. Василькові Київської області, згідно Рішення 54 сесії Васильківської міської ради Київської області 5 скликання № 09.212-54-У від 20.08.2010 року, загальною площею 1,3161 га, з терміном оренди 10 років та орендною платою 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на день укладання договору становила 30203,21 гривень.

Посилаючись на систематичне невиконання відповідачем своїх зобов'язань з внесення орендної плати, за період з 2015 року по 2017 року, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 05.08.2011, укладений між Васильківською міською радою (орендодавець) та гаражниим кооперативом Новий (орендар).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а також своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом „д" ст. 141 Земельного кодексу України встановлено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Як передбачено ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умова про внесення орендної плати, передбачена ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", належить до істотних умов договору оренди в розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 284 ГК України. Дотримання зазначеної умови є обов'язковим для відповідача згідно зі ст. 629 ЦК України, а її порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Аналізуючи підстави для можливого розірвання договору оренди у випадку не виконання або не належного виконання орендатором своїх обов'язків у частині сплати орендної плати необхідно встановити та зафіксувати систематичну несплату орендної плати.

Відповідно до п. 29 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 22 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в якості підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки зазначає істотне порушення відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати.

Проте, позивач не зазначив на підставі яких належних доказів зробив такий висновок, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження такого висновку.

У примусовому порядку і до подачі позову у даній справі, позивач борг з відповідача не стягував.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, суд вважає, що у відносинах сторін відсутні обставини, які вказують на систематичність порушення відповідачем своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки, зокрема щодо своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати, що передбачено умовами договору та чинним законодавством.

Позивач не довів суду належними і допустимими доказами існування заборгованості у період з 2015 року по 2017 року.

У відзиві на позову заяву відповідач зазначає, позивач не є власником земельної ділянки та не може ставити питання про розірвання даного договору внаслідок його невиконання, просить суд розірвати договір оренди з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Як визначено ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Господарський суд не знайшов підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав викладених відповідачем, оскільки відповідач не обґрунтував, які його права та законні інтереси порушено.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 17.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.05.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.Д. Лилак