Рішення

від 17.05.2018 по справі 911/245/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа № 911/245/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Фронтех"

(адреса: 21018, м. Вінниця, вул. В. Стуса, буд. 7, кімната 20, код 36310354)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська"

(адреса: 07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код 05513187)

про стягнення 116380,00 гривень

за участю представників:

позивача Калусовський А.С.

вiдповiдача Власенко Н.А.

Обставини справи:

Приватне підприємством "Фронтех" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" про стягнення 116380,00 гривень, з яких: 73 214,55 гривень основного боргу, 10 250,00 гривень пені, 5 313,57 гривень 3% річних та 27601,88 гривень інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору постачання товару від 14.04.20158 №ДП/18 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2018 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

23.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.03.2018 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.04.2018.

12.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 12.04.2018 оголошено перерву до 26.04.2018.

Через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача 26.04.2018 було подано заперечення на заяву від 23.02.2018, з заявою (в тексті) про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

В судовому засіданні 26.04.2018 представником відповідача було заявлено усне клопотання про вилучення доказів зі справи, а саме - копію акту звірки взаємних розрахунків за 01.05.15-22.07.15, в задоволенні якого представник позивача не заперечував.

Дане клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2018 постановлено закрити підготовче засідання у справі №911/245/18. Призначено розгляд справи на 17.05.2018.

17.05.2018 через канцелярію суду представник позивача подав докази направлення відзиву з додатками позивачу.

17.05.2018 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про внесення та оприлюднення інформації щодо судового засідання 12.04.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у задоволені якого судом відмовлено, оскільки 12.04.2018 у судовому засіданні було оголошено перерву, представники сторін повідомлені про дату місце, час судового засідання під розписку, процесуальний документ не виготовлявся.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (Покупець) та Приватним підприємством "Фронтех" (Постачальник) укладено договір постачання товару № ДП/18, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується протягом дії цього договору передавати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів (товар), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікації або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. Згідно п. 1.2. договору постачання товару, загальна вартість цього договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними сторонами специфікаціями або видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1. розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту постачання, якщо інше не визначено у підписаних сторонами специфікаціях. Ціна товару, що постачається визначається сторонами у видаткових накладних або у підписаних специфікаціях.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік.

Відповідно до п. 9.2., договору жодна із сторін не має права передавати свої права за даними договором третій стороні без письмової згоди другої сторони.

На виконання умов договору постачання товару від 14.04.2015 №ДП/18 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 439 287,28 гривень, що підтверджується видатковою накладною №1 від 25.05.2015 на суму 248 776,00 гривень та видатковою накладною №2 від 27.05.2015 на суму 190511,00 гривень, яка підписана представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видатковій накладній кількості, вартості поставленого позивачем товару.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором №ДП/18 постачання товару від 14.04.2015 щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково в розмірі 169 287,28 гривень, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 270 000,00 гривень.

03.09.2015 між Приватним товариством "Фронтех" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Зерно" (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (боржник) укладено договір № 03/09-1-2015 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № ДП/18 від 14.04.2015 на суму 38 685,45 гривень (основний договір).

Відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в розмірі 38685,45 гривень за основним договором (договором поставки), на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Боржник підтверджує те, що він повідомлений про заміну кредитора по зобов'язанню і зобов'язується сумлінно виконувати свої зобов'язання перед новим кредитором (п. 4.7. договору).

03.09.2015 між Приватним товариством "Фронтех" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітейл Маркет Груп" (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (боржник) укладено договір № 03/09-2015 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № ДП/18 від 14.04.2015 на суму 158 100,00 гривень (основний договір).

Відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань в розмірі 158 100,00 гривень за основним договором (договором поставки), на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Боржник підтверджує те, що він повідомлений про заміну кредитора по зобов'язанню і зобов'язується сумлінно виконувати свої зобов'язання перед новим кредитором (п. 4.7. договору).

Таким чином станом на день звернення до суду з цим позовом обліковується заборгованість за договором постачання товару №ДП/18 від 14.04.2015 у розмірі 73 214,55 гривень, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 73 214,55 гривень основного боргу, 10 250,00 гривень пені, 5 313,57 гривень 3% річних та 27601,88 гривень інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд встановив, що на виконання умов договору №ДП/18 постачання товару від 14.04.2015, позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 439 287,28 гривень, що підтверджується видатковою накладною №1 від 25.05.2015 на суму 248 776,00 гривень та видатковою накладною №2 від 27.05.2015 на суму 190511,00 гривень, яка підписана представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видатковій накладній кількості, вартості поставленого позивачем товару. За отриманий товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 169 287,28 гривень. 03.09.2015 були укладені договори про відступлення права вимоги №03/09-1-2015 на суму 38 685,45 гривень, №03/09-2015 на суму 158 100,00 гривень. Внаслідок чого на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 73 214,55 гривень.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 73 214,55 гривень, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 73 214,55 гривень боргу за поставлений товар згідно договору №ДП/18 постачання товару від 14.04.2015 підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивач не надав відповідачу рахунки на оплату, а тому ТОВ Птахофабрика Київська у відповідності до п. 5.2. договору поставки затримала оплату поставленого товару до моменту надання ПП Фронтех документів зазначених у п. 2.6. договору, судом не приймаються до уваги у зв'язку з тим, строк розрахунки відповідача перед позивачем за поставлений товар, встановлений пунктом 4.1. договору та становить 7 календарних днів з моменту постачання. Поставлений позивачем товар було прийнято відповідачем без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видаткових накладних даних. Положення п. 5.2. договору які надають покупцю право затримати оплату поставленого товару до моменту надання постачальником документів, зазначених у п. п. 2.6., 3.1. договору, підлягають застосуванню лише при пред'явлені покупцем до постачальника вимоги про надання документів передбачених в пунктів 2.6. договору, яку покупець повинен надіслати постачальнику з моменту поставки товару до спливу встановленого п. 4.1 договору 7-ми денного строку. В матеріалах відсутні докази, що відповідач звертався до позивача з вимогою про надання документів у встановлений строк.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що відповідачем визнано заборгованість за договором постачання товару від 14.04.2015 №ДП/18, що підтверджується укладеними договорами про відступлення права вимоги від 03.09.2015 №№ 03/09-2015, 03/09-12015 на загальну суму 196785,45, підписаними і скріпленими печатками сторін договору, в т. ч. і відповідачем та підтверджує поставку товару.

Щодо решти позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення - 25 219 гривень інфляційних втрат та 5 313,57 гривень - 3% річних за період з 03.09.2015 по 03.02.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, 5 313,57 гривень, нарахованих на прострочену заборгованість за період з 03.09.2015 по 03.02.2018, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не є вірним.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат згідно вимог чинного законодавства, умов договору та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 25 219,25 гривень.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором договором постачання товару № ДП/18 від 14.04.2015, позивачем за останні півроку (з 06.08.2017 по 03.02.2018) нараховано 10 250,00 гривень пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, пунктом 5.4. договору поставки сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не є вірним.

Здійснивши власний перерахунок пені згідно вимог чинного законодавства, умов договору та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 9 786,68 гривень.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частково задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 73 214,55 гривень основного боргу, 5 313,57 гривень 3% річних, 25 219,25 гривень інфляційних втрат та 9 786,68 гривень пені. В решті позовних вимог відмовити.

Судовий сбір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (адреса: 07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код 05513187) на користь приватного підприємства "Фронтех" (адреса: 21018, м. Вінниця, вул. В. Стуса, буд. 7, кімната 20, код 36310354) 73 214,55 гривень основного боргу, 5 313,57 гривень 3% річних, 25 219,25 гривень інфляційних втрат, 9 786,68 гривень пені та 1 570,74 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.05.2018.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак