Постанова

від 27.02.2019 по справі 815/1250/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/1250/18

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Акварель Дрінк" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, прийняте у відкритому судовому засіданні о 10:17 год. в м. Одесі, повний текст рішення складено та підписано 29.05.2018 р., по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Акварель Дрінк" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ ДФС в Одеській області від 22.03.2018 року №1952 про проведення фактичної перевірки ПП "Акварель Дрінк".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.03.2018 року начальником ГУ ДФС в Одеській області було прийнято наказ №1952 про проведення фактичної перевірки ПП "Акварель Дрінк" з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв. Зазначений наказ позивач вважає протиправним та таким, що порушує права та інтереси ПП "Акварель Дрінк" з огляду на порушення відповідачем норм чинного податкового законодавства, а саме ст. ст. 80, 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також норм Господарського кодексу України. Позивач наголошує, що у контролюючого органу відсутні законні підстави на проведення фактичної перевірки через неоднозначність законодавчого встановлення відповідних повноважень саме для податкового органу. Крім того, на думку позивача, контролюючим органом порушено порядок проведення фактичної перевірки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивач не допускаючи посадових осіб Головного управління ДФС в Одеській області до проведення фактичної перевірки, виходив з того, що наказ №1952 від 22 березня 2018 року прийнятий відповідачем за відсутності підстав для проведення фактичної перевірки, передбачених пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги твердження позивача, що в самому наказі №1952 від 22 березня 2018 року відсутні відомості, що могли слугувати підставою для проведення фактичної перевірки, не зазначено, яку саме інформацію отримало Головне управління ДФС в Одеській області про можливі порушення вимог законодавства зі сторони підприємства, не вказано жодних конкретних функцій покладених на контролюючий орган в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а лише перераховані норми Податкового кодексу України, що містять загальну диспозицію для невизначеного кола осіб та не являються фабулою фактичних обставин (обов'язкових передумов) для такої перевірки відносно конкретно визначеного платника податків. Натомість в рішенні суду від 22 травня 2018 року зазначається, що підставою видання оскаржуваного наказу є доповідна записка начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області, ОСОБА_1, №28/11/15-32-40-06-07 від 22.03.2018 року, однак в самому наказі відсутнє посилання на зазначений документ та на інформацію, що міститься в ньому. Крім того, апелянт зазначає, що здійснення функцій контролюючим органом, що перераховані в судовому рішенні (пн. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України) відносяться до інших підстав проведення фактичної перевірки, передбачених н. 80.2 ст. 80 і Податкового кодексу України, ніж до тієї, на яку посилається відповідач в наказі №1952 від 22 березня 2018 року. Апелянт вважає, що не допустивши посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області до перевірки, діяв правомірно, у відповідності до зазначених норм Податкового кодексу України, а наказ №1952 від 22 березня 2018 року як одна із підстав для проведення фактичної перевірки не відповідав вимогам чинного податкового законодавства, а тому не надавав права посадовим особам контролюючого органу приступити до такого роду перевірки.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області зазначили, що зазначений наказ прийнятий у відповідності до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС в Одеській області з метою виконання покладених на контролюючий орган функцій з контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, було цілком правомірно видано ПП Акварель Дрінк Код ЄДРПОУ 34931499. При цьому, відповідач вважає посилання апелянта на невідповідність виданого наказу вимогам пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, оскільки на думку апелянта наказ не містить підставу для проведення фактичної перевірки, повністю необгрунтованими.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2018 року начальником ГУ ДФС в Одеській області було прийнято наказ №1952 про проведення фактичної перевірки ПП "Акварель Дрінк" з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв (а.с. 9).

Проведення вказаної перевірки наказано провести з 22.03.2018 року за адресою Одеська область, м. Одеса, вул.. Сонячна, 5 тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 06.01.2018 року - по дату закінчення фактичної перевірки (а.с. 9-10).

Підставою видання даного наказу є Доповідна записка начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС В Одеській області ОСОБА_2 №28/11/15-32-40-06-07 від 22.03.2018 року (а.с.32-33). Згідно зазначеного документу, під час проведення останньої перевірки позивача 24.01.2018 року контролюючий орган не було допущено до проведення перевірки. Даний факт представником позивача не заперечувався та не спростовувався.

Судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог чинного податкового законодавства було видано направлення на проведення перевірки (а.с. 36-42).

22.03.2018 року контролюючий орган знову не було допущено позивачем до проведення перевірки, про що складено Акт про відмову від отримання наказу на проведення фактичної перевірки та відмову від підпису в направленнях від 22.03.2018 року №305/15-32-40-06 (а.с. 43-44), Акт про недопуск до фактичної перевірки ПП "Акварель Дрінк" від 22.03.2018 року №306/15-32-40-06 (а.с. 45-46), Акт про відмову від підпису акту про недопуск до фактичної перевірки ПП "Акварель Дрінк" від 22.03.2018 року №307/15-32-40-06 (а.с. 47-48).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано обґрунтованих доводів на підтвердження власної правової позиції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 19-1.1.4. п. 19-1.1. ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до п. 81.1 ст. 80 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що з доповідної записки Начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1, вбачається, що на виконання вимог розпорядження ГУ ДФС в Одеській області від 29.12.2017 року №958-р "Про проведення операції "Акциз 2018" фахівцями управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС в Одеській області проведено аналіз господарської діяльності ПП "Акварель Дрінк", основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах. З огляду на зазначене, з метою не допущення порушень податкового законодавства та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального просив дозволу на проведення фактичної перевірки ПП "Акварель Дрінк" на підставі п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Колегія суддів наголошує, що повноваження податкового органу обумовлені його статусом, визначеним на підставі пункту 20.1.4 статті 20, пункту 61.1 статті 61, статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, пункту 3 Положення Про Державну фіскальну службу України , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, а також Законом України № 481/95-BP.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 481/95-BP контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до пункту 3 Положення Про Державну фіскальну службу України основними завданнями Державної фіскальної служби, серед іншого, є: реалізація державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, здійснюють податковий контроль.

За змістом пункту 20.1.4 статті 20 розділу 1, статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України контролюючі органи вправі проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що однією з функцій відділу ГУ ДФС є здійснення контролю за обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, запобігання та виявлення порушень законодавства у цій сфері шляхом проведення фактичних перевірок, а отже працівники відділу контролю за обігом підакцизних товарів Головного управління ДФС в Одеській області мають право проводити фактичні перевірки ліцензіатів щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів лише на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності обставин вказаних у п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Кодексу, зокрема, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Також вірним є висновок суду першої інстанції, що наявні у матеріалах справи відомості, документи та доводи представника відповідача свідчать про те, що порядок дій контролюючого органу при проведенні фактичної перевірки ПП "Акварель Дрінк" 22.03.2018 року повністю відповідає вимогам ПК України, проведення фактичних перевірок відноситься до повноважень відповідача, процедури проведення фактичної перевірки дотримана відповідачем.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправіним та скасування наказу про проведення фактчної перевірки, оскільки відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений діючим законодавством.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача..

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Акварель Дрінк" - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.03.2019 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов