Ухвала

від 24.05.2018 по справі 442/2469/18

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/2469/18

Провадження № 6/442/52/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Павлів З.С.,

з участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі подання головного державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1, погоджене начальником Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 про визначення частки,-

встановив:

Головний державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1, погоджене начальником Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 звернувся в суд із поданням, в якому просить визначити частку з квартири №53 на вул.Є.Коновальця 9/1 в м.Дрогобичі за ОСОБА_3, РНОКПП:НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, для виконання виконавчого провадження АСВП №13957084.

В обґрунтування подання покликається на те, що на примусовому виконанні у Дрогобицькому міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, перебуває виконавче провадження АСВП №13957084 з виконання виконавчого листа №2-3472 від 06.11.2017, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в розмірі ј частина всіх видів заробітку. 29.07.2009 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно та скеровано сторонам до виконання та до відома. Боржником самостійно та добровільно вимоги виконавчого документа не виконано. Станом на 01.02.2018 заборгованість по аліментах боржника ОСОБА_3 становить 70046,46 грн. В процесі виконання вищевказаних виконавчих документів виявлено, що за боржником зареєстровано право приватної спільної сумісної власності на квартиру №53 в будинку №9/1 на вул.Є.Коновальця в м.Дрогобичі, іншими співвласниками квартири є ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Державний виконавець в судове засідання не з'явився/

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечили проти задоволення даного подання.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Із матеріалів подання вбачається, що на виконанні в Дрогобицькому міськрайонному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-3472 від 06.11.2017, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в розмірі ј частина всіх видів заробітку.

Боржник добровільно рішення суду не виконує.

Станом на 01.02.2018 заборгованість по аліментах боржника ОСОБА_3 становить 70046,46 грн.

Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і уст.18 ЦПК України , згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Положеннями ст.1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні унормовано положеннями Закону України Про виконавче провадження . Згідно п.1 ч.2 ст.11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно із ст. 443ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Частиною 2 ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира №53 на вул.Є.Коновальця в м.Дрогобичі Львівської області належить ОСОБА_5 в частці 1/1 приватної спільної сумісної форми власності, ОСОБА_6 в частці 1/1 приватної спільної сумісної форми власності, ОСОБА_3 частці 1/1 приватної спільної сумісної форми власності.

При вирішенні питання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства. При розгляді подання державного виконавця в порядку ст..443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу. Власники, які вважають, що у зв'язку зі зверненням стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, порушені їх майнові права у виконавчому провадженні, у зв'язку з накладенням арешту на майно, мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

А тому, за таких умов суд приходить до переконання, що державним виконавцем надані належні і достатні докази, які свідчать про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику, та як вбачається з матеріалів справи, у боржника відсутнє інше майно, на яке можна звернути стягнення, що також знайшло підтвердження в судовому засіданні, а тому клопотання підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.443 ЦПК України , суд,-

постановив:

Подання задоволити.

Визначити, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1, належить 1/3 частка в квартирі №53 на вул.Є.Коновальця 9/1 в м.Дрогобичі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали апеляційної скарги.

Суддя Павлів З.С.