Рішення

від 22.05.2018 по справі 906/96/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/96/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма 777"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Ш"

про стягнення 39114,34грн

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 39114,34грн заборгованості, з яких: 27413,84грн основного боргу, 2572,51грн пені, 4157,14грн 45% річних, 858,78грн інфляційних втрат та 4112,07грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №186 від 21.09.2017 в частині оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2018 (суддя Соловей Л.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У зв'язку з перебуванням судді Соловей Л.А. з 19.03.2018 у відпустці по вагітності та пологах, в провадженні якої знаходилась вищевказана справа, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 21.03.2018 №52/2018, відповідно до ч.9 ст.32 ГПК України та п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (зі змінами та доповненнями), здійснено повторний автоматичний розподіл справи №906/96/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №906/96/18 передано для розгляду судді Шніт А.В.

Ухвалою суду від 26.03.2018 справу прийнято суддею Шніт А.В. до свого провадження, розгляд справи розпочато спочатку, призначено підготовче судове засідання на 11.04.2018. Ухвалою від 11.04.2018 підготовче засідання відкладено до 26.04.2018.

Ухвалою суду від 26.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2018.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 22.05.2018 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання від 21.05.2018 про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами (а.с.87-88).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Копії ухвал у справі від 14.02.2018, 12.03.2018, 26.03.2018, 11.04.2018, 26.04.2018 направлялися відповідачу на адресу, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003783237 від 26.03.2018 щодо заданих показників пошуку Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Ш" за кодом ЄДРПОУ 34640246 (а.с.40-42), відповідно до якого місцезнаходженням юридичної особи є: 11787, Житомирська область, Новоград - Волинський район, село Кикова, вул. Миру, буд. 8. Однак, повернулися на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку: за закінченням встановленого терміну зберігання .

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно п.10 ч.2 ст.9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" до реєстру вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Як визначено ч.1 ст.10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення (в тому числі ухвали суду) чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, копії ухвал господарського суду від 26.03.2018, 11.04.2018 та від 26.04.2018 також направлялися засновнику відповідача ОСОБА_1, за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулися до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній".

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього у судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Норма 777 (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Атлант - Ш (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №186 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується передати на умовах даного Договору у власність покупця товар згідно видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити його повну вартість на умовах та в строки, передбачені цим Договором (а.с.15-16).

Кількість товару, ціна та асортимент товару визначаються по відпускним накладним продавця, складених відповідно попередньої взаємної домовленості сторін (усної або письмової) в порядку, передбаченому цим Договором (п.1.2. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.2.1. Договору).

У п.2.2. Договору сторони передбачили, що строк цього договору закінчується 31.12.2017, а в частині розрахунків діє до повного їх завершення.

Загальна ціна цього договору визначається виходячи з роздрібних цін на товар, асортимент та загальної кількості товару, проданого відповідно до умов цього договору, та становить загальну суму всіх розхідних накладних, згідно яких був переданий товар на виконання умов договору. Всі розхідні накладні, на підставі яких продавець, на виконання умов договору передав товар покупцю, є невід'ємною частиною договору (п.5.3. Договору).

Відповідно до п.5.5. Договору покупець зобов'язаний повністю оплатити продавцю ціну (вартість, суму) партії товару, зазначену у видатковій накладній протягом чотирнадцяти календарних днів з дати підписання видаткової накладної (отримання товару). Оплата за відпущений та/або доставлений товар згідно умов цього договору, здійснюється покупцем на підставі цього Договору. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього Договору, а також номер та дату рахунку - фактури чи/або номер та дату розхідної накладної (п.5.7. Договору).

За результатами кожного місяця продавець має право формувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх покупцю. Покупець зобов'язаний протягом 3 днів з моменту отримання акту звірки взаєморозрахунків підписати його або висловити письмові обґрунтовані зауваження (п.5.8. Договору).

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати передбачених п.5.7. даного Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. В разі прострочення оплати більше як на п'ять банківських днів, винна сторона сплачує штраф у розмірі 15% від суми заборгованості. Покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити на користь останнього суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також 45% річних від простроченої суми за весь час заборгованості.

Позивачем на виконання умов Договору передано відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 28194,40грн. а саме:

- №НР-4048 від 22.09.2017 на суму 1271,36грн (а.с.17);

- №НР-4051 від 22.09.2017 на суму 15064,26грн (а.с.18);

- №НР00-001046 від 22.09.2017 на суму 7492,18грн (а.с.19);

- №НР00-004082 від 22.09.2017 на суму 4366,60грн (а.с.20).

