Рішення

від 17.05.2018 по справі 910/23315/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 17.05.2018Справа №  910/23315/17 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос Трейд" про стягнення 239 408 грн 84 коп. Представники сторін: від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились   ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 26.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка ПЛЮС" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос Трейд" про стягнення 239 408 грн 84 коп. заборгованості за договором поставки № 20160119-89 від 19.01.2016, в тому числі: 200 238 грн 20 коп. основного боргу, 22 100 грн 85 коп. пені, 4   622 грн 07 коп. штрафу, 3 134 грн 10 коп. 3 % річних та 9 313 грн 62 коп. інфляційних втрат. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № 20160119-89 від 19.01.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого обладнання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 200 238 грн 20 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нарахована 22 100 грн 85 коп. пені, 4   622 грн 07 коп. штрафу, 3 134 грн 10 коп. 3 % річних та 9 313 грн 62 коп. інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 постановлено відкрити провадження у справі № 910/23315/17 та розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2018. 29.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання з проханням провести підготовче засідання в режимі відеоконференції. Підготовче засідання, призначене на 01.02.2018, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному. 05.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява з доданими до неї документами на виконання вимог ухвали суду. В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 сторін викликано у підготовче засідання на 14.02.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка ПЛЮС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018, у зв'язку із неявкою представників сторін у підготовче засідання, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 19.03.2018. 01.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, а у випадку неможливості проведення відеоконференції провести підготовче засідання без участі уповноваженого представника позивача. У підготовче засідання 19.03.2018 представники сторін повторно не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення підготовчого засідання не подали, хоча про час та дату підготовчого засідання були повідомлені належним чином. У зв'язку із необхідністю витребування у позивача спірного договору поставки 20160119-89 від 19.01.2016 в повному обсязі, який є підставою позову у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 постановлено підготовче засідання відкласти на 19.04.2018. 16.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення засідання без участі представника позивача, а також оригінал спірного договору поставки на виконання вимог ухвали суду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2018, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.05.2018. Явку сторін визнано обов'язковою. 14.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі уповноваженого представника та повернення оригіналів документів. Сторони у судове засідання 17.05.2018 для розгляду справи по суті уповноважених представників не направили, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про час та дату підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином за адресами, зазначеними на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch. Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи. У судовому засіданні 17.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ: 19.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка ПЛЮС" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос Трейд"  (покупець за договором) укладено договір поставки № 201601119-89, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця продукцію, що іменується надалі "Товар", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.   Відповідно до пункту 1.2. договору загальна сума договору визначається сумою вартостей товару, що вказана в усіх видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками сторін. Згідно з пунктом 2.1. договору найменування, кількість, асортимент товару та ціна за одиницю товару, що підлягає поставці, вказуються в рахунках, видаткових накладних та специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Кількість товару, який поставляється, вказується в замовленні. Пунктом 3.1. договору встановлено, що товар постачається на умовах СРТ: склад покупця згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2010". Датою виконання постачальником зобов'язань з поставки товару вважається дата відвантаження продукції на склад покупця і видача накладної (товаротранспортної накладної) покупцю (пункт 3.7. договору). Згідно з пунктом 4.2. договору зобов'язання покупця по оплаті поставленого товару вважається виконаним у день зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в накладних та/або рахунках на кожну партію товару. Пунктом 4.3. договору сторони дійшли згоди щодо умов оплати, а саме: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару, згідно рахунку по платіжним реквізитам постачальника. Загальна вартість договору визначається сумою по всіх видаткових накладних. Відповідно до пункту 4.5. договору вартість товару визначається з врахуванням ПДВ та включає в себе вартість перевезення і вказується в накладних. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язаних. Якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не звернулась з пропозицією про його розірвання, то договір вважається пролонгованим ще на 1 рік (пункт 8.1. договору). Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 20160119-89 від 19.01.2016 позивач поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладених № 1882 від 09.06.2017 на суму 39 376 грн 20 коп. № 1864 від 08.06.2017 на суму 70 992 грн 00 коп., № 2577 від 02.08.2017 на суму 48 560 грн 00 коп. та № 1443 від 03.05.2017 на суму 72 175 грн 20 коп. Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 200 238 грн 20 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 200 238 грн 20 коп. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку  з оплати отриманого обладнання за договором поставки № 20160119-89 від 19.01.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 200 238 грн 20 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню  у розмірі 200 238 грн 20 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь 22 100 грн 85 коп. пені, 4   622 грн 07 коп. штрафу, 3 134 грн 10 коп. 3 % річних та 9 313 грн 62 коп. інфляційних втрат. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" викладено рекомендації, щодо того, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно пункту 5.2. договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення розрахунку. Сплата пені не звільняє замовника від сплати основної суми боргу. Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 5.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до пункту 5.3. договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 2 % вартості несвоєчасно оплаченого товару. В силу статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами договору, а саме пунктом 5.2, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності при несвоєчасній оплаті поставленого товару по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час згідно з пунктом 5.3 договору передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності при несвоєчасній оплаті поставленого товару за даним договором. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — несвоєчасна оплата поставленого товару за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 21.10.2015 №6-2003цс15, від 11.10.2017 № 347/1910/15-ц. З огляну на вищевикладене, вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення є такими, що порушують статтю 61 Конституції України, оскільки за правовою природою є одним і тим самим видом відповідальності за одне й те саме правопорушення. Таким чином, суд відмовляє позивачу в частині заявлених вимог щодо стягнення штрафу  у розмірі 4   622 грн 07 коп. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Суд встановив, що доданий до позовної заяви розрахунок 3 % річних за порушення строків оплати товару є неправильним, а тому суд наводить власний розрахунок 3 % річних: Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 72175.2003.06.2017 - 12.07.2017403 %237.29 46427.7013.07.2017 - 01.08.2017203 %76.32 4131002.08.2017 - 02.12.20171233 %417.63 7099209.07.2017 - 14.12.20171593 %927.76 39376.2010.07.2017 - 14.12.20171583 %511.35 4856002.09.2017 - 14.12.20171043 %415.09                                                                                                   Всього:2   585.44 З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 20160119-89 від 19.01.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 2   585 грн 44 коп., а вимоги про стягнення 22 100 грн 85 коп. пені та 9 313 грн 62 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача. Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Kеруючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос Трейд" (03057, місто Київ, вулиця Олександра Довженка, будинок 12-А, ідентифікаційний код 39655105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка Плюс" (21032, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Нечуя-Левицького, будинок 14, ідентифікаційний код 40123732) заборгованість у розмірі 200 238 (двісті тисяч двісті тридцять вісім) грн 20 коп., 3% річних у розмірі 2   585 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 44 коп., пені у розмірі 22   100 (двадцять дві тисячі сто) грн 85 коп., інфляційних втрат у розмірі 9   313 (дев'ять тисяч триста тринадцять) грн 62 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 513 (три тисячі п'ятсот тринадцять) грн 57 коп. 3. В іншій частині позову щодо вимог стягнення штрафу у розмірі 4   622 грн 07 коп. та  3 % річних  в розмірі 548 грн 66 коп., відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Повне рішення складено: 30.05.2018 Суддя                                                                                                                     Н.Б.Плотницька