Рішення

від 15.05.2018 по справі 805/1399/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р. Справа№805/1399/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УТА Логістик» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_5

Товариство з обмеженою відповідальності «УТА Логістик» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 16 листопада 2017 року, № НОМЕР_2 від 16 листопада 2017 року, № НОМЕР_3 від 17 листопада 2017 року, № НОМЕР_4 від 17 листопада 2017 року, № НОМЕР_5 від 17 листопада 2017 року, № НОМЕР_6 від 17 листопада 2017 року.

За змістом наданого позову позивач не погоджується з висновками акту перевірки від 30 жовтня 2017 року № 701/05-99-14-15/39582074, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Як зазначив позивач, висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток на 3 167 437,00 грн. є необґрунтованими, оскільки вказана сума є дебіторською заборгованістю товариства, що виникла через несплату в повному обсязі наданих позивачем в період з січня - травень 2016 року транспортно-експедиторських послуг за умовами договору з ТОВ Сіріус Альянс . Постановою Господарського суду Донецької області від 15.11.2016 по справі № 905/3119/16 ТОВ Сіріус Альянс визнано банкрутом, через що зазначена заборгованість було списано як безнадійну. Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті в позові зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті підприємство звільнено від відповідальність за порушення вказаних строків як таке, що зареєстроване та здійснює господарську діяльність на території проведення АТО.

В обґрунтування безпідставності збільшення зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, позивач послався на п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України за змістом якого не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Позивач є промисловим підприємством, отже, його цехи, склади тощо не є об'єктом оподаткування. З тих самих підстав позивач вважає протиправним застосування до нього штрафу за неподання податкової звітності з податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивач зазначив, що в нього відсутній обов'язок надання декларацій з орендної плати за земельну ділянку, на якій розташовано комплекс будівель по пр. Луніна, 50 у м. Маріуполі з огляду на таке. Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Втім, як вказав позивач, договір оренди земельної ділянки з Маріупольською міською радою, умовами якого б передбачалося набуття права користування земельною ділянкою у 2016 році не укладався. З метою оформлення з місцевою радою договору оренди позивачем подавались заяви до органів Держгеокадастру про внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру про орендаря та цільове призначення земельної ділянки, однак, внесення таких змін було унеможливлено через невнесення до кадастру відомостей про припинення права користування земельною ділянкою попереднього орендаря. Наявність в кадастрі відомостей щодо іншого землекористувача земельною ділянкою, на якій розташований комплекс будівель, розташований за адресою пр. Луніна, 50 у м. Маріуполі перешкоджало внесенню відомостей про право користування земельною ділянкою за ТОВ УТА Логістик в Державний земельний кадастр про земельну ділянку та отриманню товариством відомостей про грошову оцінку земельної ділянки, користувачем якої він є та, в свою чергу, унеможливило подання податкової декларації з плати за землю за 2016 рік та нарахування земельного податку за користування земельною ділянкою. Наприкінці 2016 року ТОВ УТА Логістик сплачено земельний податок за 2016 рік. Відповідний договір оренди земельної ділянки з Маріупольською міською радою позивачем лише у 2017 році. Крім цього, позивач зазначив, що у податковому-повідомленні рішенні від 17 листопада 2017 року № НОМЕР_6 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку та застосування штрафу містяться посилання на порушення позивачем ст. 266 Податкового кодексу України, у той час як норми, що регулюють нарахування та сплату земельного податку містяться у інших статтях ПК України, зокрема, ст. 286 цього Кодексу.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представники відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві, просили суд відмовити в задоволенні позову (том 2 арк. справи 54-56).

За змістом відзиву, підставою для складання спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки товариства позивача.

Так, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток. Твердження позивача про те, що заборгованість ТОВ Сіріус Альянс є безнадійною - помилкові, оскільки визнання заборгованості безнадійною можливе лише у разі, коли розшук державним виконавцем в межах виконавчого провадження майна боржника для повного погашення заборгованості виявився безрезультатним, а інше майно - відсутнє. Крім цього, в межах справи № 905/3119/16 про банкрутство ТОВ Сіріус Альянс , що перебувала в провадженні Господарського суду Донецької області, позивачем не заявлялись вимоги кредитора.

Щодо звільнення позивача від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті відповідач зазначив, що єдиним достатнім підтвердженням настання форс-мажорних обставин є сертифікат торгово-промислової палати, який позивачем відповідачу не надавався. Лише сертифікат у відповідності до ст. 6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті може бути підставою для звільнення підприємства від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті

Відповідач вказав, що від обчислення та сплату податку на майно, відмінного від земельної ділянки, за п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України звільняються промислові підприємства. У той же час, позивач до таких належить, оскільки не провадить промислової діяльності.

Стосовно правомірності збільшення грошового зобов'язання з земельного податку та застосування штрафних санкцій за неподання декларації відповідач зауважив на тому, що обов'язок позивача задекларувати та сплатити податкові зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку, на якій розташовано комплекс будівель по пр. Луніна, 50 у м. Маріуполі, в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України не залежить від факту укладення договору оренди такої земельної ділянки.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 3 березня 2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29 березня 2018 року. В підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 16 квітня 2018 року. Ухвалою від 16 квітня 2018 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 квітня 2018 року. У судовому засіданні 25 квітня 2018 року оголошено перерву до 14 травня 2018 року, а 14 травня 2018 року розгляд справи відкладено на 15 травня 2018 року.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ, НОРМИ ПРАВА ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Товариство з обмеженою відповідальності «УТА Логістик» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 39582074. За даними Єдиного державного реєстру місцезнаходженням товариства є: 87510, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Гагаріна, будинок 3, нежиле приміщення 57 (т. 1 арк. справи 27-30), як платник податків позивач перебуває на обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Приморське вiддiлення).

В період з 25.09.2017 по 23.10.2017 на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 06.09.2017 № 1026 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2017 року, проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю УТА Логістик з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.01.2015 по 30.06.2017, валютного за період з 14.01.2015 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.01.2015 по 30.06.2017.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій складено акт від 30.10.2017 № 701/05-99-14-15/39582074 (том 1 арк. справи 31-87).

Не погоджуючись з висновками, вказаними в акті, позивач 03.11.2017 надіслав на адресу ГУ ДФС у Донецькій області заперечення № 903 на акт перевірки, датовані 03.11.2017 (том 1 арк. справи 125-150).

Рішенням № 30465/10/05-99-14-15 від 14.11.2017 ГУ ДФС у Донецькій області за результатами розгляду заперечень на акт перевірки висновки акту залишено без змін, а заперечення без задоволення (том 1 арк. справи 151-168).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення (том 1 акр. справи 205-213):

- № НОМЕР_1 від 16.11.2017 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 570 139,00 грн. та застосування штрафних санкцій згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 142 535,00 грн. за порушення підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПКУ, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (зареєстрованої 21.12.1999 № 893/4186 в Міністерстві юстиції України), П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 (т. 1 арк. справи 205);

- № НОМЕР_2 від 16.11.2017 про застосування пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 16 474,63 грн. через встановлення порушення статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , Постанови НБУ від 3 березня 2016 року № 140 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , Постанови НБУ від 07 червня 2016 року № 342 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України , Постанови НБУ від 14 вересня 2016 року № 386 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринка України , Постанови НБУ від 13 грудня 2016 року № 410 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і ст. 4 Закону України від 23 вересня 1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (т. 1 арк. справи 206);

- № НОМЕР_4 від 17.11.2017 про збільшення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, на 52 882,61 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в розмірі 13 220,66 грн. за порушення пп. 266.1.1, 266.3.1, 266.3.3, 266.7.5, 266.10.1 ст. 266 Податкового кодексу України відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (т. 1 арк. справи 208);

- № НОМЕР_3 від 17.11.2017 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 340,00 грн. за порушення пп. 266.7.5, 266.10.1 статті 266 ХІІ Податкового кодексу України, на підставі пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України (т. 1 арк. справи 209);

- № НОМЕР_6 від 17.11.2017 про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 25 154,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в розмірі 6 288,66 грн. за порушення п. 266.1.1, 266.3.1. 266.3.3, 266.7.5, 266.10.1 ст. 266 розділу ХІІ Податкового кодексу України відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (т. 1 арк. справи 211);

- № НОМЕР_5 від 17.11.2017 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 170,00 грн. за порушення статті 285 розділу ХІІ Податкового кодексу України, на підставі пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України (т. 1 арк. справи 212);

Не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем направлено скаргу до ДФС України від 23.11.2017 № 962, яку залишено без задоволення рішенням ДФС України від 24.01.2018 № 2439/6/99-99-11-01-01-25 (том 1 арк. справи 169-204).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2017 прийнято через встановлення відповідачем в ході перевірки заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік внаслідок списання дебіторської заборгованості, як безнадійної.

Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 ПК України до загальнодержавних податків належить, зокрема, податок на прибуток підприємств.

Як закріплено у пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Як зазначено в акті перевірки, за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства - рядок 03Р1 Різниці, що виникають відповідно до Податкового кодексу України складають 0,0 грн. Перевіркою встановлено завищення різниці, на які зменшують фінансовий результат на 3 167 437,00 грн.

В ході дослідження наведеного питання при перевірці досліджувалися копії договору з ТОВ Сіріус Альянс , довіреність, картки рахунку 361 ТОВ Сіріус Альянс , оборотно-сальдова відомість за 2016 рік, копії актів виконання робіт (надання послуг), рахунків на оплату, постанови Господарського суду Донецької області (том 1 арк. справи 214-271). З наданих до перевірки документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ Сіріус Альянс встановлено списання поточної дебіторської заборгованості за 2016 рік в сумі 3 167 437,00 грн., яка виникла за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 25-1/16-exp від 25.01.2016, де ТОВ УТА Логістик - Виконавець, ТОВ Сіріус Альянс - Замовник. В бухглатерьсокму обліку позивачем відображено формування резерву сумнівних боргів в сумі 3167437 грн. та в подальшому відображено списання зазначеної дебіторської заборгованості. Згідно з викладеним фіскальним органом у акті перевірки, за наявності сумнівної заборгованість товариству позивача необхідно було нарахувати резерв і продовжувати облік на рахунках обліку дебіторської заборгованості (36, 37), а за безнадійною заборгованістю - припинити (списати) облік на рахунках 36, 37 і почати записи на забалансовому рахунку 071 Списана дебіторська заборгованість .

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.1 вказаного договору Виконавець за дорученням та за рахунок Замовника, надає йому комплекс транспортно-експедиторських послуг, що складається з приймання, накопичення та навантаження на судна вантажів зернових та олійних культур, а також продуктів їх переробки Замовника, та організації експедирування вантажу Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти цей комплекс послуг та оплатити його.

Згідно з п. 6.1 договору експедирування вартість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику визначена у додатку до цього договору (Додаток № 1 до Договору експедирування).

Відповідно до п.п. 6.3 та 6.4 оплата рахунку проводиться в гривнях за курсом долару США НБУ на дату виставлення рахунку протягом 3 робочих днів від дати підписання коносаменту. Дата виписки рахунку на оплату послуг повинна відповідати даті підписання Виконавцем акту прийому-передачі робіт (надання послуг) та даті коносаменту.

На виконання договору, в період з лютого 2016 року по травень 2016 року ТОВ УТА Логістик надавало послуги ТОВ Сіріус Альянс , визначені в п. 2.1. За фактом виконання прийнятих за договором зобов'язань складені акти прийому-передачі робіт (надання послуг) та виставлені рахунки на оплату на загальну суму 5 208 244,63 грн. (том 1 арк. справи 236-271, том 2 арк. справи 1),

У зв'язку з тим, що ТОВ Сіріус Альянс не здійснило в повному обсязі оплати вартості наданих ТОВ УТА Логістик послуг (сплачено лише 2 040 807,66 грн.), станом на грудень 2016 року виникла дебіторська заборгованість в розмірі 3 167 437,00 грн. (том 2 арк. справи 1).

15.11.2016 Господарським судом Донецької області прийнято постанову по справі

№ 905/3119/16 та визнано банкрутом ТОВ Сіріус Альянс (том 2 арк. справи 2-4).

Відповідно до пп. з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією, є безнадійною заборгованістю.

За посиланнями відповідача, позивачем не пред'являлись вимоги кредитора до боржника - ТОВ Сіріус Альянс . Вказане підтверджується ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.02.2017 по справі № 905/3119/16, якою затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Сіріус Альянс , ліквідовано юридичну особу, провадження по справі припинено. Згідно цієї ухвали кредиторські вимоги, які не були заявлені в установлений законом строк або були відхилені судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами, визнаються такими, що не підлягають виконанню..

У той же час, зазначеним спростовуються твердження відповідача щодо можливості визнання заборгованості безнадійною лише у разі, коли розшук державним виконавцем в межах виконавчого провадження майна боржника для повного погашення заборгованості виявилось безрезультатним, а інше майно - відсутнє.

За приписами пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України достатньою умовою віднесення заборгованості до безнадійної є визнання боржника банкрутом або припинення як юридичної особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом оголошення юридичної особи банкрутом здійснюється у формі постанови, винесеної господарським судом, у якій останній визнає юридичну особу банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.

Тобто, з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання юридичної особи ТОВ Сіріус Альянс банкрутом та внесення запису про припинення такої особи до Єдиного державного реєстру, заборгованість останньої перед позивачем є безнадійною.

Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 цього Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст.6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Такі положення (стандарти) є нормативно-правовими актами, обов'язковими до виконання.

Згідно з п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999, виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів; у разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати; поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною, списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Так, позивачем в грудні 2016 року сформовано резерв сумнівних боргів у сумі 3 167 437,00 грн. та списано вказану суму заборгованості шляхом виключення заборгованості як безнадійної з активів з одночасним зменшенням розміру резерву сумнівної заборгованості.

За таких обставин висновок відповідача про відсутність підстав для списання як безнадійного боргу дебіторської заборгованості позивача в сумі 3 167 437,00 грн. та завищення різниці, на які зменшують фінансовий результат на 3 167 437,00 грн., є безпідставним, а спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.11.2017 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При вирішені питання правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.11.2017 про нарахування пені за порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності суд виходить з наступного.

Як встановлено перевіркою, частка виручки в іноземній валюті за експорт послуги по договору № 28-1/07-16 від 28.07.2016 в сумі 663,84 дол. США за актами виконання робіт (надання послуг) № 1 від 03.01.2017 в сумі 14 374,17 дол. США, № 13 від 03.01.2017 в сумі 248,27 дол. США не надійшла від нерезидента BMGA HOLDING GMBH на поточний рахунок ТОВ УТА Логістик у банківській установі у законодавчо встановлений строк розрахунків в іноземній валюті. Термін порушення строків розрахунків в іноземній валюті складає з 04.05.2017 по 30.06.2017 в сумі 663,84 дол. США.

Частка виручки в іноземній валюті за експорт послуги по договору № 10-1/11-16 від 10.11.16 в сумі 3 643,11 дол. США за актом виконаних робіт (надання послуг) № 37 від 25.01.2017 в сумі 7 016,77 дол. США не надійшла від нерезидента ALFORD VENTURES L.P. на поточний рахунок ТОВ УТА Логістик у банківській установі у законодавчо встановлений строк розрахунків в іноземній валюті. Термін порушення строків розрахунків в іноземній валюті складає з 26.05.2017 по 30.06.2017 в сумі 3 643,11 дол. США.

Також частка виручки в іноземній валюті за експорті послуги по договору № 22/10-15-EXP від 21.10.15 в сумі 120,98 дол. США за актом виконання робіт (надання послуг) № 59 від 16.02.16 не надійшла від нерезидента EXACOM SALES LTD (Гонконг) на поточний рахунок ТОВ УТА Логістик у банківській установі у законодавчо встановлений строк розрахунків в іноземній валюті. Термін порушення строків розрахунків в іноземній валюті складає з 17.05.16 по 30.06.17 в сумі 120,98 дол. США.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно до частини 1 статті 4 цього Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Статтею 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - № 1669-VII) встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено м. Маріуполь, де зареєстрований та провадить господарську діяльність позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі N 826/18330/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року N 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року у справі N 826/18330/14 зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі N 826/18330/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядження від 5 листопада 2014 р. № 1079-р та розпорядження від 30 жовтня 2014 р. N 1053 втратили чинність у зв'язку із прийняттям Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України"на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, у якому також наявне м. Маріуполь.

Отже, з аналізу наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин населений пункт, в якому знаходиться товариство позивача включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України указ не видавався, проведення антитерористичної операції триває.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року за порушення позивачем строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону № 185/94-ВР або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не нараховується пеня.

Посилання відповідача на ст. 6 Закону № 185/94-ВР та відсутність в позивача сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, як необхідну умову для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону порушення зазначених строків тягне за собою нарахування пені лише у разі допущення таких порушень резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення. Звільнення суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, від відповідальності за вказані порушення у вигляді нарахування пені не залежить від того, чи призвело до настання порушень виникнення форс-мажорних обставин або інших факторів. Звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення строків, визначених статтями 1 і 2 Закону № 185/94-ВР або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, в порядку ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР ґрунтується на іншій підставі, ніж закріплена у ч. 6 ст. 6 цього Закону та не залежить від останньої.

Так, з висновку Донецької Торгово-промислової палати від 02.11.2017 № 698/12.1-21-03, який отримано у відповідь на звернення позивача № 891 від 01.11.2017, вбачається, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин за випадками, по яким чітко визначено критерії та встановлено звільнення від відповідальності ч. 1 ст. 4 Закону № 185/94-ВР. Оскільки позивач зареєстрований на здійснює діяльність на території проведення АТО, на нього поширюється виняток, встановлений ст. 4 Закону № 185/94-ВР (том 2 арк. справи 5-10).

Отже, враховуючи те, що позивач зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території проведення АТО, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16.11.2017 яким до позивача застосовано штрафні санкції за допущенні порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вирішення питання правомірності податкових повідомлень-рішень від 17.11.2017 № НОМЕР_4 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та застосування штрафних санкцій та № НОМЕР_3 про застосування штрафної санкції за неподання податкових декларацій суд зазначає наступне.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; з транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

В силу вимог підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють: будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Підпунктом "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких, крім інших, віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Перевіркою встановлено, що позивачу на праві власності належать нежитлові приміщення (комплекс), які за приписами п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України є об'єктом оподаткування. Разом із цим, позивач, не будучи підприємством, що належить до промислових, не нарахував податкових зобов'язань за вказаний об'єкт нерухомості, в результаті чого занизив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016, 2017 року у загальній сумі 52 882,61 грн., в тому числі: за 2016 рік - у сумі 32 368,21 грн., 1 півріччя 2017 року - у сумі 20 514,40 грн.

За матеріалами справи ТОВ УТА Логістик на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (комплексу) від 8 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 2722, придбало у ТОВ УкрТрансАгро нерухоме майно у вигляді комплексу, який розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна, будинок 50, а саме: основна будівля, ганки літ. А-1, а, а2, прибудова літ. А1-1, основна будівля, навіси літ. Б-1, 62, 63, прибудова літ. Б1-1, основна будівля, навіс літ. В-1, в1, основна будівля літ. Г-1, замощення літ. І, ворота 1, огорожа 2, 3, загальною площею 2534,8 кв.м. (далі - комплекс) (том 2 акр. справи 21-24).

Відповідно до технічного паспорту від 08 вересня 2011 року на виробничий будинок за адресою: місто Маріуполь, проспект Луніна, будинок 50, призначенням об'єкту визначено маслоцех (том 2 арк. справи 41).

Згідно з технічним паспортом на вказаний об'єкт від 9 червня 2017 року, його призначенням зазначено склади (том 2 арк. справи 40).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові , який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. При цьому, цей клас не включає, зокрема, резервуари, силоси та склади, які у свою чергу відносяться до класу - код 1252.

Таким чином, об'єкт з призначенням маслоцех належить до будівель промисловості.

За посиланнями відповідача належність об'єкту до будівель промисловості, не є достатньою умовою звільнення його від оподаткування в силу приписів пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки за вказаною нормою визначено обов'язковою ознакою, за якою підприємство може скористуватись цією пільгою, є приналежність такого суб'єкту господарювання до промислових підприємств, яким позивач не є.

Так, як зазначено у акті перевірки, при визначенні промислових підприємств, необхідно дотримуватись вимог Національного класифікатора України ДК 009:2010 та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Промислове підприємство - це підприємство, що виробляє промислову продукцію у визначених обсягах згідно з заданою технологією.

До промислових підприємств належать всі підприємства, які відносяться до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв'язку (ст. 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму в м. Женева від 8 липня 1964 року № 121).

З метою застосування норм пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України промисловими підприємствами є ті, які відповідно до ДК 009:2010 відносяться до секцій: B Добувна промисловість та розроблення кар'єрів ; C Переробна промисловість , зокрема, виробництво харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів, текстильне виробництво, виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів,виробництво паперу та паперових виробів, поліграфічна діяльність, тиражування записаної інформації тощо; D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря ; E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами ; F Будівництво .

Враховуючи, що позивач не відноситься до вказаних секцій, за висновком податкового органу ТОВ УТА Логістик не є промисловим підприємством, а отже до нього не може застосовуватись пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Суд зазначає, що згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 N 457, процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у вже наведених вище секціях B, С, D, E, F.

Як встановлено судом, позивач здійснює господарську діяльності за наступними її видами: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і корками для тварин, 52.10 складське господарство, 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту, 52.22 допоміжне обслуговування водного транспорту, 52.24 транспортне оброблення вантажів, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (т. 1 арк. справи 27-30).

Враховуючи наведене, доводи відповідача в частині не віднесення товариства позивача до підприємств промисловості є обґрунтованими.

Водночас, пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України до переліку об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, відносить будівлі промисловості, та визначає, що такими можуть бути, зокрема, 1) виробничі корпуси, 2) цехи та 3) складські приміщення промислових корпусів, які є будівлями промисловості та, як окремого об'єкту, складських приміщень промислового підприємства.

Отже, в даному випадку не виключаться можливість звільнення від оподаткування будівель промисловості, які належать не промисловим підприємствам.

За приписами п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, в даному випадку рішення мало бути прийнято на користь платника податків.

Суд також звертає увагу, що як вбачається з акту перевірки, відповідачем взагалі не досліджувався факт того, чи належав об'єкт нерухомості за адресою: місто Маріуполь, проспект Луніна, будинок 50 до будівель промисловості, як до 9 червня 2017 року, так і після цієї дати (отримання нового техпаспорту будівлі та віднесення комплексу до об'єктів із призначенням склади ), податковим органом не пропонувалось позивачу надати відповідні документи. Крім цього, за приписами ПК України та як вбачається з акту перевірки, одним з елементів формули, за якою розраховується розмір податку на майно, є площа об'єкту. У той же час, як вбачається з договору купівлі продажу вказаного об'єкту, комплекс містить у собі декілька будівель. Відповідачем під час перевірки не досліджувалось, чи усі вони до 9 червня 2017 року належали до будівель маслоцеху, та відповідно чи мала уся площа комплексу враховуватись при обчисленні розміру податку за цей період.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 17.11.2017 про збільшення грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, та застосування штрафу і необхідність його скасування.

Відповідно до пп. 266.7.5 п. 266.5 п. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально

Враховуючи, що з 9 червня 2017 року об'єкт нерухомості за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна, будинок 50 не належить до будівель промисловості, оскільки припинив бути маслоцехом та за технічним паспортом визначений складами, а також беручи до уваги, що підприємство позивача не належить до промислових підприємств, у 2017 році позивачем мала бути подана декларація з податку на майно, обов'язок щодо чого підприємством не виконано.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, оскільки об'єкт нерухомості за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна, будинок 50 підлягав оподаткуванню з 2017 року, податкове повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 17.11.2017 підлягає скасування в частині накладення штрафу за неподання декларації за 2016 рік в сумі 170 грн.

Щодо оцінки правомірності податкових повідомлень-рішень від 17.11.2017 № НОМЕР_6 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб та застосування штрафних санкції і № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації суд вказує таке.

Перевіркою встановлено необчислення та несплату земельного податку за користування земельною ділянкою по вул. Луніна, 50 у м. Маріуполі, загальною площею 0,5312 га, кадастровий номер: 1412337200:01:003:0069 за період з серпня по грудень 2016 року, що призвело до заниження грошових зобов'язань на 25 154,62 грн.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п. 14.1.136 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 288.2 ст. 288 цього Кодексу платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п.п. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 цього Кодексу базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Рішення ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Як визначено у п.п. 286.1 - 286.4 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Як встановлено судом, ТОВ УТА Логістик на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (комплексу) від 08 жовтня 2015 року за реєстровим номером 2722, придбало у ТОВ УкрТрансАгро нерухоме майно у вигляді комплексу, який розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна.

Вищезазначений комплекс знаходиться на земельній ділянці, що належить Маріупольській міській раді Донецької області, площею 0,5312 га, кадастровий номер: 1412337200:01:003:0069, яка була надана ТОВ УкрТрансАгро у користування на підставі договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2012 року за реєстровим номером 990.

Після укладання Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень (комплексу) від 08 жовтня 2015 року ТОВ УкрТрансАгро та ТОВ УТА Логістик подано заяви до Маріупольської міської Ради зі зверненням припинити право оренди ТОВ УкрТрансАгро та надати земельну ділянку по пр. Луніна, 50 ТОВ УТА Логістик .

30.06.2016 Маріупольською міською Радою прийнято рішення № 7/8-415 Про припинення права оренди земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю УкрТрансАгро та надання земельної ділянки по пр. Луніна, 50 в Приморському районі міста товариству з обмеженою відповідальністю УТА Логістик (том 2 арк. справи 25).

Відповідно до п. 3 Рішення 7/8-415 вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.03.2012 за № 990, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Маріуполі Донецької області 26.04.2012 за № 141230004000870, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису про інше речове право: 13392015 від 22.02.2016, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю УкрТрансАгро та Маріупольською міською радою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, враховуючи набуття позивачем у власність за договором купівлі-продажу, укладеним із ТОВ УкрТрансАгро , комплексу, що розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, проспект Луніна, 50, та беручи до уваги факт розірвання Маріупольською міською радою договору оренди цією ділянкою із ТОВ УкрТрансАгро , до позивача перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,5312 га, кадастровий номер: 1412337200:01:003:0069, на якій розміщено комплекс.

Враховуючи наведене, після припинення права користування ТОВ УкрТрансАгро земельною ділянкою позивач мав обов'язок по поданню податкової звітності з орендної плати за землю та мав її сплачувати.

