Постанова

від 25.05.2018 по справі 916/2756/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2756/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників судового засідання:

від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ - Шевчук В.В. - за довіреністю від 09.01.2018 року;

від Публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат", м. Одеса - Коротченко Д.В. - за довіреністю від 16.11.2017 року;

від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ - Буковська Л.В. - за довіреністю від 19.01.2018 року №010-00/318;

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат", м.Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2015 року, м. Одеса, суддя Гут С.Ф., повний текст складено 31.08.2015 року

по справі № 916/2756/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат", м. Одеса

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат", м.Одеса, в якій просило суд в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 27.07.2012 року № НКЛ-2005804/2 в розмірі 854 143 381 грн. 81 коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом 606 591 000 грн. 00 коп. (строкової у розмірі 501 096 912 грн. 00 коп., простроченої у розмірі 105494088 грн. 00 коп.), пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 11868084 грн. 91 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 656809 грн. 07 коп., заборгованості за відсотками 62 598 464 грн. 56 коп. (строкової у розмірі 381 77 887 грн. 56 коп., простроченої 24 420 577 грн. 00 коп.), пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 2 452 407 грн. 29 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів у розмірі 131 135 грн. 98 коп. і штрафів у розмірах 151 647 750 грн. 00 коп. і 18 197 730 грн. 00 коп., звернути стягнення за іпотечним договором від 27.07.2012 року № НКЛ-2005804/2/S1, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , м. Київ права власності на предмет іпотеки, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству Одеський олійножировий комбінат , м. Одеса відповідно до переліку, визначеному у позовній заяві та визнати право власності за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , м. Київ на відповідне майно.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором від 27.07.2012 року № НКЛ-2005804/2, тому, на думку банку, є підстави для звернення стягнення на майно, за умовами іпотечного договору від 27.07.2012 року № НКЛ-2005804/2/S1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2015 року у справі №916/2756/15 (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 27.07.2012 року № НКЛ-2005804/2 в розмірі 854 143 381 грн. 81 коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом 606 591 000 грн. 00 коп. (строкової у розмірі 501 096 912 грн. 00 коп., простроченої у розмірі 105494088 грн. 00 коп.), пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 11868084 грн. 91 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 656809 грн. 07 коп., заборгованості за відсотками 62 598 464 грн. 56 коп. (строкової у розмірі 381 77 887 грн. 56 коп., простроченої 24 420 577 грн. 00 коп.), пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 2 452 407 грн. 29 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів у розмірі 131 135 грн. 98 коп. і штрафів у розмірах 151 647 750 грн. 00 коп. і 18 197 730 грн. 00 коп., звернено стягнення за іпотечним договором від 27.07.2012 року № НКЛ-2005804/2/S1, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , м. Київ права власності на предмет іпотеки, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству Одеський олійножировий комбінат , м. Одеса відповідно до переліку, визначеному у позовній заяві та визнано право власності за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , м. Київ на відповідне майно.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Публічне акціонерне товариство "Одеський олійножировий комбінат", м. Одеса з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2015 року у справі № 916/2756/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат" про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, на думку скаржника, судом першої інстанції не було встановлено чи виникло у позивача право вимагати у відповідача достроково виконати зобов'язання за кредитним договором, а також місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи по справі, незважаючи на наявність в матеріалах справи двох звітів про оцінку іпотечного майна, наданого позивачем.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року у справі №916/2756/15 (головуючий суддя Ліпчанська Н.В., судді Лисенко В.А., Головей В.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року у справі № 916/2756/15 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 року і від 30.08.2016 року у справі № 916/2756/15 було призначено судову оціночно-будівельну і судову оціночно-земельну експертизи і зупинено провадження у справі.

20.11.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло повідомлення експерта про неможливість виконання судової оціночно-будівельної і оціночно-земельної експертизи, у зв'язку з чим повернуто матеріали справи.

У зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді Ліпчанської Н.В., проведено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок якого для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Діброви Г.І., суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 року у справі №916/2756/15 поновлено провадження у справі.

У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Лисенко В.А. у відпустці, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 року у справі №916/2756/15 зупинено провадження у справі до прийняття Великою Палатою Верховного Суду рішення по справі № 760/14438/15-ц.

З Єдиного державного реєстру судових рішень суду апеляційної інстанції стало відомо про прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 21.03.2018 року у справі № 760/14438/15-ц, у зв'язку з чим, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 року поновлено провадження у справі № 916/2756/15.

Через канцелярію суду 06.12.2017 року від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи та письмові пояснення до апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду позивач 06.12.2017 року надав довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Також представником позивача надано письмові пояснення. Судовою колегією довідки і пояснення позивача долучено до матеріалів справи.

На електронну адресу суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення від 06.12.2017 року і від 08.12.2017 року, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

Через канцелярію суду 09.01.2018 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про проведення експертизи і зупинення провадження у справі, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.01.2018 року судова колегія розглянула і відхилила клопотання про проведення експертизи і зупинення провадження у справі.

24.05.2018 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких Публічне акціонерне товариство Дельта Банк посилається на те, що надані кредитні кошти в рамках укладеного кредитного договору є банківським активом та майном банку. Тому Акціонерне товариство Дельта Банк і звернувся до суду за захистом своїх порушених майнових прав, оскільки Позичальник за кредитним договором не виконує своїх зобов'язань щодо погашення кредиту.

На момент звернення з позовом до суду, існувала стала судова практика про задоволення подібних позовів. Тому позивач, при доведеності факту невиконання Відповідачем (позичальником) своїх зобов'язань за кредитним договором, міг очікувати саме таке рішення, яке й було прийнято, а саме: позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Судовою колегією письмові пояснення долучено до матеріалів справи.

25.05.2018 року від скаржника надійшли письмові пояснення, в яких відповідач наводить додаткові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовної заяви з урахуванням позиції Верховного Суду у справі №760/14438/15-ц.

Судовою колегією письмові пояснення долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні присутні представники учасників справи підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник Фонду державного майна України в судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2015 року у справі № 916/2756/15 не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом і апеляційним господарським судом встановлено та неоспорено учасниками справи такі обставини.

Між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (Кредитор) і Публічним акціонерним товариством Одеський олійножировий комбінат (Позичальник) було укладено договір кредитної лінії від 27.07.2012 року № НКЛ-2005804/2 з додатками і додатковими договорами до нього, за умовами якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до пунктів 1.1.1 - 1.1.3 кредитного договору надання кредиту мало здійснюватися окремими частинами надалі за текстом кожна частина окремо - Транш , а у сукупності - Транші , в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 606 591 000 грн. 00 коп. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 12% річних, в порядку, визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 04 листопада 2016 року. Повернення кредиту здійснюється згідно із графіком зменшення максимального ліміту заборгованості, вказаного в Додатку №1 до цього договору, але в будь-якому разі не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості, вказаного в пункті 1.1.1. цього договору. У разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в пункті 1.1.1. цього договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 32% річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене встановлення розміру плати за користування кредитом по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору забезпеченням Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам Кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме:

- договір іпотеки земельної ділянки, площею 5,3428 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, нежилих будівель та споруд загальною площею 13 894,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, будівлі цеху туалетного мила загальною площею 2 460,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будівлі маргаринового цеху загальною площею 3541,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, будівлі блоку очистки жирів загальною площею 480,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9, будівлі цеху полімерної тари загальною площею 769,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, будівлі парокотельного цеху загальною площею 1631,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, будівлі холодильнику з залізничною рампою загальною площею 3349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12, нежилих будівель та споруд загальною площею 2415,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, нежилої будівлі загальною площею 883,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, нежилої будівлі загальною площею 1785,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, нежилої будівлі загальною площею 195,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, нежилої споруди загальною площею 18,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, що належать Позичальнику;

- договір застави обладнання у кількості 3387 шт., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Позичальнику;

- договір застави транспортних засобів в кількості 62 одиниці, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6, та належить Позичальнику на праві власності.

За умовами пунктів 2.7.1 - 2.7.3 кредитного договору в редакції додаткового договору від 07.02.2014 року № 4 проценти, нараховані в період з липня 2012 року по грудень 2014 року включно сплачуються щомісячно в сумі 45 000 грн. 00 коп. не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти. Проценти, нараховані та несплачені за період з липня 2012 року по грудень 2014 року включно сплачуються щомісячно рівними частинами, не пізніше 10 числа, починаючи з січня 2015 року, по кінцевий термін (строк) погашення заборгованості за цим кредитом. Проценти, нараховані з січня 2015 року по кінцеву дату повернення кредиту сплачуються щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі.

Пунктами 4.1 - 4.2 кредитного договору визначено, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У випадку порушення Позичальником вимог пункту 3.3 цього договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредиторові штраф у розмірі 1 % від суми кредиту, визначеного пунктом 1.1 цього договору за кожний випадок порушення.

У пункті 5.3 кредитного договору сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання (прострочення виконання тощо) Позичальником будь-якого свого зобов'язання за цим договором та/або за будь-якими іншими договорами, що укладені з Позичальником та Кредитором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування Кредитором Позичальника, а Позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, сплачує Кредитору проценти за користування Кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього Кредитор надає під розписку уповноваженій особі або надсилає рекомендованим листом Позичальнику відповідну письмову вимогу. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми в термін, зазначений в вимозі, Кредитор по закінченню цього терміну звертає стягнення на майно Позичальника, на заставлене майно та ін. у порядку, визначеному цим договором, відповідними договорами застави та законодавством України.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору в редакції додаткового договору від 20.08.2014 року № 5 всі спори за цим договором вирішуються сторонами в процесі переговорів. У разі неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього (включаючи, але не обмежуючись - визнання цього договору недійсним або дійсним, укладеним або неукладеним) вирішуються Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації Союз інвесторів України у наступному порядку. Справа розглядається одноособово Кисельовим Максимом Євгеновичем - третейським суддею Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Союз інвесторів України , що знаходиться за адресою: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Твердохлібом Олегом Станіславовичем. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними вище суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Союз інвесторів України відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Союз інвесторів України , з яким сторони ознайомились. Найменування сторін та їх місцезнаходження у цій третейській угоді відповідають найменуванню сторін та їх місцезнаходженню за цим договором. Місце і дата укладення цієї третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного зобов'язання між Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (Іпотекодержатель) і Публічним акціонерним товариством Одеський олійножировий комбінат (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 27.07.2012 року № НКЛ-2005804/2/S1, за умовами якого Іпотекодавець передав, а Іпотекодержатель прийняв в порядку і на умовах, визначених цим договором, належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме:

- Земельна ділянка, загальною площею 5,3428 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування комбінату, що розташована за адресою: Україна, місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, 16, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить Іпотекодавцю згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2;

- Будівля цеху туалетного мила, загальною площею 2460,4 кв. м, що складається з однієї будівлі загальною площею 2257,3 кв. м, та службовою площею 203,1 кв.м, яка розташована за адресою: Україна, місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, 16/7, яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю цеху туалетного мила №003843 виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 21.08.1999 року;

- Будівля маргаринового цеху, загальною площею 3541,8 кв. м, що складається з однієї будівлі, що розташована за адресою: Україна, місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, 16/8, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю маргаринового цеху № 003844 виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 21.08.1999 року;

- Будівля блоку очистки жирів, загальною площею 480,9 кв. м, що складається з однієї будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_13, що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю блоку очистки жирів № 003845.;

- Будівля цеху полімерної тари, загальною площею 769,3 кв. м, що складається з однієї будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_10, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю цеху полімерної тари №003849 виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 21.08.1999 року;

- Будівля парокотельного цеху, загальною площею 1631,3 кв. м, що складається з однієї будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_11, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю парокотельного цеху № 003848 виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 21.08.1999 року;

- Будівля холодильника з залізничною рампою, загальною площею 3349,8 кв.м, що складається з однієї будівлі, яка розташована за адресою: Україна, місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, 16/28, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю холодильника з залізничною рампою №002797 виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 23.06.1999 року;

- Нежилі будівлі та споруди, загальною площею, 13894,2 кв. м, що складаються з наступних об'єктів: будівлі БРЖ. літера "МЗ" (331,2 кв. м); будівлі відділення туалетного мила, літера "М2" (477,9 кв. м); будівлі миловарильного і варильного відділення, літера "М" (3014,4 кв. м); будівлі цеху безреактивного розчеплення жирів, літера "М4" (521,4 кв. м); будівлі МСС-2, літера "пд" (38,0 кв. м); будівлі насосно-оборотного постачання, літера "ЬІ" (281,6кв.м); будівлі електролізної, літера "Z.Q" (57,3 кв. м); прибудови до будівлі мийного відділу тарного цеху, літера "О1" (215,6 кв. м); будівлі електропідстанції, літера "Й" (107,2 кв.м); пункту перемикання, літера "Ч" " 19,5 кв. м); будівлі механічної майстерні, літера "И" (384,9 кв. м); складу рідкого топлива, літера "Ё" (190,1кв.м); будівлі масло розливної, літера "Д" (274,1кв.м); вагової будки для автовагів, літера "Ц" (21,6 кв. м); будівлі станції зливу харчових жирів, літера "Ж" (65,1 кв. м); будівлі складу мила, літера "М5" (679,0 кв. м); будівлі розщеплення літ. цеха та складу мила, літера "М1" (1728,9кв.м); будівлі заводоуправління, літера "А" (908,1 кв. м); будівлі дитсадка, літера "R" (572,8 кв. м); будівлі відділу збуту, літера "Ш" (84,0 кв. м); будівлі господарчого блока, літера "В1, В2" (1592,0 кв. м); будівлі центрального розподіл пункту, літера "X" (105,8 кв. м); будівлі водопровідної станції 2 підйому, літера "Щ" (108,3 кв. м); транспортної галереї, " 3336" (284,4 кв.м); шахтного колодязю, літера "П" (20,6 кв. м); жироулавлювач, літера "Я"; градирні 3-х секційної, літера "С"; ГПВ-160, літера "Р"; градиря плівкового ВКГ-50, " 3477"; градирні плівкової, " 3478"; градирні плівкової " 3479"; жиропастки, " 98"; цеху гідрогенизації, літера "Т, ТІ. т" (1226,1 кв. м); будівлі тарного цеху, літера "О" (620,3 кв.м); градирні 2-х секційної "Ь", та розташовані за адресою: Україна, місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, 16.;

- Нежилі будівлі та споруди, загальною площею 2415,0 кв. м, що складається з наступних об'єктів: лецітінового цеху, літера "К" (940,7кв. м); будівлі для лінії "Лурги" 250, літера "К1" (434,2 кв. м); рафінаційного цеху, літера "К2" (1040,1 кв. м); галереї від котельної до цеху рафінації, " 155"; дворового резервуару для зберігання, " 177", які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (надалі за текстом - "Предмет іпотеки 9"), що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилі будівлі та споруди серія НОМЕР_3, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 12.01.2005 року;

- Нежила споруда, загальною площею 18,0 кв. м, що в цілому складається з шахтного колодязя, літера "Н", яка розташована за адресою: АДРЕСА_5, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилу споруду серія НОМЕР_4, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 12.01.2005 року;

- Нежила будівля, загальною площею 195,4 кв. м, що в цілому складається з енергоблоку з градирнями, літера "П", яка розташована за адресою: АДРЕСА_7, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилу будівлю серія НОМЕР_5, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 12 січня 2005 року;

- Нежила будівля, загальною площею 1785,9 кв. м, що в цілому складається з розфасовочного цеху з побутовими приміщеннями, літ. "32, 33", яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилу будівлю серія НОМЕР_6, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 12.01.2005 року;

- Нежила будівля, загальною площею 883,6 кв. м, що в цілому складається з складу готової продукції, літера "Г", яка за адресою: АДРЕСА_3, що Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилу будівлю серія НОМЕР_7, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 12.01.2005 року.

Відповідно до пункту 2.3.1 іпотечного договору ринкова вартість предмету іпотеки згідно зі Звітом про експертну оцінку, що наданий 16.03.2012 року суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 станом на 16.03.2012 року становить 1 592 152 423 грн. 00 коп.

У пункті 4.1.11 іпотечного договору серед прав Іпотекодержателя визначено право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах, умовах і в порядку, передбаченому цим договором, кредитним договором та чинним законодавством України.

Пунктом 9.1 іпотечного договору визначено, що всі спори за цим договором вирішуються сторонами в процесі переговорів. У разі неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього, (включаючи, але не обмежуючись - визнання цього договору недійсним або дійсним, укладеним або неукладеним) вирішуються Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації при Асоціації українських банків у наступному порядку. Справа розглядається одноособово Кисельовим Максимом Євгеновичем - третейським суддею Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду справи вказаним третейським суддею спір розглядається ОСОБА_12 або ОСОБА_13 у порядку черговості, вказаному у цьому пункті договору. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними вище суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

На виконання умов кредитного договору Публічне акціонерне товариство Дельта Банк видало Публічному акціонерному товариству Одеський олійножировий комбінат кредит у розмірі 606591000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером від 27.07.2012 року № 31710389.

З Графіку зменшення максимального ліміту заборгованості, що є Додатком № 1 до кредитного договору, вбачається, що протягом періоду з 24.07.2012 року по 10.01.2015 року відповідач мав погасити 26 373 522 грн. 00 коп. від суми наданого кредиту.

Як зазначає позивач, відповідач протягом встановленого періоду не виконав своє зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством Дельта Банк було направлено Публічному акціонерному товариству Одеський олійножировий комбінат претензії від 21.05.2015 року № 18.2-292, № 18.2-293, № 18.2-294, в яких зазначалось, що у разі невиконання товариством вимог банку та не усунення порушень кредитного договору, банк розпочне стягнення суми заборгованості за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, нарахованих відповідно до норм чинного законодавства та умов кредитного договору та розпочне процедуру звернення стягнення на майно, передане в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням умов претензій Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича звернулось до суду з відповідними позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення кредиту і визнання права власності на предмет іпотеки за банком.

Незважаючи на пункти 7.1 кредитного договору і пункту 9.1 іпотечного договору, позивач звернувся саме до господарського суду, а не до третейського, як було обумовлено сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом; юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законодавством. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

Учасники судового процесу по даній справі не висловлювати заперечень ані в місцевому господарському суді, ані в апеляційному господарському суді щодо розгляду справи саме господарським судом, а не третейським.

Судова колегія вважає за можливе переглядати дану справу в порядку апеляційного провадження, так як домовленість сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а сторони не наполягали на розгляді справи у третейському суді і не звертались до суду з клопотаннями про припинення провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за нормами чинного на той час процесуального законодавства.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володіння заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

За приписами статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

У частині 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої у статті 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статті 335 та статті 376 Цивільного кодексу України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 Цивільного кодексу України).

Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В даному випадку для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором, між позивачем та відповідачем по справі було укладено іпотечний договір від 27.07.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1794.

Проаналізувавши положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов`язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Дана правова позиція щодо застосування норм матеріального права, а саме - статей 37-39 Закону України " Про іпотеку" висловлена у постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі № 6-1851цс15, від 02.11.2016 року у справі № 359/4092/15-цс, у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 19.09.2016 року у справі № 6-1219цс16.

Пунктом 7.2 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі:

- рішення суду;

- виконавчого напису нотаріуса;

- переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ;

- продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку та умовами цього договору.

У пунктах 7.3 - 7.4.1 іпотечного договору визначено, що Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.2. цього договору. Сторони Договору домовилися про те, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі цього договору, шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. У випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодавець підписанням цього Іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю Предмета іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає Іпотекодержатель для здійснення такої оцінки. Витрати щодо здійснення такої оцінки предмета іпотеки несе Іпотекодавець. Підписанням цього договору Іпотекодавець засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору, Кредитного договору та вимог чинного законодавства України, Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та і рішення Іпотекодержателя про перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя, для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Цей договір та письмове рішення Іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих і та надають право Іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Право власності на предмет і переходить до Іпотекодержателя у порядку, що передбачений чинним законодавством України.

З наведених вище умов договору іпотеки вбачається, що сторони узгодили декілька варіантів задоволення вимог Іпотекодержателя на предмет іпотеки, а саме один судовий і три позасудових.

При цьому, позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог Іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права Іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому визначальним є факт згоди чи відсутності згоди Іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності Іпотекоджержателю на предмет іпотеки, звернення банку до державного реєстратора для державної реєстрації права власності.

У письмових вимог позивача від 21.05.2015 року № 18.2-292, № 18.2-293, № 18.2-294 банк поінформував відповідача про наявність загальної заборгованості за договором кредитної лінії від 27.07.2012 року № НКЛ-2005804/2 та вимагалось її погашення протягом 30 днів з моменту відправлення вимоги, а також попереджалось про імовірність початку процедури звернення стягнення на майно, передане в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань товариства за кредитним договором.

Водночас у надісланих банком повідомленнях не зазначено, в який спосіб буде здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки та не повідомлено відповідача про обрання позивачем такого способу звернення як оформлення права власності на іпотечне майно шляхом позасудової процедури.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (яка була чинною на момент прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі), визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 40 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Згідно з пунктом 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Матеріалами справи не підтверджено того, що банк звертався до державного реєстратора для реєстрації права власності та відповідно прийняття державним реєстратором рішення з зазначенням вичерпного переліку підстав для наявності/відсутності такої реєстрації, як це передбачено статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивачем навіть не розпочато процедуру набуття права власності у позасудовому порядку на підставі норм Закону України "Про іпотеку" шляхом повідомлення власника про набуття права власності на 31-й день після отримання цього повідомлення.

Вказані обставини свідчать про невикористання банком наданого йому права набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Судова колегія вважає, що позивачу необхідно було довести намір на набуття права власності у позасудовому порядку за договорами іпотеки, але це ним зроблено не було.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 760/14438/15-ц зазначила, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 Цивільного кодексу України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи позицію, викладену у вищезазначених постановах Верховного Суду, а також позицію Великої палати Верховного Суду у справі № 760/14438/15-ц, судова колегія вважає, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності не можуть бути задоволені.

За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що звернення до суду з відповідним позовом у даному випадку неможливе саме в обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права, оскільки рішенням суду не може бути визнано права власності на майно шляхом звернення на нього стягнення.

У спірних іпотечних правовідносинах банк ще не набув та не намагався набути право власності на предмет іпотеки, тому вказувати, що відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності у даному випадку не доцільно.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував до спірних правовідносин норми статей 36, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", оскільки позивач не звертався до іпотекодавця для задоволення своїх вимог у позасудовому порядку шляхом визнання права власності, не звертався він і до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно у відповідності до відповідного застереження у іпотечному договорі і помилково визнав право власності на майно у визначений позивачем спосіб.

Судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права і висновок господарського суду про задоволення позову в повному обсязі є таким, що не відповідає обставинам справи.

У відповідності до приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В даному випадку нез'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи у повному обсязі призвело до неправильного висновку по справі. А рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат", м. Одеса підлягає задоволенню з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2015 року у справі №916/2756/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через невірно обраний спосіб захисту порушених прав .

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2015 року у справі № 916/2756/15- задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2015 року у справі №916/2756/15 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат", м. Одеса за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на визначені об'єкти нерухомості.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадку, передбаченому законом, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 25.05.2018 року, повний текст постанови складено 25 травня 2018 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош