Постанова

від 22.05.2018 по справі 816/506/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. Справа № 816/506/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Абраамян Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018, суддя Н.Ю. Алєксєєва, повний текст складено 07.02.18) по справі № 816/506/17

за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.3.2017 №0002231401, від 22.03.2017 №0002511401, №0001921304, №0002541401.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 01.02.2018 року позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.03.2017 року № НОМЕР_1 в частині збільшення Приватному підприємству "Полтавський ливарно - механічний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.03.2017 року № НОМЕР_2.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційних скарг заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанов норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважав постанову суду першої інстанції такою, що має бути скасована, та прийнята нова про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 12.12.2016 по 01.03.2017 ГУ ДФС у Полтавській області проведена виїзна планова документальна перевірка ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2016.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 09.03.2017 №245/16-31-14-01-10/31495420, у якому, крім інших, зафіксовані наступні порушення: п. 4, п. 23 ПСБО 7 "Основні засоби", ПСБО 9 "Запаси", п.п. 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44, п. 48.7 ст. 48, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта за 2015 рік на суму 727024 грн.; занижено податок на прибуток на суму 227724 грн., в тому числі за півріччя 2016 року - на суму 130865 грн.; за 9 місяців 2016 року - на суму 227724 грн.; пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.1, 266.3.3, 266.3, 266.5.1. п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп.266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальній сумі 47997,48 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 25965,32 грн., за 2016 рік у сумі 22032,15 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 22.03.2017 №0002511401, яким ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 341586 грн., з них за податковими зобов'язаннями в розмірі 227724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 113862 грн.; від 22.03.2017 №0001921304, яким ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна" в розмірі 59996,85 грн., з них за податковими зобов'язаннями в розмірі 47997,47 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11999,38 грн.; від 13.03.2017 №0002231401, яким до ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "Адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп. за ГУ ДФС)" в розмірі 510 грн.; від 22.03.2017 №0002541401, яким до ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем "Адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп. за ГУ ДФС)" в розмірі 1020 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся, підтверджено належним чином оформленими первинними документами; крім того податковим органом помилково визначено нерухоме майно, що належить позивачу, у якості об'єкта оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів частково погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень від 13.03.2017 №0002231401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510 грн. та від 22.03.2017 №0002541401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1020 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені правом, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2. пункту 20.1. статті 20 ); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6. пункту 20.1. статті 20).

Згідно з абз. 1 п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За приписами п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області під час проведення перевірки ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" складено запит від 16.02.2017 №1 про надання сертифікатів походження на придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Феро-МД", ТОВ "Атрстіл" (код 35863980); ТОВ "Компанія "Спецсплав" (код 38967754), ТОВ "Аніта-Буд" (код 39594907), ТОВ "Грантефія" (код 39450889), ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро" (код 38300662), ТОВ "Техпромпартнер" (код 38876531) до10:00 год. 20.02.2017 року.

23.02.2017 на ім'я генерального директора ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" ОСОБА_1 контролюючим органом складено запит № 2 про надання копій документів щодо підтвердження взаємовідносин з наступними підприємствами: ТОВ "Соіла" (Білорусь); ТОВ "Аніта-Буд" (код 39594907), ТОВ "Грантефія" (код 39450889), ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро" (код 38300662) до 27.02.2017.

Крім того, 27.02.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області складено запит №3 генеральному директору ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" ОСОБА_1 про надання копій документів, щодо підтвердження взаємовідносин з наступними підприємствами: ТОВ "Атрстіл" (код 35863980); ТОВ "Компанія "Спецсплав" (код 38967754), ТОВ "Спецсталь-груп" (код 38693422), ТОВ "Техпромпартнер" (код 38876531), ТОВ "Полтавагаз збут" (код 39813404), ТОВ "ЮПК Інвест Дніпро" (код 38300662); ТОВ "ЕМЗ" (код 38915418), ТОВ "ЗЕМ Діамаш" (код 38699581), ТОВ "Феро-МД" (код 38434431), ТОВ "Демурівський ГЗК" (код 30454644) до 28.02.2017.

Згідно з п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Перелічені вище запити від 16.02.2017, 23.02.2017, 27.02.2017 отримано уповноваженими представниками підприємства 16.02.2017, 23.02.2017 та 27.02.2017 відповідно.

Відповідно до п. 85.7. ст. 85 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

У ході судового розгляду справи встановлено, що опис копій документів не складався.

Копії документів, що витребувались листами від 16.02.2017, 23.02.2017 та 27.02.2017, надано підприємством лише частково з огляду на відсутність, на думку позивача, обов'язку надання документів в обсягах, що запитувались відповідачем.

В силу положень п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У даному випадку у зв'язку з ненаданням позивачем належним чином завірених копій первинних документів, які перелічені у запитах від 16.02.2017, 23.02.2017 та 27.02.2017, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області складено акти про ненадання копій документів від 01.03.2017 №147/16-31-14-01-10/31495420, від 02.03.2017 №150/16-31-14-01-10/31495420, при цьому підпис представника ПП "Полтавський ливарно - механічний завод", запис про відмову платника податків від підписання акта відсутні.

Із актом від 01.03.2017 №147/16-31-14-01-10/31495420 ознайомлено уповноваженого представника підприємства 01.03.2017.

Колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції щодо невідповідності акту від 02.03.2017 №150/16-31-14-01-10/31495420 вимогам п. 85.6. Податкового кодексу України у зв'язку відсутністю підпису представника платника податків або запису про відмову платника податків від підписання акта, однак, зазначений недолік не спростовує факт ненадання позивачем копій документів на вимогу контролюючого органу.

Так, відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

На підставі викладеного, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції стосовно правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Полтавській області №0002231401 від 13.03.2017 та №0002541401 від 22.03.2017.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.03.2017 №0001921304, яким ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна" колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, у власності позивача перебуває нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди за адресою м. Полтава, вул. Ливарна, будинок 12, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №395205853101.

Даний об'єкт нерухомого майна розташований за адресою м. Полтава, вул. Ливарна, будинок 12 в цілому складається з окремих будівель, у тому числі з адміністративного корпусу та їдальні загальною площею 3197,7 кв.м.

Спірним питанням у даному випадку є визначення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст.і 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпункт є пп. 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Буквальний аналіз п. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України показує, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

У відповідності до пп. 14.1.1291. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Отже, об'єкти нерухомості - адміністративний корпус та їдальня, розташовані за адресою м. Полтава, вул. Ливарна, будинок 12, які на праві власності належить позивачу, не підпадають під дію пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що податковим органом обґрунтовано віднесено нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності до об'єкту оподаткування, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.03.2017 № НОМЕР_2 є правомірним, з огляду на що рішення суду першої інстанції у зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Щодо законності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.03.2017 №0002511401, яким ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" колегія суддів зазначає наступне.

За змістом акту перевірки в основу обґрунтування заниження позивачем податку на прибуток на суму 227724 грн. покладено непідтвердження первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами отриманих підприємством доходів від оренди ТОВ "Соіла" (Білорусь) понтонного земснаряду FMH-2000 за 9 місяців 2016 року у загальному розмірі 12516 грн., понесених підприємством витрат за 9 місяців 2016 року на придбання у ТОВ "Аніта Буд" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 75360 грн. та на придбання у ТОВ "Грантефія" ферохрому марки ФХ025 на суму 51750 грн., а також заниження підприємством доходів у р. 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 9 місяців 2016 року на суму 88098 грн.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 14.1.138 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 № 288/4509, амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації); знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання; основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (пункт 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби").

Амортизація нараховується в результаті використання об'єкта та отримання економічних вигод від його використання.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Собівартість реалізованої продукції відображається у складі витрат лише у разі реалізації такої продукції покупцям.

Отже, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов'язань.

Так, 01.09.2015 між ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" (орендодавець) та ТОВ "Соіла" (орендар) укладено договір оренди №2015/24 стосовно понтонного земснаряду FMN-2000 для розробки ґрунту із піщаного кар'єру "Павловські".

Пунктами 4.2, 4.3 вказаного договору обумовлено, що ставки за оренду визначаються відповідно до кількості тон намитого піску з кар'єра "Павловка" в районі м. Могилів, а саме: 12500 біл. руб за 1 тону (ПДВ 0%). Оплата послуг по використанню земснаряда здійснюється орендарем відповідно до підписаної довідки про вартість виконаних робіт та акту виконаних робіт по факту реалізації намитого піску.

Відповідно до п. 9 договору оренди №2015/24 від 01.09.2015 адресою орендаря є сел. Павловське, Могилівської області, Білорусь.

За митними деклараціями від 24.09.2015 МД №008626, МД №008627, МД №008628, МД №008634 понтонний земснаряд FMN-2000 в розібраному стані частинами доправлявся ТОВ "Соіла".

У ході судового розгляду позивачем не спростовано твердження контролюючого органу, що орендна плата по договору оренди №2015/24 від 01.09.2015 не нараховувалась та не сплачувалась, а отже дохід не отримувався.

З картки рахунку 131 "Знос основних засобів" за січень 2015 року - вересень 2016 року вбачається, що позивачем до складу амортизації було включено амортизацію основного засобу - понтонного земснаряду FMN-2000.

Позивачем не надано довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт, які мали бути складені за результатом господарської операції. Натомість, позивачем надано копію договору купівлі-продажу від 06.07.2016 №2016/24, яким понтонний земснаряд FMN-2000 реалізовано ТОВ "Соіла", митну декларацію від 08.07.2016 №5798 та рахунок-фактура від 07.07.2016 №1 до договору №2016/24 від 06.07.2016.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо порушення ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" пунктів 4, 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", п.п. 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44, п. 48.7 ст. 48, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток за 9 місяців 2016 року на загальну суму 12516 грн.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також, у періоді, що перевірявся, позивач (покупець) мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Аніта Буд" (постачальник), що оформлені договором поставки від 28.10.2015 №28/10-1, відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, визначену у пункті 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Пунктом 2.1 обумовлено, що якість товару підтверджується сертифікатом якості (при їх наявності), повинна відповідати ГОСТам, ТУ, та іншим умовам, які прийняті до даного виду товару.

Крім того, 06.03.2015 між ТОВ "Грантефія" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №6/03/15-1, за змістом якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця ферохром марки ФХ025 у кількості 5000 кг на загальну суму 345000 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Поставка здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем зі складу постачальника.

У підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Аніта Буд" надано наступні документи: видаткові накладні: №0028101 від 28.10.2015 на загальну суму 249873,71 грн., №0030102 від 30.10.2015 на загальну суму 252523,72 грн.; прибуткові накладні: №2310 від 28.10.2015 на загальну суму 249873,71 грн., №2311 від 30.10.2015 на загальну суму 252523,72 грн.; рахунок-фактуру №СФ-0028101 від 28.10.2015 на загальну суму 249873,71 грн.; платіжні доручення: №2957 від 02.11.2015 на суму 252523,72 грн. та №2892 від 28.10.2015 на суму 249873,71 грн.

У підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Грантефія" надано: видаткову накладну від 10.03.2015 №356 на загальну суму 345000 грн., платіжне доручення від 06.03.2015 №1478 на суму 345000 грн; прибуткову накладну від 10.03.2015 №356 на загальну суму 345000 грн.; рахунок на оплату від 06.03.2015 №356 на суму 345500 грн.; накладну на переміщення від 30.06.2016 №464; акти списання товарів від 30.06.2016 №635, №636, №639/2, №631.

На підтвердження факту транспортування придбаних ТМЦ позивачем надано накладну на переміщення товарів від 31.08.2016 № П000000676, акти списання товарів від 31.08.2016 №945, №946, №947, №948, №949, №950, акт надання послуг №396 від 29.10.2015 та акт виконаних робіт про здійснення вантажних перевезень від 03.11.2015.

За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів та господарських операцій за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Посилання податкового органу на відсутність сертифікатів якості на придбаний товару колегією суддів не приймаються, оскільки сертифікат якості не є первинним документом у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та підтверджує якість товару, а не засвідчує реальність виконання господарської операції.

Стосовно доводів щодо різниці між номенклатурою придбаних ТОВ "Аніта Буд" товарів та номенклатурою товарів реалізованих позивачу, оприбуткування придбаного у ТОВ "Грантефія" раніше дати його отримання та відносно того, що ТОВ "Грантефія" придбало у постачальників продукти харчування, тоді як позивачу реалізувало ферохром, слід зазначити, що обліком контрагентів дані операції підтверджені використання позивачем в господарській діяльності придбаних товарів податковий орган не заперечує.

Посилання відповідача на акт Головного управління ДФС у м. Києві від 09.12.2016 №910/26-15-14-07-02 щодо відсутності ТОВ "Аніта Буд" за його місцезнаходженням, запит до оперативного управління ДПІ у Дніпровському районі, колегію суддів не приймаються з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, враховуючи, що право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ та формування валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Стосовно висновків податкового органу про заниження підприємством доходів у р. 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 9 місяців 2016 року на суму 88 098 грн. слід вказати наступне.

Зазначений висновок ґрунтується на тому, що при поданні звітності за 9 місяців 2016 року задекларовано дохід в розмірі 87293340 грн. (податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 201с року рядок 01 Дохід від будь-якої діяльності ), при цьому, за даними Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2016 року доходи підприємства становлять 97007000 грн.

В ході перевірки встановлено невідповідність значення задекларованого доходу в декларації за 9 місяців 2016 року, значення доходів відображених в фінансовій звітності підприємства за 9 місяців 2016 року та значенням доходів, які відображено в бухгалтерському обліку підприємства.

Так, у березні 2016 року позивачем здійснено продаж товару ТОВ ВКФ "Велта" та частину придбаного у позивача товару на загальну суму 733096,8 грн., у тому числі ПДВ - 122182,8 грн. повернуто позивачу.

Позивачем у декларації з податку на прибуток задекларовано доходи від операційної діяльності, зокрема від реалізації товарів, за мінусом суми товарів, що були йому повернуті контрагентом, що також підтверджується відомостями Журналу по субконто по рахунку 704.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року №893/4186, передбачено, що для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу призначено рахунок 70 "Доходи від реалізації", який має такі субрахунки: 701 "Дохід від реалізації готової продукції"; 702 "Дохід від реалізації товарів"; 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг"; 704 "Вирахування з доходу"; 705 "Перестрахування".

На субрахунку 704 "Вирахування з доходу" за дебетом відображаються суми надходжень за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітентів, принципалів; сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. За кредитом субрахунку 704 відображається списання дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Встановлено, що відомості щодо поверненого товару відображалися головним бухгалтером ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" по рахунку 704, цифру "- 122182,80" відображено у вищенаведеній проводці на рахунку 64, як суму ПДВ від вартості повернутого товару, а безпосередньо суму, яка вираховувалася з доходу у зв'язку з поверненням товару відображено в даній проводці на рахунку 79, яка складає "610914,00", що в свою чергу, не було взято до уваги перевіряючими в ході перевірки.

Таким чином, витрати позивача є документально підтвердженими і правомірно враховані платником податків під час обчислення податку на прибуток.

Отже, твердження податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за 9 місяців 2016 року на суму 215 208 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині збільшення ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604 грн. винесено неправомірно, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі № 816/506/17 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0001921304.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 року по справі № 816/506/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова складена в повному обсязі 29.05.18.