Рішення

від 22.05.2018 по справі 378/138/18

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/138/18

Провадження № 2/378/79/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Карабань З. І.

позивача ОСОБА_1,

його представників ОСОБА_2

ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

його представника: ОСОБА_5,

представника Розкішнянської

сільської ради Губської Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до Розкішнянської сільської ради, ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень сесії сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з посиланням на те, що він (позивач) є власником житлового будинку в АДРЕСА_1. На момент дарування йому будинку 17.02.1998 р. в користуванні батька знаходилася земельна ділянка розміром 0,35 га, в тому числі 0, 25 га для обслуговування будинку та 0.10 га для ведення особистого селянського господарства. В квітні 2004 року по заяві батька йому (позивачу) Розкішнянська сільська рада передала в користування вказану земельну ділянку. 06.052009 ним (позивачем) замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на земельну ділянку. 17.05.2009 року рішенням сесії Розкішнянської сільської ради затверджено таку документацію. 28.08.10 він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0.1007 га серії НОМЕР_1. 02.04.11 проведено встановлення в натурі і погодження з суміжними землевласниками меж його земельної ділянки, право власності на яку 04.06.15 ним зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та 22.05.15 проведено її державну реєстрацію.

Його земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_8 (по АДРЕСА_2). 22.04.05 рішенням сесії Розкішнянської сільської ради затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право власності на вищевказану земельну ділянку відповідача. 23.08.05 відповідач отримав Державні акти на право власності на земельну ділянку розміром 0.25 га та на 0.0440. В акті погодження меж даної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відповідача від 10.01.05 його (позивача) прізвище та підпис, як суміжного землекористувача відсутні. Кадастровий план земельної ділянки також виготовлений з порушенням, оскільки в ньому вказано прізвище ОСОБА_9, адреса АДРЕСА_3. Згідно відомостей Державного земельного кадастру інформація про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 відсутня, також інформація щодо даної земельної ділянки відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. В 2010 р. відповідач самовільно встановив огорожу, яка проходить через його земельну ділянку, чим самовільно захопив частину його земельної ділянки. Комісією Розкішнянської сільської ради встановлено факт накладення земельних ділянок в розмірі 0,0323 га.

Позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 23 сесії 4 скликання Розкішнянської сільської ради від 22.04.2005 року № 283 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у приватну власність земельної ділянки площею у межах 0,0440 га для ведення особистого селянського господарства та 0.25 га для обслуговування житлового будинку ОСОБА_8 в повному обсязі,

- визнати недійсним та скасувати вищевказані державний акт на право приватної власності земельної ділянки розміром 0.25 га серії НОМЕР_3 від 22.04.2005року та державний акт на право приватної власності земельної ділянки розміром 0.0440 серії НОМЕР_4 від 22.04.2005року, видані на ім'я ОСОБА_8,

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_8 демонтувати встановлену ним огорожу та звільнити незаконно привласнену частину земельної ділянки в розмірі 0,0323 га.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, підтвердили обставини, викладені в позовній заяві позивачем.

Відповідач ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, зазначивши, що земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_8 для приватизації не межувала із земельною ділянкою позивача, оскільки рішенням сесії Розкішнянської сільської ради від 4 червня 2004 року йому було передано для приватизації 0, 14 га земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, а ОСОБА_8 приватизував фактично лише 0, 4 га із цього масиву. Крім того, позивач зазначив, що дізнався про накладення його земельної ділянки площею 0, 10 га на земельні ділянки, що належать ОСОБА_8 під час виготовлення технічної документації на приватизацію ще у 2009 році, пропустивши строк позовної давності, та під час погодження меж своєї земельної ділянки по АДРЕСА_4 у 2009 році не погодив їх з відповідачем ОСОБА_8, який отримав державні акти на свої сусідні земельні ділянки раніше - у 2005 році. Технічна документація 2017 року, на яку позивач посилається як на підтверження накладення їх земельних ділянок, не може бути належним допустимим доказом, оскільки при розгляді справи мало бути заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, яке позивачем заявлено не було.

Представник відповідача Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області Губська Л. М. позовні вимоги щодо скасування рішення 23 сесії 4 скликання Розкішнянської сільської ради від 22.04.2005 року № 283 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання у приватну власність земельної ділянки площею у межах 0,0440 га для ведення особистого селянського господарства та 0.25 га для обслуговування житлового будинку відповідачу ОСОБА_8 - не визнала, зазначивши, що порушень при прийнятті цього рішення сільською радою допущено не було, суду пояснила, що земельні ділянки сторін в с. Розкішна є суміжними.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, представника Розкішнянської сільської ради Губської Л. М., дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконкому Розкішнянської сільської ради № 42 від 16.11.1995 року (а. с. 152-153), яке було затверджено рішенням VІ сесії 24 скликання даної сільської ради від 15 лютого 2003 року за № 40-24 (а. с. 151) передано у приватну власність земельні ділянки, що знаходяться в користування жителів с. Розкіна, в т. ч. ОСОБА_8 загальною площею, 030 га по АДРЕСА_5 з яких 0,12 га для обслуговування житлового будинку та 0,18 га для ведення підсобного господарства (а. с. 152-154).

Рішенням 8 сесії 24 скликання Розкішнянської сільської ради Ставищенського району Київської області від 4 червня 2003 року № 56-24 відповідачу ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_6 площею 0, 14 га, для ведення особистого селянського господарства та рекомендовано останньому виготовити державний акт на право приватної власності на неї (а.с. 145).

10 січня 2005 року при розробленні технічної документації відповідачу ОСОБА_8 було узгоджено межі землекористування його земельної ділянки по АДРЕСА_6 загальною площею, 0,2940 га із суміжними землекористувачами ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13 та сільським головою Розкішнянської сільської ради ОСОБА_14, про що було складено Акт узгодження меж землекористування від 10.01.2005 р. (а.с. 33, 159). Цього ж дня відповідачу було передано на зберігання межові знаки по даній ділянці, про що складено відповідний акт (а. с. 39, 158).

Рішенням 23 сесії 4 скликання Розкішнянської сільської ради № 283-04 від 22 квітня 2005 року затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право власності громадянам с. Розкішна, в т. ч. відповідачу ОСОБА_8 (а.с. 31).

23 серпня 2005 року на підставі вказаного рішення Розкішнянською сільською радою відповідачу ОСОБА_8 були видані два державні акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_2 в с. Розкішна:

- серії НОМЕР_5, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0110534900881, на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с. 32),

- серії НОМЕР_6 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01105349008882, на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 0,440 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 46).

Рішенням 33 сесії 5 скликання Розкішнянської сільської Ради від 31 березня 2009 року № 1158-05 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 0,35 га по АДРЕСА_4 с. Розкішна, з них для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га, для ведення ОСГ - 0,10 га (а.с. 17).

Рішенням 43 сесії 5 скликання Розкішнянської сільської ради від 17.05.2017 року № 1568-05 затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право власності громадянам с. Розкішна, в т. ч. позивачу ОСОБА_1 на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га, для ведення ОСГ - 0,1007 га (а.с. 12).

21 травня 2009 року при розробленні технічної документації позивачу ОСОБА_1 комісією у складі представників ПП „Умань-Земпроект", Розкішнянської сільської ради та управління земресурсів у Ставищенському району за участю позивача було погоджено зовнішні межі його земельної ділянки по АДРЕСА_4 с. Розкішна та передано йому на зберігання межові знаки по даній ділянці, про що складено відповідний акт (а. с. 25).

28 серпня 2010 року на підставі вказаного рішення Розкішнянської сільської ради позивачу видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_4 в с. Розкішна площею 0,1007 га, кадастровий номер НОМЕР_8, цільове призначення- для ведення особистого селянського господарства (а.с. 24), право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 27) та 22.05.15 р. проведено її державну реєстрацію в державному земельному кадастрі (а.с. 27).

З пояснень сторін, їх представників встановлено, що вищевказані земельні ділянки позивача ОСОБА_1 по АДРЕСА_4 та відповідача ОСОБА_8 по АДРЕСА_7 є суміжними.

Позивач ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої вимоги щодо зобов'язання відповідача ОСОБА_8 усунути йому перешкоди в користуванні частиною його земельної ділянки шляхом знесення паркану, визнання недійсними рішень сільської ради про передачу відповідачу у власність земельних ділянок та виданих на підставі цих рішень державних актів на право власності на землю, посилається на те, що ці акти, а також дії відповідача ОСОБА_8 по облаштуванню паркану, порушують його права, як землекористувача суміжної земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно вимог ст.ст.77 - 80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено в роз'ясненнях, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (п.25), при розгляді позовів, які виникають з земельних правовідносин, сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд, зокрема: документи про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості).

Відповідно до пояснень позивача ОСОБА_1 житловий будинок по АДРЕСА_4 в с. Розкішна Ставищенського району належав раніше його батькові ОСОБА_15, який відповідно, користувався земельною ділянкою, на якій був розташований даний будинок, 17 лютого 1998 року батько подарував йому (позивачу) даний будинок. Вказані обставини не оспорювались в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_8, його представником та представником відповідача Розкішнянської сільської ради.

Обгрунтовуючи позов, пзивач посилається на ту обставину, що його батькові - попередньому власнику вищевказаного будинку по вул. Лесі Українки, належала на праві користування земельна ділянка розміром 0,35 га, і він (позивач) після переходу права власності на будинок набув право користування вказаною земельною ділянкою в тому ж розмірі, на підтвердження чого надав довідку Розкішнянської сільської ради від 01.12.2009 року за № 1748 (а. с. 47). Згідно вказаної довідки, виданої згідно записів погосподарських книг за період з 1964 по 2000 р. площа земельної ділянки ОСОБА_15 по АДРЕСА_4 в період з 1964 по 1969 рік становила 0,30 га, з 1971 по 1973 - 0,30 га, 0,15 га, з 1974 по 1979 - 0,15 га, 1977 - 0,15 га, з 1978 по 1990 - 0,25 га, з 1991 по 1994 - 030 га, 045 га, з 1996 по 2000 роки - 0, 35 га (а. с. 47).

Правовідносини землекористування попереднього власника вищевказаного житлового будинку регулювались ЗК УРСР в редакції 1970 року, який втратив чинність 15 березня 1991 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК УРСР в редакції 1970 року право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Згідно ст. 22 ЗК УРСР 1970 року приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялось.

Зазначення у вищевказаних погосподарських книгах різних розмірів земельної ділянки, на якій був розташований даний будинок, не дає суду можливість достовірно встановити, земельною ділянкою якої площі і на якій підставі користувався попередній землекористувач ОСОБА_15

На час дарування житлового будинку по АДРЕСА_4 позивачу (1998 р.) правовідносини з приводу землекористування регулювались Земельним кодексом України 1990 року, із змінами, внесеними Указом Президії ВР УРСР від 11.02.1983 року № 4743-Х/, який відповідно до п. 1 постанови ВР УРСР від 18.12.1990 року № 562 -XII введено в дію з 15.03.1991 року.

З 1 січня 2002 року правовідносини з приводу землекористування регулюються Земельним кодексом 2001 року.

За змістом ст. 22 ЗК України в редакції від 18.12.1990 року, який діяв на час дарування позивачем будинку, на 17 лютого 1998 р., з якого позивач ОСОБА_16 обґрунтовує наявність у нього в користуванні земельної ділянки площею 0,35 га, та за змістом ч. 3 ст. 125 ЗК України 2001 року (в редакції, яка діяла на час складання 10 січня 2005 року оспорюваного акту узгодження меж землекористування відповідачу ОСОБА_8 (а.с. 159) і на час видачі йому 23 серпня 2005 року оспорюваних державних актів), право власності на земельну ділянку або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документів, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, забороняється.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 ЗК України 1990 року (державні акти, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів). Дію цієї статті зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок . Пунктом 3 вказаного Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до п.п. „ґ" п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України 1990 р. до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Частиною 4 ст. 30 ЗК України 1990 року встановлено, що право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених у даній статті випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 цього Кодексу.

Як зазначено вище, позивачу житловий будинок по АДРЕСА_4 в с. Розкішна Ставищенського району 17 лютого 1998 року подарував його батько ОСОБА_15, який відповідно, користувався земельною ділянкою, на якій був розташований даний будинок.

Проте, позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що на час набуття права власності ним за договором дарування будинку по АДРЕСА_8 за попереднім власником ОСОБА_15 як за землекористувачем була закріплена належним чином із встановленням межових знаків, відповідно до вимог діючого на той час законодавства, земельна ділянка розміром 0,35 га.

Доказів про встановлення землевпорядними організаціями меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачу ОСОБА_1 (до часу видачі йому 28 серпня 2010 року державного акта (а. с. 24) останнім суду також не надано і в судовому засіданні їх не встановлено.

Розпорядником земель в межах населеного пункту с. Розкішна була Розкішнянська сільська рада, з нею погоджувались межі земельних ділянок відповідачу ОСОБА_8 10.01.2005 р. при виготовленні технічної документації за вищевказаними оспорюваними державними актами (а. с. 159).

Тобто, позивачем не доведено порушення його права на час такого погодження з боку відповідача ОСОБА_8 щодо необхідності погодження меж як із суміжним землекористувачем, який на відповідній правовій підставі користувався земельною ділянкою. Адже фактичне землекористування не породжує права на земельну ділянку і не є тотожним поняттю законного землекористування.

Позивач вважає, що видачею на ім'я відповідача ОСОБА_8 вищевказаних оспорюваних державних актів на право власності на земельну ділянку було порушено його право на користування земельною ділянкою, на якій був розташований житловий будинок по АДРЕСА_4, що перейшло до нього як до набувача будинку, а після отримання ним (позивачем) 28 серпня 2010 року державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1007 га за даною адресою для ведення особистого селянського господарства порушується його право власності даною ділянкою, оскільки земельні ділянки відповідача накладається на його (позивача) земельну ділянку.

Обгрунтовуючи позов в частині порушення його права як користувача, згодом власника земельної ділянки по АДРЕСА_4 в с. Розкішна, зокрема, щодо захоплення відповідачем частини його, позивача, ділянки розміром 0.0323 га, останній посилається також на наступні докази:

- акт 2 квітня 2011 року, складений комісією Розкішнянської сільської ради за участю ОСОБА_18, інших громадян, за відсутності ОСОБА_8, про встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки позивача загальною площею 0,3507 га по АДРЕСА_4, в якому зазначено, що ОСОБА_8 використовує частину земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0323 га (а. с. 26),

- акти обміру земельної ділянок за участю представників Розкішнянської сільської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 без дати (а.с. 40), від 17.03.2016 року (а.с. 41), без дати (а.с. 42), від 12.07.2016 року (а.с. 43)

та на технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 49-79), розроблену у 2017 р. ДП „Українське державне аерогеодезичне підприємство", відповідно до яких земельні ділянки, цільове призначення яких - ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_9 частково накладаються одна на одну.

Відповідно до вищевказаних актів обмірів орінтовний розмір накладення становить 0,0323 га. Відповідно до плану меж земельної ділянки, наявного у вищевказаній технічній документації (а. с. 60) розмір такого накладення становить 0,0381 га. Державна інспекція сільського господарства в Київській області в листі № 02-3-09/1248 від 23.05.2016 року (а.с. 44-45), на який також посилається позивач, зазначає, що за інформацією Розкішнянської сільської ради земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 накладаються.

Вказані докази, надані позивачем, суд не приймає, як належні та допустимі докази на підтвердження накладення земельних ділянок сторін, оскільки питання щодо накладання земельних ділянок, які потребують спеціальних знань, може вирішуватись лише шляхом проведення відповідної технічної експертизи при наявності у обох суміжних землевласників (землекористувачів) документів. що посвідчують таке право (шляхом проведення вимірів спірних земельних ділянок і відповідно до ситуаційного плану земельних ділянок по фактичному користуванню, та згідно державних актів).

В підготовчому судовому засіданні 11.05.2018 р. позивачу та його представнику було роз'яснено права, в тому числі право заявляти клопотання щодо призначення відповідної технічної експертизи з метою з'ясування обставин щодо накладання меж земельних ділянок сторін, що має суттєве значення для правильного вирішення спору. Проте, останні такого клопотання не заявляли (а. с. 160 зв.).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження накладення його та відповідача земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 Цивільного кодексу України).

Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним у даному випадку є порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з прийняттям відповідного акта органом місцевого самоврядування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначені повноваження сільських, селищних та міських рад у галузі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях. Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 50 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок включає, зокрема, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому акт про відновлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки є основним документом в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, після складання та підписання якого виключається спір між суміжними користувачами.

Суд не сприймає твердження позивача, що оспорювані рішення та державні акти є незаконними та їх слід визнати недійсними з підстав відсутності погодження меж з суміжним землекористувачем, оскільки відповідно до технічної документації межі земельних ділянок відповідача погоджено з Розкішнянською сільською радою Ставищенського району Київської області. У справі відсутні докази того, що при прийнятті оспорюваного рішення Розкішнянської сільської ради були допущені порушення, які б слугували підставою для визнання його незаконним, адже як зазначено вище Розпорядником земель в межах населеного пункту с. Розкішна була Розкішнянська сільська рада, з нею погоджувались межі земельних ділянок відповідачу ОСОБА_8 10.01.2005 р. при виготовленні технічної документації за вищевказаними державними актами (а. с. 159).

На підставі вищевикладеного, судом не встановлено порушення прав позивача, оскільки позивачем не доведено порушення його права з боку відповідача ОСОБА_8 щодо необхідності погодження меж як із суміжним землекористувачем, який на відповідній правовій підставі користувався земельною ділянкою, на час такого погодження та не доведено факту накладення земельних ділянок відповідача із земельною ділянкою позивача, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 21 ЦК України, ст.ст. 20, 22 ЗК УРСР (1970 р.), ст. ст. 22, 23 ч. 1, 30 ч. ч. 1, 4 ЗК України (1990 р.), ст. 125 (в редакції Закону № 2768-ІІІ від 25.10.2001 р.), ст.ст. 12, 125, 152, 155 ч. 1 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 50 Закону України Про землеустрій , ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, п. 15.5 Розділу ХІІІ „Перехідні положення" ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Розкішнянської сільської ради, ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень сесії сільської ради, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Повне рішення виготовлено 29 травня 2018 року.

Суддя Н. М. Марущак