Рішення

від 21.05.2018 по справі 817/634/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2018 року м. Рівне №817/634/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представників позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 13 листопада 2017 року); та ОСОБА_2 (довіреність від 13 листопада 2017 року); представників відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 18 грудня 2017 року); та ОСОБА_4 (довіреність від 22 квітня 2018 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліссяагрокорм до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліссяагрокорм (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2017 №0008411403, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 174 233 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини другої статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Головного управління ДФС у Рівненській області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Шевур , оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків. Тому, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що операції між позивачем та ТОВ Шевур не містять ознак реальності, оскільки в ході аналізу зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН по ланцюгу постачання встановлено, що в ТОВ Шевур у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні по придбанню товарно-матеріальних цінностей та реалізації товарно-матеріальних цінностей, в яких номенклатури придбаних та реалізованих ТМЦ різняться між собою, що дає підстави вважати відображення в бухгалтерському та податковому обліку безтоварних господарських операцій. За даними ЄРПН встановлено відсутність придбання постачальниками реалізованих ТОВ Шевур ТМЦ (відбувається повна заміна номенклатури товару), що свідчить про безтоварність таких операцій та здійснення їх виключно з метою формування податкового кредиту та надання податкової вигоди третім особам (ТОВ Поліссяагрокорм ).

Відповідач вказує, що платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних і сварі в (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Таким чином, як зазначає відповідач, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Шевур і складено первинні документи всупереч нормам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995.

Ухвалою суду від 03.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 02.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 21.05.2018, прибули представники позивача, підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

До суду також прибули представники відповідача, заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 21.05.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 08.11.2017 №1826 та направлення від 08.11.2017 №1560/17-00-14-03, на підставі статті 20 розділу І підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 та пункту 78.4 статті 78, пункту 82.2 статті 82, статті 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами і доповненнями) проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Поліссяагрокорм (код 39591251), з питань дотримання вимог податкового, валютного, митного та іншого законодавства за наслідками проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Шевур (код 40530024) за період з 01.07.2016 по 30.06.2017.

За результатами такої перевірки було складено акт №1310/17-00-14-03/39591251 від 21.11.2017 Позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Поліссяагрокорм (код 39591251) з питань дотримання вимог податкового, валютного, митного та іншого законодавства за наслідками проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Шевур (код 40530024) за період з 01.07.2016 по 30.06.2017 (а.с.13-29 т. І).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2017 №0008411403, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 174 233 грн. (а.с.11 т. І).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено порушення абз. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість: за грудень 2016 на суму 116 266 грн. за січень 2017 на суму 116 266 грн., за лютий 2017 на суму 116 266 грн., за березень 2017 на суму 174 233 грн., за квітень 2017 на суму 174 233 грн., за травень 2017 на суму 174 233 грн. та за червень 2017 на суму 174 233 грн.

Підставою для таких висновків Акту перевірки слугували встановлені фіскальним органом під час перевірки факти, що свідчать про нереальність господарських операції між ТОВ Поліссяагрокорм та ТОВ Шевур , зокрема: наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до складу від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, по операціях, що фактично не здійснювалися у межах господарської діяльності підприємства; ТОВ Шевур поставки сої не здійснювало, тому оформлені податкові накладні з реквізитами ТОВ Шевур не є підставою для формування позивачем від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Однак, суд не погоджується з такими висновками фіскального органу з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ Поліссяагрокорм (Покупець) та ТОВ Шевур (Постачальник) укладено Договір поставки від 09.12.2016 №0912-01 (далі іменується - Договір поставки), предметом якого являлася поставка товару - сої, пшениці, кукурудзи та іншого товару, згідно накладних та/або специфікацій на кожну конкретну партію товару (пункт 1.1 Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки між сторонами правочину укладені та оформлені специфікації до Договору поставки №1 від 09.12.2016, №2 від 22.12.2016, №3 від 13.03.2017, видаткові накладні №01/12 від 13.12.2016, №02/12 від 22.12.2016, №11/03 від 17.03.2017 та податкові накладні №22 від 13.12.2016, №23 від 22.12.2016, №43 від 17.03.2017.

Оплату за поставлений товар здійснено відповідно до платіжних доручень №997 від 14.12,2016 на суму 100000 грн., №1003 від 15.12.2016 на суму 95000 грн., №1007 від 16.12.2016 на суму 50000 грн., №1020 від 21.12.2016 на суму 103994 грн., №1051 від 23.12.2016 на суму 150000 грн., №1087 від 29,12.2016 на суму 60000 грн., №5 від 04.01.2017 на суму 20000 грн., №14 від 05.01.2017 на суму 45000 грн., №23 від 06.01.2017 на суму 43600 грн. та №43 від 13.01.2017 на суму 30000 грн.

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надано до перевірки товарно-транспортні накладні №01/12 від 13.12.2016, №22/12-01 від 22.12.2016, №01/17 від 17.03.2017.

Згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунках 631, 2011, 6442, 311, 232 за грудень 2016, січень, лютий, березень 2017, в бухгалтерському обліку придбання сої та розрахунки з ТОВ Шевур відображено бухгалтерськими проведеннями.

Відбулася передача сої у допоміжне виробництво, і відповідно вироблено напівфабрикат соя екструдована повножирова .

Станом на 31.03.2017 за отриманий товар (сою) за розрахунками з ТОВ Шевур сальдо відповідно до бухгалтерського рахунку 631 відсутнє.

Дані обставини підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не заперечуються фіскальним органом (а.с.31-60, 133-163 т. І).

Фіскальний орган в Акті перевірки вказує, що в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, зазначений пункт навантаження - м. Володимир-Волинський, вул. Княгині Ольги, 5. За даними інтернет-сторінки, за вказаною адресою знаходиться Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів, напрямком діяльності якого є надання послуг із приймання, доведення до базисних кондицій, зберігання, відвантаження та переробка зерна. Проте, складські документи на зерно, товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа для перевірки не надані, чим порушено вимоги статей 24, 26, 37 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні від 04.07.2002 №37-IV (із змінами та доповненнями).

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поставки, поставка товарів здійснюється зі складу Постачальника на склад Покупця на умовах СРТ (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010 за видатково-прибутковими накладними, в яких зазначається найменування, кількість та загальна вартість партії товарів.

На виконання умов п. 4.1 Договору поставки, ТОВ Шевур оформило та надало для позивача видаткові накладні №01/12 від 13.12.2016, №02/12 від 22.12.2016, №11/03 від 17.03.2017, які надані до перевірки та матеріалів справи.

Також під час поставки сої ТОВ Шевур надало три посвідчення про якість: від 13.12.2016, від 22.12.2016 та від 17.03.2017. Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.03.2008 року №101 Про затвердження національних стандартів, внесення змін до національних стандартів, скасування нормативних документів та внесення змін до наказів Держспоживстандарту від 18.05.2007 №104 та від 05.07.2007 №144 затверджено Національний стандарт України, зокрема, ДСТУ 4964:2008 (соя). Цей стандарт поширюється на насіння сої, призначене для використовування на продовольчі, кормові та технічні потреби і для експортування. Згідно п. 5.1 стандарту, вимоги до постачального насіння сої вказано в таблиці 1, зокрема, вимоги до насіння сої: вологість, %, не більше ніж 12,0 , масова частка білка, в перерахунку на суху речовину, %, не менше ніж 35,0, масова частка олії, в перерахунку на суху речовину, %, не менше ніж 12,0, сміттєва й олійна домішки (разом), %, не більше ніж 10,0, зокрема сміттєва домішка 3,0. В олійній домішці: морозобійне насіння сої 5,0, насіння соняшнику 2,0, насіння рицини не дозволено. Зараженість шкідниками - не дозволено, крім зараженості кліщем не вище 1-го ступеня. Згідно отриманих від постачальника посвідчень про якість, якісні показники товару відповідають вимогам ДСТУ 4964:2008 (соя) (а.с.76-78 т. ІІ)

Додатково позивачем проведено лабораторне дослідження отриманої сої, що підтверджується звітами про результати досліджень від 13.12.2016, від 22.12.2016 та від 17.03.2017 (а.с.80-82 т. ІІ).

Будь-яких інших документів (такі, як складські документи на зерно, товаророзпорядчі документи, тощо) умовами Договору поставки не передбачено.

Крім того, позивачем надані пояснення, згідно яких, до січня 2017 зерно сої використовувалося позивачем як сировина у виробництві комбікорму, доставка сої відбувалася безпосередньо на завод у с. Малий Шпаків постачальником або власним транспортом (в залежності від умов договорів). Підтвердженням наявності складських приміщень у позивача та основних засобів для виробництва комбікорму та переробки зерна сої є Договір оренди приміщення комбікормового заводу із обладнанням №01/05/2015 від 07.05.2015 року (з додатками). Також у жовтні 2016 року позивачем укладено Договір найму будівлі від 03.10.2016 року (з додатками) у смт. Клевань Рівненського району для розміщення цеху з переробки зернових та олійних культур. На початку січня 2017 року ТОВ Поліссяагрокорм в смт. Клевань було встановлено та введено в експлуатацію власне обладнання, а саме: екструдерний комплекс та олійний прес. На цих потужностях з січня 2017 року підприємство виробляє із зерна сої три види напівфабрикатів: соя екструдована повножирова, олія соєва та повножирова макуха сої, які є складовими для виробництва комбікорму і значно покращують їх якість. В залежності від постачання та потреб виробництва, зерно сої надходить на склад у с. Малий Шпаків, надалі необхідна кількість доставляється власним транспортом товариства у смт. Клевань в цех переробки олійних культур для виробництва напівфабрикатів. Також зерно сої може бути доставлено постачальниками безпосередньо на олійний цех або власним транспортом. Готовий напівфабрикат із цеху, що розміщений в смт. Клевань, перевозиться власним транспортом на завод у с. Малий Шпаків для виробництва комбікорму.

На підтвердження цього позивачем надано видаткові касові ордери №37 від 07.04.2017, №4 від 06.01.2017, №30 від 22.03.2017, №25 від 07.03.2017, №9 від 07.02.2017, накладну на передачу готової продукції №13 від 19.01.2017, накладну вимогу №13 від 19.01.2017, подорожній лист №10/1DAF від 19.01.2017, накладну на переміщення №8 від 19.01.2017, накладну вимогу №77 від 29.03.2017, накладну на передачу готової продукції №81 від 29.03.2017, накладну на переміщення №47 від 29.03.2017, накладну на переміщення №31 від 29.03.2017, подорожній лист №52/DAF від 29.03.2017, накладну на передачу готової продукції №70 від 27.03.2017, накладну вимогу №70 від 27.03.2017, накладну на переміщення №26 від 27.03.2017, накладну на переміщення №27 від 27.03.2017 та подорожній лист №50/DAF від 27.03.2017.

Також до матеріалів справи позивачем надано докази подальшої реалізації виготовленої із сої продукції для ТОВ Маяк-3 : договір поставки, специфікації, видаткові накладні, накладні-вимоги, накладні на передачу готової продукції, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та посвідчення про якість (а.с.164-216 т. І).

Відповідно до пункту 2.7 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 (далі іменується - Положення №88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі іменується - Закон України №996-XIV), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарська операція може супроводжуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить обов'язкові реквізити, визначені статтею 9 Закону України №996-XIV. Тому, якщо в документі не заповнено деякі реквізити, але обов'язкові реквізити заповнено, такий первинний документ не можна визнати недійсним.

Наявні в матеріалах справи первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, що встановлені пунктом 2.4. Положення №88 та статтею 9 Закону України №996-XIV, а відтак є належними документами на підтвердження факту перевезення товару.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає.

За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України №996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу даних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.2 Положення №88 визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що надані до перевірки податкові накладні відповідають вимогам, встановленим вище вказаними нормами законодавства, та були належним чином зареєстровані у ЄРПН.

Вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи (стаття 1, 9 Закону України №996-XIV; пункт 2.1 Положення №88), визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій (стаття 1 Закону України №996-XIV; абзац 2 пункту 2.1 Положення №88) між позивачем та його контрагентом - ТОВ Шевур , в межах господарської діяльності позивача (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, абзац 2 пункту 2.1 Положення №88).

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару. А відтак, формування платником податків до складу від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість: за грудень 2016 на суму 116 266 грн. за січень 2017 на суму 116 266 грн., за лютий 2017 на суму 116 266 грн., за березень 2017 на суму 174 233 грн., за квітень 2017 на суму 174 233 грн., за травень 2017 на суму 174 233 грн. та за червень 2017 на суму 174 233 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Суд дійшов висновку, що формування позивачем від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду здійснено на підставі даних про реальні господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З аналізу даної норми вбачається, що при оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень перевірці, оцінці та встановленню підлягають виключно ті обставини, які стали підставою для прийняття такого рішення.

У даному випадку підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував Акт перевірки, а відтак перевірці та встановленню підлягають обставини, що викладені у ньому.

Фіскальний орган не навів в Акті перевірки конкретних обставин щодо нереальності господарських операції, а лише вказав на загальні ознаки нереальності операцій ТОВ Шевур по Договору поставки:

1) За даними IC Податковий блок ТОВ Шевур за періоди 3 та 4 квартал 2016 звіти за формою 1-ДФ та іншу звітність, пов'язану з нарахуванням та виплатою заробітної плати не подавали. За січень та лютий 2017 року звітність, пов'язана з нарахуванням та виплатою заробітної плати також не подана. Повідомлення про прийняття працівника на роботу не подавались. Відповідно до Балансу ф.1 за 2016 основні засоби у підприємства відсутні. Станом на 31.12.2016 року дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 139,3 тис. грн., кредиторська заборгованість - 347 тис. грн. Відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів, необхідних для зберігання придбаних товарів, враховуючи їх номенклатуру, які передбачають особливі умови їх зберігання без втрати якісних характеристик.

2) За даними ЄРПН встановлено відсутність придбання постачальниками реалізованих ТОВ Шевур ТМЦ (відбувається повна заміна номенклатури товару), що свідчить про безтоварність таких операцій та здійснення їх виключно з метою формування податкового кредиту та надання податкової вигоди третім особам (ТОВ Поліссяагрокорм ). Податкові зобов'язання за грудень 2016 задекларовані на суму ПДВ 116,3 тис. грн. з обсягу поставки 581,3 тис. грн. по реалізації ТОВ Поліссяагрокорм (код ЄДРПОУ 39591251, ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області, - сої в кількості 66,28 тон. До податкового кредиту за грудень 2016 включено ПДВ в сумі 116 тис. грн. з обсягу придбання в розмірі 579,9 тис. грн. у ТОВ Твінк Трейд Груп (код ЄДРПОУ 40552197, перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, платник ПДВ з 01.07.2016, основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, директор, бухгалтер та засновник - ОСОБА_7 (Конго, провінція Верхня Катанга) - сої в кількості 66280 кг. За даними ЄРПН в ланцюгах придбання ТОВ Твінк Трейд Груп за грудень 2016 встановлено повну підміну номенклатури товару: у ТОВ СІМПЛЕКС ЛТД (код 40079453, ДПІ у Печорському районі ГУ ДФС м. Києва), яка згідно податкових накладних реалізувала сою для ТОВ Твінк Трейд Груп , яка ні в кого не була придбана. З моменту діяльності ТОВ СІМПЛЕКС ЛТД не подана жодна звітність по ПДВ, анульовано свід. платника ПДВ 17.01.2017.

3) За даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Шевур здійснено операції з реалізації ТМЦ у березні 2017 декільком СПД, в т.ч. - ТОВ Поліссяагрокорм (код ЄДРПОУ 39591251 - сої в кількості 29,6 тонн, (обсяг поставки 289,8 тис. грн., ПДВ в сумі 58 тис. грн.). За даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Шевур здійснено придбання ТМЦ у березні 2017 - ТОВ Ліквід Плюс (код ЄДРПОУ 40746436. м. Київ, новостворений платник ПДВ (з 01.10.2016), основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля,, засновник, директор та бухгалтер - ОСОБА_9) - придбано сою в кількості 29,6 тонн (обсяг поставки 287,4 тис. грн., ПДВ в сумі 57,4 тис. гри.), яка згідно податкових накладних ні в кого не була придбана та не імпортована. ТОВ Ліквід Плюс з квітня 2017 не подає жодної податкової звітності.

Щодо висновку пункту 1 Таблиці 1 Акта перевірки, суд зазначає наступне.

Питання щодо своєчасного подання до фіскального органу повідомлення про прийняття працівника на роботу стосується виключно відповідальності власника підприємства, установи, організації.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , тобто така інформація у повідомленні стосується лише питання сплати страхових внесків щодо працівника та визнання його страхового стажу, та жодним чином не впливає на факт прийняття на роботу в іншу, ніж повідомлення, дату.

Щодо висновку пунктів 2, 3 Таблиці 1 Акта перевірки, суд зазначає наступне.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З даного приводу суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності полягає в тому, що якщо контрагент платника податків не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи неналежним чином веде податковий чи бухгалтерський облік, то це не може бути підставою для настання негативних наслідків для самого платника податків.

Згідно з вимогами чинного законодавства, на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, тощо. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг продати товар контрагентам.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, як слідує з висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер, та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Також, як зазначає Верховний Суд в постанові від 07.03.2018 по справі №804/3420/16, посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов'язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами. З приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними діяльності, яка не передбачена статутом. Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не підтверджені документально.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Виходячи з наведеного, господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ Шевур за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Також суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів наявності вироку щодо посадових осіб ТОВ Шевур , який би вказував на нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.

Відповідачем не надано доказів недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ Шевур . Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємовідносинах ТОВ Поліссяагрокорм з контрагентом, а також в акті перевірки відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відтак, відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Фіскальний орган не заперечує факту придбання товару - сої, проте заперечує, що товар був придбаний у контрагента - ТОВ Шевур .

З даного приводу суд зазначає, що реальність вчинюваної господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Висновки Акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Як уже зазначено вище, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права. Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, при вирішенні спорів з податковими органами застосуванню підлягають висновки рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії.

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачена сума судового збору у розмірі 2 613 грн. 50 коп. відповідно до платіжного доручення від 19.02.2018 №257, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Поліссяагрокорм (місцезнаходження: 35362, Рівненська область, Рівненський район, село Малий Шпаків, вулиця Шевченка, 40А; код ЄДРПОУ 39591251) до Головного управління ДФС у Рівненській області (місцезнаходження: 33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 01 грудня 2017 року №00084411403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поліссяагрокорм (код ЄДРПОУ 39591251) суму судового збору у розмірі 2613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн. 50 (п'ятдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 травня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.