Рішення

від 29.05.2018 по справі 815/1250/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1250/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Белінського Г.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Приватного підприємства «Акварель Дрінк» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки № 1952 від 22.03.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Акварель Дрінк» до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ ДФС в Одеській області від 22.03.2018 року №1952 про проведення фактичної перевірки ПП Акварель Дрінк .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

12.04.2018 року за вх.. №10187/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.04.2018 року за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено для надання можливості представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи.

19.04.2018 року за вх. №10651/18 від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

24.04.2018 року за вх.. №11355/18 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 15.05.2018 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладено для надання додаткових доказів у справі.

22.05.2018 року за вх. №14327/18 від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копій актів перевірки.

В обґрунтування позовної заяви та у відповіді на відзив позивачем зазначено, що 22.03.2018 року начальником ГУ ДФС в Одеській області було прийнято наказ №1952 про проведення фактичної перевірки ПП Акварель Дрінк з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв. Зазначений наказ позивач вважає протиправним та таким, що порушує права та інтереси ПП Акварель Дрінк з огляду на порушення відповідачем норм чинного податкового законодавства, а саме ст.. 80, 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також норм Господарського кодексу України. Позивач наголошує, що у контролюючого органу відсутні законні підстави на проведення фактичної перевірки через неоднозначність законодавчого встановлення відповідних повноважень саме для податкового органу. Крім того, на думку позивача, контролюючим органом порушено порядок проведення фактичної перевірки. З огляду на зазначене, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі та визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ ДФС в Одеській області від 22.03.2018 року №1952 про проведення фактичної перевірки ПП Акварель Дрінк .

12.04.2018 року за вх.. №10187/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Згідно вищезазначеного відзиву відповідач не погоджується із твердженнями позивача, вважає оскаржуваний наказ правомірним та таким, що прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу стала доповідна записка начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС В Одеській області ОСОБА_3. На думку відповідача, порядок проведення перевірки також повною мірою дотримано, виконано всі приписи діючого податкового законодавства, а саме ст.19-1, 80, 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З урахуванням вищезазначеного просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Приватного підприємства «Акварель Дрінк» до Головного управління ДФС в Одеській області.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 22.03.2018 року начальником ГУ ДФС в Одеській області було прийнято наказ №1952 про проведення фактичної перевірки ПП Акварель Дрінк з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв (а.с. 9).

Проведення вказаної перевірки наказано провести з 22.03.2018 року за адресою Одеська область, м. Одеса, вул.. Сонячна, 5 тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 06.01.2018 року - по дату закінчення фактичної перевірки (а.с. 9-10).

Підставою видання даного наказу є Доповідна записка начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС В Одеській області ОСОБА_3 №28/11/15-32-40-06-07 від 22.03.2018 року (а.с.32-33). Згідно зазначеного документу, під час проведення останньої перевірки позивача 24.01.2018 року контролюючий орган не було допущено до проведення перевірки. Даний факт представником позивача не заперечувався та не спростовувався.

Судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог чинного податкового законодавства було видано направлення на проведення перевірки (а.с. 36-42).

22.03.2018 року контролюючий орган знову не було допущено позивачем до проведення перевірки, про що складено Акт про відмову від отримання наказу на проведення фактичної перевірки та відмову від підпису в направленнях від 22.03.2018 року №305/15-32-40-06 (а.с. 43-44), Акт про недопуск до фактичної перевірки ПП Акварель Дрінк від 22.03.2018 року №306/15-32-40-06 (а.с. 45-46), Акт про відмову від підпису акту про недопуск до фактичної перевірки ПП Акварель Дрінк від 22.03.2018 року №307/15-32-40-06 (а.с. 47-48).

Відповідно до п.п. 19-1.1.4 п. 19-1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Згідно із п.п. 19-1.1.14 п. 19-1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

При цьому, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

З аналізу вищевказаних положень Податкового кодексу України вбачається, що фактична перевірка є окремим видом перевірок та не відноситься до планових чи позапланових перевірок в розумінні ст. 75 Податкового кодексу України.

При цьому суд зазначає, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (ст. 1 ПК України).

Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. (ч. 5.1. ст. 5 ПК України).

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. (п.5.2. ст. 5 ПК України).

Таким чином, у разі виникнення спірних питань у контролюючого органу при здійсненні своїх контрольних функцій для останнього встановлено пріоритетність положень Податкового кодексу України

Пунктом 80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно п. 81.1. ст.80 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як вбачається із вищезазначених норм податкового законодавства, порядок проведення фактичної перевірки є чітко встановленим. Наявні у матеріалах справи відомості, документи та доводи представника відповідача свідчать про те, що порядок дій контролюючого органу при проведенні фактичної перевірки ПП Акварель Дрінк 22.03.2018 року повністю відповідає вимогам ПК України. За таких підстав, суд не має сумнівів щодо дотримання процедури проведення фактичної перевірки відповідачем.

Позивач в адміністративному позові наголошував на тому, що у контролюючого органу відсутні відповідні повноваження на проведення перевірок через незрозумілість, на який саме контролюючий орган покладено відповідні повноваження з контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв.

З доповідної записки Начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4, вбачається, що на виконання вимог розпорядження ГУ ДФС в Одеській області від 29.12.2017 року №958-р «Про проведення операції «Акциз 2018» фахівцями управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області проведено аналіз господарської діяльності ПП «Акварель Дрінк» , основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах. З огляду на зазначене, з метою не допущення порушень податкового законодавства та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального просив дозволу на проведення фактичної перевірки ПП «Акварель Дрінк» на підставі п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Як вбачається з норми п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, законодавчо виокремлено проведення фактичної перевірки у разі отримання у встановленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обігу, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків та проведення фактичної перевірки для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до п.п.19-1.1.16 п.19.1 ст.19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 3 цього Кодексу: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Отже, однією з функцій відділу ГУ ДФС є здійснення контролю за обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, запобігання та виявлення порушень законодавства у цій сфері шляхом проведення фактичних перевірок, а отже працівники відділу контролю за обігом підакцизних товарів Головного управління ДФС в Одеській області мають право проводити фактичні перевірки ліцензіатів щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів лише на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності обставин вказаних у п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Кодексу, зокрема, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З вищезазначеного вбачається, що визначення конкретних повноважень саме податкового органу у сфері обігу підакцизних товарів, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв має системний законодавчий характер, є складним, але повністю правомірним.

Позивачем також зазначалось, що діяльність відповідача по проведенню фактичних перевірок є порушенням ч.5 ст.19 Господарського кодексу України, а саме незаконним втручанням та перешкоджанням господарській діяльності позивача.

З приводу вищезазначеного твердження позивача суд зазначає наступне.

Згідно ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що фактична перевірка є особливим видом податкової перевірки. Законодавством не встановлено вичерпну кількість проведення фактичних перевірок, а лише встановлено особливий порядок такого проведення. Наявність обґрунтованих підстав, а також дотримання процедури її проведення для суду є достатнім для визнання наказу на проведення перевірки, а також самої перевірки правомірними. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що позивачем не надано жодних обґрунтованих доводів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позовна заява ПП Акварель Дрінк не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1, 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати сплачені позивачем не стягується за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Акварель Дрінк» (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5; код ЄДРПОУ 34931499) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки № 1952 від 22.03.2018 року - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.