Постанова

від 23.05.2018 по справі 905/181/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року справа № 905/181/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від апелянта від ліквідатора Мартюхіна Н.О. Дучал Н.М., Сгара Е.В. Трубниковій Ю.О. не з'явились; Горбатенко Н.П. - за ордером №ЗР від 23.05.2018 року; розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, м. Київ на постанову Господарського суду Донецької області від у справі 13.02.2018 року (повний текст складено 16.02.2018 року) №905/181/18 (суддя Тарапата С.С.) за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівські граніти", м. Краматорськ Донецької області ліквідаторОСОБА_7, с. Лозуватка Кіровоградської області пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Донецької області від 13.02.2018 року у справі №905/181/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тарасівські граніти" (далі за текстом - ТОВ "Тарасівські граніти") визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_7 та інше.

Не погодившись з постановою, прийнятою господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі за текстом - Головне управління ДФС у м. Києві), яке просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 13.02.2018 року у справі №905/181/18 та припинити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тарасівські граніти".

У поданій апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо наявності правових підстав для визнання боржника банкрутом з огляду на те, що під час звернення до суду із заявою про визнання банкрутом, боржником не було дотримано порядку досудової ліквідації юридичної особи в порядку, встановленому ст.ст. 110 та 111 Цивільного кодексу України, посилаючись на неналежне та неповне проведення інвентаризації майнових активів боржника. Апелянт наголошує на тому, що боржником в порушення вимог ч. 7 та 10 ст. 111 Цивільного кодексу України, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не було додано доказів повідомлення контролюючого органу про припинення діяльності ТОВ "Тарасівські граніти", а також не надано первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, що унеможливлює проведення контролюючим органом перевірки та визначення наявності або відсутності заборгованості боржника зі сплати податків та зборів.

Також скаржник вважає неправомірним призначення голову ліквідаційної комісії ліквідатором ТОВ "Тарасівські граніти" без запиту до Автоматизованої системи арбітражних керуючих України, оскільки, на його думку, зазначена особа підпадає під ознаки заінтересованої відносно боржника.

Головне упраління ДФС у м. Києві вважає, що апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та повинен переглянути оскаржувану постанову у повному обсязі.

В обґрунтування підстав для звернення з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, Головне управоління ДФС у м. Києві посилається на законодавчо визначений статус контролюючого фіскального органу, а також неможливість проведення податкової перевірки боржника внаслідок визнання його банкрутом

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: Будко Н.В. - головуючий (суддя-доповідач), судді Склярук О.І., Геза Т.Д.

На підставі розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №290/2018 від 30.03.2018 року, через прийняття 29.03.2018 року Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади у зв'язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров'я судді Будко Н.В., яка є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/181/18 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2018 року для розгляду апеляційної скарги визначено нову колегію суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), судді Дучал Н.М., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 року поновлено Головному управлінню ДФС у м. Києві процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду Донецької області від 13.02.2018 року у справі №905/181/18 та встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України до 03.05.2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 року призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 23.05.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу, голова ліквідаційної комісії ТОВ "Тарасівські граніти" ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та узагальнено зазначив, що Головне управління ДФС у м. Києві із заявами про визнання кредиторських вимог до боржника не зверталось, хоча податкові органи не були позбавлені такої можливості та завчасно були обізнані про досудову процедуру ліквідації ТОВ "Тарасівські граніти". Ліквідатор вважає, що оскільки Головне управління ДФС у м. Києві не має грошових вимог до ТОВ "Тарасівські граніти", відтак і не набуло процесуального статусу учасника справи про банкрутство, а тому не має права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом. Крім того, за текстом відзиву, ліквідатор вказує на обґрунтованість рішення місцевого суду про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатором голову ліквідаційної комісії. Разом з відзивом на апеляційну скаргу ліквідатором надано довідку ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів та платежів.

Присутня в судовому засіданні апеляційної інстанції, яке проводилось 23.05.2018 року, представник ТОВ "Тарасівські граніти" заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, а також вказала про відсутність у Головного управління ДФС у м. Києві права на апеляційне оскарження постанови від 13.02.2018 року, просила суд залишити постановою Господарського суду Донецької області від 13.02.2018 року у справі №905/181/18 без змін.

Уповноважені представники апелянта у судове засідання 23.05.2018 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористались.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Головного управління ДФС у м. Києві, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:

Як вбачається із витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ТОВ "Тарасівські граніти" зареєстровано за адресою: 84333, м. Краматорськ, вул. Уральська, 12, код ЄДР підприємств та організацій України - 35508945.

26.10.2017 року учасником (засновником) ТОВ "Тарасівські граніти" - ОСОБА_7, прийнято рішення, зафіксоване протоколом загальних зборів №26/10/17 (а.с.7,т.1), про ліквідацію підприємства, призначення головою ліквідаційної комісії ОСОБА_7, визначено строк для пред'явлення кредиторами своїх вимог - 2 місяці з моменту оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення про припинення діяльності товариства; уповноваженою особою за внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призначено ОСОБА_7

В ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.10.2017 року було внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ "Тарасівські граніти", строк на заявлення кредиторських вимог встановлено до 27.12.2017 року (а.с.63,т.1).

Про ліквідацію ТОВ "Тарасівські граніти" головою ліквідаційної комісії боржника були повідомлені за останнім (основним) місцем реєстрації юридичної особи: Краматорську міську виконавчу дирекцію ФСС з тимчасової втрати працездатності (а.с. 27, т.1), Відділення у м. Краматорську Донецької області ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (а.с.28, т.1), Краматорський міський цент зайнятості (а.с.30, т.1), УПФУ в м. Краматорську Донецької області (а.с.32, т.1), ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області (а.с.12, т.1), Регіональне відділення ФДМ України по Донецькій області (а.с.16, т.1), що підтверджується відповідними доказами поштового відправлення.

Окрім того, ліквідатором ТОВ "Тарасівські граніти" повідомлено про припинення діяльності підприємства за попереднім (в м. Києві) місцезнаходженням боржника, а саме: ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (а.с.11, т.1), Голосіївське відділення управління виконавчої дирекції ФСС України у м. Києві (а.с.19, т.1), Голосіївський відділ Управління виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (а.с.21, т.1), УПФУ в Голосіївському районі м. Києва (а.с.23, т.1), Голосіївський районний центр зайнятості (а.с.25, т.1), що підтверджується відповідними фіскальними чеками з описами вкладень у цінний лист.

В передбачений законом строк із заявою з вимогами кредитора до боржника на суму 523000,00 грн. звернулось ТОВ "Статус Капітал плюс", м. Київ (код ЄДРПОУ 39425460).

Крім того, головою ліквідаційної комісії самостійно визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "КБ "СОЮЗ" на суму 126000000,00 грн.

За результатами розгляду поданих документів до боржника головою ліквідаційної комісії визнані вимоги на загальну суму 126523000,00 грн.

Доказів звернення інших кредиторів в матеріалах справи відсутні.

На виконання вимог ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів, головою ліквідаційної комісії складений проміжний ліквідаційний баланс станом на 19.01.2018 року (а.с.52, т.1), який затверджений загальними зборами учасників ТОВ "Тарасівські граніти" відповідно до протоколу №1 від 19.01.2018 року (а.с.51,т.1).

За результатами проведеної інвентаризації 19.01.2018 року головою ліквідаційної комісії встановлена відсутність будь-яких активів (а.с.40-52,т.1), окрім 800,00 грн. в касі Товариства, про що свідчить відповідний проміжний ліквідаційний баланс від 19.01.2018 року.

Головою ліквідаційної комісії станом на 19.01.2018 року складено перелік кредиторів ТОВ "Тарасівські граніти" (а.с.54,т.1), який містить двох кредиторів: ТОВ "Статус Капітал Плюс" із визначенням визнаних вимог у розмірі 523000,00 грн. та ПАТ "КБ "СОЮЗ" з вимогами 126000000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.02.2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тарасівські граніти" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Водночас, постановою Господарського суду Донецької області від 13.02.2018 року у справі №905/181/18 визнано боржника ТОВ "Тарасівські граніти" - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_7

14.02.2018 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом (№49327) (а.с.118, т.1).

Приймаючи постанову про визнання ТОВ "Тарасівські граніти" банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру місцевий господарський суд виходив з того, що вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а саме, загальна сума кредиторських вимог ТОВ "Тарасівські граніти" становить 126523000,00 грн., за результатами проведеної інвентаризації майна боржника встановлено відсутність у ТОВ "Тарасівські граніти" основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів на поточному рахунку у банківській установі та у касі Товариства виявлено лише 800,00 грн., відсутність дебіторської заборгованість, що свідчить про неплатоспроможність боржника. Також, судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було встановлено дотримання боржником всіх передумов в досудовій процедурі ліквідації ТОВ "Тарасівські граніти" для звернення з відповідною заявою до суду, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та в той же момент - про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі.

Проте, дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі з урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції визначених у ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Згідно з ч. 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Рішення про недостатність майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів приймається власником підприємства за результатами складання проміжного ліквідаційного балансу, а складанню проміжного ліквідаційного балансу, в свою чергу, повинно передувати виконання головою ліквідаційної комісії вимог визначених в п. 1 - 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, при цьому, виконання вказаних вимог цивільного законодавства в обов'язковому порядку повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32 ГПК України (в редакції на момент винесення оскаржуваної постанови).

Незалежно від процедури банкрутства боржника при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 3 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

В силу принципу диспозитивності, викладеного у ст. 74 ГПК України, збирання доказів у справі не є обов'язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.

Частино 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ТОВ "Тарасівські граніти" з 29.10.2007 року знаходиться на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно даних про реєстраційні дії, державна реєстрація юридичної особи - ТОВ "Тарасівські граніти" відбулась 29.07.2007 року, та з цього часу юридична особа знаходилась на обліку у державний органів Голосіївського району м. Києва, але в подальшому вібулись зміни, зокрема:

- 26.10.2017 року були внесені зміни до установчих документів юридичної особи, зокрема, зміна місцезнаходження (попереднє місцезнаходження боржника в м. Києві по вул. Горького (Антоновича), буд. 97, змінено на адресу: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уральська, буд. 12;

- 26.10.2017 року також відбулась зміна керівника ТОВ "Тарасівські граніти", зміна складу підписантів;

- 27.10.2017 року внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Водночас, 26.10.2017 року після зміни керівника юридичної особи, загальними зборами учасників ТОВ "Тарасівські граніти" в особі учасника ОСОБА_7 (100% голосів), було прийнято рішення про припинення діяльності юридичної особи шляхом її ліквідації у добровільному порядку та призначення голови ліквідаційної комісії.

З матеріалів справ вбачається, що головою ліквідаційної комісії ОСОБА_7 про припинення діяльності ТОВ "Тарасівські граніти" повідомлені органи статистики та доходів і зборів, як за попереднім у м. Києві, так і останнім місцем реєстрації юридичної особи в м. Краматорську Донецької області.

Проте, в матеріалах справи відсутні відповіді з вищезазначених державних установ щодо відсутності чи наявності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів.

Головою ліквідаційної комісії при зверненні до суду не надано доказів проведення звірки розрахунків по платежам в бюджет, в тому числі відомостей та виписок з електронного кабінету платників податків та обов'язкових платежів, які підтверджують відсутність таких зобов'язань.

За відсутності вказаних відповідей вищезазначеної державної установи та податкових органів щодо наявності чи відсутності заборгованості неможливо дійти до висновку про правильність внесення головою ліквідаційної комісії відповідних відомостей в проміжний ліквідаційний баланс від 19.01.2018 року.

На момент звернення голови ліквідаційної комісії до суду першої інстанції, відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом, докази відсутності заборгованості перед бюджетом в матеріалах справи були відсутні. Довідка ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №776/10/26-50-08-05-19 сформовано органом, який здійснює лише сервісні функції, (12.03.2018р.) вже після винесення оскаржуваної постанови та не була надана до суду першої інстанції. До того ж, із зазначеної довідки не вбачається, що вона складена за результатами проведеної податкової перевірки ТОВ "Тарасівські граніти" саме контролюючим органом - Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Пунктом 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 року (надалі Положення про інвентаризацію) встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

За змістом п. 1 Розділу ІІ Положення про інвентаризацію передбачено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Відповідно до Наказу №1-і від 19.01.2018 року головою ліквідаційної комісії вирішено провести інвентаризацію усіх оборотних активів та основних засобів ТОВ "Тарасівські граніти".

Так, відповідно до наступних Актів про інвентаризацію: грошових коштів від 19.01.2018 року; розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами від 19.01.2018 року; про результати інвентаризації наявних коштів від 19.01.2018 року; наявних грошових документів, бланків документів суворої звітності від 19.01.2018 року;опису основних засобів від 19.01.2018 року, та інших інвентаризаційних описів основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, від 19.01.2018 року інвентаризація ТОВ "Тарасівські граніти" проводилась головою ліквідаційної комісії (засновником) ОСОБА_7 одноособово.

Отже, в порушення вищевказаних вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань інвентаризація майна ТОВ "Тарасівські граніти" була проведена ліквідатором одноособово, без належного створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи. При цьому сам ОСОБА_7 став засновником та керівником боржника лише 26.10.2017 року, тобто за 1 день до початку припинення юридичної особи, проте він не надав відомостей щодо встановлення активів та зобов'язань боржника на момент набуття ним статусу засновника та керівника ТОВ "Тарасівські граніти".

Матеріали справи не містять доказів проведення інвентаризації всього майна боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, а також відсутні відомості проведення аудиторської перевірки та аудиторський висновок щодо фінансового стану боржника.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал ТОВ "Тарасівські граніти" становить 45000,00 грн. Ліквідатором, в свою чергу, не надано доказів використання зазначеного статутного капіталу під час здійснення фінансово-господарської діяльності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів належного проведення головою ліквідаційної комісії боржника інвентаризації майна боржника у відповідності до Положення про інвентаризацію, що свідчить про недотримання ліквідатором приписів ч. 4 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Враховуючи відсутність доказів належного проведення інвентаризації всіх активів та зобов'язань боржника, належних доказів вчинення дій щодо отримання відповідей з державних установ щодо відсутності чи наявності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів, колегія суддів приходить до висновку, що проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Тарасівські граніти", складений з неповним встановленням всіх активів та пасивів боржника.

Частиною 10 ст. 111 Цивільного кодексу передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) до моменту затвердження ліквідаційного балансу складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Проте, доказів виконання головою ліквідаційної комісії такого обов'язку, а саме подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності протягом 2017 року ліквідатором не надано, що не може свідчити про надання доказів на виконання його обов'язку передбаченого ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, обов'язковість надання якого визначена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До заяви про порушення справи про банкрутство всупереч наведеної правової норми, взагалі не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

В матеріалах справи також відсутні докази направлення до контролюючих органів первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, наведене свідчить про недотримання головою ліквідаційної комісії приписів ч. 7 та 10 ст. 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавлення органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ліквідатором не було вчинено усіх обов'язкових дій, передбачених законом при ліквідації підприємства, а місцевий господарський суд відкриваючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тарасівські граніти" та визнаючи боржника банкрутом формально підійшов до викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство обставин, не надавши їм належної правової оцінки та не дослідивши їх, що призвело до передчасного висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, оскільки вказані передумови були відсутні.

Частиною 1 ст. 111 Цивільного кодексу України визначено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

У проміжному ліквідаційному балансі ТОВ "Тарасівські граніти" зазначено про відсутність у боржника дебіторської заборгованості.

Водночас, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи боржника, згідно вимог ст.ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в підтвердження факту відсутності дебіторської заборгованості.

Отже, місцевим господарським судом не перевірено та не встановлено, чи вживалися головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) заходи щодо виявлення та стягнення дебіторської заборгованості боржника та якими належними та допустимими доказами це підтверджується.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст. 95 Закону про банкрутство) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення названих норм, ліквідатором ТОВ "Тарасівські граніти" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено наявність кредиторської заборгованості ТОВ "Тарасівські граніти" у розмірі 126523000,00 грн. та наявність в касі Товариства лише 800,00 грн.

Враховуючий встановлений ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк ліквідаційної процедури та розмір оплати послуг ліквідатора відповідно до ст. 115 Закону, наявність лише 800,00 грн. в касі Товариства та відсутність інших активів у ТОВ "Тарасівські граніти" очевидно виключає можливість покриття боржником судових витрат у даній справі про банкрутство та можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Як вбачається із проміжного ліквідаційного балансу станом на 19.01.2018 року всі грошові кошти в касі та на рахунках (залишок грошових коштів), виявлялись були проінвентаризовані, виявлені, встановлена остаточно кредиторська та дебіторська заборгованість боржника. Тобто, остаточно головою ліквідаційної комісії були зафіксовані та відображені наявні активи та пасиви боржника.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що при звернення до Господарського суду Донецької області із заявою про порушення справи про банкрутство було сплачено судовий збір у сумі 10000,00 грн. (15.01.2018р.) та 7620,00 грн. (16.01.2018р.), про що свідчить наявні в матеріалах справи платіжні доручення (квитанції) (а.с.5-6, т.1), з визначенням платника: ТОВ "Тарасівські граніти" ОСОБА_7

З наведеного слідує, що голова ліквідаційної комісії складаючи ліквідаційний баланс 19.01.2018 року, з визначенням активу 800,00 грн. сплатив вже 15.01.2018 року та 16.01.2018 року грошові кошти в загальній сумі 17620,00 грн., у якості судового збору, від імені ТОВ "Тарасівські граніти" за відсутності відображення вказаної суми в інвентаризаційному описі та в проміжному ліквідаційному балансі при звернення до суду першої інстанції в порядку процедури добровільної ліквідації за рішенням власника.

Доказів отримання боржником наявних грошових коштів в сумі 17620,00 грн. станом на 19.01.2018 року, документального оформлення та обліку вказаної суми матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що внесені грошові кошти в касу, для сплати судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, в розмірі 17620,00 грн., взагалі не відображені в обліку та в проміжному ліквідаційному балансі боржника.

Рух цих коштів відбувався поза межами процедури ліквідації, що суперечить положенням п. 8 - 10 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Отже, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених Законом про банкрутство дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про безпідставне порушення судом першої інстанції провадження у даній справі про банкрутство.

Разом з цим, судова колегі констатує також про інші порушення процесуального права, які допущені місцевим господарським судом.

Так, в силу вимог ч. 2 ст. 95 вказаного Закону, вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після відкриття провадження (проваджень) у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

При цьому, що судом першої інстанції в один день 13.02.2018 року було винесено ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство та постанову про визнання боржника банкрутом, що свідчить про не дотримання п. 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виходячи з положень якого стадії порушення провадження у справі про банкрутство та прийняття рішення, щодо застосування подальшої судової процедури, зокрема визнання боржника банкрутом, є окремим самостійними стадіями процесу у справі про банкрутство.

Крім того, ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство).

Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і, відповідно до ч. 6 ст. 95 Закону про банкрутство, несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Таким чином, законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника, зокрема, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство (висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 06.02.2018 року при розгляді справи №908/433/17).

Отже, місцевий господарський суд, призначаючи ліквідатором у даній справі ОСОБА_7, який виконував обов`язки ліквідатора ТОВ "Тарасівські граніти" в досудовому порядку ліквідації та є єдиним власником банкрута, також не дотримався приписів ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визначення кандидатури ліквідатора із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Щодо права Головного управління ДФС у м. Києві на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 року у справі №905/181/18, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 ст. 254 ГПК України визначено, що учасники справи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів враховує, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Законодавством визначено умови, за наявності яких особа набуває правового статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а також допускає участь у справі про банкрутство інших, крім кредиторів, осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Порядком обліку платників податків і зборів (затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р.) встановлено, що взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

У відповідності до п. 1.4. вказаного Порядку, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі (пункт 7.1. Порядку)

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3. Порядку).

Згідно з пунктами 11.1, 11.5. та 11.9 Порядку, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

У зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з п. 11.2-11.4 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

У разі отримання документів згідно з п.п. 11.1-11.4 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення (закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими п.п. 11.11 та 11.12 цього розділу) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

З вищенаведених приписів вбачається обов'язок платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах як за основним так і за неосновним місцями обліку, а також, в разі припинення юридичної особи та порушення провадження у справі про банкрутство, повідомити контролюючий орган з метою прийняття ним рішення про проведення (не проведення) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Так, з 01.01.2017 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, що визначають розмежування повноважень контролюючих органів, відповідно до яких державні податкові інспекції не мають повноважень щодо адміністрування податків, зборів, платежів, у т.ч. проведення перевірок та звірок платників податків; контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів; повноважень здійснювати погашення податкового боргу, стягувати своєчасно ненараховані та/або несплачені суми єдиного внеску та інших платежів.

Вказані повноваження з 01.01.2017 року належать виключно обласним та центральним органам Державної фіскальної служби України.

Нові засади розподілу повноважень також відображені у листі ДФС України від 17.01.2017 року за №1005/7/99-99-14-03-03-17 "Про організацію перевірок у 2017 році", що розміщений на офіційному веб-сайті ДФС України.

Таким чином, з 01.01.2017 року податкові інспекції місцевого рівня, втратили усі контролюючі функції, крім сервісних, визначених у ст. 193 Податкового кодексу України, та всі функції передбачені Податковим законодавством покладено на орган фіскальної служби обласного та центрального рівня - у даній справі Головне управління ДФС у м. Києві.

Посилання представника голови ліквідаційної комісії, які були висловлені усно у судовому засіданні 23.05.2018 року, щодо відсутності у ТОВ "Тарасівські граніти" податкового боргу та обов'язку забезпечувати податкову перевірку, судом апеляційної інстанції не приймаються, враховуючи наступне.

Матеріали справи не містять доказів забезпечення головою ліквідаційної комісії своєчасного надання органам доходів і зборів первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Тарасівські граніти" на виконання ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Відповідної довідки саме контролюючого органу - Головного управління ДФС у м. Києві про відсутність заборгованоті перед Державним бюджетом, в т.ч. за результатами проведної податкової перевірки, матеріали справи не містять та головою ліквідаційної комісії до суду першої інстанції не подавалось.

При цьому, об'єктивне встановлення наявності або відсутності податкового боргу можливе лише виключно піля проведення податкової перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві, а не лише констатація факту ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (органу, який з 01.01.2017 року здійснює лише сервісні функції по обслуговуванню платників податків) про відсутність податкового боргу зроблена на підставі самостійно поданих боржником податкових декларацій. Тобто, така інформація відображена лише за узгодженими (визначеними платником податків самостійно) податковими зобов'язаннями.

Процедура банкрутства в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальною, в розумінні цього закону, встановлює певні передумови порушення такого провадження, а виконання і дотримання цих передумов законодавцем передбачає взаємодію боржника (в особі ліквідатора, ліквідаційної комісії) з контролюючими органами, зокрема податковими.

Відповідно до п.п. 37.3., 37.3.1. Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання є, зокрема, ліквідація юридичної особи.

Тобто, зважаючи на відсутність доказів забезпечення своєчасного надання головою ліквідаційної комісії до контролюючого органу (у даній справі Головне управління ДФС у м. Києві) первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення податкової перевірки, ліквідація ТОВ "Тарасівські граніти" у даній справі про банкруство позбавить Головне управління ДФС у м. Києві права та можливості, як контролюючого органу (в силу змін до Податкового кодексу України, чинних з 01.01.2017 року), на проведення такої перевірки, на визначення наявності або відсутності податкових зобов'язань та заборгованості перед Державним бюджетом України А ТАКОЖ.

Сама лише довідка ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.03.2018 року, яка до того ж була отримана судом апеляційної інстанції вже після відкриття провадження у справі про банкрутство та після визнання боржника банкрутом, не може свідчити про дотримання права саме контролюючого органу - Головного управління ДФС у м. Києві, на проведення перевірки відносно боржника.

Крім того, судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Печерського районного суду від 06.03.2015 року у справі №757/7571/15-к задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області про надання дозволу на проведення обшуку в приміщенні ПАТ "Мандарин Плаза" з метою відшукання та вилучення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: документальних матеріалів щодо створення, придбання та фінансово-господарської діяльності таких суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, зокрема: ТОВ "Тарасівські граніти".

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.11.2016 року у справі №761/40334/16-к задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), - задоволено частково; надано тимчасовий доступ до копій документів та інших носіїв інформації, зокрема, ТОВ "Тарасівські граніти", за період з 01.01.2015 року по 15.11.2016 року інформації про рух грошових коштів.

Доказів закриття кримінальних проваджень, відкритих за ознаками кримінальних правопорушень, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю у сфері податкового законодавства, відносно ТОВ "Тарасівські граніти", представником голови ліквідаційної комісії в судовому засіданні не надано.

Таким чином, взявши до уваги вищевказані обставини справи щодо відсутність доказів забезпечення подання до контролюючого органу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку для проведення податкової перевірки, ліквідація ТОВ "Тарасівські граніти" у даному випадку також може призвести до ухилення боржника від кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку, що зважаючи на особливості процедури банкрутства в даному випадку (в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), правовий статус фіскальної служби, як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства (із змінами від 01.01.2017 року в частині розподілу функціональних повноважень), зміну місця реєстрації юридичної особи - боржника (з м. Київ до м. Краматорськ Донецької області), враховуючи доводи апеляційної скарги стосовно знаходження боржника, як платника податку, за неосновним місцем обліку в ДПІ Голосіївському району ГУ ДФС у м. Києві до кінця звітнього пероду (2017 року) та докази, надані апелянтом на підтвердження своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що Головне управління ДФС у м. Києві, як особа, яка має правовий статус контролюючого органу хоча і не набула статусу кредитора у справі про банкрутство, але оскаржувана постанова стосується її прав, інтересів та обов'язків.

При цьому, колегія суддів враховує, що неподання ліквідаційною комісією в процедурі досудової ліквідації боржника контролюючому органу первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірки наявності у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів порушує право органу ДФС на проведення перевірки боржника як платника податків.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 31.01.2018 року у справі №911/2510/17.

Разом з тим, судова колегія апеляційної інстанції вважажє за необхідне відзначити про помилковість доводів апеляційної скарги про те, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та переглядає оскаржуване рішення у повному обсязі, оскільки зазначені межі перегляду були передбачені в редакції ГПК України, чинній до 15.12.2017 року. Натомість, на мометн розгляду даної справи діють положення ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, відповідно до ч. 1 ст. 269 якого визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У даному випадку застосуванню підлягають положення ч. 4 наведеної статті, за змістом яких, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, керуючись принципами розумності, справедливості та законності, з урахуванням вимог цивільного та господарського законодавства, а також Закону про банкрутство, у зв'язку із передчасністю та безпідставністю порушення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві підлягає задоволенню частково (оскільки заявник просив саме припинити провадження у справі), постанова Господарського суду Донецької області від 13.02.2018 року у справі №905/181/18 - скасуванню, а провадження у справі №905/181/18 про банкрутство ТОВ "Тарасівські граніти" підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 231, 269, 270, 275, 277, 278, 282 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Господарського суду Донецької області від 13.02.2018 року у справі №905/181/18 - задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від 13.02.2018 року у справі №905/181/18 - скасувати.

Провадження у справі №908/181/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівські граніти", м. Краматорськ Донецької області - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Дану постанову направити державному реєстратору - Управлінню реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Б.Хмельницького, 8) за місцем знаходження боржника для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про судове рішення, яким закрито провадження у справі про банкрутство, та для відновлення стану юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівські граніти " (код ЄДРПОУ 35508945) в Єдиному державному реєстрі.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Н.М. Дучал

Е.В. Сгара

(У судовому засіданні 23.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 29.05.2018 року).