Постанова

від 24.05.2018 по справі 820/5475/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Супрун Ю.О.

24 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5475/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника відповідача - Рочняк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 31.01.2018 р. (12:32 год., повний текст складено 12.02.18 р.) по справі № 820/5475/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - будівельна компанія "ЕНЕРГОТЕК"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельна компанія "ЕНЕРГОТЕК" (далі по тексту - ТОВ "ТБК ЕНЕРГОТЕК", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області,), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0002681401 від 31.10.2017 року, №0002691401 від 31.10.2017 року та №0002701401 від 31.10.2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 р. по справі № 820/5475/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельна компанія "ЕНЕРГОТЕК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002701401 від 31.10.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002691401 від 31.10.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в частині суми грошового зобов'язання: за податковим зобов'язанням у розмірі 1004635,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 251158,87 грн..

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002681401 від 31.10.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в частині суми грошового зобов'язання: за податковим зобов'язанням у розмірі 1319680,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 272437,08 грн..

В іншій частині задоволення адміністративного позову - відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельна компанія "ЕНЕРГОТЕК" (код ЄДРПОУ 35071892, адреса: 61153, м. Харків, пр-т Ювілейний, б. 56) сплачену суму судового збору в розмірі 43006 (сорок три тисячі шість) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 р. по справі № 820/5475/17 скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в частині задоволених позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на податкову інформацію, що надійшла відносно контрагентів позивача, стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ ТБК Енерготек та постачальниками ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро Гидропневмопроект , МПП Виробничо-комерційна фірма Експрес-Комплект , ПФ Каскад ТСВ , ТОВ Алюр-ЛТД , ПП Еко-Лідер , ТОВ Укрбудресурси-Зміїний , ТОВ Айтехно , ТОВ Клинкор , ТОВ Посередник 03 , ТОВ Вельф Дім , ТОВ Кровекс КФТ , ТОВ Закуп , ТОВ Арлекс , з огляду на відмінність номенклатури придбання товарів вказаними підприємствами від номенклатури реалізації за даними податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявними трудовими ресурсами з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угод зберігання ТМЦ). Крім того, з посиланням на пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.ст.256, 257, 605 Цивільного кодексу України вважає, що кредиторська заборгованість, яка обліковувалась у позивача станом на 01.01.2014 року та 31.12.2016 року, є безнадійною заборгованістю, а тому, у відповідності до п.п.7, 15 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід та п.п.5, 6, 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 11 Зобов'язання повинна була бути віднесена позивачем до складу доходу. Між тим, оскільки позивачем цього зроблено не було, перевіряючими обґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем доходу за 2016 рік в сумі 1424652,03 грн. З огляду на викладене, стверджує, що збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення ПДВ є правомірним, та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 р. по справі № 820/6466/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ТБК ЕНЕРГОТЕК" взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 11.06.2007 року за № 7177 та перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Фахівцями ГУ ДФС у Харківській області на підставі виданих направлень №2539 від 21.04.2017 року, №2540 від 21.04.2017 року, №2541 від 21.04.2017 року, № 2669 від 24.04.2017, №2670 від 24.04.2017 року, відповідно до ст. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.11 статті 77, статті 82 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України), наказів ГУ ДФС у Харківській області від 10.04.2017 року № 1401 "Про проведення документальної планової перевірки" та від 11.09.2017 № 4715 "Про поновлення термінів проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ "ТБК ЕНЕРГОТЕК", згідно з планом-графіком проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова перевірка ТОВ "ТБК ЕНЕРГОТЕК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Перевірка проводилась в період з 21.04.2017 по 03.05.2017, та на підставі наказу ГУ ДФС в Харківській області від 11.09.2017 № 4715 "Про поновлення термінів проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ "ТБК "Енерготек" термін проведення перевірки було поновлено з 15.09.2017 по 27.09.2017.

Результати перевірки викладені в акті №14301/20-40-14-01-07/35071892 від 04.10.2017, яким зафіксовано порушення ТОВ ТБК Енероготек :

- п. 44.6 ст. 44, п. 44.6 ст. 44, пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п.138 ст.138, п. 138.2 ст.138, п. 138.4 ст.138, п. 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції до 31.12.2014 року), п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.2 п. 140.4 ст.140 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1326096 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 220 181 грн., за 2015 рік в сумі 229 932 грн., за 2016 рік в сумі 875 983 грн.;

- п. 198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1251088 грн., у тому числі: за січень 2014 року 7131 грн., за лютий 2014 в сумі 32874 грн., за березень 2014 року в сумі 13642 грн., за квітень 2014 року 12033 грн., за травень 2014 року в сумі 34748 грн., за червень 2014 року 19609 грн., за липень 2014 року 25314 грн., за серпень 2014 року 45983 грн., за вересень 2014 року в сумі 47990 грн., за жовтень 2014 року - в сумі 26235 грн., за листопад 2014 року 27343 грн., за грудень 2014 року 14321 грн., за липень 2015 року 86352 грн., за серпень 2015 року 101243 грн., за вересень 2015 року в сумі 75825 грн., за вересень 2016 року в сумі 83655 грн., за жовтень 2016 року в сумі 175657 грн., за листопад 2016 року в сумі 119018 грн., за грудень 2016 року в сумі 302115 грн., та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 18738 грн. (т.1, а.с.9-103).

Позивачем подано заперечення № 1 від 18.10.2017 року на акт перевірки, які за результатами їх розгляду відповідачем залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 31.10.2017 року :

- № 0002681401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1600137,00 грн.;

- № 0002691401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1264705,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 1011764 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 252941 грн.;

- № 0002701401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зарахування суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 18738 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ТБК "ЕНЕРГОТЕК" звернулось до суду з даним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро Гидропневмопроект , МПП Виробничо-комерційна фірма Експрес-Комплект , ПФ Каскад ТСВ , ТОВ Алюр-ЛТД , ПП Еко-Лідер , ТОВ Укрбудресурси-Зміїний , ТОВ Айтехно , ТОВ Клинкор , ТОВ Посередник 03 , ТОВ Вельф Дім , ТОВ Кровекс КФТ , ТОВ Закуп , ТОВ Арлекс , та відсутності підстав для донарахування позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 1319680,00 грн., податку на додану вартість у розмірі 1004635,00 грн., зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18738 грн., а також для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідному розмірі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002681401 в частині збільшення ТОВ ТБК Енерготек грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6416,00 грн. (за основним платежем), застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1603,92 грн., а також податкового повідомлення-рішення № 0002691401 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7129,00 грн. (за основним платежем) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1782,13 грн., суд першої інстанції виходив з протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ П.А.З.Л. .

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, однак, вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 р. по справі № 820/5475/17 таким, що підлягає зміні, з наступних підстав.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, в редакції, чинній до 01.01.2015 року) у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому за приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.

Пунктом 6 П (С) БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 П (С) БО 16и витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п.10 П (С) БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Пунктом 11 П (С) БО 16 встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту) (п.12 П (С) БО 16).

Отже, до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено пунктом 198.2 статті 198 ПК України (в редакції, чинній станом на час формування позивачем податкового кредиту за липень, серпень та вересень 2015 року та у 2016 році) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту за липень-вересень 2015 року та вересень-грудень 2016 року) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для висновку про заниження позивачем доходу за 2014 рік у розмірі 1223227 грн., за 2015 рік - в розмірі 1317101 грн., за 2016 рік - в розмірі 3402222,97 грн., а також про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року на загальну суму 1269826 грн. слугували висновки відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій ТОВ "ТБК "Енерготек" з наступними контрагентами : ПФ "Расчетно-Проектное Инженерное бюро Гидропневмопроект" за період з 01.01.2014 по 01.05.2014, Мале ПП ВКФ "Експрес-Комплект" за період листопад 2014 року, ПФ "Каскад ТСВ" за період червень 2014 року, ТОВ "Алюр-ЛТД" за період лютий 2014 року, ПП "Еко-лідер" за період липень-жовтень 2014 року, ТОВ "П.А.З.Л." за період жовтень 2014 року, ТОВ "Укрбудресурси-Зміїний" за період листопад 2014 року, ТОВ "Екопроект" за період травень, червень 2014 року, ТОВ "Бестрейд" за період жовтень - грудень 2014 року, ТОВ "Айтехно" за період травень 2014 року, ТОВ "Клінкор" за період січень, березень 2014 року, ТОВ "Посередник 03" за період травень 2014 року, ТОВ "ТМО 2013" за період квітень 2014 року, ТОВ "Вельф Дім" за серпень 2014 року, ТОВ "Кровекс КФТ" за період 01.01.2014 по 31.12.2016, ТОВ "Айрокрістен" за період серпень, вересень 2014 року, ТОВ "Мірадоні" за період жовтень 2014 року, ТОВ "Закуп" за період вересень-листопад року, ТОВ "Піраміда Сіріус" за червень, липень, серпень 2014 року, ТОВ "Діойл-ЛТД" за липень, серпень 2015 року, ТОВ "Лаярд" за період липень, серпень 2015 року, ТОВ "Крайт Сервіс" за період вересень - жовтень 2016 року, ТОВ "Бладвейн" за період серпень, вересень 2015 року, ТОВ "Стройартсервіс" за період жовтень, листопад 2016 року, ТОВ "Арлекс" за період грудень 2016 року, ТОВ "Деруент" за період 01.01.2014 по 31.12.2016.

З огляду на приписи ч.1 ст.308 КАС України відносини позивача із ТОВ "ПА.З.Л." на суму 7129,00 грн. не є предметом дослідження в даному апеляційному провадженні.

Щодо взаємовідносин ТОВ "ТБК "ЕНЕРГОТЕК" з контрагентами ПФ "Расчетно-Проектное Инженерное бюро Гидропневмопроект", Малим ПП ВКФ "Експрес-Комплект", ТОВ "Алюр-ЛТД", ПП "ЕКО-ЛІДЕР", ТОВ "УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ", ТОВ "ЕКОПРОЕКТ", ТОВ "БЕСТТРЕЙД" , ТОВ "КРОВЕКС КФТ", ТОВ "АЙРОКРІСТЕН", ТОВ "МІРАДОНІ", ТОВ "Закуп", ТОВ "ПІРАМІДА СІРІУС", ТОВ "ДІОЙЛ-ЛТД", ТОВ "ЛАЯРД", ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС", ТОВ "БЛАДВЕЙН , ТОВ "СТРОЙАРТСЕРВІС", ТОВ "СТРОЙАРТСЕРВІС", ТОВ "АРЛЕКС", ТОВ "ДЕРУЕНТ" колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТБК "Енерготек" (Покупець) було укладено наступні договори поставки :

від 26.09.2013 року № 092601 із ПФ "Расчетно-Проектное Инженерное бюро Гидропневмопроект";

від 03.11.2014 року № 31101 із Малим ПП ВКФ "Експрес-Комплект" (Продавець);

від 01.11.2013 року №45 із ТОВ "Алюр-ЛТД" (Постачальник);

від 01.07.2014 року №89 із ПП "ЕКО-ЛІДЕР" (Постачальник);

від 01.08.2014 року №74 із ТОВ "УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ" (Постачальник);

від 30.05.2014 року №37 із ТОВ "ЕКОПРОЕКТ" (Продавець) ;

від 17.10.2014 року №30 із ТОВ "БЕСТТРЕЙД" (Постачальник);

від 28.03.2014 року №115 із ТОВ "КРОВЕКС КФТ" (Постачальник);

від 25.07.2014 року №21 із ТОВ "АЙРОКРІСТЕН" (Постачальник);

від 27.08.2014 року №082717 із ТОВ "МІРАДОНІ" (Постачальник);

від 01.09.2014 року №35 із ТОВ "Закуп" (Постачальник);

01.06.2014 року №060107 із ТОВ "ПІРАМІДА СІРІУС" (Постачальник);

від 17.07.2015 року №133 із ТОВ "ДІОЙЛ-ЛТД" (Постачальник);

від 18.05.2015 року № 45/180501 з ТОВ "ЛАЯРД" (Продавець);

від 23.09.2016 року № 351 з ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС" (Продавець);

від 21.09.2016 року № 349 з ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС" (Продавець);

від 31.07.2015 року №72/2015 з ТОВ "БЛАДВЕЙН" (Продавець);

від 21.10.2016 року №21/1007 з ТОВ "СТРОЙАРТСЕРВІС" (Продавець);

від 20.10.2016 року №20/1001 з ТОВ "СТРОЙАРТСЕРВІС" (Продавець);

від 12.12.2016 року №17/16 з ТОВ "АРЛЕКС" (Продавець);

від 09.12.2016 року №12/16 з ТОВ "АРЛЕКС" Продавець);

від 10.09.2015 року № 3/2015 з ТОВ "ДЕРУЕНТ" (Продавець).

Предметом вказаних вище договорів є поставка товарів в кількості та асортименті, зазначених у видаткових накладних (будівельних матеріалів, обладнання, запчастин тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в рамках виконання умов зазначених вище договорів отримано від ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро Гидропневмопроект , МПП Виробничо-комерційна фірма Експрес-Комплект , ТОВ Алюр-ЛТД , ПП Еко-Лідер , ТОВ Укрбудресурси-Зміїний , ТОВ Кровекс КФТ , ТОВ Закуп , ТОВ Арлекс , ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС", ТОВ "БЛАДВЕЙН", ТОВ "СТРОЙАРТСЕРВІС", ТОВ "ДЕРУЕНТ" товарно-матеріальні цінності згідно з видатковими накладними № 38 від 03.01.2014 року, № 90 від 08.01.2014 року, № 92 від 21.01.2014 року, № 31 від 03.02.2014 року, № 171 від 28.02.2014 року, № 194 від 28.02.2014 року, № 57 від 12.03.2014 року, № 65 від 21.03.2014 року, № 92 від 31.03.2014 року; № 254 від 03.11.2014 року, № 255 від 10.11.2014 року, № 256 від 26.11.2014 року, № 258 від 28.11.2014 року; № 168 від 13.01.2014 року, № 291 від 03.02.2014 року, № 349 від 10.02.2014 року, № 350 від 17.02.2014 року, № 351 від 24.02.214 року; № 96 від 01.07.2014 року, № 97 від 07.07.2014 року, № 98 від 08.07.2014 року, № 99 від 14.07.2014 року, № 100 від 21.07.214 року, № 101 від 28.07.2014 року, № 876 від 01.10.2014 року, № 877 від 14.10.2014 року; № 553 від 07.08.2014 року; № 48 від 19.06.2014 року; № 83 від 20.10.2014 року, № 1019 від 14.11.2014 року, № 15 від 05.12.2014 року, № 22 від 09.12.2014 року, № 26 від 10.12.214 року, № 50 від 15.12.2014 року, № 56 від 17.12.2014 року, №57 від 17.12.2014 року; № 54 від 02.04.2014 року, № 55 від 07.04.2014 року, № 56 від 14.04.2014 року, № 57 від 22.04.2014 року, № 58 від 28.04.2014 року; № 395 від 24.09.2014 року, № 396 від 26.09.2014 року, № 397 від 29.09.2014 року, № 394 від 16.09.2014 року, № 299 від 01.09.2014 року, № 300 від 04.09.2014 року, № 99 від 11.08.2014 року; № 166 від 05.09.2014 року, № 167 від 08.09.2014 року; № 101 від 11.09.2014 року, № 102 від 17.09.2014 року, № 207 від 12.11.2014 року, № 210 від 27.11.2014 року; № 226 від 11.07.2014 року, № 568 від 28.07.2014 року, № 36 від 10.06.2014 року, № 34 від 02.06.2014 року, № 35 від 06.06.2014 року, № 37 від 20.06.2014 року, № 38 від 27.06.2014 року; № 490 від 21.07.2015 року, № 489 від 20.07.2014 року, № 497 від 30.07.2015 року, № 496 від 27.07.2015 року, № 495 від 24.07.2015 року, № 494 від 22.07.2015 року, № 723 від 28.08.2015 року, № 722 від 25.08.2015 року, № 721 від 20.08.2015 року, № 678 від 18.08.2015 року, № 677 від 17.08.2015 року, № 664 від 12.08.2015 року, № 663 від 11.08.2015 року, № 662 від 10.08.2015 року, № 557 від 05.08.2015 року, № 556 від 04.08.2015 року, № 509 від 03.08.2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до умов вищезазначених договорів товар поставлявся автомобілями марки Daimler-Chrusler 313 AE29-90, Daimler-Chrusler 903 AE29-89СХ, DAF 95XF480 AE92-08EB або Mercedes-Benz 815 AE20-74CX, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи: № 90 від 08.01.2014 року, № 38 від 03.01.2014 року, № 92 від 21.01.2014 року, № ПН-31 від 03.02.2014 року, № 171від 28.02.2014 року, № 194 від 28.02.2014 року, № 57 від 12.03.2014 року, № 65 від 21.03.2014 року, № 92 від 31.03.2014 року; № 254 від 03.11.2014 року, № 255 від 10.11.2014 року, № 256 від 26.11.2014 року, № 258 від 28.11.2014 року; № 349 від 10.02.2014 року, № 350 від 17.02.2014 року, № 351 від 24.02.2014 року, № 291 від 03.02.2014 року, № 168 від 13.01.2014 року; № 876 від 01.10.2014 року, № 877 від 14.10.2014 року, №98 від 08.07.2014 року, № 97 від 07.07.2014 року, № 96 від 01.07.2014 року, №99 від 14.07.2014 року, № 100 від 21.07.2014 року, № 101 від 28.07.2014 року; № 553 від 07.08.2014 року; № 48 від 19.06.2014 року; № 1019 від 14.11.2014 року, № 15 від 05.12.2014 року, № 22 від 09.12.2014 року, № 57 від 17.12.2014 року, № 56 від 17.12.2014 року, № 50 від 15.12.2014 року, № 26 від 10.12.2014 року, № 83 від 20.10.2014 року; № 54 від 02.04.2014 року, № 55 від 07.04.2014 року, № 56 від 14.04.2014 року, № 57 від 22.04.2014 року, № 58 від 28.04.2014 року; № 395 від 24.09.2014 року, № 396 від 26.09.2014 року, № 397 від 29.09.2014 року, № 394 від 16.09.2014 року, № 299 від 01.09.2014 року, № 300 від 04.09.2014 року, № 99 від 11.08.2014 року; № 166 від 05.09.2014 року, № 167 від 08.09.2014 року; № 101 від 11.09.2014 року, № 102 від 17.09.2014 року, № 207 від 12.11.2014 року, № 210 від 27.11.2014 року; № 226 від 11.07.2014 року, № 568 від 28.07.2014 року, № 36 від 10.06.2014 року, № 34 від 02.06.2014 року, № 35 від 06.06.2014 року, № 37 від 20.06.2014 року; № 490 від 21.07.2015 року, № 489 від 20.07.2014 року, № 497 від 30.07.2015 року, № 496 від 27.07.2015 року, № 495 від 24.07.2015 року, № 494 від 22.07.2015 року, № 723 від 28.08.2015 року, № 722 від 25.08.2015 року, № 721 від 20.08.2015 року, № 678 від 18.08.2015 року, № 677 від 17.08.2015 року, № 664 від 12.08.2015 року, № 663 від 11.08.2015 року, № 662 від 10.08.2015 року, № 557 від 05.08.2015 року, № 556 від 04.08.2015 року, № 509 від 03.08.2015 року.

Постачальниками видано податкові накладні на поставлений товар, копії яких надано до матеріалів справи : № 90 від 08.01.2014 року, № 92 від 21.01.2014 року, № 171 від 28.02.2014 року, № 194 від 28.02.2014 року, № 57 від 12.03.2014 року, № 92 від 31.03.2014 року, № 65 від 21.03.2014 року; № 250 від 03.11.2014 року, № 251 від 10.11.2014 року, № 252 від 26.11.2014 року, № 254 від 28.11.2014 року; № 179 від 13.01.2014 року, № 89 від 03.02.2014 року, № 148 від 10.02.2014 року, № 149 від 17.02.2014 року, № 150 від 24.02.2014 року; № 87 від 01.10.2014 року, № 88 від 14.10.2014 року, № 96 від 01.07.2014 року, № 97 від 07.07.2014 року, № 98 від 08.07.2014 року, № 99 від 14.07.2014 року, № 100 від 21.072014 року, №101 від 28.07.2014 року; № 530 від 07.08.2014 року; № 148 від 30.05.2014 року, № 48 від 11.06.2014 року, № 49 від 19.06.2014 року; № 22 від 09.12.2014 року, № 26 від 10.12.2014 року, № 50 від 15.12.2014 року, № 56 від 17.12.2014 року, № 15 від 05.12.2014 року, № 83 від 20.10.2014 року, № 30 від 14.11.2014 року; № 52 від 02.04.2014 року, № 53 від 07.04.2014 року, № 54 від 14.04.2014 року, № 55 від 22.04.2014 року, № 56 від 28.04.2014 року; №103 від 24.09.2014 року, № 20 від 11.08.2014 року, № 105 від 29.09.2014 року, № 104 від 26.09.2014 року, № 102 від 16.09.2014 року, № 23 від 04.09.2014 року, № 22 від 01.09.2014 року; № 74 від 05.09.2014 року, № 75 від 08.09.2014 року; № 101 від 11.09.2014 року, № 207 від 12.11.2014 року, № 210 від 27.11.2014 року; № 34 від 02.06.2014 року, № 35 від 06.06.2014 року, №36 від 10.06.2014 року, № 37 від 20.06.2014 року, № 38 від 27.06.2014 року, № 44 від 11.07.2014 року, № 371 від 28.07.2014 року.

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень розрахунок за придбаний товар проведено в безготівковій формі, в повному обсязі, що не заперечувалось відповідачем в акті перевірки від 04.10.2017 № 14301/20-40-14-01-07/350718892.

В подальшому придбаний товар було реалізовано підприємствам ТОВ Електрон-Експерт , ФОП ОСОБА_2, ТОВ Сучасні вимірювальні системи , ПАТ Закарпатський завод електроавтоматики , ВКП Форпост у формі ТОВ, ТОВ Ремторгобладнання , ТОВ Промаргросоюз , ТОВ Промключ , ТОВ Т-П , ТОВ ВП Будмеханізація , ПП Трек , ТОВ ЛД Харків , ТОВ Спектрал , ТОВ Грос-ЛКМ , ТОВ Вентто , ПП Темп-2011 , ТОВ Тепло-поліс ЛТД , ТОВ Данунц , ТОВ Укр-Трейд , ТОВ СУАП Європоль , ТОВ Радіоелектронний комплекс , ТОВ Трейдмар , ТОВ Владара , ТОВ Трансформ-Харків , ТОВ НВО Східбуд , НВП Хартрон-Енерго ЛТД .

Факт подальшої реалізації ТМЦ, придбаних у ТОВ Філакас , підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, виданих ТОВ ТБК Енерготек як постачальником, товарно-транпортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ (т.5, а.с.2-208, т.6, а.с.1-250, т.7, а.с.1-135, т.9, а.с.1-250, т.10, а.с.1-249, т.11, а.с.1-23).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, складених в ході господарських операцій між ТОВ ТБК Енерготек та ПФ "Расчетно-Проектное Инженерное бюро Гидропневмопроект", Малим ПП ВКФ "Експрес-Комплект", ТОВ "Алюр-ЛТД", ПП "ЕКО-ЛІДЕР", ТОВ "УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ", ТОВ "ЕКОПРОЕКТ, ТОВ "БЕСТТРЕЙД", ТОВ "КРОВЕКС КФТ", ТОВ "АЙРОКРІСТЕН", ТОВ "МІРАДОНІ", ТОВ "Закуп", ТОВ "ПІРАМІДА СІРІУС", ТОВ "ДІОЙЛ-ЛТД", ТОВ "ЛАЯРД", ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС", з ТОВ "БЛАДВЕЙН", ТОВ "СТРОЙАРТСЕРВІС", ТОВ "АРЛЕКС", ТОВ "ДЕРУЕНТ" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПФ "Расчетно-Проектное Инженерное бюро Гидропневмопроект", Малим ПП ВКФ "Експрес-Комплект", ТОВ "Алюр-ЛТД", ПП "ЕКО-ЛІДЕР", ТОВ "УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ", ТОВ "ЕКОПРОЕКТ, ТОВ "БЕСТТРЕЙД", ТОВ "КРОВЕКС КФТ", ТОВ "АЙРОКРІСТЕН", ТОВ "МІРАДОНІ", ТОВ "Закуп", ТОВ "ПІРАМІДА СІРІУС", ТОВ "ДІОЙЛ-ЛТД", ТОВ "ЛАЯРД", ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС", з ТОВ "БЛАДВЕЙН", ТОВ "СТРОЙАРТСЕРВІС", ТОВ "АРЛЕКС", ТОВ "ДЕРУЕНТ" повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме в рамках виконання взятих на себе зобов'язань за угодою про співробітництво із ПАТ Укргідропроект .

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими було вивчено та відображено в додатках до акту первинні документи щодо господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, при цьому зауважень щодо первинних документів не викладено.

Колегією суддів встановлено, що висновок про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ ТБК Енерготек та вказаними вище контрагентами відповідачем зроблено виходячи з податкової інформації, що надійшла від інших органів ДФС щодо контрагентів позивача, якою встановлено відмінність номенклатури придбання товарів вказаними підприємствами від номенклатури реалізації за даними податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявними трудовими ресурсами з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угод зберігання ТМЦ), а також виходячи з наявності в Єдиному реєстрі досудових розслідувань інформації щодо контрагентів позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України (в редакції згідно із Законом України від 17.07.2015 № 655-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків") контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Між тим, доказів надіслання вищевказаним контрагентам позивача податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок відповідачем не надано, а відтак, посилання відповідача в акті перевірки ТОВ ТБК Енерготек на акти перевірок та податкову інформацію стосовно контрагентів позивача не може вважатися належним свідченням відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та цими контрагентами.

Отримання контролюючим органом податкової інформації, де викладено висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки податкова інформація не підтверджує достовірно та безсумнівно обставини фактичної дійсності.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено доводів, що спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

З приводу доводів відповідача про невідповідність номенклатури придбання товарів підприємствами-постачальниками позивача від номенклатури товарів, які були згодом реалізовані ними наступним покупцям, зокрема, і позивачеві по справі, колегія суддів зазначає, що такі висновки відповідачем зроблені виключно виходячи з даних Єдиного реєстру податкових накладних, без посилання на відповідні первинні документи.

Також, з приводу вищенаведених доводів відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ ТБК Енерготек , не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, у рішеннях по справах "Булвес" АД проти Болгарії", "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", "Інтерсплав проти України" Європейський Суд з прав людини висловив позицію щодо виключно індивідуального характеру відповідальності підприємства та відсутності обов'язку у компанії-заявника нести фінансову відповідальність у випадку допущення зловживань його контрагентами.

З приводу посилання відповідача на кримінальні провадження, що стосуються контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що станом на час перевірки та на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій дані кримінальні провадження не завершені, вироки суду по цим кримінальним провадженням відсутні. Отже, такі доводи відповідача не є підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ ТБК Енерготек та зазначеними вище постачальниками та для збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення ПДВ.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за рахунок відносин із контрагентами-постачальниками ПФ "Расчетно-Проектное Инженерное бюро Гидропневмопроект", Малим ПП ВКФ "Експрес-Комплект", ТОВ "Алюр-ЛТД", ПП "ЕКО-ЛІДЕР", ТОВ "УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ", ТОВ "ЕКОПРОЕКТ, ТОВ "БЕСТТРЕЙД", ТОВ "КРОВЕКС КФТ", ТОВ "АЙРОКРІСТЕН", ТОВ "МІРАДОНІ", ТОВ "Закуп", ТОВ "ПІРАМІДА СІРІУС", ТОВ "ДІОЙЛ-ЛТД", ТОВ "ЛАЯРД", ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС", з ТОВ "БЛАДВЕЙН", ТОВ "СТРОЙАРТСЕРВІС", ТОВ "АРЛЕКС", ТОВ "ДЕРУЕНТ".

З приводу визначення податкових зобов'язань позивачеві за результатами відносин із ПФ "Каскад ТСВ", ТОВ "Айтехно", ТОВ "Посередник 03", ТОВ "Клинкор", ТОВ "ТМО 2013", ТОВ "Вельф Дім", колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, в ході проведення перевірки ТОВ "ТБК "Енерготек" повідомило податковий орган про відсутність первинних документів з питань господарських відносини із вказаними вище контрагентами, які були передані старшому слідчому управління фінансових розслідувань Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська старшому лейтенанту податкової міліції Алексейчуку К.В. відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей від 29.09.2014 року, з описом про вилучення первинних документів.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.09.2014 р. по справі №201/12428/14-к дозволено старшому слідчому з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській оласті Гарбузу С.В. тимчасовий доступ до речей і документів та можливість їх вилучення, які знаходяться у володінні посадових осіб ТОВ ТБК Енерготек , зокрема, із ПФ Каскад ТСВ , ТОВ Клинкор , ТОВ ТМО 2013 , ТОВ Айтехно , ТОВ Посередник 03 , ТОВ Вельф Дім по кримінальному провадженню № 321014040000000071 (т.12, а.с.45).

Відповідно до опису від 29.09.2014 року позивачем ТОВ "ТБК "Енерготек" були передані оригінали документів фінансово-господарського характеру щодо взаємовідносин з контрагентами разом з виписками за період 2012 року по 2014 року на 118 аркушах, а саме: ПФ "Каскад ТСВ" (податковий номер 25609699), ТОВ "Айтехно" (податковий номер 38461638), ТОВ "Посередник 03" (податковий номер 38968412), ТОВ "Клинкор" (податковий номер 38790596), ТОВ "ТМО 2013" (податковий номер 38968873), ТОВ "Вельф Дім" (податковий номер 38970311) (т.12, а.с.50-53).

Відповідно до п.85.9 ст.85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка відносно позивача первісно була запланована на період з 21.04.2017 року по 03.05.2017 року.

У зв'язку з повідомленням позивача про неможливість надати документи по відносинам із ПФ "Каскад ТСВ", ТОВ "Айтехно", ТОВ "Посередник 03", ТОВ "Клинкор", ТОВ "ТМО 2013", ТОВ "Вельф Дім" на підставі наказу ГУ ДФС в Харківській області від 28.04.2017 № 1760 "Про перенесення термінів проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ "ТБК "Енерготек" перевірку було перенесено до дати отримання вилучених документів або доступу до них. Копію наказу ГУ ДФС в Харківській області від 28.04.2017 № 1760 було вручено керівнику ТОВ "ТБК "Енерготек" 03.05.2017.

Однак, як свідчать матеріали справи, документи, вилучені слідчим СВ Алексечуком С.В. не були ані повернуті до ТОВ ТБК Енерготек , ані надані до ГУ ДФС у Харківській області.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи копій відповідей ГУ ДФС у Дніпропетровській області на запити представника ТОВ ТБК Енерготек адвоката ОСОБА_6 та директора позивача ОСОБА_7, у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 32014040000000071 від 25.07.2014.

29.09.2014 в рамках розслідування зазначеного кримінального провадження старшим слідчим СУ ФР Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Алексейчуком С.В. на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська був проведений тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ ТБК Енерготек відповідно до опису, вилучені документи долучено до матеріалів кримінального провадження № 32014040000000071. 17.07.2015, матеріали вказаного кримінального провадження було направлено за підслідністю до слідчого управління ГУМВС України у Дніпропетровській області для подальшого розслідування (т.12, а.с.44-53).

Як зазначає відповідач, Головним управлінням ДФС у Харківській області 22.08.2017 отримана відповідь Слідчого управління ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області від 09.08.2017 № 8349 стосовно вилучених документів, відповідно до якої 20.07.2015 до СУ ГУНП у Дніпропетровській області надійшло кримінальне провадження № 32014040000000071, досудове розслідування у якому здійснювало СУ ФР ДФС у Дніпропетровській області, 14.09.2015 зазначене кримінальне провадження приєднане до кримінального провадження № 12013000000000546, в якому 15.09.2015 прийнято рішення про закриття на підставі ч.1 ст.284 КПК України. Вивченням матеріалів кримінального провадження № 12013000000000546 факт вилучення первинних документів ТОВ ТБК Енерготек та їх долучення до матеріалів кримінального провадження № 32014040000000071 не встановлений.

Таким чином, фактично первинні документи по відносинам між позивачем ПФ "Каскад ТСВ", ТОВ "Айтехно", ТОВ "Посередник 03", ТОВ "Клинкор", ТОВ "ТМО 2013", ТОВ "Вельф Дім" відповідачем отримані не були, повторно запити до слідчих органів щодо надання вилучених документів не направлялись.

Незважаючи на це, наказом ГУ ДФС в Харківській області від 11.09.2017 № 4715 "Про поновлення термінів проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ "ТБК "Енерготек" термін проведення перевірки було поновлено з 15.09.2017 по 27.09.2017, перевірку проведено за відсутності первинних документів, та зроблено висновок про безпідставність формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПФ "Каскад ТСВ", ТОВ "Айтехно", ТОВ "Посередник 03", ТОВ "Клинкор", ТОВ "ТМО 2013", ТОВ "Вельф Дім" виключно на підставі отриманої податкової інформації відносно зазначених підприємств.

Колегія суддів вважає, що з огляду на положення п.85.9 ст.85 ПК України відповідач зобов'язаний був витребувати такі документи (отримати копії чи тимчасовий доступ), а до цього перенести проведення перевірки, однак, відповідачем цього зроблено не було.

Доводи про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, які відповідачем обґрунтовуються з посиланням на отриману податкову інформацію та дані Єдиного реєстру досудових розслідувань, не можуть бути взяті до уваги з наведених вище підстав.

З огляду на викладене, висновки відповідача про завищення позивачем витрат та податкового кредиту за результатами відносин між ТОВ ТБК Енерготек та ПФ "Каскад ТСВ", ТОВ "Айтехно", ТОВ "Посередник 03", ТОВ "Клинкор", ТОВ "ТМО 2013", ТОВ "Вельф Дім" колегія суддів вважає необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення ПДВ на підставі висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та постачальниками ПФ "Расчетно-Проектное Инженерное бюро Гидропневмопроект", Малим ПП ВКФ "Експрес-Комплект", ТОВ "Алюр-ЛТД", ПП "ЕКО-ЛІДЕР", ТОВ "УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ", ТОВ "ЕКОПРОЕКТ, ТОВ "БЕСТТРЕЙД", ТОВ "КРОВЕКС КФТ", ТОВ "АЙРОКРІСТЕН", ТОВ "МІРАДОНІ", ТОВ "Закуп", ТОВ "ПІРАМІДА СІРІУС", ТОВ "ДІОЙЛ-ЛТД", ТОВ "ЛАЯРД", ТОВ "КРАЙТ СЕРВІС", з ТОВ "БЛАДВЕЙН", ТОВ "СТРОЙАРТСЕРВІС", ТОВ "АРЛЕКС", ТОВ "ДЕРУЕНТ", ПФ "Каскад ТСВ", ТОВ "Айтехно", ТОВ "Посередник 03", ТОВ "Клинкор", ТОВ "ТМО 2013", ТОВ "Вельф Дім".

Разом з тим, судом першої інстанції не надано жодної оцінки висновкам відповідача про заниження доходу у зв'язку з невключенням до нього безнадійної кредиторської заборгованості за довгостроковим векселем в сумі 1424652,03 грн. (стор. 69-70 акту перевірки).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що простий вексель Серія АА 1208057 від 31.10.2010 року виданий на адресу ТОВ Торгівельна компанія Укрпостачання в рахунок оплати поставки ТМЦ відповідно до п. 3.2 договору №02/01/01 від 01.02.2010 року.

Актом перевірки (стор. 69) та матеріалами справи підтверджується, що в обліку ТОВ ТБК Енерготек по бухгалтерському рах. 511 Довгострокові векселі видані в національній валюті обліковується заборгованість у розмірі 1 424 652,03 грн. Матеріалами справи підтверджується, що дана заборгованість обліковується за простим векселем Серія АА 1208057.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-IV вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Як встановлено статтею 4 Закону України Про обіг векселів в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів.

Відповідно до ст. 77 Женевської Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07.06.1930 (далі - Уніфікований закон), до якої Україна приєдналася згідно із Законом від 06.07.1999 № 826-ХІV, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого закону).

Згідно зі ст.33 Уніфікованого закону, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Як встановлено статтею 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

У відповідності до ст.35 Уніфікованого закону строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.

При відсутності протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здійсненим в останній день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.

Статтею 11 Уніфікованого закону визначено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

За визначенням пп. а 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У свою чергу, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Враховуючи вищевикладене, оскільки даний вексель не було пред'явлено, та він визнається ТОВ ТБК Енерготек у якості заборгованості в обліку, дана заборгованість не може вважатися безнадійною, оскільки перебіг позовної давності не почав свій відлік у зв'язку з непред'явленням цього векселя.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення ТОВ ТБК Енерготек вимогпп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1 ст.44 ПК України в частині заниження доходів за 2016 рік у розмірі 1424652,03 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.10.2017 року № 0002701401 (в повному обсязі), № 0002691401 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1004635,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 251158,87 грн., № 0002681401 в частині суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1319680,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 272437,08 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Згідно з ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Підсумовуючи викладене, беручи до уваги, що зазначені вище недоліки не призвели до ухвалення неправильного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 820/5475/17 підлягає зміні шляхом доповнення підстав та мотивів задоволення позову.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 820/5475/17 в частині задоволення позову змінити шляхом доповнення мотивувальної частини рішення підставами та мотивами задоволення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій Повний текст постанови складений та підписаний 29.05.2018 р.