Рішення

від 29.05.2018 по справі 815/817/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/817/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Сидоренко Ю.С.

за участю сторін:

представник позивача - Кочура Ю.О.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРЦ до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРЦ до ГУ ДФС в Одеській області з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (Т. 2, а.с.6-9) про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006171407 від 16.02.2018р.;

Ухвалою суду від 02.03.2018р. відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 26.04.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу №815/817/18 до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, які викладені у акті перевірки щодо нереальності угод між ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД та ТОВ ГЕРЦ , порушення Податкового кодексу України не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження податку на додану вартість, що полягає сплаті до бюджету за квітень 2017 року у сумі 36 5000 грн. (з урахуванням штрафних санкцій) є безпідставними та не мають жодного документального підтвердження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на адміністративний позов по справі представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити з огляду на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006171407 від 16.02.2018р. на його думку є правомірним. (Т. 2, а.с. 20-23)

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, відзив на позов представника відповідача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЕРЦ (код ЄДРПОУ 30587514, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 2-А) зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків (Т.1, а.с. 29-30)

У період з 22.01.2018р. по 26.01.2018р. ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ГЕРЦ (код ЄДРПОУ 30587514) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41089546) за період 2017 року, за результатами якої складено акт №181/15-32-14-07/ 30587514 від 02.02.2018р. (Т.1, а.с. 35-53)

Перевіркою ТОВ ГЕРЦ (код ЄДРПОУ 30587514) встановлено порушення:

- п.44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, п.198.2 , п.193.1 ст. 193, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 1 п. 4, пп.1 п. 5 Розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016р., в результаті чого у квітні 2017 року занижено податок на додану вартість, що належить до сплаті до бюджету у сумі 243 333,33 грн.

16.02.2018р. ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0006171407 від 16.02.2018р., яким ТОВ ГЕРЦ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні (робіт, послуг) за податковим зобов'язанням - 243 333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 121 667,00 грн. (Т. 1, а.с. 147)

Оцінюючи спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження ТОВ ГЕРЦ податку на додану вартість, ґрунтується на тому, що оцінка ГУ ДФУ в Одеській області укладеного договору позивача з ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41089546) не опосередковується на реальному виконанню операцій, неправомірності (безпідставності) документального оформлення нереальних операцій з одержанням відповідних послуг при складанні первинних документів та їх відображення у регістрах бухгалтерського обліку.

Окрім того, податкові декларації з податку на додану вартість за період з травня по листопад 2017 року до податкового органу не подавались.

За відомостями про нараховані суми заробітної плати (доходу) за квітень 2017 року численність працівників ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД склала 3 особи. В жодному з наданих первинних документів не зазначені прізвища осіб, що виконували роботи від імені та за дорученням ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД . Таким чином, не можливо встановити причетність працівників ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД до виконання робіт за замовленням ТОВ ГЕРЦ .

За даними ЄРПН за квітень 2017 року не встановлено придбання ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД послуг з оренди транспорту та приміщень. Таким чином, наявність власних та/або орендованих основних засобів не встановлена.

У акті перевірки податковий орган також посилається на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2017р. по кримінальній справі №757/56926/17-к в Єдиному реєстрі досудових розслідувань слідчим в особливо важливих справах четвертого відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Усенко С.А. зареєстровані матеріали досудового розслідування №42017000000001801 від 01.06.2017р. за фактом привласнення службовими особами ДП Вугільна Компанія Красноліманська у період 2015-2017 року коштів державного підприємства в особливо великих розмірах за попередньою змовою осіб із службовими особами інших суб'єктів господарювання, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, де в ході аналізу вищевказаної господарської діяльності може бути ймовірна причетність ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД у тіньовому секторі економіки.

У зв'язку з чим, податковим органом були встановлені порушення п.44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, п.198.2 , п.193.1 ст. 193, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого у квітні 2017 року занижено податок на додану вартість, що належить до сплаті до бюджету у сумі 243 333,33 грн.

Так, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт (послуг) чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що 07.04.2017р. між ТОВ ГЕРЦ та ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД була укладена Генеральна угода №03/04-2017р. (Т.1, а.с.149-151), згідно якої замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконувати наступні роботи з програмного супроводу та технічно-інформаційного обслуговування Автоматизованої Системи Обліку Комунальних Платежів (АСОКП), а саме:

-усунути виявлені недоліки і забезпечити стабільність експлуатаційних характеристик програмного комплексу;

- провести дистанційне діагностування та контроль параметрів ліній зв'язку;

- надати серверні ресурси для вирішення віддалених завдань замовника з обробки інформації;

- забезпечити інформаційне обслуговування;

- надати звітно-статистичну інформацію за необхідний період та у необхідному вигляді;

- надати консультації клієнтам замовника;

- здійснити адміністрування сайту: робота з профілями користувачів, вирішення проблем з реєстрацією, видалення помилкових профілів;

- здійснити адміністрування веб-сервера та бази даних сайту.

Відповідно до акту приймання-здачі виконаних робіт від 26.04.2017р., від 27.04.2017р. та від 28.04.2018р. за договором №03/04-2017р. від 07.04.2017р. були виконані якісно та у строк, сторони претензій одна до одної не мають. (Т.1, а.с.152-155).

У зв'язку з чим, були виписані податкові накладні №206 від 26.04.217р., №207 від 27.04.2017р., №209 від 28.04.2017р., №208 від 28.04.2017р. (Т.1, а.с.156, 158, 160, 162).

Суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним за квітень 2017 року у розмірі 243 333,33 грн. включено ТОВ ГЕРЦ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2017 року та відповідають даним додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту до Податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не спростовано представниками відповідача, що позивачем до перевірки було надано договір, податкові накладні, акти приймання-здачі виконаних робіт від 26.04.2017р., від 27.04.2017р. та від 28.04.2018р. за договором №03/04-2017р. від 07.04.2017р., що в свою чергу, підтверджує рух активів та зміну майнового стану.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

На момент здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом, визначеними в акті перевірки, - останні були зареєстровані в установленому законом порядку, є платниками ПДВ, відповідні відомості щодо них містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, реєстрі платників ПДВ на сайті Державної фіскальної служби України.

Суд зазнає, що чинне законодавство України не ставить в залежність право платника податків - позивача - на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від стану податкового обліку контрагентів, зокрема, і від сплати останніми своїх податкових зобов'язань і тим паче від неможливості доведення поставки товару за всім ланцюгом. Позивач не може нести відповідальність за невиконання постачальниками своїх контрагентів податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами та постачальниками контрагентів правил оподаткування, а тому позивач не зобов'язаний володіти інформацією відносно виконання податкових зобов'язань всіма суб'єктами у ланцюгу постачання.

Крім того, суд зазначає, що відсутність у контрагента достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у таких суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Суд звертає увагу на те, що ніякі негативні обставини, які мають місце у контрагента позивача, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки, як було встановлено судом, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, а тим паче постачальників своїх контрагентів. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Нереальність господарських операцій з виконання робіт з програмного супроводу та технічно-інформаційного обслуговування Автоматизованої Системи Обліку Комунальних Платежів (АСОКП) підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, безпідставними є і посилання контролюючого органу на відсутність реального характеру господарських операцій та настання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між позивачем та його контрагентом, з підстав неможливості підтвердити рух товару за ланцюгом, відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не є передумовою для визначення господарської компетенції останніх та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни. При вчиненні контрагентами позивача порушень норм податкового чи іншого законодавства саме ці особи повинні нести відповідальність та інші негативні наслідки.

З огляду на норми Податкового кодексу України слід дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Викладені вище висновки висловлює та підтримує Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях, наприклад: ухвала ВАСУ від 27.01.2016 по справі №825/2164/14 К/800/48577/14; постанова ВАСУ від 28.01.2016 по справі №2-а-2413/12/2070 К/9991/74380/12; ухвала ВАСУ від 17.02.2016 по справі №821/4107/14 К/800/30249/15; та Верховний суд - постанова Верховного суду у справі №813/1497/17 від 21.02.2018 року.

Твердження фіскального органу у відзиві до адміністративного позову та у акті перевірки про наявність кримінальних проваджень не повинні братись судом до уваги, оскільки в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на викладене, суд вважає, що окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності (нереальності) операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок, визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України. Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих, клопотання прокурорів, тощо не віднесені до такого переліку. Відповідно до положень КАС України підстави для висновків суду є відомості отримані судом під час судового засідання, і суд не в праві обґрунтовувати свої рішення окремими твердженнями органів досудового слідства.

Необхідно зазначити, що відповідачем не надані документи, які б свідчили про порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва відносно безпосередніх контрагентів позивача, всі вони стосуються або постачальників контрагентів, або порушені відносно контрагентів за нормами іншої статті. Суд зазначає, що саме по собі порушення кримінального провадження без доведеності фіскальним органом, на підставі належних та допустимих доказів здійснення контрагентом протиправної, злочинної діяльності, що спрямована на формування необґрунтованої податкової вигоди, та без доведення обізнаності платника податків про незаконний характер діяльності контрагентів, не може бути належним доказом протиправного формування платником податків даних податкового обліку.

Податковою крім власного зазначення про наявність кримінальних проваджень не надані документи підвереджуючи наявність таких проваджень (витяги з Єдиного реєстру кримінальних проваджень).

Посилання на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2017р. по кримінальній справі №757/56926/17-к в Єдиному реєстрі досудових розслідувань слідчим в особливо важливих справах четвертого відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Усенко С.А. зареєстровані матеріали досудового розслідування №42017000000001801 від 01.06.2017р. за фактом привласнення службовими особами ДП Вугільна Компанія Красноліманська у період 2015-2017 року коштів державного підприємства в особливо великих розмірах за попередньою змовою осіб із службовими особами інших суб'єктів господарювання, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, де у ході аналізу вищевказаної господарської діяльності ймовірна причетність ТОВ ФОРТКОМ ТРЕЙД у тіньовому секторі економіки, також не може слугувати доказом порушення законодавства позивачем, оскільки предметом дослідження даної справи були взаємовідносини ТОВ ГЕРЦ зі своїм контрагентом і жодні документи по взаємовідносинам з позивачем в цьому рішенні не відображені.

Судом під час судового розгляду встановлено, що господарська операція була проведена у межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При укладанні договорів, зазначених в акті, сторонами були виконані необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи, надані роботи з програмного супроводу та технічно-інформаційного обслуговування Автоматизованої Системи Обліку Комунальних Платежів (АСОКП).

Також слід зазначити, що в силу п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами частини 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відтак, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 10.10.2012р. за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що висновки викладені у акті перевірки, щодо порушення позивачем п.44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, п.198.2 , п.193.1 ст. 193, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 1 п. 4, пп.1 п. 5 Розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016р., в результаті чого у квітні 2017 року занижено податок на додану вартість, що належить до сплаті до бюджету у сумі 243 333,33 грн. є не правомірними, оскільки судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договору з контрагентом позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0006171407 від 16.02.2018р., яким ТОВ ГЕРЦ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні (робіт, послуг) за податковим зобов'язанням - 243 333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 121 667,00 грн. (Т. 1, а.с. 147) підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ ГЕРЦ , оскільки судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договору з контрагентом позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно платіжного доручення №7153 від 23.02.2018р. позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5 475,00 грн. (а.с.3)

Відтак, враховуючи вимоги ст. 139 КАС України суд дійшов висновку, щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 5 475,00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" (код ЄДРПОУ 30587514, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 2-А) до ГУ ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006171407 від 16.02.2018р. - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0006171407 від 16.02.2018р. - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРЦ" (код ЄДРПОУ 30587514, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 2-А) судові витрати у розмірі 5 475,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в сроки, встановлені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписане суддею 29.05.2018р.

Суддя Балан Я.В.

.