Позивач зазначив, що декларації з орендної плати за земельну ділянку, на якій розташовано комплекс будівель по пр. Луніна, 50 у м. Маріуполі ним не подавались, оскільки відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У той же час, як вказав позивач, договір оренди земельної ділянки з Маріупольською міською радою у 2016 році укладено не було, та відповідно до було зареєстровано права користування земельною ділянкою. Позивач вживав заходів з оформлення з радою договору оренди, подавались заяви до органів Держгеокадастру з метою внесення відповідних змін в Держаний земельний кадастр в частині орендаря та цільового призначення використання земельної ділянки, однак, внесення таких змін було унеможливлено через невідповідності електронного документу встановленим вимогам, а саме: містяться зауваження про валідність електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 1412300000:02:003:0069 площа співпадає на 100%. . В подальшому ТОВ УТА Логістик направлено заявку в Держгеокадастр України для переміщення ділянки, яка співпадає, та яка раніше знаходилась в оренді у попереднього орендаря в архівний шар. Внаслідок не перенесення ділянки в архівний шар ТОВ УТА Логістик не мало змоги укласти договір оренди та зареєструвати його відповідно до чинного законодавства України. Крім того, даний факт перешкоджав внести відомості про право користування земельною ділянкою за ТОВ УТА Логістик в Державний земельний кадастр про земельну ділянку, що, в свою чергу, фактично унеможливило подання податкової декларації з плати за землю за 2016 рік та нарахування земельного податку за користування земельною ділянкою. Не маючи можливості подати податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2016 рік, ТОВ УТА Логістик сплачено земельний податок, що підтверджується карткою рахунку 92 за 2016 рік та платіжними дорученнями від 30.11.2016 № 2076, від 29.12.2016 № 2310 та від 30.01.2017 № 2415 на загальну суму 27 538,58 грн. (том 2 арк. справи 44-49). Укладено відповідний договір оренди земельної ділянки з Маріупольською міською радою позивачем лише 22.02.2017 (том 2 арк. справи 27-32).

Суд зауважує, що такі твердження позивача не скасовують обов'язок здійснення нарахування земельного податку стосовно набутої у користування земельної ділянки по пр. Луніна, 50 у м. Маріуполі в силу ст. 120 ЗК України. Крім цього, позивач фактично визнав наявність такого обов'язку та зазначив про сплату ним податку, про що надав платіжні доручення. Посилання позивача на неможливість надати декларацію обумовлену технічними причинами судом не приймаються до уваги, оскільки позивач не позбавлений можливості надання декларації у паперовому форматі. У той же час, неподання декларації за спірний період фактично унеможливило зарахування податковим органом коштів в рахунок сплатили грошових зобов'язань з орендної плати за серпень-грудень 2016 року.

Твердження позивача як на підставу для скасування податкового повідомлення рішення від 17 листопада 2017 року № НОМЕР_6 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку та застосування штрафу стосовно того, що у ньому містяться посилання на порушення ст. 266 Податкового кодексу України, у той час як норми, що регулюють нарахування та сплату земельного податку містяться у інших статтях ПК України, зокрема, ст. 286 цього Кодексу, суд до уваги також не приймає. Так, сама по собі наявність помилки у податковому повідомленні-рішенні не є підставою для його скасування, оскільки не свідчить про відсутність з боку позивача порушення, встановленого під час перевірки. При цьому у податковому повідомленні-рішенні вказано, що ним, зокрема, збільшено грошове зобов'язання саме з земельного податку з юридичних осіб.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про правомірність збільшення відповідачем грошового зобов'язання з земельного податку (орендної плати) за податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2017 № НОМЕР_6 на 25 154,62 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, відповідачем також правомірно застосовано за вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача штраф у сумі 6 288,66 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини в силу приписів п. 120.1 ст. 120 ПК України правомірним є і податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 № НОМЕР_5 про застосування до позивача штрафу у сумі 170 грн. за неподання податкової декларації.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «УТА Логістик» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 16 листопада 2017 року, № НОМЕР_2 від 16 листопада 2017 року, № НОМЕР_3 від 17 листопада 2017 року, № НОМЕР_4 від 17 листопада 2017 року, № НОМЕР_5 від 17 листопада 2017 року, № НОМЕР_6 від 17 листопада 2017 року підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 12 048,07 грн. за платіжним дорученням № 218 від 23.02.2018.

Судом визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення на загальну суму 795 421,90 грн., враховуючи що присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 11 585,15 (12 048,07*795 421,9/827 205,18) грн.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Податкового кодексу України, Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальності «УТА Логістик» (87510, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Гагаріна, будинок 3, нежиле приміщення 57, ідентифікаційний код юридичної особи: 39582074) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16 листопада 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 16 листопада 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 17 листопада 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 17 листопада 2017 року в частині застосування штрафу у сумі 170 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальності «УТА Логістик» судові витрати в розмірі 11 585 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 15 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2018 року.

Суддя Михайлик А.С.