Рішення

від 22.05.2018 по справі 910/2020/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.05.2018Справа №  910/2020/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК Тріада” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут післядипломної освіти фахівців архітектерно-будівельної діяльності” про стягнення 149 667, 93 грн. без  повідомлення учасників справи  ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “БМК Тріада” (далі – ТОВ “БМК Тріада”, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут післядипломної освіти фахівців архітектерно-будівельної діяльності” (далі – ТОВ “Інститут післядипломної освіти”, відповідач) про стягнення 149 667, 93 грн. Свої позовні вимоги ТОВ “БМК Тріада” обґрунтовує тим, що на виконання укладеного сторонами договору про надання консалтингових послуг від 19.11.2015 р. позивач сплатив на користь ТОВ “Інститут післядипломної освіти” грошові кошти, які не були використані останнім. Враховуючи те, що строк дії вказаного договору, передбачений для виконання відповідачем його обов'язків виконавця, - сплив, позивач вважає, що невикористані грошові кошти відповідач утримує без належних правових підстав та, зважаючи на приписи    ст. 1212 ЦК України, повинен повернути їх позивачу. У позові ТОВ “БМК Тріада” просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 120 000,00 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 29 667,93 грн., а всього – 149 667, 93 грн. Провадження за вказаними вимогами було відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2018 р., розгляд справи в суді вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених позовних вимог суду невідома. Отже, перевіривши доводи позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 19.11.2015 р. між ТОВ “БМК Тріада” (генпідрядник), ТОВ “Інститут післядипломної освіти” (виконавець) та ТОВ «МК» (замовник) був укладений договір про надання консалтингових послуг (далі – договір). Згідно з умовами цього договору замовник доручає, а виконавець під контролем генпідрядника, у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати замовнику комплексні консалтингові послуги, які полягають в створенні концепції та формуванні комплексу проектно-кошторисної документації для проведення експертизи об'єкта: «Будівництво групи багатоповерхових житлових будинків по вул. Привокзальна, 2в у м. Бориспіль, Київської області»; консультуванні з питань проведення експертизи об'єкта будівництва; організації здійснення експертизи об'єкта будівництва та отримання позитивного висновку, а замовник та генпідрядник зобов'язуються прийняти та оплатити ці комплексні послуги (розділ 1). Пунктами 3.1 та 5.1 договору встановлений обов'язок замовника та генпідрядника оплатити послуги виконавця в порядку, у строки та розмірі, встановлені цим договором. Вартість послуг за даним договором складає 267 000,00 грн., оплата яких здійснюється замовником у вигляді попередньої оплати у розмірі, що становить 187 000,00 грн. Остаточний розрахунок з виконавцем здійснює генпідрядник шляхом переказу коштів на рахунок виконавця у сумі 80 000,00 грн., після чого виконавець впродовж 5 банківських днів з моменту зарахування на рахунок вказаних коштів зобов'язується завершити виконання робіт, вказаних у п. 1.1 договору та видати замовнику позитивний висновок експертизи на об'єкт будівництва (п. 8.2 договору). Після закінчення робіт між виконавцем, генпідрядником та замовиком складається акт виконання послуг (п. 8.3 договору). Договір набирає чинності з дня його підписання і діє з 19.11.2015 р. по 29.05.2016 р. Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведених умов договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 120 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 936 від 30.05.2016 р., із відповідним призначенням платежу – за надання консалтингових послуг за договором від 19.11.2015 р. Однак, відповідач зі свого боку зобов'язання за договором про надання послуг від 19.11.2015 р. не виконав, консалтингові послуги – не надав. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). Отже, зважаючи на те, що позивачем були перераховані грошові кошти у сумі 120 000,00 грн. у якості оплати послуг відповідача на виконання умов договору від 19.11.2015 р., однак, відповідач свої зобовязання з надання послуг не виконав, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 120 000,00 грн. має бути повернута позивачу. Посилання ТОВ “БМК Тріада” на ст. 1212 ЦК України, як на підставу безпідставно отриманих відповідачем коштів, у зв'язку із закінченням строку дії договору, суд відхиляє та вказує, що за загальним правилом зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України), ці підстави наведено у ст.ст.    599-601,    604-609 ЦК України. Із системного аналізу указаних норм слідує, що закон не передбачає такої підстави для припинення невиконаного зобов'язання, як закінчення строку дії договору. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.06.2015 р. у справі № 904/5381/14, де наведено аналіз кореспондуючих прав та обов'язків у сторін, тобто зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Отже, закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2017 р. у справі № 905/3178/15). За таких обставин посилання позивача на ст. 1212 ЦК України є безпідставним, оскільки між сторонами наявні договірні відносини, що регулюються нормами зобов'язального права, зокрема, положеннями глави 63 “Послуги” ЦК України, і відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав - договору про надання консалтингових послуг від 19.11.2015 р. Відтак, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 р. у справі № 923/1233/15, постановах Вищого господарського суду України від 10.01.2017 р. у справі № 910/10029/16, від 04.07.2017 у справі № 925/1361/16). Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами на суму 29 667,93 грн., яку позивач просить стягнути на підставі ст. 536 ЦК України, суд зазначає, що в цій частині вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в листі від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" ст. 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така вказівка, зокрема, міститься у ч. 3 ст. 693 (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), ч. 4 ст. 694 (у разі прострочення покупцем оплати товару), ч. 2 ст. 1214 (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей) ЦК. Судом встановлено, що договором надання послуг розмір процентів на підставі ст. 536 ЦК України сторонами не визначався та ст.ст. 1212, 1214 ЦК України у даному випадку не може бути застосована, про що зазначалось вище. Отже, оскільки ні законом, ні умовами укладеного між сторонами договору надання послуг розмір процентів за користування виконавцем чужими грошовими коштами не встановлено, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити. З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ “БМК Тріада” підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд       ВИРІШИВ: Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК Тріада” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут післядипломної освіти фахівців архітектерно-будівельної діяльності” про стягнення 149 667, 93 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут післядипломної освіти фахівців архітектерно-будівельної діяльності” (02160, м. Київ, вул. Возз'єднання, буд. 19, ідентифікаційний код 35646563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БМК Тріада” (18015, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 269, офіс 344, ідентифікаційний код 34503363) грошові кошти у сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп. У решті позовних вимог – відмовити. Повне судове рішення складено 22 травня 2018 року. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                                Головіна К.І.