Постанова

від 22.05.2018 по справі 820/4109/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4109/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду, м. Харків, від 20.12.2017, суддя Бідонько А.В., , повний текст складено 26.12.17 по справі № 820/4109/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційне підприємство "Укртранссигнал"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-комерційне підприємство "Укртранссигнал", звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення від 17.08.2017 року № НОМЕР_1 форми "В4".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в ОСОБА_1 перевірки № 8958/20-40-14-12-11/30753379 від 02.08.2017 року є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому винесене відповідачем на підставі зазначеного ОСОБА_1 перевірки податкові повідомлення - рішення від 17.08.2017 року № НОМЕР_1 є таким, що підлягає скасуванню, як протиправне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційне підприємство "Укртранссигнал" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 17.08.2017 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управління ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що необхідність звернення з цією апеляційною скаргою виникла внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, неповно з'ясовано обставини в адміністративній справі у зв'язку з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, як того вимагає ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що ТОВ НКП Укртранссигнал у перевіяємому періоді відображено придбання у ТОВ УПЕМ товарів на загальну суму 2 735 756,00 грн., у тому числі ПДВ 547 751,20 грн. ТОВ НКП Укртранссигнал не надано до перевірки товаро-транспортні накладні щодо перевезення товару від ТОВ УПЕМ . Згідно наданих пояснень ТОВ НКП Укртранссигнал за підписом заступника директора ОСОБА_2, товар по договору №14 від 14.11.2016 було перевезено директором ТОВ УПЕМ ОСОБА_3П на власному автомобілі у зв'язку з малогабаритністю комплектації. Аналізом наданих первинних документів встановлено, що товар на загальну суму 535994,40 грн., в т.ч. ПДВ 89332,40 грн. згідно видаткової накладноъ №14 від 19.11.2016 (субота) отримано директором ТОВ НКП Укртранссигнал ОСОБА_1 (згідно підпису). Проте, згідно наданого ТОВ НКП Укртранссигнал табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 19.11.2016 (субота) був відсутній на робочому місці. Також вказують, що ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "УПЕМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ЛТД ОСОБА_3" за липень 2016 року, з ТОВ Трейдер Вікторі за листопад 2016 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності. Крім того, зазначають, що управлінням фінансових розслідувань Офісу ВПП ДФС проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №32016100110000177 від 10.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, та невстановлених осіб за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України Проведеним досудовим розслідуванням виявлено зокрема що невстановлені особи у період часу з 2014 по 2016 створили ряд підприємств у тому числі ТОВ Трейдер Вікторі з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки. Враховуючи викладене, фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено. Вказують, що фактично підприємством ТОВ НКП Укртранссигнал здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання товару і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто апелянт приходить до висновку, що відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу. З огляду на викладене просять скасувати Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 у справі № 820/4109/17. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ НКП Укртранссигнал .

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-комерційне підприємство "Укртранссигнал" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначають, що рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідає чинному законодавству, прийняте з дотриманням та у повній відповідальності нормам матеріального та процесуального права. Просять залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Також представником позивача до суду надано заяву з поясненнями щодо товарно - транспортних відповідачів .

Представником відповідача, Головного управління ДФС у Харківській області, до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017р. та рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р. по справі № 820/3554/17 щодо операцій контрагента позивача ТОВ "УПЕМ".

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НКП "Укртранссигнал" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "УПЕМ" за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки ГУ ДФС у Харківській області складено ОСОБА_1 № 8958/20-40-14-12-11/30753379 від 02.08.2017.

Згідно висновків вказаного акту перевірки, перевіряючими встановлено наступні порушення ТОВ НКП "Укртранссигнал" вимог податкового законодавства:

- п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2016 на суму 547751 грн.

- встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 547751 грн. за листопад 2016 року, чим порушено пп. а п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вказаного ОСОБА_1 перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.08.2017 року, яким ТОВ НКП "Укртранссигнал" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 547751,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. б п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп. а п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі ОСОБА_4 №996). ОСОБА_4 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення № 88) передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Згідно даних ОСОБА_1 перевірки фактичною підставою для відображення в акті порушення підприємством позивача слугував викладений в акті висновок фахівців контролюючого органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "УПЕМ".

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ НКП "Укртранссигнал" (Замовник) та ТОВ ТОВ "УПЕМ" (Постачальник) 14.11.2016 року укладено договір № 14, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику певну продукцію, відповідно до Специфікації, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору. Товар постачається на умовах FCA (у відповідності до Правил тлумачення торгівельних термінів - ІНКОТЕРМС у ред. 2010 року) або по додатковому узгодженню сторін. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною в Специфікації. Розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються у безготівковій формі.

Факт поставки товару за договором № 14 від 14.11.2016 року підтверджується копіями Специфікацій (а.с. 70-78) та видаткових накладних, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України, наданих позивачем до суду (а.с. 112-117).

Оплата за придбані вироби підтверджується платіжними дорученнями № 1071 від 18.11.2016 року та № 1073 від 21.11.2016 року (а.с. 118-119).

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "УПЕМ" до матеріалів справи були надані накладні - вимоги на відпуск матеріалів (а.с. 120-134).

Також, у матеріалах справи містяться податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с. 165-171).

Колегія суддів зазначає, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом ТОВ УПЕМ є чинною та не визнана в установленому порядку недійсною.

Стосовно викладених контролюючим органом в акті перевірки порушень підприємством позивача вимог податкового законодавства в частині отримання директором ТОВ НКП "Укртранссигнал" ОСОБА_1 товару від ТОВ "УПЕМ" у суботу - 19.11.2016 року, проте згідно наданого табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, колегія суддів зазначає наступне.

У матеріалах справи наявні пояснення директора ТОВ НКП "Укртранссигнал" ОСОБА_1, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 19.11.2016 року, в позаурочний час, в суботу здійснював господарську діяльність підприємства, а саме: отримував продукцію від ТОВ "УПЕМ" як співзамовник, тому табель робочого часу не заповнювався (а.с. 164).

Колегія суддів зазначає, що прийняття товару та підписання супровідних документів у позаурочний час не свідчить про здійснення нереальності господарських операцій між ТОВ "УПЕМ" та підприємством позивача, а тому суд вважає вказані доводи контролюючого органу безпідставними та необґрунтованими.

Що до посилань відповідача в апеляційній скарзі на ТОВ НКП Укртранссигнал не надано до перевірки товаро-транспортні накладні щодо перевезення товару від ТОВ УПЕМ , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутність ТТН не дає суду обґрунтованих підстав для висновку про відсутність факту транспортування товару, оскільки надані до суду документи первинного обліку встановлюють виконання умов правочинів по яким проведено нарахування.

Крім того, згідно наданих пояснень ТОВ НКП Укртранссигнал за підписом заступника директора ОСОБА_2, товар по договору №14 від 14.11.2016 було перевезено директором ТОВ УПЕМ ОСОБА_3П на власному автомобілі у зв'язку з малогабаритністю комплектації.

Відносно викладених в акті перевірки обставин стосовно отримання податкової інформації від іншого контролюючого органу відносно контрагента позивача - ТОВ "УПЕМ", та наданих представником відповідача рішень по справі № 820/3554/17, колегія суддів зазначає наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також колегія суддів зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017р. та рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р. по справі № 820/3554/17, надані представником відповідача, до суду апеляційної інстанції стосуються взаємовідносин контрагента позивача ТОВ "УПЕМ" з іншими контрагентами, а не з позивачем.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що управлінням фінансових розслідувань Офісу ВПП ДФС проводиться досудове розслідування, по відношенню до контрагентів ТОВ " УПЕМ" у кримінальному провадженні за №32016100110000177 від 10.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Сам по собі даний факт жодним чином не свідчить про наявність безтоварних операцій.

Також, відповідачем жодних доказів в підтвердження наявності кримінальних справ відносно постачальників ТОВ " УПЕМ" до суду не надано.

Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано. Відповідач обґрунтовує дане твердження лише фактом проведення досудових розслідувань.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» ). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Зворотне відповідачем не доведено.

Позивачем по справі надані документи в підтвердження понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порушень з боку позивача з приводу використання та реалізації придбаного товару, судом не встановлено.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в ОСОБА_1 перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, контролюючим органом не надано до суду доказів на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України .

Таким чином, позивачем було повністю дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "УПЕМ".

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано до суду будь - яких доказів на підтвердження встановлених порушень позивачем вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, тоді як позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які свідчать про реальність господарських операцій з контрагентом, що відображені позивачем в податковому обліку.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ УПЕМ та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 17.08.2017 року не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 по справі № 820/4109/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 29.05.2018.