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків за період із 22.09.2017 по 05.01.2018, підписаний та скріплений печатками сторін, згідно якого заборгованість відповідача становить 27413,84грн (а.с.22), оскільки відповідачем було здійснено часткову оплату за товар, що підтверджується довідками про надходження коштів на рахунок позивача в АТ "ОСОБА_2 Аваль" (а.с.58-63).

Позивач зазначає, що на адресу відповідача направлено лист №128 від 13.11.2017 із проханням здійснити оплату заборгованості протягом п'яти банківських днів, але не пізніше 24.11.2017 (а.с.23). Доказів направлення вказаної вимоги позивачу матеріали справи не містять.

Відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 27413,84грн.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення із відповідача 39114,34грн заборгованості, з яких: 27413,84грн основного боргу, 2572,51грн пені, 4157,14грн 45% річних, 858,78грн інфляційних втрат та 4112,07грн штрафу.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №186 від 21.09.2017.

За правилом ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, відповідно до п.5.5. Договору покупець зобов'язаний повністю оплатити продавцю ціну (вартість, суму) партії товару, зазначену у видатковій накладній протягом чотирнадцяти календарних днів з дати підписання видаткової накладної (отримання товару).

Як встановлено судом, видаткові накладні №НР-4048 від 22.09.2017 на суму 1271,36грн; №НР-4051 від 22.09.2017 на суму 15064,26грн; №НР00-001046 від 22.09.2017 на суму 7492,18грн; №НР00-004082 від 22.09.2017 на суму 4366,60грн містять всі необхідні реквізити, визначені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, а тому є первинними документами, які в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України є належними доказами того, що господарська операція з передачі товару від позивача до відповідача відбулась.

При цьому, слід зазначити, що підписання покупцем (відповідачем) видаткової накладної та наявність відтиску печатки товариства фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар після його приймання або приймання товаророзпорядчих документів на нього.

Проте, відповідач грошове зобов'язання з оплати вартості придбаного товару на суму 27413,84грн не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість, а тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 27413,84грн основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2572,51грн пені (за період 07.10.2017 до 07.02.2018), а також 15% штрафу від суми заборгованості у сумі 4112,07грн за порушення строку оплати Товару.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

У п.6.5. Договору сторони передбачили, що в разі прострочення оплати більше як на п'ять банківських днів, винна сторона сплачує штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.

Тому, перевіривши розрахунок позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару, суд вважає його правильним та задовольняє позовні вимоги відносно стягнення із відповідача 4112,07грн штрафу.

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати передбачених п.5.7. даного Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Так, як свідчать матеріали справи, заборгованість у розмірі 27413,84грн у відповідача перед позивачем виникла 07.10.2017 (після спливу чотирнадцяти календарних днів з дати видаткової накладної (отримання товару) - 22.09.2017). Тобто, позивач мав право нараховувати даний вид штрафних санкцій за період 07.10.2017 до 06.02.2018 включно, оскільки позивачем у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості вказано 07.02.2018 як день розрахунку, який не включено до періоду нарахування заборгованості.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок суми пені, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у сумі 2572,51грн за період із 07.10.2017 - 06.02.2018.

Позивач просить стягнути із відповідача 589,71грн інфляційних втрат, 203,68грн 45% річних.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно п.6.5. Договору сторони передбачили, що покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити на користь останнього суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також 45% річних від простроченої суми за весь час заборгованості.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 45% річних, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення 45% річних у сумі 4157,14грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, згідно якого заборгованість відповідача за період із листопада 2017 по січень 2018 становить 942,39грн.

Однак, відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну оплату послуг у сумі 858,78грн, які заявлені позивачем.

Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-Ш (11787, Житомирська обл., Новоград-Волинський район, с.Кикова, вул. Миру, 8, ідентифікаційний код 34640246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Норма 777 (11700, Житомирська область, м.Новоград - Волинський, вул. Гагаріна, 3ідентифікаційний код 37808345):

-27413,84грн - боргу;

-2572,51грн - пені;

-4112,07грн - штрафу;

-4157,14грн - 45% річних;

-858,78грн - інфляційних втрат;

-1762,00грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.05.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - сторонам (рек. з пов)