Ухвала

від 25.05.2018 по справі 461/3715/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3715/18

Провадження № 2/461/990/18

УХВАЛА

25.05.2018 року м.Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 79035 м.Львів, вул. Бучми, 12) про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В обгрунтування поданої заяви покликається на те, що в провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 79035 м.Львів, вул. Бучми, 12) до Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (ідентифікаційний код юридичної особи 09807856, адреса місця знаходження: 04050, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 60), в особі фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (Код ЄДРПОУ 21708016, адреса місця знаходження: 04050, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17), Товариства з обмеженою відповідальністю Капелюшок (код ЄДРПОУ 13836527, адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 13), Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомфорт (Код ЄДРПОУ 39070358, адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, вул. Антоновича, 122), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса проживання: 79007, м.Львів, вул. Ген. Грекова, 8/57), Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеррент (Код ЄДРПОУ 42005886, адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, вул. Л. Українки, 7), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (79000, м.Львів, вул. Личаківська, 29, ідентифікаційний номер невідомий) про визнання недійсним попереднього договору купівлі - продажу. Зазначає, що після продажу нерухомого майна 01.03.2018 р. ОСОБА_2 ТзОВ Капелюшок 14.03.2018 р. вніс в статутний капітал ТзОВ Будкомфорт Індустрія та ТзОВ ІНТЕРРЕНТ нерухоме майно отримане по договору купівлі - продажу. Вважає, що накладення арешту є необхідним, адже наявний ризик ускладнення чи неможливості виконання рішення суду.

Вивчивши подану заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник зазначив, що причинами утруднення та неможливості виконання рішення у випадку відмови у забезпеченні позову є те, що наявний ризик подальших реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна.

Однак суду не надано жодних доказів на підтвердження таких доводів.

Суд звертає увагу на те, що в заяві про забезпечення позову позивач просить зокрема накласти арешт на нежитлові приміщення загальною площею 262, 4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Л. Українки, буд. 7, однак як вбачається з позовної заяви до предмету даного спору відноситься оскарження правочинів та реєстрації права власності щодо Ѕ частки нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Л. Українки, буд. 7, що станом на сьогодні належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інтеррент .

Суд додатково звертає увагу, що позивач зазначив ціну позову, про забезпечення якого просить - 9 830 000 грн., долучивши Висновок про вартість майна від 11.12.2015 року, яким визначалася вартість нежитлових приміщень заг. площею 262,4 кв.м., а не Ѕ частки нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Л. Українки, 7, що позбавляє суд можливості визначити співмірність, оскільки згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Крім того, надана позивачем у розпорядження суду копія правочину (Договору купівлі-продажу Ѕ частки нежитлових приміщень від 01.03.2018 року) не дає можливості встановити усі фактичні обставини справи.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Всупереч цьому, позивачами не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, не вказано відомостей, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

Суд наголошує, що із заяви про забезпечення позову фактично не можливо встановити, що між сторонами дійсно виник спір з огляду на наступне.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про оскарження правочинів щодо купівлі-продажу Ѕ частки нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Л. Українки, 7 та належали раніше ОСОБА_2 та скасування реєстрації права власності за наступними власниками.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.03.2018 р. (номер 118447791) власником іншої Ѕ частки нежитлових приміщень являється ОСОБА_4 (померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть).

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що є спадкоємцем, однак не надала суду жодних доказів на підтвердження того. З огляду на це, в суду відсутня можливість встановити, що між сторонами дійсно виник спір та права Позивача є порушені оспорюваними правочинами.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, суд вважає вимогу про забезпечення позову безпідставною, необґрунтованою та передчасною, тому приходить до висновку про необхідність відмовити у забезпеченні позову.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 79035 м.Львів, вул. Бучми, 12) про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя В.Є. Радченко