Постанова

від 23.05.2018 по справі 906/824/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Справа № 906/824/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2018р. у справі №906/824/17 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" (смт.Новогуйвинське, Житомирська область),

за участю у справі в якості третьої особи на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" (м.Житомир),

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (м.Житомир)

про стягнення 738000,00 грн.

за участі представників:

позивача - Слівінський А.О. (довіреність від 17.01.2018р.);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.01.2018р. у справі №906/824/17 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", за участю у справі в якості третьої особи на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест", про стягнення 738000,00 грн.

Господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що оскільки за приписами ст.22 Цивільного кодексу України покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди, а позивачем не доведено, що понесені ним теоретичні витрати в період дії договору оренди є збитками, факт заподіяння яких мав би підтверджуватися неправомірними діями відповідача та перебувати у прямому причинно-наслідковому зв'язку із завданою шкодою, при цьому, позивачем не надано суду докази вжиття заходів щодо одержання упущеної вигоди, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№402/18 від 27.02.2018р., т.1, арк.справи 200-204).

Апелянт стверджує, що через дії окремих посадових осіб ДП Житомирський бронетанковий завод , що містять ознаки складу низки кримінальних правопорушень, ТОВ Торгівельно-виробнича фірма Брек спричинено збитки у вигляді неодержаного прибутку за договором оренди транспортного засобу від 10 березня 2016р. Заподіяння таких збитків перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з протиправними діями підприємства, та свідчить про вчинення ДП Житомирський бронетанковий завод господарського правопорушення з неповернення предмету позички його власнику, що унеможливило передання транспортного засобу орендарю та позбавило орендодавця прибутку за договором.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції надано помилкового значення листу-вимозі позивача №19 від 19.04.2016р., оскільки в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язань визначається виключно у випадку якщо договором або законом він не визначений. Необхідність направлення даного листа обумовлена зміною керівництва відповідача та існуванням кримінального провадження за заявою потерпілого товариства. Цей лист не змінює та не може змінювати зобов'язання відповідача з повернення майна, що виникло з 12.05.2014р.

Також вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що звернувшись до правоохоронних органів позивач свідомо допустив набуття транспортним засобом статусу речового доказу. Статусу речового доказу майно набуло за результатами його привласнення посадовими особами відповідача, підробки офіційних документів, що виразилось у внесенні до таких документів завідомо неправдивої інформації, начебто про відсутність транспортного засобу на території підприємства, та як наслідок, в результаті проведення санкціонованого судом обшуку на території відповідача. Позивач був об'єктивно позбавлений правової можливості забезпечити виконання своїх зобов'язань перед третьою особою, інакше як звернутись до спеціально уповноважених правоохоронних органів, діяльність яких спрямована на захист від неправомірних посягань, у тому числі від посягань на приватну власність суб'єктів господарювання. В іншому випадку, не повідомивши про злочин, дії/бездіяльність керівництва позивача самі б стали містити ознаки злочину з приховання та неповідомлення про злочин, що завдає шкоди юридичній особі, яку вони очолюють.

Апелянт, посилаючись на положення ст.ст.316, 317, 319 Цивільного кодексу України, вважає хибною думку суду про відсутність у позивача права укладати на майбутнє договір оренди належного йому транспортного засобу з третьою особою за відсутності на момент укладення транспортного засобу в своєму розпорядженні.

Фактично збитки товариству підприємством завдано через протиправні дії посадових осіб ДП Житомирський бронетанковий завод , які перевищили службові повноваження, здійснили привласнення чужого майна, надали слідству завідомо неправдиві покази та вчинили дії щодо укриття злочину, однак, юридично господарське правопорушення вчинено саме підприємством, яке в силу положень ЦК України та КЗпП має всі підстави для стягнення завданих збитків з таких осіб в порядку регресу.

Тому позивач вважає, що розмір спричиненого відповідачем збитку становить 738000,00грн. та визначається як розмір орендної плати за договором оренди, що через його вину не була сплачена орендодавцю, за виключенням 20% ПДВ (922500,00грн.-184500,00грн.). Податок на прибуток (18%) не виключався з суми, оскільки відшкодовані збитки є об'єктом його справляння.

Апелянт, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на норми ч.1 ст.174, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 316, 317, 319, 827, 831, п.3 ч.2 ст.833, ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23 січня 2018р. у справі №906/824/17, стягнути з Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма Брек 738000,00грн. завданих збитків, судові витрати покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/824/17 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М.

Розпорядженням керівника апарату від 28.02.2018р., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Мамченко Ю.А., відповідно до п.17.4 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/824/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.02.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І.

Колегія суддів у новому складі ухвалою від 28.02.2018р. відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2018р. у справі №906/824/17, розгляд скарги призначила на 21 березня 2018 року о 12:00 год. в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 21.03.2018р. представник ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" надав пояснення по суті апеляційної скарги, просив рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити, представник ДП "Житомирський бронетанковий завод" заперечив проти вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою від 21.03.2018р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.04.2018р. об 14:15 год.

Розпорядженням керівника апарату від 24.04.2018р., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Юрчука М.І., відповідно до п.17.4 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/824/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.04.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Дужич С.П.

Ухвалою від 24.05.2018р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.В., суддя Дужич С.П.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.04.2018р. представник ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" надав пояснення по суті апеляційної скарги, просив суд рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити, представник ДП "Житомирський бронетанковий завод" заперечив проти вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою від 25.04.2018р. оголошено перерву до 23.05.2018р.

22.05.2018р. від представника ДП Житомирський бронетанковий завод надійшли письмові обґрунтування щодо доводів зазначених в апеляційній скарзі та зібраним доказам (вх.№15666/18 від 22.05.2018р.).

У поясненнях позивач звертає увагу, що на останньому судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта зазначив, що у зв'язку з проведення антитерористичної операції ускладнювалось переміщення предмету позички поза територією відповідача, після 12.05.2014р. повернення транспортного засобу від відповідача не вимагалось (дана інформація підтверджується звукозаписом судового засідання 25.04.2018).

Враховуючи, що повернення транспортного засобу апелянтом після 12.05.2014р. не вимагалось, він знаходився на території ДП Житомирський бронетанковий завод , на невизначений термін, тобто до моменту першої вимоги, яку і направив апелянт, а остання отримана відповідачем 27.04.2016р. Даний факт встановлено судом першої інстанції та вірно застосовано положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України до даних правовідносин.

Враховуючи, що апелянт самостійно визначив семиденний термін повернення предмета позички з моменту отримання листа - вимоги, то передати транспортний засіб третій особі - ТОВ Домінвест в порядку та на умовах договору оренди від 10.03.2016р. апелянт фактично не міг, так як семиденний термін з урахуванням ст.ст.253-255 Цивільного кодексу України спливав 04.05.2016р., а передача транспортного засобу, відповідно до п.3.1 договору, повинна відбутись ще о 7 годині 00 хвилин 01.05.2016р.

Також звертає увагу суду на той факт, що у листі - вимозі відсутня інформація щодо наявності договору оренди від 10.03.2016р. з третьою особою.

Зі свого боку, відповідач з метою прискорення процедури повернення транспортного засобу 29.04.2016р., на другий день після отримання листа - вимоги, направив повідомлення за №1842, в якому просив апелянта надати акт приймання-передачі та акт технічного стану, з метою встановлення технічного стану предмету позички, що є запобіжним заходом, щодо недопущення подальших позовів з боку апелянта з приводу розукомплектування, зняття окремих частин, тощо, з транспортного засобу.

В період з травня 2016 року по червень 2017 року (більше року) жодних листів з приводу наявності чи відсутності запитуваних документів від апелянта не надходили, інформації з приводу укладення договору оренди з третьою особою також не було, апелянт також не звернувся до суду з приводу витребування майна з незаконного володіння, тощо. В червні 2017 року відповідачем отримано вимогу про відшкодування завданих збитків. У відповіді №1-11/2143 від 12.06.2017р. відповідачем зазначено про відсутність правових підстав для задоволення вимоги.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що апелянт не вжив достатніх заходів направлених на запобігання виникнення збитків чи зменшення збитків, і як наслідок, в даному випадку шкода, у вигляді упущеної вигоди, з відповідача не може бути стягнутою, оскільки це буде суперечити ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України.

При цьому, посилається на практику, викладену в постановах Вищого господарського суду України від 31.03.2009р. у справі N7/5-47/235, від 31.07.2006р. у справі N28/9-06, від 15.11.2011р. у справі №5016/1233/2011.

Також, відповідач звертає увагу суду, що ні апелянтом, ні третьою особою по справі не подано доказів щодо подальшого використання ТОВ Домінвест транспортного засобу по договору, що також підтверджує відсутність наявних намірів у сторін щодо виконання умов договору оренди від 10.03.2016р.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Брек на рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2018р. у справі №906/824/17 в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

22.05.2018р. від представника ДП Житомирський бронетанковий завод надійшло клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з неможливістю перебувати на даному судовому засіданні, представляти інтереси довірителя, подавати відзив, докази та клопотання, заперечення та доводи (так як, 23.05.2018р. буде знаходитись на іншому судовому засіданні в Рівненському апеляційному господарському суді).

До клопотання додав копію ухвали господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018р. у справі №927/25/18 про призначення судового засідання на 23.05.2018р. о 11:00 год., а також копію витягу із наказу від 21.05.2018р. №146-В про відрядження ОСОБА_4 - юрисконсульта 2-ої категорії юридичної служби до м.Рівне, м.Чернігова, Рівненський апеляційний господарський суд, Господарський суд Чернігівської області, терміном на 2 календарних дні з 22.05.2018р. по 23.05.2018р. з урахуванням часу перебування в дорозі, з метою участі у судовому засіданні.

Розглянувши клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч.2 ст.202 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

При цьому, апеляційним судом приймається до уваги те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, представник відповідача про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, тому він мав достатньо часу для подання суду додаткових пояснень або ж доказів по справі. До того ж, пояснення представника відповідача були заслухані у судових засіданнях 21.03.2018р. та 25.04.2018р., викладені у письмових обґрунтуваннях щодо доводів зазначених в апеляційній скарзі та зібраним доказам (вх.№15666 від 22.05.2018р.). Також, суд звертає увагу, що ухвалою від 28.02.2018р. учасникам справи роз'яснено право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України. З наданої представником копії ухвали господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018р. у справі №927/25/18 вбачається, що судове засідання призначене о 11:00 год., при цьому, судове засідання у справі №906/824/17 призначено на 15:00год., що не перешкоджало представнику відповідача скористатися правом участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ст.197 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки останнім не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали розгляд справи судом апеляційної інстанції, тому у клопотанні представника відповідача відмовляє.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2018р. представник ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" надав пояснення по суті апеляційної скарги, просив суд рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Третя особа не забезпечила явку свого представника у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена у встановленому законом порядку (т.2, арк.справи 37).

Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та представника третьої особи.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Свідоцтвом про реєстрацію машини серії ЕА№051087 підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" є власником самостійно складеного тягача, реєстраційний номер 10164АМ, заводський №06-08341, двигун №06-08340, об'єм двигуна 15900 см.куб. (т.1, арк.справи 17).

У 2014 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" у спрощений спосіб було укладено договір позички гусеничного тягача-макету німецького танку "Тигр", підставою для чого слугував лист відповідача від 26.02.2014р. вих.№233, за яким відповідач просив позивача надати в якості взаємодопомоги макет тягача "Тигр" для показу на свято 9 Травня 2014 року (т.1, арк.справи 9) та лист позивача від 28.02.2014р. вих.№17 про позитивне рішення щодо вирішення цього питання (т.1, арк.справи 10).

При цьому, в матеріалах справи наявна копія договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 23.04.2014р. та акти прийому-передачі, якими підтверджено, що з 06.05.2014р. по 08.05.2014р. транспортний засіб - німецький танк Т-3 перебував в оренді у ТОВ "Студія "Кінороб" для кінозйомок національного фільму з робочою назвою "Битва за Севастополь" (т.1, арк.справи 49-54, 93-94).

За доводами позовної заяви, оскільки німецький танк Т-3 повернувся з оренди від ТОВ "Студія "Кінороб" пізно ввечері 08.05.2014р., з огляду на довготривалі та взаємодовірливі відносини між позивачем та відповідачем, акт приймання-передачі предмета позички (німецького танку Т-3) між ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" та ДП "Житомирський бронетанковий завод" не складався.

Відповідач використовував німецький танк Т-3 під час урочистих подій 9 Травня 2014 року та після цього, зокрема, у 2015 році (т.1, арк.справи 87-92).

10.03.2016р. між ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" та ТОВ "Домінвест" (третя особа) було укладено договір оренди транспортного засобу (т.1, арк.справи 11-13). Строк оренди становить чотири місяці (123 дні) з 01.05.2016р. по 31.08.2016р. включно.

Позивач, у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування з можливістю активної експлуатації транспортний засіб - німецький танк Т-3 (тягач) з об'ємом двигуна 15900 см.куб., реєстраційний номер 10164АМ, заводський номер 06-08341 номер двигуна 06-08340, визначений у цьому договорі, а третя особа зобов'язалася його прийняти у тимчасове користування та сплатити позивачу орендну плату.

Пунктом 5.1 договору оренди позивач та третя особа погодили розмір орендної плати, а саме: 922500,00 грн. за 123 доби оренди, в тому числі ПДВ 20% - 184500,00 грн., з розрахунку 7500,00 грн./день.

Як погоджено п.5.2 договору оренди, орендна плата сплачується одразу за весь строк оренди шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця в українських гривнях в день одержання орендарем транспортного засобу в своє розпорядження - 01.05.2016р.

Строк передачі транспортного засобу сторонами визначено о 07:00 год. 01.05.2016р. (п.3.1 договору оренди).

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що Житомирським районним відділенням поліції Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області здійснюється кримінальне провадження за №12015060170001272, відкрите за заявою позивача від 13.10.2015р. про привласнення посадовими особами відповідача 6 тягачів, та кримінальне провадження за №12016060170000343, відкрите за заявою позивача від 17.03.2016р. про привласнення посадовими особами відповідача техніки, а саме самостійно складений тягач, заводський №06-08341, двигун №08340 (18.03.2016р. внесено відомості до ЄРДР).

29.03.2016р. кримінальні провадження №12015060170001272 від 13.10.2015р. та №12016060170000343 від 18.03.2016р. об'єднані в одне кримінальне провадження №12015060170001272 (т.1, арк.справи 28).

В межах об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272, слідчий Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області звернувся до відповідача з листом від 12.04.2016р. за №3054/202/2016 (т.1, арк.справи 19) з вимогою підтвердити наявність на території заводу німецького танку Т-3.

ДП "Житомирський бронетанковий завод" у відповіді від 25.04.2016р. за №1776 зазначив, що німецький танк Т-3 на території заводу не перебуває та на балансі не знаходиться.

В свою чергу, ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" листом від 19.04.2016р. вих.№19 також звернулося до ДП "Житомирський бронетанковий завод" з вимогою повернути німецький танк Т-3 в семиденний термін з моменту одержання листа, та до якої додав копію листа ДБ Житомирський бронетанковий завод від 26.02.2014р. №233 та свідоцтва про реєстрацію машини ЕА №051087 (т.1, арк.справи 14-16).

Відповідач зазначену вимогу отримав 27.04.2016р. (т.1, арк.справи 16).

У відповідь на вимогу, ДП "Житомирський бронетанковий завод" листом від 29.04.2016р. вих.№1842 (т.1, арк.справи 20) просив надати йому акт приймання-передавання макету тягача "Тигр" (свідоцтво про реєстрацію машини серії ЕА№051087, заводський номер 06-08341) до ДП "ЖБТЗ" та акт технічного стану транспортного засобу на момент його передачі.

25 червня 2016 року слідчим суддею Богунського районного суду м.Житомира Кузнєцовим Д.В., на підставі розглянутих матеріалів об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272, надано слідчому Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області дозвіл на проведення в його рамках обшуку німецького танку Т-3 на території та у всіх приміщеннях відповідача у строк до 12.07.2016р. (т.1, арк.справи 30).

В ході проведеного обшуку території та приміщень заводу слідчим Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області складено протокол обшуку від 25.06.2016р., яким зафіксовано наявність у складському приміщенні №1 німецького танку Т-3 та про його вилучення (т.1, арк.справи 31, 32).

Позивач доводив, що 25.06.2016р. відшуканий німецький танк Т-3 слідчим ВП ГУНП в Житомирській області фізично вилучено не було і він залишився на території заводу (т.1, арк.справи 32-40).

01.07.2016р. слідчий ВП ГУНП в Житомирській області виніс постанову про часткове задоволення клопотання позивача, а саме - про вилучення німецького танку Т-3 у відповідача та передачу його на відповідальне зберігання (т.1, арк.справи 130, 131).

З 11.07.2016р. відшуканий в рамках об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272 німецький танк Т-3 перебуває у позивача на відповідальному зберіганні без 2 акумуляторів та 1 повітряного балону до вирішення питання по кримінальному провадженню, про що було зазначено самим позивачем (т.1, арк.справи 95).

12 серпня 2016 року слідчим суддею Богунського районного суду м.Житомира Кузнєцовим Д.В. на підставі розглянутих матеріалів об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272 надано слідчому Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області дозвіл на тимчасовий доступ до німецького танку Т-3 та двох одиниць знеособлених гусеничних тягачів зеленого кольору з можливістю їх вилучення у строк до 11.09.2016р. (т.1, арк.справи 43).

Однак, як було зазначено, з 11.07.2016р. німецький танк Т-3 знаходиться на відповідальному зберіганні у позивача.

26.05.2017р. позивач надіслав відповідачу вимогу вих.№39 про відшкодування завданих збитків на суму 738000,00 грн. Розмір спричиненого збитку позивач вирахував як розмір орендної плати за договором, що через вину ДП Житомирський бронетанковий завод не була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінвест" за договором оренди транспортного засобу від 10.03.2016р. (т.1, арк.справи 44, 45).

ДП Житомирський бронетанковий завод листом від 12.06.2017р. вих.№01-11/2143 відмовив позивачу в задоволенні вимог про стягнення збитків з посиланням на те, що укладений договір оренди не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки на момент його укладення позивач не мав в наявності предмет оренди і, як наслідок, не мав права вільного розпорядження й користування ним через перебування останнього на території ДП Житомирський бронетанковий завод , враховуючи, що лише з 11.07.2016р. на підставі зберігальної записки директора ТОВ "ТВФ "Брек", адресованої слідчому Житомирського РВП ГУ НП в Житомирській області, макет тягача "Тигр" було прийнято керівником підприємства на відповідальне зберігання без права відчуження та розкомплектування до вирішення питання по кримінальному провадженню (т.1, арк.справи 47, 48).

Розглянувши доводи апеляційної скарги позивача, письмові пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено частиною 1 статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Відповідно до ч.2 ст.828 Цивільного кодексу України договір позички між юридичними особами, укладається у письмовій формі.

Як передбачено статтею 831 Цивільного кодексу України якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Згідно ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

На підставі встановлених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що між сторонами у спрощений спосіб (лист відповідача від 26.02.2014р. вих.№233 про надання в якості взаємодопомоги макет тягача "Тигр" для показу на свято 09 Травня 2014 року та лист позивача від 28.02.2014р. вих.№17 про позитивне рішення щодо вирішення цього питання) було укладено безоплатний договір позички гусеничного тягача-макету німецького танку "Тигр" (т.1, арк.справи 9,10).

Відповідно до ст.831 Цивільного кодексу України, якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

З огляду на обставини справи та положення ст.ст.252, 831 Цивільного кодексу України, вбачається, що договір позички гусеничного тягача-макету німецького танку "Тигр" укладено сторонами строком в один день, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.

У статті 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Приймаючи до уваги, що 9 Травня 2014 року та наступні за ним дні 10 та 11 травня 2014 року були святковими та вихідними, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що строк договору позички закінчився 12.05.2014р.

