Постанова

від 22.05.2018 по справі 826/17411/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17411/16 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2018 року (повний текст складено 08 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Макфоксі до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2016 року №0013941404 та №0013941604.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2018 року позов ТОВ Макфоксі задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2016 року форми П №0013941404 та форми Р №0013961404 винесені ГУ ДФС України у м.Києві.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у контрагента позивача були відсутні трудові ресурси та інші засоби для здійснення господарської діяльності, а господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась тим, що висновки податкового органу щодо створення ТОВ Фоксберрі з метою надання штучного кредиту є суб'єктивними та не підтверджені жодними доказами, в той час, як всі господарські операції відображені у відповідних належним чином складених первинних документах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 15 липня 2016 року по 21 липня 2016 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Макфоксі з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ Фоксберрі за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 28 липня 2016 року №171/26-15-14-04-04 (а.с.17 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.3 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 1147356,00 грн.;

- п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 229471,00 грн.

За наслідком розгляду заперечень позивача на акт перевірки,рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 08 серпня 2016 року №17807/10/26-15-14-04-04 (а.с.43 т.1) висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 10 серпня 2016 року:

- форми П №0013941404 (а.с.40 т.1), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1147356,00 грн.;

- форми Р №0013961404 (а.с.67 т.1), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 286839,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 229471,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57368,00 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ДФС України від 19 жовтня 2016 року №22601/6/99-99-11-01-01-25 (а.с.48 т.1) оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що податковим органом жодним чином не доведено, що операції між позивачем та контрагентом, є недійсними та/або такими, що не пов'язані з отриманням доходу, не наведено вагомих доказів та аргументів для обґрунтування своєї позиції, в той час, як матеріалами справи підтверджується, що господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими та податковими) документами.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Макфоксі та ТОВ Фоксберрі за листопад 2015 року.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Макфоксі (покупець) та ТОВ Фоксберрі (постачальник) укладено договір поставки №20151101/33 від 01 листопада 2015 року (а.с.93 т.1), за умовами якого постачальник зобов'язується передати окремими партіями м'ясо куряче та вироби з нього у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати даний товар в порядку та на умовах, визначених даним договором. Найменування (асортимент), кількість, ціна та вартість окремих партій товару визначаються за згодою сторін та вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємними складовими частинами цього договору (п.п.1.1-1.2 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, матеріали справи містять копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та податкових накладних на кожну партію товару на загальну суму 1376827,32 грн., в тому числі ПДВ - 229471,22 грн. (а.с.94-113 т.1).

Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з ЄРПН №361413 (а.с.127 т.1) на запит від 11 листопада 2016 року та відповідні суми податкового кредиту відображені позивачем у додатку 5 до податкової декларації Розшифровки податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.136 т.1)

Згідно з видатковими накладними, товаром, що поставлявся за вказаним договором були котлети яловича н/ф с/м 60 в/с і філе курчати-бройлера охолоджене та відповідно до товарно-транспортних накладних товар поставлявся автомобілем Mersedes Benz Sprinter XL, держ.номер АА 6390 IP, який належить ТОВ Макфоксі , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.128 т.1).

З метою підтвердження отримання товару від ТОВ Фоксберрі згідно договору поставки №20151101/33 від 01 листопада 2015 року позивачем додатково подано копію генеральної довіреності від 01 листопада 2015 року (а.с.114 т.1) на одержання товарно-матеріальних цінностей ТОВ Макфоксі від ТОВ Фоксберрі ОСОБА_2

Використання позивачем придбаного у ТОВ Фоксберрі товару у власній господарській діяльності підтверджується довідкою про використання у власному виробництві для реалізації кінцевому споживачу (а.с.117-118 т.1), для приготування меню та реалізації роздрібним покупцям у власній мережі з 9 ресторанів швидкого харчування під торговою маркою McFoxy на території України.

За умовами договору факторингу від 01 червня 2016 року (а.с.144 т.1), що був укладений між ТОВ Сігматон (фактор) та ТОВ Фоксберрі (клієнт), клієнт відступив факторові свої права грошової вимоги за договором поставки №20151101/33, який укладений 01 листопада 2015 року з ТОВ Макфоксі в загальному розмірі 1376827,32 грн.

Відповідно до платіжного доручення №01 від 07 жовтня 2016 року (а.с.145 т.1) та банківської виписки по рахунку позивача (а.с.146 т.1), позивачем погашено заборгованість за договором факторингу від 01 червня 2016 року та договором поставки №20151101/33 від 01 листопада 2015 року на загальну суму 1376827,32 грн., таким чином, позивачем підтверджено проведення розрахунків за придбаний у ТОВ Фоксберрі товар.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Крім того, згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.157 т.1) ТОВ Фоксберрі зареєстроване в якості юридичної особи 02 квітня 2015 року запис №12661020000054086 та з 03 квітня 2015 року перебуває на податковому обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві, основний вид економічної діяльності - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля .

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податків та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку, а господарські операції з поставки котлет яловичих і філе курчати-бройлера за договором поставки №20151101/33 від 01 листопада 2015 року відповідали основному виду діяльності ТОВ Фоксберрі .

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність передбачених умовами договору сертифікатів відповідності на поставлений ТОВ Фоксберрі товар.

Колегія суддів зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як сертифікат відповідності, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною сертифікатами підтверджується якість придбаного товару, а не факт його придбання.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у ТОВ Макфоксі мети та економічної обґрунтованості придбання у ТОВ Фоксберрі товарів, зокрема, щодо подальшого його використання у власній господарській діяльності.

Посилання податкового органу на відсутність у ТОВ Фоксберрі майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів та складських приміщень, транспортних засобів не свідчить однозначно про невчинення господарських операцій, адже підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Стосовно не підтвердження купівлі ТОВ Фоксберрі придбаного позивачем товару по ланцюгу постачання за результатами дослідження податкової звітності ТОВ Фоксберрі , колегія суддів зазначає, що поставлені позивачу товари могли придбаватись ТОВ Фоксберрі у контрагентів, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ, у зв'язку з чим такі операції не відображаються в ЄРПН та аналіз відповідачем поданих ТОВ Фоксберрі податкових накладних жодним чином не свідчить про нереальність поставки підприємством товару до позивача, оскільки відповідні господарські операції підтверджуються матеріалами справи.

Щодо посилання апелянта на те, що зазначений у договорі поставки №20151101/33 від 01 листопада 2015 року номер рахунку ТОВ Фоксберрі №26008455015569 був відкритий в ПАТ ОТП Банк лише 05 листопада 2015 року, в той час, як договір був укладений 01 листопада 2015 року колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що фактично договір поставки №20151101/33 було укладено 10 листопада 2015 року, а в самому договорі, внаслідок технічної помилки, зазначено дату 01 листопада 2015 року.

На підтвердження зазначеної обставини позивачем у судовому засіданні надано суду для огляду лист ТОВ Фоксберрі №20151101/33-2 від 10 листопада 2015 року щодо направлення протоколу розбіжностей та протокол розбіжностей від 10 листопада 2015 року до договору поставки №20151101/33 від 10 листопада 2015 року.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотнього не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального здійснення договору, укладеного позивачем з ТОВ Фоксберрі , а твердження апелянта щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Висновки податкового органу, щодо порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.3 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 1147356,00 грн. та п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 229471,00 грн. ґрунтуються виключно на припущеннях щодо відсутності факту здійснення господарських операцій ТОВ Макфоксі з ТОВ Фоксберрі , що не відповідає фактичним обставинам.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується правомірність формування ним податкового кредиту та валових витрат на підставі первинних документів, з огляду на встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності придбаних товарів та використання їх в господарській діяльності позивача, дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а тому спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 10 серпня 2017 року №0013941404 та №0013941604 є такими, що порушують права позивача, як платника податків та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма