Рішення

від 05.05.2018 по справі 219/12706/17

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/12706/17

Провадження № 2/219/406/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Брежнева О.А.

за участю секретаря Котинської А.О.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії Донецької залізниці Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до філії Донецької залізниці Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05 червня 2003 року під час навчання у Донецькому інституті залізничного транспорту (в період канікул) він був прийнятий провідником пасажирського вагону 4-го розряду, за умовами контракту до Дебальцевського вагонного депо Донецької залізниці, де в той же день, йому була видана роботодавцем трудова книжка. З 05 червня 2003 року по 17 липня 2017 року він працював на Донецькій залізниці на різних посадах. Остання посада машиніст електровоза. 01 травня 2013 року виробничий персонал ст. Єнакієве цеху експлуатації реорганізованого локомотивного депо Дебальцеве - пасажирське ДП Донецька залізниця . ДП Донецька залізниця реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію Донецької залізниці Публічного акціонерного товариства Українська залізниця . З лютого 2015 року м. Дебальцеве Донецької області не є підконтрольна Україні територія. З 14 липня 2016 року локомотивне депо Дебальцеве - пасажирське державного підприємства Донецька залізниця реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ Дебальцевське пасажирське локомотивне депо структурного підрозділу Донецька дільниця залізничних перевезень реорганізованої філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця , згідно наказу ПАТ Укрзалізниця від 15 квітня 2015 року №303. 17 липня 2017 року він був звільнений з вищевказаного підприємства у зв'язку зі скороченням штату. Таким чином, з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював машиністом електровозу ВП Дебальцевське пасажирське локомотивне депо СП Донецька дирекція залізничних перевезень РФ ДЗ ПАТ УЗ . З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року , становить 31827,80 грн., що підтверджується довідкою боржника. Він неодноразово звертався до роботодавця, щоб він виплатив йому зароблені гроші, але добровільно сплатити йому заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється. Не сплачуючи йому заробітну плату у вищевказаний період, роботодавець грубо порушує вимоги чинного законодавства України. Просить позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності та про підтримання позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився , був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, тому відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05 червня 2003 року позивач був прийнятий на роботу до відповідача, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-12), 17 липня 2017 року він був звільнений із-за скорочення штату.

Відповідно до копії довідки відповідача - (а.с.6) сума нарахованої заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 31827,80 грн., сума до виплати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 25370,90 грн. Відсутнє документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня по липень 2017 року із структурного підрозділу ДДЗП РФ ДЗ ПАТ Українська залізниця . Тобто розрахунок за весь період роботи позивача у відповідача до теперішнього часу не був проведений.

Відповідно до ч.1 статті 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості є законними, доведеними і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості з заробітної плати з відповідача, окрім того у суду відсутні відомості про те, що діяльність філії Донецької залізниці Публічного акціонерного товариства Українська залізниця припинена.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці передбачено, що згідно зі ст. 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір; разом з тим на зазначені вимоги поширюються положення ч. 3 ст. 32 Цивільного кодексу України і п. 3 ст. 39 Закону України Про власність , згідно з якими в разі недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць - до негайного виконання.

На відповідача суд в силу ст.141 ЦПК України покладає судові витрати на користь держави в сумі 704,80 грн. в якості судового збору, понесені судом при розгляді цивільної справи, оскільки позивач при подачі позову до суду був звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , статті 1 Закону України Про оплату праці , ст.ст. 116, 235 КЗпП, ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265, 280-284 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до філії Донецької залізниці Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з філії Донецької залізниці Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40441154, місцеперебування: Донецька область, м. Лиман, вул. Вокзальна, 22) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, нараховану, але не виплачену йому заробітну плату за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 31827 (тридцять одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 80 коп.

Стягнути з філії Донецької залізниці Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40441154, місцеперебування: Донецька область, м. Лиман, вул. Вокзальна, 22) на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.А.Брежнев