Рішення

від 14.05.2018 по справі 917/1882/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2018 р. Справа № 917/1882/17

м. Полтава

за позовною заявою Заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, вул. Касьяна, 37, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, 39200

до 1. Василівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Чутівської районної ради Полтавської області, вул. Перемоги 2, с. Василівка, Чутівський район, Полтавська область,38850

2. Селянського фермерського господарства "Регіон", пров. Шкільний, 9, с. Василівка, Чутівський район, Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін:

від позивача: Соболь Т.В., посв. в протоколі

від відповідача: 1. не з"явився, 2. Сенкевич В.І., дов. в протоколі

від третьої особи: не з"явився

Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017р., укладеного між Василівською ЗОШ І-ІІІ ступенів Чутівського району Полтавської області та Селянським фермерським господарством Регіон та зобов"язання звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 5 га, розташовану в межах території Василівської сільської ради, Чутівського району, Полтавської області, повернувши її у розпорядження держави Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області.

Позивач на позові наполягає.

Позивач у відповіді на відзив відповідача 1 (а.с. 129-130) та у поясненні щодо пояснення третьої особи стосовно позову (а.с. 131-132) з доводами, викладеними у відзиві відповідача 1 та поясненнях третьої особи погоджується.

В поясненнях на відзив (а.с.79-84) позивач зазначає, що пред'являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного (публічного) значення, існування яких виправдовує застосування механізму звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про оренду земельної ділянки та її повернення.

Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме, додержання законності під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності землекористувачам, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки - є умовою реалізації функцій держави з забезпечення рівності можливостей всіх суб'єктів набути право оренди земельних ділянок на конкурентних засадах, а у вказаних спірних відносинах явно переважає приватний інтерес у використанні таких земель відповідачем СФГ Регіон , яке свідомо, порушуючи закон, безпідставно набуло право оренди на земельну ділянку.

Оскільки спірна ділянка, як зазначає прокурор, відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення, то органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження ними на території області, на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

У той же час, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15). Відтак, у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії.

Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду земель державної власності.

З метою захисту інтересів держави, які полягають в необхідності забезпечення використання земель державної власності відповідно до вимог законодавства, даний позов пред'являється в порядку ч. 2 ст. 29 ГПК України прокурором як позивачем.

Відповідач 1 - Василівська загальноосвітня школа I-III ступенів Чутівської районної ради Полтавської області у відзиві на позовну заяву, поясненні на відповідь (пояснення) позивача на відзив та у поясненні щодо пояснення третьої особи (а.с. 77-78, 144-147) позов визнав в повному обсязі, повідомивши суд про неправомірне укладання договору оренди земельної ділянки з СФГ Регіон від 01.01.2017 р., договорів оренди земельної ділянки з СФГ Регіон протягом 2015-2017 років, а також повідомив, що інші договори оренди земельної ділянки, розташованої на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, площею 5 га, Василівською ЗОШ І-ІІІ ступенів не укладались. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Василлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на даний час не затверджений.

Представник відповідача 1 в судове засідання 14.05.2018 р. не з"явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений, що підтверджується протоколом судового засідання та ухвалою суду від 25.04.2018р. про оголошення перерви в судовому засіданні до 14.05.2018р. на 14 год. 00 хв.

Відповідач 2 - Селянське фермерське господарство "Регіон" у відзиві проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Подання прокурором даного позову, як зазначає відповідач 2, суперечить п. 2 Наказу Генерального прокурора України № 6гн від 25.05.2015 р. Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень .

Відповідач 2 у відзиві зазначає, що заява прокуратури не містить жодного доказу нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області по даній справі. Прокурором не зазначено жодної норми закону, яка б вказувала, які саме інтереси держави порушуються, для захисту яких прокурор хоче вступити в дану справу. Не надано жодного доказу прокурорського реагування на протиправну бездіяльність або неналежну діяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області по даній справі. Не подано документів, що підтверджують повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про вступ у справу прокуратури.

Відповідач 2 зазначає, що прокурор зловживає своїми повноваженнями, порушує принцип справедливої рівноваги та чинить тиск на суд.

Безпідставним, як вважає відповідач 2, є доданий до позову лист територіального органу Держгеокадастру від 23.06.2017 р. про відсутність коштів для сплати судового збору, що і є, як зазначає відповідач 2, основною причиною подання позову прокуратурою.

Відповідач 2 у відзиві також зазначає про те, що відповідно до договору на право тимчасового користування земельної ділянки від 15.05.2006 р., орендодавцем зазначено територіальну громаду (Василівська сільська рада - рішення 2-ї сесії 5-го скликання від 12.05.2006 р.), яка уповноважена була надавати в оренду тільки землі комунальної власності, а позивач не надав правовстановлюючого документу - Витягу з державного реєстру речових прав в підтвердження державної власності землі. Не виключено, як зазначає відповідач 2, що по Василівській сільраді ці землі знаходилися в межах державного акту на право колективної власності КСП.

Відповідач 2 зазначає, що згідно довідки Відділення Держгеокадастру у Чутівському районі Полтавської області від 23.05.2017 р. № 147/178-17, за даними форми 6-зем ріллі площею 5,0000 га за Василівською ЗОШ І-ІІ ступенів не рахується.

Крім того, як зазначає відповідач 2, визнати недійсним незареєстрований договір може сторона цього договору. Ні прокуратура, ні ГУ Держгеокадастру Полтавської області не є стороною договору.

Відповідач 2 у відзиві зазначає, що частиною першою ст. 210 ЦК передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 640 ЦК України, вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також вчинення іншої дії, то договір є укладеним з моменту вчинення певної дії.

Відповідач 2 зазначає, що статтею 126 ЗК визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і на момент укладення спірного договору необхідно було обов'язково провести державну реєстрацію права оренди.

Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 (із змінами) відповідач 2 зазначає, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, в т.ч. у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідач 2 також зазначив, що спірний договір не є зареєстрованим, орендодавець неналежний, тому договір є нікчемним і тому не є оспорюваний.

В запереченнях на пояснення на відзив, відповідач 2 зазначає, що судова практика вважає, що договір оренди нерухомого майна не містить реституцію, адже, майно використали. Тому, в таких спорах, визнати недійсним договір можна тільки на майбутнє. Посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними та судову практику, вважає позов безпідставним.

Представник відповідача 2 в судових засіданнях 25.04.2018р. та 14.05.2018р. проти позову заперечує і просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа в поясненнях (а.с.98-101) зазначає, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Василівською ЗОШ І-ІІІ ступенів та СФГ "Регіон" 01.01.2017року терміном на один рік, на земельну ділянку загальною площею 5 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області є незаконним та суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки розпорядником даної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке згоду на передання відповідної земельної ділянки в оренду не надавало, крім того, право постійного користування або будь - яке законне право використання вищевказаної земельної ділянки за Василівською ЗОШ І-ІІІ ступенів не зареєстроване та не закріплене, а тому, вона не може на законних підставах нею користуватися та передавати в оренду.

Третя особа також зазначає, що договір оренди земельної ділянки, укладений між Василівською ЗОШ та ТОВ "Регіон" не зареєстрований, а отже, має наслідком його недійсність.

Третя особа у поясненні на відзив відповідача 2 (а.с. 115-119) зазначає, що землями сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів має право розпоряджатися Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до викопіювання, наданого сільським головою Василівської сільської ради Д.В. Ярошенко, вищевказана земельна ділянка площею 5,0000 га знаходиться за межами с. Василівка Чутівського району Полтавської області.

03.12.2014 року Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області видано Наказ № 5126 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", згідно якого Василівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської області надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення площею 5 га ріллі на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області для постійного користування в навчальних та науково - дослідних цілях.

Тобто, як зазначає третя особа, вищевказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності, якій на даний час не присвоєно кадастровий номер і земельна ділянка не сформована та не зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Третя особа у поясненні, підтримуючи позов прокурора, посилається на норми Земельного кодексу України, Законів України Про оренду землі , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України стосовно укладення договору оренди, державної реєстрації права оренди, підстави недійсності договору.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце судового засідання третя особа повідомлена, що підтверджується поштовим повідомленням.

В судовому засіданні 25.04.2018р. оголошувалась перерва до 14.05.2018р. на 14 год. 00 хв.

В судовому засіданні 14.05.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідачів, суд встановив.

12.05.2006 р. рішенням Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області Про надання земельної ділянки в користування на умовах оренди вирішено надати Василівській ЗОШ І-ІІІ ступенів в користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 5,00 га терміном на 5 років з сумою орендної плати не нижче ставки земельного податку (а.с.23).

На підставі рішення сесії Василівської сільської ради п"ятого скликання від 12.05.2006 р. між Василівською сільською радою та Василівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів був укладений договір на право тимчасового користування земельної ділянки від 15.05.2006р., відповідно до якого Василівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів прийняла в оренду земельну ділянку загальною площею 5,0 га, в тому числі ріллі 5,0 га строком на 5 років для вирощування сільськогосподарських культур з орендною платою не нижче ставки земельного податку (а.с.21).

На виконання умов договору оренди земельної ділянки від 15.05.2006р. актом Про погодження меж земельної ділянки в натурі, переданої в користування на умовах оренди від 15.05.2006р. визначені межі земельної ділянки площею 5,00 га, в тому числі рілля - 5,00 га в натурі, які погоджені з суміжними землекористувачами (а.с.22).

07.06.2011р. рішенням 8 сесії VI скликання Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства користування земельною ділянкою вирішено привести у відповідність до вимог чинного законодавства користування земельною ділянкою Василівською ЗОШ І-ІІІ ступенів; зобов"язано землекористувача оформити користування земельною ділянкою загальною площею 5,00 га, в тому числі рілля - 5,00 га, розташовану за межами населеного пункту с. Василівка Чутівського району відповідно до вимог чинного законодавства; встановлено орендну плату за вищевказану земельну ділянку в розмірі ставки земельного податку та термін оренди - 10 років; раніше прийняте рішення сільської ради про надання та оформлення права користування вищевказаного земельною ділянкою, вважати таким, що втратило чинність та контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань земельних ресурсів та земельних відносин (а.с. 24).

17.10.2014 р. Василівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської області звернулась з листом № 269 (а.с.41) до Головного управління Держземагенства в Полтавській області, в якому просило надати дозвіл на користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 5 га ріллі на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області для навчально-дослідних цілей.

03.12.2014р. Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області наказом за № 5126-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою надано дозвіл Василівській ЗОШ І-ІІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 5,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, розташованої в адміністративних межах Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області (а.с. 121).

Відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України (комісії з реорганізації) № 6 від 29.04.2015 р. (а.с.164) Головне управління Держземагенства у Полтавській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача).

01.01.2017 р. між Василівською ЗОШ І-ІІІ ступенів (відповідач 1, орендодавець) та СФГ Регіон (відповідач 2, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 18-19), відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Василівки Чутівського району Полтавської області, загальною площею 5,00 га, у тому числі 5,00 га для ведення товарного с/г виробництва, з цільовим призначенням: вирощення с/г культур строком на 1 рік, з орендною платою в розмірі 7% від грошової оцінки за рік, з кінцевим розрахунком до 30 грудня поточного року.

Факт передачі вказаної земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки для сільськогосподарського використання відповідно договору оренди, укладеного з СФГ Регіон в особі голови фермерського господарства Рубана І.П. від 01.01.2017р. (а.с. 20).

Відповідно до п.17, п.19 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Судом також встановлено, що вищезазначена земельна ділянка передавалась відповідачем 1 в оренду відповідачу 2 на підставі договорів оренди від 01.01.2015 р. (а.с.95-97) та від 04.01.2016 р. (а.с.90-92), за користування якою відповідачем 2 сплачувалась орендна плата (а.с.30-31). За користування земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. відповідачем сплачено 19 588, 90 грн. (копія платіжного доручення № 390 від 06.11.2017 р., а.с.70).

На даний час проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Василівській ЗОШ І-ІІІ ступенів для дослідних і навчальних цілей (а.с. 37-55) не затверджений.

Заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області звернувся з даним позовом до суду, посилаючись на те, що прокуратурою за результатами вивчення наявного інформаційного забезпечення у сфері охорони дитинства з питань додержання вимог законодавства при використанні земель державної власності загальноосвітніми навчальними закладами встановлено факт незаконного користування Селянським фермерським господарством Регіон земельною ділянкою площею 5 га, розташованої в адміністративних межах Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, яка належить державі та право розпоряджатися якою закріплено за Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, а не за Василівською ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Прокурор зазначає, що згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки Василівської ЗОШ І-III ступенів, який на даний час залишається не затвердженим, вказана земельна ділянка розташована за межами населених пунктів, а отже розпорядником вказаної земельної ділянки з 03.03.2015 року являється ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до довідки відділу у Чутівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 153/118 - 17 від 19.09.2017 р. земельна ділянка площею 5 га розташована в адміністративних межах Василівської сільської ради Чутівського району, та нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 2017 рік становить 186 136, 77 грн.

Посилаючись на ст.ст.122,124,125 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України Про оренду землі , а також на те, що спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів і розпорядником вказаної земельної ділянки є ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а також, враховуючи те, що прийняття рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду належить до компетенції останнього, але таке рішення не приймалось, прокурор зазначає, що Василівська ЗОШ І-ІІІ ступенів не є орендодавцем і не наділена правом розпоряджатися земельною ділянкою, що перебуває у державній власності.

Прокурор також зазначає, що відповідач 1 також не є користувачем спірної земельної ділянки, оскільки не має правовстановлюючого документу на земельну ділянку (права оренди, права постійного користування чи власності).

Крім того, в позові зазначено, що державна реєстрація спірного договору не здійснювалась.

Посилаючись на ст.ст. 215, ч.1 ст. 203, ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) позивач зазначає, що спірна земельна ділянка на законних підставах не передавалась навчальному закладу, а отже незаконно вибула із розпорядження ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та її протиправно передано у самостійне користування СФГ Регіон , яке незаконно користується земельною ділянкою, чим порушуються вимоги земельного законодавства, а разом з цим, інтереси держави, що є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі, для звернення з позовом до суду.

Позивач зазначає, що пред'являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного (публічного) значення, існування яких виправдовує застосування механізму звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про оренду земельної ділянки та її повернення.

Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме додержання законності під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності землекористувачам, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки - є умовою реалізації функцій держави з забезпечення рівності можливостей всіх суб'єктів набути право оренди земельних ділянок на конкурентних засадах, а у вказаних спірних відносинах явно переважає приватний інтерес у використанні таких земель відповідачем СФГ Регіон , яке свідомо порушуючи закон, безпідставно набуло право оренди на земельну ділянку.

Посилаючись на ч. 4 ст. 122 ЗК України, позивач зазначає, що оскільки спірна ділянка відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення, то органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження ними на території області, на даний час, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Оскільки у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів, з метою захисту інтересів держави, які полягають в необхідності забезпечення використання земель державної власності відповідно до вимог законодавства, прокурор зазначив, що даний позов пред'являється ним в порядку ч. 2 ст. 29 ГПК України (в редакції чинної станом на 14.11.2017 р. - дата пред"явлення позову) як позивачем. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду земель державної власності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2, відповідача 1 у судовому засіданні 25.04.2018 р., дослідивши та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату, передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Аналогічну норму містить і Закон України Про оренду землі (ст.16 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення і знаходиться за межами населеного пункту на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, що підтверджується наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 03.12.2014 р. за № 5126 - СГ (а.с.121), проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу 1 у постійне користування (а.с.37-55), рішенням Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області від 07.06.2011 р. (а.с.24), листом сільського голови Василівської сільської ради від 18.05.2017 р. за № 02-18/261 (а.с.25), схемами та планами розташування спірної земельної ділянки, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відповідно до ст. 15-1 ЗК України станом на 03.12.2014р. (дату видачі наказу № 5126 - СГ) являлось Головне управління Держземагенства у Полтавській області. На даний час, розпорядником земельної ділянки, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Оскільки станом на 01.01.2017 р. (дата укладення договору оренди землі між відповідачами) Василівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської області не була власником (розпорядником) земельної ділянки площею 5,00 га, суд дійшов висновку, що Василівська ЗОШ І-ІІІ ступенів не є орендодавцем земельної ділянки і не наділена правом розпоряджатися нею. Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач 1 також не є орендарем земельної ділянки.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки площею 5 га, розташованої на території Василівської сільської ради Чутівського району (за межами населених пунктів) від 01.01.2017 р., укладений між Василівською ЗОШ І-Ш ступенів та СФГ Регіон суперечить вимогам ст. 124 Земельного кодексу, ст. 4, 16 Закону України Про оренду землі , оскільки рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про передачу в оренду Василівській ЗОШ І-Ш ступенів даної земельної ділянки не приймалось, в оренду земельна ділянка школі не передавалась, відповідач 1, без належного на те права, передав в користування відповідачу 2 земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи те, що відповідач 1 - Василівська ЗОШ І-Ш ступенів в момент вчинення правочину (договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р.) не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме, права на передачу спірної земельної ділянки в оренду СФГ Регіон , тобто, не є орендодавцем землі, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017р., що укладений між Василівською ЗОШ І-ІІІ ступенів Чутівського району Полтавської області та Селянським фермерським господарством Регіон є обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами і підлягає задоволенню.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із розпорядження ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та її протиправно передано відповідачем 1 у користування СФГ Регіон (договір оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. визнано недійсним), і відповідач 2 незаконно користується земельною ділянкою (з урахуванням також того, що строк договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. закінчився і доказів повернення відповідачем 2 земельної ділянки розпоряднику землі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не надано), рішення про передачу в оренду відповідачу 2 спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не приймало, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про зобов"язання Селянського фермерського господарства Регіон звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 5 га, що розташована в межах території Василівської сільської ради Полтавської області, повернувши її у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню судом повністю, як такі, що обґрунтовані і підтверджені наявними доказами.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача 2 у відзиві на те, що прокурором неправомірно подано даний позов, що, на думку відповідача 2, суперечить ЗУ Про прокуратуру , п. 2 Наказу Генерального прокурора України № 6гн від 25.05.2015 р. Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень та ст. 29 ГПК України, виходячи з наступного.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинної станом на 14.11.2017 р.) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Тобто, прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних відносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку.

Відповідно до вищезазначеного рішення, державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.

Згідно з положеннями вказаного рішення, під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв'язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підставу позову, та зазначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звернення прокурора до суду з даний позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме, додержання законності під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності землекористувачам, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Прокурор зазначає, що суспільний інтерес полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки - що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення рівності можливостей всіх суб'єктів набути право оренди земельних ділянок на конкурентних засадах, а у вказаних спірних відносинах явно переважає приватний інтерес у використанні таких земель відповідачем СФГ Регіон , яке свідомо порушуючи закон, безпідставно набуло право оренди на земельну ділянку.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6,7,13,143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи покладено обов'язки щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

На даний час розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Василівка Чутівського району Полтавської області є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 10.09.2014 р. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади проведено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 р. № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Згідно п.25-1 ч.4 вищевказаного Положення Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, організовує та здійснює державний нагляд (контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель, дотриманням вимог земельного законодавства в ; процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність,надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язковим здійсненням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема, в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Оскільки посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15), і у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави як позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України (редакція чинна станом на 14.11.2017 р.) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Про можливість звернення прокурора з позовами в інтересах держави як позивачем, зазначено також і в. п. 1 та 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам .

Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, з метою захисту інтересів держави, які полягають в необхідності забезпечення використання земель державної власності відповідно до вимог законодавства, даний позов пред'явлено в порядку ч. 2 ст. 29 ГПК України прокурором як позивачем.

Тому посилання відповідача 2 у відзиві на те, що прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не відповідає дійсності та спростовується змістом позовної заяви.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача 2 на те, що прокуратурою Полтавської області здійснено вступ у справу, оскільки вступ прокурора в розгляд справи відповідно до ст. 29 ГПК України відбувається тоді, коли позов подано не прокурором, а іншою особою і про вступ для участі у справі прокурор подає до суду відповідну заяву.

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача 2 на лист територіального органу Держгеокадастру від 23.06.2017р. про відсутність коштів для сплати судового збору, що і є, як зазначає відповідач 2, основною причиною подання позову прокуратурою, оскільки даний лист стосується випадку подачі позову прокурора в інтересах держави в особі державного органу, коли зазначений державний орган набуває статусу позивача.

Таким чином, поданий прокурором позов в інтересах держави не суперечить вимогам ЗУ Про прокуратуру , ст.29 ГПК України, п. 1 та 3 Постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам .

Є безпідставним посилання відповідача 2 на те, що позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка належить до державної власності, оскільки, як зазначалось в мотивувальній частині рішення по даній справі, належними та допустимими доказами доведено факт того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Василівка Чутівського району Полтавської області і розпорядником цих земель є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Як вбачається з матеріалів справи, на даний час у відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України проводиться формування спірної земельної та визначення її як об'єкта цивільних прав за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу 1.

Щодо посилання відповідача 2 на те, що договір оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. не є укладеним (не вчинений) та нікчемним, оскільки не здійснено його державну реєстрацію у відповідності до ст. 126 ЗК України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд зазначає, що відповідно п. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З матеріалів справи вбачається, що сторони договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. (відповідачі) досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписами представників підтвердили своє волевиявлення щодо укладення договору оренди, відповідач передав відповідачу 2 земельну ділянку, що є необхідним відповідно до ст. 792 ЦК України при укладенні договорів оренди землі, відповідач 2 користувався та користується даною земельною ділянкою (доказів повернення земельної ділянки відповідачем 2 суду не надано), відповідач 2 сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою у 2017 році. (а.с.70).

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази повного виконання сторонами договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р.

Безпідставним є посилання відповідача 2 на те, що договір оренди земельної ділянки 01.01.2017 р. не є укладеним (не вчинений) та є нікчемним, оскільки право оренди не зареєстровано згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що є підставою відмови судом позивачу в задоволенні позову про визнання даного договору недійсним, виходячи з наступного.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що "відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК, тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено".

Але суд зазначає, що в даному випадку, право оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди від 01.01.2017 р. і не було б зареєстровано відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки орендодавець за даним договором є неналежним, інформація про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відсутня, а тому, договір оренди з цих підстав і не був би зареєстрований.

Таким чином, підстави для відмови в задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 01.01.2017 р. відсутні.

Щодо посилання відповідача 2 на те, що судова практика вважає, що договір оренди нерухомого майна не містить реституцію, адже, майно використали і тому, в таких спорах, визнати недійсним договір можна тільки на майбутнє, суд зазначає, що відповідно до судової практики та ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. визнано судом недійсним, він є недійсним з моменту його вчинення, а зобов"язання сторін (відповідачів) за цим договором припиняються на майбутнє.

Інші заперечення відповідача 2 проти позову суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

З врахуванням вищевикладеного, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76 -79, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.01.2017р., що укладений між Василівською ЗОШ І-ІІІ ступенів Чутівського району Полтавської області та Селянським фермерським господарством Регіон .

3. Зобов"язати Селянське фермерське господарство Регіон (ідентифікаційний код 13944501, пров. Шкільний,9, с. Василівка, Чутівський район, Полтавська область, 38850) звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 5 га, загальною вартістю 186 136,77 грн., що розташована в межах території Василівської сільської ради Полтавської області, повернувши її у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

4. Стягнути з Василівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Чутівської районної ради Полтавської області (вул. Перемоги 2, с. Василівка, Чутівський район, Полтавська область, 38850, ідентифікаційний код 21064576) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 800,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Регіон" (пров. Шкільний, 9, с. Василівка, Чутівський район, Полтавська область, ідентифікаційний код 13944501) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 2400,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Cолодюк О.В.

Повне рішення складено 24.05.2018р.