Постанова

від 14.07.2008 по справі 2а-1001/2008

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-1001 /2008р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

14 липня 2008р. Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді ОстахновичА.В.,

при секретарі -Лебідь О.М. розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськвиконкому про перерахунок на оздоровлення, -

встановив :

Позивач являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II категорії у 1986 році, інвалідом 2 групи.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено основні засади соціального захисту громадян і встановлено певні гарантії і компенсації цим особам, за шкоду спричинену наслідками Чорнобильської кактастрофи.

Згідно ст.48 даного Закону, громадянам, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, категорія 2 виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Позивачу виплати, передбачені Законом, виплачувались в період з 2004 по 2007 року не в повному обсязі.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається згідно ч.7 Закону України №2532-12 від 1.07.1992 року на момент виплати.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просить зобов"язати Головне Управління соціального захисту населення Київської області зробити перерахунок недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2007 роки та стягнути з Головного Управління соціального захисту населення Київської області суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007роки в розмірі    6 493, 30 грн.

Представник відповідача управління праці і соціального захисту населення Фастівської міської державної адміністрації в судовому засіданні позов визнав частково, а саме виплату компенсації за 2007 рік.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так в судовому засіданні встановлено, що позивач являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС II категорії, що підтверджується посвідчення серії А № 171645 виданого Київською облдержадміністрацією від 03.12.1992 року (а.с.5)

Позивач просить суд стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 113 Конституції України KM України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ч. 1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 п.12 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що зупиняють дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №6-рп від

09.07.2007 року положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року.

Тому, положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що обмежували право відповідних категорій громадян на відповідні пільги, гарантії і компенсації, втратили чинність з 09 липня 2007 року.

За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року немає зворотної сили і тому позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Крім того, ст.95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст.4 Бюджетного Кодексу при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України.

За ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, але цією статтею закон було доповнено відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 року, який набув чинності тільки з 31.10.2006 року, тоді як виплату вказаної допомоги на оздоровлення позивачу було проведено в серпні 2006 року, тобто, до введення в дію вказаних норм.

Слід зазначити, що дію положень ст.48 вказаного Закону зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України від 20.12.2005 року №3235-ІУ, до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

Зупинення дії положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати , як вважає суд, не свідчить про скасування гарантованих Конституцією прав і свобод.

Так, згідно ст.46 ч.3 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як встановлено судом, одноразова допомога на оздоровлення, яку отримує позивач, не є основним джерелом його існування, це додаткова соціальна виплата особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, на що вказано в ст. 100 КАС України.

Інших строків для звернення до адміністративного суду по даній категорії справ ні КАС, ні іншими законами не встановлено.

Відповідно до ч.2 статті 100 цього Кодексу якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проаналізувавши всі надані докази по справі суд приходить до висновку, що позивач дійсно пропустив встановлений законом строк для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

Посилання позивача на те, що він не знав про неправомірність дій відповідача, про те, що

Законом передбачено інший розмір допомоги, ніж йому було виплачено, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки, як встановлено судом, виплати позивачу одноразової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки були проведені відповідачем вчасно, отже, про порушення своїх прав позивач знав або повинен був знати. Позивач звернувся до суду лише 02.07.2008 року.

А тому підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними суд не вбачає. Таким чином, з врахуванням всього наведеного суд відмовляє в задоволенні позову.

На підставі ст.4 Декрету КМ "Про державне мито" позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.48, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року, ст.ст.6, 9, 17, 89, 99-100, 158-163, 185, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 Іванівни задовольнити частково.

Зобов"язати управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськовиконкому зробити перерахунок недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 рік ОСОБА_1.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськовиконкому суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 роки в розмірі 2 180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн. на користь ОСОБА_1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.