Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/2837/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2018Справа № 910/2837/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мемфис-Груп"

про стягнення 43 852,41 грн.

за участю представників:

від позивача: Клепач М.Б. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мемфис-Груп" про стягнення 43 852,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом на підставі замовлення №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017 згідно договору №01710 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2017, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 43852,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 14.03.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

26.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2837/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 23.04.2018.

20.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 23.04.2018 у відповідності до ст. ст. 202, 233 ГПК України суд відклав розгляд справи на 21.05.2018, про що постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання 21.05.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.05.2018 повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 28.03.2018 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 23.04.2018 до суду не повернулось. Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта", 02.05.2018 поштове повідомлення №0103047098410 не було вручене під час доставки, про що вказано: "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду від 28.03.2018, від 23.04.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки відповідач не подав до суду відзив на позов та не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, то за висновками суду дана справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мемфис-Груп" (відповідач, замовник) укладено договір №01710 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях (п. 1.1.).

Згідно із п. 1.4. договору, кожне замовлення на послуги за даним договором замовник надаватиме перевізнику у письмовій формі, підписане уповноваженою особою і скріплене печаткою (заявка). Кожна прийнята перевізником заявка становитиме невід'ємну частину цього договору та включатиме в себе ці договірні умови якщо інше не буде чітко викладене у письмовій формі. Заявка може передаватись за допомогою факсимільного зв'язку або у електронному вигляді по електронному зв'язку (E-mail) та має силу оригіналу.

У відповідності до п. 3.1. договору, вартість послуг (ставка) погоджується сторонами у заявці і вказується в рахунку перевізника.

Оплата послуг перевізника здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня отримання оригіналу рахунку, вантажно-транспортної накладної (CMR/ ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкової накладної, якщо інші умови оплати не узгоджено в заявці.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 12.10.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків (п. 9.1.).

Відповідно до замовлення №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017, позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу у міжнародному сполученні по маршруту Hasselroth (Німеччина) - м. Рівне (Україна), а відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих послуг.

Замовленням №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017 визначено, що вартість перевезення становить 1390 Євро по курсу НБУ на момент розвантаження.

Зазначеною заявкою встановлено, що оплата за послуги перевезення здійснюється відповідачем після отримання оригіналів документів до 7 днів.

На виконання умов договору №01710 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2017 та замовлення №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017 позивачем надано відповідачу послугу із перевезення вантажу на суму 43852,41 грн., в підтвердження чого позивачем надано копії міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 19.10.2017.

Позивач зазначає, що оригінали документів: договір, замовлення №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017, міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 19.10.2017, рахунок на оплату №220 від 26.10.2017, акт надання послуг №220 від 26.10.2017 були направлені відповідачу в підтвердження чого позивачем надано квитанцію про оплату поштових послуг від 31.10.2017, експрес-накладну №59000292882841 та витяг з журналу поштової кореспонденції позивача.

Також позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу вих. №778/11 від 22.11.2017 сплату заборгованості за надані послуги перевезення. Направлення претензії на адресу відповідача підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 23.11.2017 та повідомленням про вручення поштового відправлення №7906606296481. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку із відсутністю оплати за надані послуги з перевезення, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мемфис-Груп" основного боргу у розмірі 43 852,41 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, за загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У пункті 1.2. договору сторони погодились керуватись положеннями Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Надання позивачем послуг відповідачу на виконання умов договору №01710 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2017 та замовлення №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017, підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 19.10.2017.

У відповідності до ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Замовленням №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017 визначеного, що вартість перевезення становить 1390 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на час розвантаження (26.10.2017) становить 43852,41 грн.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В замовленні №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017 сторони погодили, що оплата за послуги перевезення здійснюється відповідачем після отримання оригіналів документів до 7 днів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача: м. Київ, вулиця ТЕОДОРА ДРАЙЗЕРА, будинок 21, було направлено оригінали договору, замовлення №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017, міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 19.10.2017, рахунку на оплату №220 від 26.10.2017, акту надання послуг №220 від 26.10.2017, що підтверджується квитанцією про оплату поштових послуг від 31.10.2017, експрес-накладною №59000292882841 та витягом з журналу поштової кореспонденції позивача.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором №01710 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2017 в частині оплати послуг з перевезення, наданих позивачем на виконання замовлення №01710/1 на перевезення вантажів транспортом від 17.10.2017, заборгованість у розмірі 43852,41 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 43852,41 грн. заборгованості.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мемфис-Груп" про стягнення основного боргу у розмірі 43852,41 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мемфис-Груп" (02225, м. Київ, вулиця ТЕОДОРА ДРАЙЗЕРА, будинок 21, ідентифікаційний код 33144224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" (79066, Львівська обл., місто Львів, вулиця ВУЛЕЦЬКА, будинок 14, ідентифікаційний код 41034550) 43852,41 грн. основного боргу та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 29.05.2018.

Суддя О.В. Гулевець