Постанова

від 24.05.2018 по справі 808/3087/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2018 рокусправа № 808/3087/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.

судді: Щербак А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (суддя 1-ї інстанції Прасов О.О., дата ухвалення 12.02.2018р., місце ухвалення - м. Запоріжжя) у справі № 808/3087/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ННІ Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 31.07.2017 за №0010051406, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 193174 грн. 50 коп., у тому числі: 128783 грн. 00 коп. - за податковим зобов'язанням та 63391 грн. 50 коп. - за штрафною санкцією; від 31.07.2017 за №0010061406, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17842 грн. 00 коп.; від 31.07.2017 за №0010071406, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на 382474 грн. 00 коп. та зменшено суму податкового кредиту на 367375 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо нереальності господарських операцій з контрагентами, оскільки такі висновки спростовуються первинними документами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає зокрема, що відповідачем встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту суми придбаних товарів та послуг у звітному періоді які не отримано від контрагентів позивача, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами мають безтоварний характер. Товарно-транспортні накладні надані позивачем не підтверджують перевезення товару, оскільки транспортний засіб зазначений у таких (згідно державного номеру) є легковим автомобілем та не міг здійснювати такі перевезення.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлений про день та час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ННІ Україна" (код ЄДРПОУ 36019208) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ДАНИКА" (ЄДРПОУ 40130886) та ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР" (ЄДРПОУ 40723780) за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, у т.ч. в частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг), за результатами якої складено Акт №366/08-01-14-06/36019208 від 26.06.2017 (т.1, а.с.79-91).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) пп.14.1.36, пп.14.1.231, п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2017 року, що не призвело до виникнення грошових зобов'язань, внаслідок проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання на загальну суму 382474,00 грн.; пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 514000,00 грн.: - що не призвело до виникнення грошових зобов'язань за лютий 2017 року, внаслідок проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена на загальну суму 367375,00 грн., - що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) за лютий 2017 року на суму 17842,00 грн., - що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету (р.18.1) за лютий 2017 року на суму 128783,00 грн. …" (т.1, а.с.91).

Висновки перевірки ґрунтуються на недоведеності позивачем, з урахуванням наданих первинних документів, фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами у тому числі по ланцюгу постачання товарів/послуг та дефектності первинних документів - ТТН.

За результатами перевірки відповідачем прийняті 31.07.2017р. податкові повідомлення-рішення:

1) №0010051406, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 193174 грн. 50 коп., у тому числі: 128783 грн. 00 коп. - за податковим зобов'язанням; 64391 грн. 50 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією (т.1, а.с.14-15);

2) №0010061406, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17842 грн. 00 коп. (т.1, а.с.16-17);

3) №0010071406, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на 382474 грн. 00 коп. та зменшено суму податкового кредиту на 367375 грн. 00 коп. (т.1, а.с.18-19).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки відповідача повністю спростовуються зібраними у справі доказами, які підтверджують факт придбання товарів/послуг позивачем. Відповідачем в свою чергу не спростовано, з урахуванням наданих позивачем первинних документів реальність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач за перевіряє мий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ДАНИКА" та ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР".

Так між ТОВ "ННІ Україна" та ТОВ "ДАНИКА" було укладено договори: №4 від 16.01.2017 (договір виконання підрядних робіт), №5 від 06.01.2017 (договір поставки), №12 від 01.02.2017 (договір поставки).

Між ТОВ "ННІ Україна" та ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР" укладено договір на поставку товару №16 від 30.01.2017.

Згідно акту перевірки, перевіряючим були надані до перевірки як договори (додаткові угоди до договорів), специфікації, видаткові накладні платіжні доручення, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, про що свідчить зазначення їх у акті перевірки із посиланням на номери та дати .

Судом першої інстанції також досліджені первинні документи, подані позивачем до матеріалів справи щодо господарських правовідносини, що виникли між ТОВ "ННІ УКРАЇНА" та ТОВ "ДАНИКА" та ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР" (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договори, рахунки-фактури, платіжні доручення, фотознімки, Договірну ціну, Акт приймання виконаних будівельних робіт) (т.1, а.с.28-41, 160-170, 205-211, 214-225, 245-257; т.2, а.с.2-14).

Позивачем надано до суду: Ліцензію №45-Л від 07.12.2015 видану ТОВ "ННІ УКРАЇНА" на ведення господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорії складності Державною архітектурно-будівельною інспекцією України; Дозвіл №949.13.23 виданий 09.12.2013 Територіальним управлінням державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Запорізькій області на виконання ТОВ "ННІ УКРАЇНА" робіт підвищеної небезпеки (т.1, а.с.179-180).

Позивачем також надано до суду документи у підтвердження використання придбаних у ТОВ "ДАНИКА" та ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР" товарів (робіт, послуг) у подальшій господарській діяльності, зокрема, в операціях з ТОВ "Південна Промислова Компанія" (т.1, а.с.51-56, 190-204, 212).

Також, позивачем надано до суду документи щодо використання придбаних у ТОВ "ДАНИКА" та ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР" товарів (робіт, послуг) під час здійснення операцій з ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРО-79" на виконання комплексу будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт мереж зовнішнього електропостачання по об'єкту "Зовнішнє електропостачання багатоквартирних житлових будинків з нежитловими приміщеннями в с.Софіївська Борщагівка, вул.Сагайдачного, Райдужна, Гетьманська, Кошова, Києво-Святошинського району Київської області" (т.1, а.с.227-243).

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Разом з цим, в акті перевірки, відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом також з обставинами діяльності контрагентів позивача, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності цих підприємств, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак це не може впливати на оцінку реальності господарської операції, вчиненої позивачем.

Щодо посилання відповідача на та, що у ТТН в графі "Автомобіль" зазначено - DAF АР5478СХ, але цей номерний знак, за відомостями Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області (№31/8-3405 від 17.07.2017) належить легковому автомобілю з державним номерним знаком AP5478CX (NISSAN MAXIMA) зареєстрованому на ОСОБА_1, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказана інформація Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області (№31/8-3405 від 17.07.2017) не містить у собі відомостей про належність у минулому цього державного номерного знаку іншому транспортному знаку як і дати видачі цього номерного знаку легковому автомобілю (NISSAN MAXIMA) (т.1, а.с.142-143).

Крім того, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, як вбачається з акта перевірки, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій зазначені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданих представником позивача пояснень, документів вбачається використання ТОВ "ННІ УКРАЇНА" товарів/робіт (послуг), отриманих від ТОВ "ДАНИКА", ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР", у подальшій своїй господарській діяльності, а первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ "ННІ УКРАЇНА" з ТОВ "ДАНИКА", ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР".

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 139, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі № 808/3087/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ННІ Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018року.

Головуючий суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник