Постанова

від 22.05.2018 по справі 820/226/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/226/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018, суддя Тітов О.М., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 21.02.18 по справі № 820/226/18

за позовом Приватного акціонерного товариства Харківський завод "Оргтехніка"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Харківський завод "Оргтехніка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнень просив суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.01.2018 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, №0000171403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті планової виїзної документальної перевірки від 15.12.2017 №24650/20-40-14-03-0/00225911 є необґрунтованим, ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень та не відповідають обставинам справ, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 задоволено вказаний позов.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 30.10.2017р. по 08.12.2017р. Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Харківський завод «Оргтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За результатом перевірки складено акт перевірки № 24650/20-40-14-03-0/00225911 від 15.12.2017, за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2220 «Інші фінансові доходи» розділ ОСОБА_4 результати Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (Форма № 2) та по рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 354 165 грн., у т.ч. за: 2015 рік на суму 62 200 грн., за 2016 рік на суму 291 965 грн. за рахунок невідображення фінансових доходів від надання позик за договорами безпроцентної позики, що є порушенням п. 5, 7, 8, 29 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід» , п,п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Міжнародного стандарту фінансової звітності 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності» (МСФЗ 1), Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансової звітності» (МСБО 1), Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 63 750 грн., у тому числі за 2015 в сумі 11 196 грн., за 2016 рік у сумі 52 554 грн;

- заниження податку на додану вартість всього в сумі 25 309 грн., в т.ч. за вересень 2015 року в сумі 14 473 грн., за вересень 2016 року в сумі 10 836 грн. за рахунок не нарахування податку на додану вартість на невиробничі матеріальні активи, що є порушенням п. 5 ст. 198 Податкового кодексу України;

- заниження податку на додану вартість всього у сумі 7638 грн., в тому числі за листопад 2015 року в сумі 173 гри., за січень 2016 року в сумі 5 590 грн., за жовтень 2016 року в сумі 1 875 грн. за рахунок встановлення розбіжностей між сумами податкового кредиту з податку на додану вартість ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ОРГТЕХНІКА» та сумами податкових зобов'язань контрагентів-постачальників на адресу ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ОРГТЕХНІКА» , що є порушенням п. 198.6 ст.198, п,201.10 ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями;

- п.п. 263.11.3. п. 263.11 ст. 263 Податкового Кодексу України в частині не надання податкової декларації з плати за користування надрами за 2 квартал 2015 року та З квартал 2015 року;

- п. 252.23 ст. 252 Податкового Кодексу України в частині не надання податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 кв.2015 року та 1 кв. 2016 року;

- занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього в сумі 63127,48 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 29 621,36 грн., за 2016 рік в сумі 33 506,12 грн., чим порушено п.п.266.1.2 п. 266.1 ст. 266, п.п. 266.3.1 п. 266,3 ст. 266 Податкового Кодексу України.

Позивачем 22.12.2017 подано заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких відповідачем виключено зі складу встановлених порушень п. 4 висновків акту перевірки, а саме порушення п.п. 263.11.3. п. 263.11 ст. 263 Податкового Кодексу України в частині не надання податкової декларації з плати за користування надрами за 2 квартал 2015 року та 3 квартал 2015 року. Решта висновків акту перевірки залишено без змін.

За результатом проведеної перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 10,01.2018р. № НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 65692,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018р. № НОМЕР_2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41183,75 грн.; податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018р.№ НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 340 грн.; податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018р. № НОМЕР_4 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 50679, 20 грн.; податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018р. № НОМЕР_5 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 28230,15 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими - повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Стосовно висновків акту перевірки, а саме щодо заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2220 «Інші фінансові доходи» розділ ОСОБА_4 результати Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (Форма № 2) та по рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 354 165 грн., у т.ч. за: 2015 рік на суму 62 200 грн., за 2016 рік на суму 291 965 грн. за рахунок невідображення фінансових доходів від надання позик за договорами безпроцентної позики, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно договору безпроцентної позики №16-С від 20.02.2014 ПАТ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ОРГТЕХНІКА» надало безпроцентну позику ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 200000,00 грн., а остання зобов'язалась повернути таку ж суму грошових коштів. Строк дії договору - 20.02.2015р.

Відповідно до договору безпроцентної позики №17-С від 20.02.2014 ПАТ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ОРГТЕХНІКА» надало безпроцентну позику ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 200000,00 грн., а остання зобов'язалась повернути таку ж суму грошових коштів. Строк дії договору-20.02.2019р.

Згідно договору безпроцентної позики №18-С від 09.04.2014 ПАТ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ОРГТЕХНІКА» надало безпроцентну позику ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 460 000,00 гри., а останній зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів. Строк дії договору-09.04.2019р.

Як вбачається з висновків акту перевірки, відповідач вважає, що вказані договори повинні обліковуватись позивачем як фінансовий актив за правилами, викладеними у відповідних Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку 9, 32, 39.

Проте, колегія суддів зазначає, що дані договори не можуть вважатись фінансовим активом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1.1 Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 суб'єкт господарювання визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли суб'єкт господарювання стає стороною контрактних положень щодо цього інструмента.

Згідно з п. 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання.

Можливість укладення вказаних договорів передбачена пунктом 5.2.3 колективного договору на 2012-2013 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ПАТ «Харківський завод «Оргтехніка» 05.06.2012р. та зареєстрованого в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради 14.06.2012р. № 154.

Відповідно до ст. 10 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Частиною 2 статті 17 КЗпП передбачено, що після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Таким чином, даний договір був чинний на момент укладення договорів безпроцентної позики.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства у сукупності із положеннями колективного договору, колегія суддів приходить до висновку, що видані позивачем безпроцентні позики не є фінансовим активом суб'єкта господарювання, а тому не мають обліковуватись відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 9, 32, 39.

Стосовно п. 2 висновків акту перевірки, а саме встановлення заниження податку на додану вартість всього в сумі 25 309 грн., в т.ч. за вересень 2015 року в сумі 14 473 грн., за вересень 2016 року в сумі 10 836 грн. за рахунок не нарахування податку на додану вартість на невиробничі матеріальні активи, що є порушенням п. 5 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що підприємство має Договір оренди земельної ділянки б/н від 21.09.2007 з Зміївською районною державною адміністрацією на строкове платне користування земельною ділянкою загальною площею 4,3331 га для обслуговування дитячого оздоровчого табору «Зелена Гірка» , яка знаходиться на території Борівської селищної ради Зміївського району Харківської області. Договір укладено на 25 років. (Харківська область, Зміївський район, с.Водяне, вул. Леніна, буд.25А). Відповідно до сезонності використання даного об'єкту нерухомості фінансово-господарська діяльність дитячого оздоровчого табору «Зелена Гірка» здійснюється у період з травня місяця по серпень місяць кожного року, в інші місяці календарного року даний об'єкт нерухомості не здійснює фінансово-господарську діяльність.

Відповідач вважає, що оскільки ПЗОВ «Зелена гірка» використовується підприємством лише чотири місяці на рік, то підприємство повинно було перевести даний об'єкт нерухомості в решті місяців до складу невиробничих матеріальних активів.

Однак, даний висновок відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Пунктом 6 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 16 (Основні засобі) основні засоби - це матеріальні об'єкти, що їх: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

У період між сезонами діяльності дитячого оздоровчого табору, основні засоби ПЗОВ «Зелена гірка» використовується позивачем в адміністративних цілях, а саме для зберігання майна (посуду, інвентарю, білизни, книг, іграшок тощо). Територія табору прибирається, приміщення та територія підтримується у належному стані.

На підтвердження постійної діяльності табору надані акти на використання електроенергії, зв'язку, відомості з нарахування заробітної плати працівникам.

Таким чином, висновок відповідача про необхідність переведення ПЗОВ «Зелена гірка» до складу нематеріальних активів є хибним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах.

Стосовно порушення, викладеного у п. 3 висновків акту перевірки, а саме заниження податку на додану вартість всього у сумі 7 638 грн., в тому числі за листопад 2015 року в сумі 173 грн., за січень 2016 року в сумі 5 590 грн., за жовтень 2016 року в сумі 1 875 грн. за рахунок встановлення розбіжностей між сумами податкового кредиту з податку на додану вартість ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ОРГТЕХНІКА» та сумами податкових зобов'язань контрагентів-постачальників на адресу ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ОРГТЕХНІКА» , що є порушенням п. 198.6 ст.198, П.201Л0 ст.201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки ПрАТ «Харківський завод «Оргтехніка» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7638 грн. згідно податкових декларацій, наданих: 1. ПП «ДЮКС» 30.11.2015р., згідно якої сума ПДВ складає 173,34 грн.; 2. ТОВ «ХСК МОНОЛІТ» 19.01.2016р., згідно якої сума ПДВ складає 2795,08 грн.; 3. податкової декларації від 12.01.2016р. на суму ПДВ 2795,08 грн.; 4. ТОВ «ДЕЛЬТА АПФ» , згідно якої сума ПДВ складає 1875,40 грн..

Причиною відхилення сум ПДВ встановлено не подання контрагентом декларації з ПДВ.

Такий висновок відповідача також не ґрунтується на нормах закону, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, єдиною вимогою для нарахування податкового кредиту за податковою накладною є її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Всі вищевказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними витягами № 310118 від 24.11.2015р,; № 311377 від 20.01.2016р.; № 311639 від 03.02.2016р.; № 317078 від 12.10.2016р., які містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідач, інкримінуючи позивачу неподання декларації з ПДВ контрагентами останнього, порушує закріплений у статті 61 Конституції України принцип індивідуальності відповідальності.

Щодо порушення, викладеного у п. 5 висновків акту, а саме порушення п. 252.23 ст. 252 Податкового Кодексу України в частині не надання податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 кв.2015 року та 1 кв. 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п, 252.23 ст. 252 Податкового кодексу України податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл.

Водночас, згідно п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Таким чином, подання декларації є обов'язком платника у разі виникнення об'єкту оподаткування або наявності показників, які підлягають декларуванню.

Відповідно до журналу обліку водоспоживання за період з 23.08.2014р, по 09.06.2016р. забір води з артезіанської свердловини не здійснювався, а відтак були відсутні показники, які підлягали декларуванню, тому відповідні декларації на підставі п. 49.2 Податкового кодексу України позивачем не подавались.

Стосовно порушення, викладеного у п. 6 висновків акту, а саме заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього в сумі 63 127,48 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 29 621,36 грн., за 2016 рік в сумі 33 506,12 грн., чим порушено п.п.266.1.2 п. 266.1 ст. 266, п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового Кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки ПрАТ «Харківський завод «Оргтехніка» не в повному обсязі нарахувало податок на майно за нежитлової нерухомості розташованими за адресами: м. Харків, пров. Серіковський, буд. 1-А, виробниче (корпус 1) площею 6 055,9м., м. Харків, пров. Серіковський, буд. 1-А, виробниче (корпус №2) площею 1 740,7м., м, Харків, вул, Молокіна, буд. 1, ділянка поліграфічних стержнів - будівлі промисловості площею 327,4м., м. Харків, вул. Молокіна, буд. 1, ділянка поліграфічних стержнів - будівлі промисловості - 3363,9м., м. Харків, вул. Молокіна, буд. 1, ділянка поліграфічних стержнів - будівлі промисловості площею 651,8м., з посиланням на належність даних ділянок до виробничих, хоча перевіркою встановлено, що: 1. основний вид діяльності підприємства - 68.20-иадання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 2. дані приміщення підприємством здаються в оренду (Додаток № 2 до Довідки про загальну інформацію щодо платника податків та його діяльність); 3. в період 2015, 2016 р.р. підприємство не здійснювало виробничої діяльності, про що свідчить відсутність отримання доходу по бухгалтерському рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» .

Згідно п. є пп. 266.2,2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Вищевказані будівлі обліковуються на підприємстві як виробничі будівлі та будівлі промисловості. Статус приміщення визначений технічною документацією, а саме технічними паспортами на будівлі.

Крім того, відповідно до пп. 266.7,5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У період, який перевірявся, статус будівель відносився до п. є пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого не був включений до об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Посилання відповідача на вид діяльності підприємства та відсутність виробничої діяльності протягом 2015-2016 років є помилковим, оскільки згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а не вид діяльності платника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 10.01.2018 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, №0000171403 є такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України та без урахування досліджених в ході перевірки первинних документів, не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та підлягають скасуванню.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 по справі № 820/226/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_8 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст постанови складено 29.05.2018.