Ухвала

від 30.05.2018 по справі 141/611/17

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/611/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Слісарчука О.М.

за участю секретаря судового засідання Ставничого С.А.

позивача та представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Крицького В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства "Авангард" про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства "Авангард" про стягнення заробітної плати.

Представник відповідача Крицький В.В. подав заяву про відвід судді Слісарчуку О.М., мотивуючи її обставинами, що викликають сумнів у об'єктивності та неупередженості судді, зокрема, після допиту свідків у справі. Зокрема, жоден свідок не надав розписку про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, а також не підписаного тексту присяги. Допитаного свідка головуючий суддя просив залишати залу судового засідання та вийти до коридору, де знаходились інші недопитані свідки справи, хоча представник відповідача Крицький В.В. заперечував проти того, щоб допитаний свідок покидав судову залу.

Представник позивача та позивач ОСОБА_1 заперечував проти відводу, оскільки вказаний відвід має на меті затягування розгляду справи.

Суд приймає до уваги те, що розгляд справи по суті почато до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів та вважає за можливим розглянути подану заяву про відвід судді попри вимог ст. 39 ЦПК України.

Згідно ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно ст. 37 ЦПК України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.

Суд приймає до уваги те, що представник позивача не зазначив жодної з підстав відводу суду , передбачених п . 1- 4 ч.1, а також ч 2- 4 ст. 36 та ст. 37 ЦПК України.

Що стосується п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, - інших обставин, що викликають сумніви в упередженості або об'єктивності судді, - в зв'язку з відсутністю критеріїв в національному законодавстві, суд керуються практикою Європейського суду , зокрема по справі Салов проти України , Мироненко проти України , "Фей проти Австрії" "Веттштайн проти Швейцарії". Так, згідно практики ЄСПЛ у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Так ЕСПЛ зазначив, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

При вирішенні питання про відвід і застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім обставини самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

Отже, у вказаних рішеннях Європейського суду тлумачення понять незалежний і безсторонній суд має певні критерії, а саме критерії неупередженості (безсторонності): суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності; також приймаються до уваги гарантії щодо зовнішнього тиску; участь судді в декількох стадіях процесу; наявність чи відсутність особистої заінтересованості судді: при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, при цьому позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Практика Європейського суду свідчить про те, що право на відвід судді є не побажанням сторони по справі змінити склад, усунувши таким чином свої побоювання, а повинно ґрунтуватися на об'єктивних підставах, критеріях, визначених практикою ЄСПЛ.

Суд приймає до уваги те, що твердження представника

відповідача Крицького В.В. про те, що жоден свідок не надав розписку про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, а також не підписаного тексту присяги не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи містяться як розписки свідків про попередження про кримінальну відповідальність за відмову від дачі свідчень та за дачу завідомо неправдивих свідчень так і тексти присяги, які підписані безпосередньо допитаними в судовому засіданні свідками. Щодо того, що свідки залишали зал судового засідання після допиту, то ч. 11 ст. 230 ЦПК України суду надано право дозволу свідкам залишати зал судового засідання. Крім цього, ч. 12 ст. 230 ЦПК України передбачено право повторного допиту свідка в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та інших учасників справи або з ініціативи суду.

Таким чином, представник відповідача Крицький В.В. не надав доказів упередженості та необ'єктивності судді, доказів наявності інших підстав, передбачених законодавством для задоволення відводу, не вказав обставини, що свідчать про об'єктивні підстави побоювання сторони.

Отже в задоволенні заявленого відводу належить відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2,3, 6- 13, 34, 36-37, 40, 258, 260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати заяву представника відповідача Крицького В.В. про відвід судді Слісарчука О.М. необґрунтованою.

Зупинити провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства "Авангард" про стягнення заробітної плати до вирішення питання про відвід судді Слісарчука О.М.

Вирішення питання про відвід судді Слісарчука О.М. передати судді, визначеному в порядку , встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Слісарчук