Пунктом 3 частини 2 статті 833 Цивільного кодексу України передбачено, що користувач зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Зі змісту цієї правової норми у сукупності із нормами ч.2 ст.527 Цивільного кодексу України та ч.8 ст.193 Господарського кодексу України вбачається, що як факт передачі предмету позички в користування, так і повернення з користування оформляється документом (наприклад, актом приймання-передачі), у якому фіксується також стан предмету позички на момент передачі у користування та на момент її повернення з користування.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі німецького танку Т-3 в користування відповідачу 08.05.2014р. - після його використання кіностудією ТОВ "Студія "Кінороб", або 09.05.2014р. - в день святкування Дня Перемоги.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідно до договору оренди транспортного засобу з екіпажем (водій ОСОБА_5 та танкіст ОСОБА_6), який було укладено позивачем з ТОВ "Студія "Кінороб" 23 квітня 2014р. в оренду для кінозйомок національного фільму з робочою назвою "Битва за Севастополь" німецький танк Т-3 було надано у технічно справному стані, зокрема, забезпечено замикання казенної частини гармати та повернуто 08.05.2014р. з оренди у технічно справному стані (арк.справи 50, 53).

При цьому, матеріали справи не містять зауважень ДП Житомирський бронетанковий завод щодо технічного стану німецького танку Т-3, отриманого за договором позички.

Представник відповідача не спростував доводи представника позивача, що екіпаж німецького танку Т-3 було сформовано з працівників ДП "Житомирського бронетанкового заводу" та, що останній перевозився з смт.Новогуйвинське (місцезнаходження відповідача) до с.Велика Бугаївка Васильківського району Київської області (знімальний майданчик кінозйомок національного фільму з робочою назвою "Битва за Севастополь") та назад в смт.Новогуйвинське (місцезнаходження відповідача) за допомогою іншого транспортного засобу.

Також, відповідачем не спростовано доводи позову про те, що німецький танк Т-3 використовувався ним також після 9 Травня 2014р., що доводять роздруківки з офіційного сайту заводу за 10.10.2015р. (т.1, арк.справи 89-92).

Вищевикладені обставини доводять, що станом на 10.10.2015р. предмет позички німецький танк Т-3 не було повернуто позивачу як його власнику, тоді як строк договору позички сплинув ще 12.05.2014р., про що також було зазначено судом першої інстанції.

У справі відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою повернути німецький танк Т-3 , починаючи з 13 травня 2014 року, або докази витребування позивачем німецького танку Т-3 в судовому порядку.

Апелянт зазначає, що з метою виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди, ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек", в особі генерального директора Трофімової О.Ю., неодноразово проводило переговори з новим керівництвом відповідача на території ДП ЖБТЗ щодо необхідності повернення транспортного засобу його власнику (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10). Останні, посилаючись на відсутність документального підтвердження перебування техніки на ДП ЖБТЗ , відмовили у поверненні транспортного засобу. За таких обставин, з метою недопущення зриву договору оренди від 10.03.2016р., позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення посадовими особами ДП Житомирський бронетанковий завод привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем.

Позивач 17.03.2016р. звернувся до ВП ГУНП в Житомирській області із заявою про привласнення предмету позички посадовими особами відповідача, та на підставі якої з 29.03.2016р. слідчими ВП ГУНП в Житомирській області розслідується об'єднане кримінальне провадження №12015060170001272 по цьому факту.

З вимогою про повернення предмету позички позивач звернувся до відповідача листом від 19.04.2016р. вих.№19, в якому вимагав повернути німецький танк Т-3 в семиденний термін з моменту одержання листа (т.1, арк.справи 14).

У статті 836 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення ст.ст.253-255, 836 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що оскільки вимогу позивача від 19.04.2016р. вих.№19 про повернення німецького танку Т-3 у семиденний строк, відповідач отримав 27.04.2016р., німецький танк Т-3 підлягав поверненню у строк до 04.05.2016р. включно, тобто вже після строку, встановленого у п.3.1 договору оренди транспортного засобу, укладеного 10.03.2016р. з третьою особою.

Однак, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком з огляду на наступне.

Строковість договору, як одна із істотних умов позички, визначена положеннями ч.1 статті 827 Цивільного кодексу України.

Пункт 3 частини 2 статті 833 Цивільного кодексу України передбачає обов'язок саме користувача повернути річ після закінчення строку договору, що відповідачем не було виконано.

В той же час, як вбачається з самої назви, статтею 836 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки неповернення речі після закінчення строку користування нею, а саме - право позичкодавця вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Тобто, всупереч висновків суду першої інстанції, зазначеною статтею не визначається порядок повернення речі користувачем позичкодавцю, та не передбачено обов'язок позичкодавця витребувати цю річ у примусовому порядку, а лише право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків у разі неповернення речі після закінчення строку користування річчю.

Тому, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду Житомирської області про обов'язок відповідача повернути об'єкт позички у строк до 04.05.2016р., з посиланням на норми ст.836 ЦК України та лист від 19.04.2016р. вих.№19, оскільки, як було встановлено самим місцевим господарським судом, такий обов'язок виник ще 12.05.2014р. з огляду на положення ст.ст.821, 831, п.3 ч.2 ст.833 Цивільного кодексу України.

Крім цього, відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на момент досягнення домовленості щодо підписання договору від 10.03.2016р. позивач вчинив дії щодо розпорядження об'єктом оренди за відсутності реальної можливості його передачі на виконання умов вказаного договору у користування, що свідчить про неможливість реального отримання заявленої в позові суми упущеної вигоди як прибутку (доходу). На час укладання між позивачем та третьою особою договору оренди транспортного засобу від 10.03.2016р., позивач був обізнаний, що не володіє предметом укладеного договору оренди, а транспортний засіб фактично знаходився у користуванні відповідача принаймні до 11.07.2016р. Тобто, позивач повинен був допускати можливість неповернення йому з боку відповідача макету танку до 01.05.2016р.

Однак, згідно ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 319 Цивільного кодексу України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.859 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів вважає, що незважаючи на відсутність у володінні позивача належного йому на праві власності макету танку, останній мав право розпоряжатися своїм майном та правомірно уклав з ТОВ Домінвест договір оренди транспортного засобу від 10.03.2016р.

Крім цього, зміст глави 60 "Позичка" Цивільного кодексу України встановлює, що предметом позички є річ, визначена індивідуальними ознаками. Так, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними (ч.1 ст.184 Цивільного кодексу України).

У листі від 29.04.2016р. вих.№1842 відповідач заявив позивачу про надання йому акту приймання-передавання макету тягача "Тигр" (свідоцтво про реєстрацію машини серії ЕА №051087, заводський номер 06-08341) до ДП "ЖБТЗ" та акту технічного стану транспортного засобу на момент його передачі (т.1, арк.справи 20).

Як було встановлено, зазначений лист відповідача отримано позивачем 13.05.2016р., позивач не надав відповідачу витребуваних ним документів.

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки акту приймання - передачі між сторонами не складалося, на підтвердження права власності на предмет позички, позивач до вимоги вих.№19 від 19.04.2016р. додав копію листа ДБ Житомирський бронетанковий завод від 26.02.2014р. №233 та копію свідоцтва про реєстрацію машини ЕА№051087.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, в межах об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272, слідчий Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області звернувся до відповідача з листом від 12.04.2016р. за №3054/202/2016 підтвердити наявність на території заводу німецького танку Т-3 (т.1, арк.справи 18). Лист відповідач отримав 14.04.2018р.

Таким чином, з 14.04.2016р. відповідачу було відомо, що в межах об'єднаного кримінального провадження №12015060170001272 слідчим Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області будуть вчинятися слідчі дії, пов'язанні із розшуком на території заводу німецького танку Т-3.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що оцінка відповіді відповідача на лист слідчого від 25.04.2016р. за №1776 про те, що німецький танк Т-3 на території заводу не перебуває та на балансі не знаходиться, має бути надана судом, що розглядатиме кримінальну справу (т.1, арк.справи 18, 19).

