Постанова

від 16.08.2018 по справі 917/1882/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2018 р. Справа № 917/1882/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників:

прокурор - Перегонцева Н.С.;

1-й відповідач - не з'явився;

2-й відповідач - ОСОБА_1;

третя особа - не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача - Селянського фермерського господарства "Регіон", (вх. №1231П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.05.18 (повне рішення складено 24.05.18, суддя Солодюк О.В.) у справі № 917/1882/17

за позовом Заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область

до 1. Василівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Чутівської районної ради Полтавської області, с. Василівка, Чутівський район, Полтавська область

2. Селянського фермерського господарства "Регіон", с. Василівка, Чутівський район, Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури звернувся з заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.01.17, укладеного між Василівською ОСОБА_2 ступенів Чутівського району Полтавської області та Селянським фермерським господарством «Регіон» та зобов'язання звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 5 га, розташовану в межах території Василівської сільської ради, Чутівського району, Полтавської області, повернувши її у розпорядження держави Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14 травня 2018 року у справі №917/1882/17 (суддя Солодюк О.В.) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.01.17, укладений між Василівською ОСОБА_2 ступенів Чутівського району Полтавської області та Селянським фермерським господарством «Регіон» ; зобов'язано Селянське фермерське господарство «Регіон» звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 5 га, загальною вартістю 186 136,77 грн, що розташована в межах території Василівської сільської ради Полтавської області, повернувши її у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області; стягнуто з Василівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Чутівської районної ради Полтавської області на користь прокуратури Полтавської області 800,00 грн витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Селянського фермерського господарства «Регіон» на користь прокуратури Полтавської області 2 400,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Другий відповідач - Селянське фермерське господарства "Регіон" - із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 14 травня 2018 року у справі № 917/1882/17 скасувати та прийняте нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи.

Ухвалою суду від 21.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою другого відповідача на рішення господарського суду Полтавської області від 14 травня 2018 року у справі № 917/1882/17. Позивачу, першому відповідачу та третій особі в строк до 09 червня 2018 року запропоновано надати суду відзиви на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 263 ГПК України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Другому відповідачу встановлено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з моменту отримання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 10.07.2018 призначено справу №917/1882/17 до розгляду на 14 серпня 2018 року на 10:00 год.

Заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

У відповіді на відзив СФГ "Регіон" просив скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Третя особа надала пояснення, в якій просила рішення суду залишити без змін.

Ухвалою суду від 14.08.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 10:45 год. 16 серпня 2018 року.

Після перерви у судове засідання перший відповідач і третя особа не з'явились.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Однак, перший відповідач і третя особа не скористались своїм процесуальним правом та в судове засідання не з'явилися, повноважних представників не направили.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю учасників справи, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції, 12.05.2006 р. рішенням Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області «Про надання земельної ділянки в користування на умовах оренди» вирішено надати Василівській ОСОБА_2 ступенів в користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 5,00 га терміном на 5 років з сумою орендної плати не нижче ставки земельного податку.

На підставі рішення сесії Василівської сільської ради п'ятого скликання від 12.05.2006 р. між Василівською сільською радою та Василівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів був укладений договір на право тимчасового користування земельної ділянки від 15.05.2006р., відповідно до якого Василівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів прийняла в оренду земельну ділянку загальною площею 5,0 га, в тому числі ріллі 5,0 га строком на 5 років для вирощування сільськогосподарських культур з орендною платою не нижче ставки земельного податку.

На виконання умов договору оренди земельної ділянки від 15.05.2006р. актом «Про погодження меж земельної ділянки в натурі, переданої в користування на умовах оренди» від 15.05.2006р. визначені межі земельної ділянки площею 5,00 га, в тому числі рілля - 5,00 га в натурі, які погоджені з суміжними землекористувачами.

07.06.2011р. рішенням 8 сесії VI скликання Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області «Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства користування земельною ділянкою» вирішено привести у відповідність до вимог чинного законодавства користування земельною ділянкою Василівською ОСОБА_2 ступенів; зобов'язано землекористувача оформити користування земельною ділянкою загальною площею 5,00 га, в тому числі рілля - 5,00 га, розташовану за межами населеного пункту с. Василівка Чутівського району відповідно до вимог чинного законодавства; встановлено орендну плату за вищевказану земельну ділянку в розмірі ставки земельного податку та термін оренди - 10 років; раніше прийняте рішення сільської ради про надання та оформлення права користування вищевказаного земельною ділянкою, вважати таким, що втратило чинність та контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань земельних ресурсів та земельних відносин.

17.10.2014 р. Василівська ОСОБА_2 ступенів Чутівської районної ради Полтавської області звернулась з листом № 269 до Головного управління Держземагенства в Полтавській області, в якому просило надати дозвіл на користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 5 га ріллі на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області для навчально-дослідних цілей.

03.12.2014р. Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області наказом за № 5126-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл Василівській ОСОБА_2 ступенів Чутівської районної ради Полтавської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 5,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, розташованої в адміністративних межах Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області.

Відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України (комісії з реорганізації) № 6 від 29.04.2015 р. Головне управління Держземагенства у Полтавській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача).

01.01.2017 р. між Василівською ОСОБА_2 ступенів (відповідач 1, орендодавець) та СФГ «Регіон» (відповідач 2, орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Василівки Чутівського району Полтавської області, загальною площею 5,00 га, у тому числі 5,00 га для ведення товарного с/г виробництва, з цільовим призначенням: вирощення с/г культур строком на 1 рік, з орендною платою в розмірі 7% від грошової оцінки за рік, з кінцевим розрахунком до 30 грудня поточного року.

Факт передачі вказаної земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки для сільськогосподарського використання відповідно договору оренди, укладеного з СФГ «Регіон» в особі голови фермерського господарства ОСОБА_3 від 01.01.2017р.

Відповідно до п.17, п.19 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Судом також встановлено, що вищезазначена земельна ділянка передавалась відповідачем 1 в оренду відповідачу 2 на підставі договорів оренди від 01.01.2015 р. та від 04.01.2016 р., за користування якою відповідачем 2 сплачувалась орендна плата. За користування земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. відповідачем сплачено 19 588, 90 грн. (копія платіжного доручення № 390 від 06.11.2017 р.).

На даний час проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Василівській ОСОБА_2 ступенів для дослідних і навчальних цілей не затверджений.

Заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області звернувся з даним позовом до суду, посилаючись на те, що прокуратурою за результатами вивчення наявного інформаційного забезпечення у сфері охорони дитинства з питань додержання вимог законодавства при використанні земель державної власності загальноосвітніми навчальними закладами встановлено факт незаконного користування Селянським фермерським господарством «Регіон» земельною ділянкою площею 5 га, розташованої в адміністративних межах Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, яка належить державі та право розпоряджатися якою закріплено за Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, а не за Василівською ОСОБА_2 ступенів.

Прокурор зазначає, що згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки Василівської ЗОШ І-III ступенів, який на даний час залишається не затвердженим, вказана земельна ділянка розташована за межами населених пунктів, а отже розпорядником вказаної земельної ділянки з 03.03.2015 року являється ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно до довідки відділу у Чутівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 153/118 - 17 від 19.09.2017 р. земельна ділянка площею 5 га розташована в адміністративних межах Василівської сільської ради Чутівського району, та нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки станом на 2017 рік становить 186 136, 77 грн.

Посилаючись на ст.ст.122,124,125 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі» , а також на те, що спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів і розпорядником вказаної земельної ділянки є ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а також, враховуючи те, що прийняття рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду належить до компетенції останнього, але таке рішення не приймалось, прокурор зазначає, що Василівська ОСОБА_2 ступенів не є орендодавцем і не наділена правом розпоряджатися земельною ділянкою, що перебуває у державній власності.

Прокурор також зазначає, що відповідач 1 також не є користувачем спірної земельної ділянки, оскільки не має правовстановлюючого документу на земельну ділянку (права оренди, права постійного користування чи власності).

Крім того, в позові зазначено, що державна реєстрація спірного договору не здійснювалась.

Посилаючись на ст.ст. 215, ч.1 ст. 203, ст.1212 Цивільного кодексу України, статтю 207 Господарського кодексу України позивач зазначає, що спірна земельна ділянка на законних підставах не передавалась навчальному закладу, а отже незаконно вибула із розпорядження ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та її протиправно передано у самостійне користування СФГ «Регіон» , яке незаконно користується земельною ділянкою, чим порушуються вимоги земельного законодавства, а разом з цим, інтереси держави, що є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі, для звернення з позовом до суду.

Позивач зазначає, що пред'являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного (публічного) значення, існування яких виправдовує застосування механізму звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про оренду земельної ділянки та її повернення.

Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме додержання законності під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності землекористувачам, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки - є умовою реалізації функцій держави з забезпечення рівності можливостей всіх суб'єктів набути право оренди земельних ділянок на конкурентних засадах, а у вказаних спірних відносинах явно переважає приватний інтерес у використанні таких земель відповідачем СФГ «Регіон» , яке свідомо порушуючи закон, безпідставно набуло право оренди на земельну ділянку.

Посилаючись на ч. 4 ст. 122 ЗК України, позивач зазначає, що оскільки спірна ділянка відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення, то органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження ними на території області, на даний час, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Оскільки у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів, з метою захисту інтересів держави, які полягають в необхідності забезпечення використання земель державної власності відповідно до вимог законодавства, прокурор зазначив, що даний позов пред'являється ним в порядку ч. 2 ст. 29 ГПК України (в редакції чинної станом на 14.11.2017 р. - дата пред"явлення позову) як позивачем. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду земель державної власності.

Задовольняючи позовну заяву, господарський суд виходив з наступного.

Згідно ст. 4 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату, передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Аналогічну норму містить і Закон України «Про оренду землі» (ст.16 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення і знаходиться за межами населеного пункту на території Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, що підтверджується наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області від 03.12.2014 р. за № 5126 - СГ, проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу 1 у постійне користування, рішенням Василівської сільської ради Чутівського району Полтавської області від 07.06.2011 р., листом сільського голови Василівської сільської ради від 18.05.2017 р. за № 02-18/261, схемами та планами розташування спірної земельної ділянки, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою відповідно до ст. 15-1 ЗК України станом на 03.12.2014р. (дату видачі наказу № 5126 - СГ) являлось Головне управління Держземагенства у Полтавській області. На даний час, розпорядником земельної ділянки, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Оскільки станом на 01.01.2017 р. (дата укладення договору оренди землі між відповідачами) Василівська ОСОБА_2 ступенів Чутівської районної ради Полтавської області не була власником (розпорядником) земельної ділянки площею 5,00 га, суд дійшов висновку, що Василівська ОСОБА_2 ступенів не є орендодавцем земельної ділянки і не наділена правом розпоряджатися нею. Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач 1 також не є орендарем земельної ділянки.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки площею 5 га, розташованої на території Василівської сільської ради Чутівського району (за межами населених пунктів) від 01.01.2017 р., укладений між Василівською ЗОШ І-Ш ступенів та СФГ «Регіон» суперечить вимогам ст. 124 Земельного кодексу, ст. 4, 16 Закону України «Про оренду землі» , оскільки рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про передачу в оренду Василівській ЗОШ І-Ш ступенів даної земельної ділянки не приймалось, в оренду земельна ділянка школі не передавалась, відповідач 1, без належного на те права, передав в користування відповідачу 2 земельну ділянку.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи те, що відповідач 1 - Василівська ЗОШ І-Ш ступенів в момент вчинення правочину (договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р.) не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме, права на передачу спірної земельної ділянки в оренду СФГ «Регіон» , тобто, не є орендодавцем землі, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017р., що укладений між Василівською ОСОБА_2 ступенів Чутівського району Полтавської області та Селянським фермерським господарством «Регіон» є обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами і підлягає задоволенню.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із розпорядження ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та її протиправно передано відповідачем 1 у користування СФГ «Регіон» (договір оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. визнано недійсним), і відповідач 2 незаконно користується земельною ділянкою (з урахуванням також того, що строк договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. закінчився і доказів повернення відповідачем 2 земельної ділянки розпоряднику землі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не надано), рішення про передачу в оренду відповідачу 2 спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не приймало, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про зобов"язання Селянського фермерського господарства «Регіон» звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 5 га, що розташована в межах території Василівської сільської ради Полтавської області, повернувши її у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про задоволення позову є обґрунтованим і підтвердженим наявними доказами.

Окрім того, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження апелянта про недоведеність позивачем того факту, що спірна земельна ділянка належить до державної власності, оскільки, належними та допустимими доказами доведено факт того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Василівка Чутівського району Полтавської області і розпорядником цих земель є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Як встановлено судом під час розгляду в суді першої інстанції, на даний час у відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України проводиться формування спірної земельної ділянки та визначення її як об'єкта цивільних прав за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки першому відповідачу.

Щодо посилання другого відповідача на те, що договір оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. не є укладеним (не вчиненим) та нікчемним, оскільки не здійснено його державну реєстрацію у відповідності до ст. 126 ЗК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , суд зазначає, що відповідно п. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З матеріалів справи вбачається, що сторони договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. (відповідачі) досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписами представників підтвердили своє волевиявлення щодо укладення договору оренди, відповідач передав відповідачу 2 земельну ділянку, що є необхідним відповідно до ст. 792 ЦК України при укладенні договорів оренди землі, відповідач 2 користувався та користується даною земельною ділянкою (доказів повернення земельної ділянки відповідачем 2 суду не надано), відповідач 2 сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою у 2017 році.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази повного виконання сторонами договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р.

Також не погоджується колегія суддів з твердженням апелянта, що договір оренди земельної ділянки 01.01.2017 р. не є укладеним (не вчинений) та є нікчемним, оскільки право оренди не зареєстровано згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , що є підставою відмови судом позивачу в задоволенні позову про визнання даного договору недійсним.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що "відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК, тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено".

Однак, у даному випадку право оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди від 01.01.2017 р. і не було б зареєстровано відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , оскільки орендодавець за даним договором є неналежним, інформація про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відсутня, а тому, договір оренди з цих підстав і не був би зареєстрований.

Таким чином, вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 01.01.2017 р. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки від 01.01.2017 р. визнано судом недійсним, він є недійсним з моменту його вчинення, а зобов'язання сторін (відповідачів) за цим договором припиняються на майбутнє.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо встановлення всіх фактичних обставин справи та правильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача - Селянського фермерського господарства "Регіон" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14 травня 2018 у справі №917/1882/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.08.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.