Ухвала

від 30.05.2018 по справі 920/86/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"30" травня 2018 р. Справа №920/86/18

Суддя-доповідач ОСОБА_1,

розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м.Суми, (вх.№984С/1-40) на рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 року по справі №920/86/18,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рибиця , с.Велика Рибиця, Краснопільський район, Сумська область,

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м.Суми,

про визнання протиправним та скасування рішення, внесення змін до договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі ,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18.01.2018 року №28-18-06-677/2-18 про відмову в поновленні договору оренди землі та повернення земельної ділянки до земель запасу державної власності шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди;

- внести зміни до договору оренди землі (запасу і резервного фонду) від 06.04.2010 року, укладеного між Краснопільською районною державною адміністрацією Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Рибиця щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 64,3748 га на території Малорибицької сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922382500:04:004:0280, зареєстрованого у відділі Держкомзему Краснопільського району Сумської області 16.12.2011 року за №592238254001078 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору від 29.09.2017 року в доданій до позову редакції.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.04.2018 року у справі №920/86/18 (повний текст складено 26.04.2018 року, суддя Спиридонова Н.О.) з урахуванням ухвали суду від 21.05.2018 року про виправлення описки позов задоволено повністю.

Визнано рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18.01.2018 року №28-18-06-677/2-18 про відмову в поновленні договору оренди землі та повернення земельної ділянки до земель запасу державної власності шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди протиправним і скасовано його.

Внесено зміни до договору оренди землі (запасу і резервного фонду) від 06.04.2010 року, укладеного між Краснопільською районною державною адміністрацією Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Рибиця земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 64,3748 га на території Малорибицької сільської ради Краснопільського району Сумської області, кадастровий номер 5922382500:04:004:0280, зареєстрованого у відділі Держкомзему Краснопільського району Сумської області 16.12.2011 року за №592238254001078 шляхом визнання укладеною додаткову угоду до цього договору від 29.09.2017 року в редакції, яка наведена у резолютивній частині рішення.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без руху з наступних підстав.

Так, ст. 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно положень ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1762,00 грн.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі справляється судовий збір в сумі 5286,00 грн., що складає 150 відсотків від 3524,00 грн. (ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, яка містить дві немайнові вимоги).

Разом з тим, скаржником не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

Однак, в апеляційній скарзі заявник просить суд, відстрочити сплату судового збору у даній справі до прийняття судового рішення.

Частиною 1 статті 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

З огляду на викладене, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 цього Закону, є врахування ним майнового стану сторін та лише за наявності умов визначених у частині 1 статті 8 Закону України Про судовий збір .

Суд вказує, що особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проте, апелянтом не доведено наявність передбачених чинним законодавством умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення сплати судового збору. Також апелянтом не надано доказів на підтвердження факту тяжкого майнового становища станом на дату подання апеляційної скарги.

Крім того, скаржник не надав будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття скаржником всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.

Суд звертає увагу скаржника на те, що як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі Пелевін проти України (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб [рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

Враховуючи, що скаржником не наведено жодного обґрунтування підстав відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 року у справі №920/86/18, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, що виключає його задоволення.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), зокрема без доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, відсутність доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, унеможливлює відкриття апеляційного провадження у справі. Вказані обставини є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Крім того, згідно з ч.3 ст.260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення встановлених строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Стаття 256 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З протоколу судового засідання суду першої інстанції від 24.04.2018 року вбачається, що в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст судового рішення складено 26.04.2018 року.

Отже з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України, строк подання апеляційної скарги становить до 16.05.2018 року включно. З матеріалів справи вбачається, що скаргу направлено до суду поштою 18.05.2018 року про що свідчить штамп поштового відділення.

Тобто, вказане свідчить, що відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою після закінчення встановлених строків і він не порушує питання про поновлення цього строку.

Вказана обставина також є підставою для залишення апеляційної скарги без руху на підставі ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу, з наданням строку для усунення недоліків, встановлених судом.

Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , суддя-доповідач,-

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення господарського суду Сумської області від 24.04.2018 року по справі №920/86/18 залишити без руху.

2. Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; докази усунення недоліків мають надійти до Харківського апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням строків поштового перебігу.

3. Роз'яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Хачатрян В.С.