Крім цього, відмовляючи у позові суд першої інстанції також зазначає, що позивач свідомо допустив набуття предметом позички статусу речового доказу, оскільки на момент укладення договору оренди з третьою особою 10.03.2016р. позивач не мав у своєму користуванні предмету позички та, при цьому, ініціював з 17.03.2016р. кримінальне провадження щодо його розшуку у відповідача, у зв'язку з чим німецький танк Т-3 набув ознак речового доказу у кримінальному провадженні №12015060170001272, та з 11 липня 2016р. знаходиться на його відповідальному зберіганні до вирішення питання по кримінальному провадженню. Позивач не врахував, що повернення відповідачем німецького танку Т-3 в порядку ч.2 ст.530 ЦК України є неможливим у разі наявності кримінального провадження №12015060170001272 щодо його розшуку, та незалежно від того, що станом на 04.05.2016р. останній ще на набув ознак речового доказу.

Суд першої інстанції вказує, що наведені позивачем розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний характер для отримання прибутку.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками з огляду на наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань у вигляді відшкодування збитків (постанови Верховного Суду України від 18.05.2016р. у справах №3-194гс16, №6-237цс16, №3-271гс16).

Господарський суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014р. у справі №5023/4983/12).

Обґрунтовуючи право на стягнення збитків, позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідач не повернув йому транспортний засіб до 01.05.2016р., внаслідок чого об'єкт оренди не був переданий орендарю (третій особі), а позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, яку ТОВ "ТВФ "Брек" мало намір отримати у разі виконання ТОВ "Домінвест" умов договору від 10.03.2016р. в частині сплати орендних платежів. Часовий проміжок в межах якого позивачем не було отримано дохід (упущену вигоду) у формі орендної плати становить 01.05.2016р. - 31.08.2016р. Заявлена сума збитків - 738000,00грн. за вирахуванням 20% ПДВ (922500,00грн. - 184500,00грн.).

Згідно з ч.ч.2,4 ст.623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Житомирського районного відділення поліції Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області із заявою від 13.10.2015р. про привласнення посадовими особами відповідача 6 тягачів, та заявою від 17.03.2016р. про привласнення посадовими особами відповідача техніки, а саме самостійно складений тягач, заводський №06-08341, двигун №08340 та до відповідача з вимогою від 19.04.2016р. вих.№19, що колегія суддів розцінює як вжиття заходів для повернення об'єкту позички та для забезпечення виконання умов договору оренди, укладеного з третьою особою по справі.

Колегія суддів вважає, що саме через неправомірні дії відповідача макет тягача "Тигр" був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні і відповідно до зберігальної записки від 11.07.2016р., адресованої слідчому Житомирського РВП ГУ НП в Житомирській області, директор ТОВ "ТВФ "Брек" прийняв макет тягача "Тигр" на відповідальне зберігання без права відчуження та розкомплектування до вирішення питання по кримінальному провадженню, що узгоджується з п.13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), затвердженої наказом від 27 серпня 2010 року N51/401/649/471/23/125.

Як встановлено ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність збитків, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, неодержані доходи (упущена вигода) позивача не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо повернення об'єкту позички.

В свою чергу, відповідач не довів, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Розмір спричиненого відповідачем збитку визначається як розмір орендної плати за договором оренди, що через його вину небула отримана позивачем та становить 738000,00грн. (за вирахуванням 20% ПДВ: 922500,00грн. - 184500,00грн.).

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд позовної заяви та за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задоволити апеляційну скаргу ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек", рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2018р. у справі №906/824/17 скасувати, прийняти нове рішення у справі яким позов задоволити та стягнути з ДП "Житомирський бронетанковий завод" на користь ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" 738000 грн. 00 коп. збитків, 11070 грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 16605 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" - задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2018р. у справі №906/824/17 скасувати.

Прийняти нове рішення у справі.

Позов задоволити.

Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ: 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Заводська, 2, код ЄДРПОУ: 37622434) 738000 (сімсот тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп. збитків, 11070 (одинадцять тисяч сімдесят) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ: 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Заводська, 2, код ЄДРПОУ: 37622434) 16605 (шістнадцять тисяч шістсот п"ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 29.05.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Дужич С.П.