Рішення

від 21.05.2018 по справі 903/187/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10, E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2018 р. Справа № 903/187/18

за позовом Фермерське господарство "Агросвіт-ВД", Локачинський район, с.Козів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Якимлюка Віталія Івановича, м. Любомль

про стягнення 55 240,00грн.

Суддя Шум М.С.,

Секретар с/з Легерко В.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Пасічник О.О., дов. №17 від 23.04.2018р.

від відповідача: н/з

Встановив: Фермерське господарство "Агросвіт-ВД" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Якимлюка Віталія Івановича про стягнення 55 240,00грн. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю договірних відносин між сторонами, приписами ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 26.03.2018р. підготовче засідання призначено на 24.04.2018р. о 10.20год.

16.04.2018р. від відповідача на дійшли заперечення по справі. До заперечень долучено: копію дозволу №13008901-3505НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, копію рахунку на оплату №80 від 31.01.2018р., копію паспорта попереднього замовника транспорту, оригінал накладної №14 від 06.02.2018р., копію листа-вимоги про сплату боргу від 06.02.2018р., копію накладної №7 від 02.02.2018р., копію платіжного доручення №208 від 02.12.2018р., копія свідоцтва про державну реєстрацію, копія свідоцтва платника єдиного податку, копію свідоцтва про реєстрацію машини, копію транзитного номера.

Ухвалою суду від 24.04.2018р. судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 21.05.2018 року о 10:20год.

Позивач у судовому засіданні 21.05.2018р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 21.05.2018р. не з'явився, ухвала суду від 24.04.2018р. повернута органами поштового зв'язку із відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Щодо цього суд зауважує наступне:

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1, куди і направлялась ухвала суду, відтак відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи судом. Крім цього, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Стаття 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Визнавши зібрані докази достатніми для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

За доводами позивача, Фермерське господарство "Агросвіт-ВД" перерахувало на рахунок відповідача - ФОП Якимлюку Віталію Івановичу грошові кошти у розмірі 200 доларів США та 49 980,00грн., з призначенням платежу "часткова оплата за комбайн з/з John Deere 1174 р.в. 1990, НОМЕР_2 Згідно накладної №7 від 02.02.2018р.". Однак, як вказує позивач, договору поставки на підставі якого могли виставлятися рахунки, між сторонами не було укладено. На звернення позивача щодо повернення перерахованих коштів від відповідача відповіді не було. А тому, 07.02.2018р. позивач направив на адресу відповідача вимогу №1 від 06.02.2018р. про повернення перерахованих коштів. Оскільки, кошти так і не були повернуті, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 55 240,00грн. з посиланням на 1212 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.06.2015р. відповідно до наказу ФГ "Агросвіт-ВД" №1 "Про призначення голови" призначено головою фермерського господарства "Агросвіт-ВД" Гальчуна Володимира Івановича з 22.06.2015р. (а.с. 7).

01.02.2018р. фізичною особою-підприємцем Якимлюком В.І. прийнято від Гальчуна Володимира завдаток за комб. Д/Д 1174 в сумі 200 доларів США (а.с.18).

02.02.2018р. платіжним дорученням №208 ФОП Якимлюку Віталію Івановичу було перераховано 49 980,00грн. з призначенням платежу часткова оплата за комбайн з/з John Deere 1174 р.в. 1990, НОМЕР_2 Згідно накладної №7 від 02.02.2018р." (а.с.19).

Позивач стверджує, що договору на поставку товару між сторонами не укладалося. Попередня оплата здійснювалась на підставі виставленої відповідачем накладної №7 від 02.02.2018р. на суму 354 000,00грн. (а.с. 17).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 07.02.2018р. направлено відповідачу претензію про повернення перерахованих коштів протягом п'яти днів з моменту отримання листа. Відповідачем лист отриманий 12.02.2018р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення №4550001324491 (а.с. 21-22)

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами частини першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною другою статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 ГК України).

За твердженням позивача, відповідачем на електронну пошту позивача було направлено накладну №7 на суму 354 000,00грн., копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копію свідоцтва платника єдиного податку (а.с. 15-17).

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між фермерським господарством "Агросвіт-ВД" та фізичною особою-підприємцем Якимлюком В.І., господарський суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, що регулюється нормами положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно квитанції до прибуткового касового ордера 01.02.2018р. фізичною особою-підприємцем Якимлюком В.І. прийнято завдаток в сумі 200 доларів США та платіжним дорученням №208 ФОП Якимлюку Віталію Івановичу було перераховано 49 980,00грн. з призначенням платежу часткова оплата за комбайн з/з John Deere 1174 р.в. 1990, НОМЕР_2 Згідно накладної №7 від 02.02.2018р." (а.с. 18, 19).

Однак, за твердження позивача, поставка комбайну не здійсненна. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні також будь-які докази на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

В матеріалах справи наявна копія вимоги № 1 від 06.02.2018р., відповідно до якого позивач просив повернути безпідставно отримані кошти. Дана вимога була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією 07.02.2018р. (підтверджується квитанцією та описом вкладення у цінний лист від 07.02.2018р.), проте, станом на момент розгляду спору залишена без відповіді та задоволення.

Стаття 1212 ЦК України визначає правила вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану особи, що потерпіла від безпідставного набуття (збереження) іншою особою її майна.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов набуття або збереження майна, набуття або збереження за рахунок іншої особи, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно із частиною першою ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналіз положень частини першої, пункту 1 частини 2 статті 11, частини першої статті 177, частини 1 статті 202, частин 1 та другої статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Разом із тим, за положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вказана норма права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. (Постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012р. у справі №55/385).

01.02.2018р. фізичною особою-підприємцем Якимлюком В.І. прийнято завдаток в сумі 200 доларів США .

У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

Згідно штемпеля господарського суду Волинської області (а.с.3) звернення до суду відбулось 21.03.2018р. Офіційний курс НБУ станом на 21.03.2018р. становив 2630,11 грн. за 100 од.

З огляду на вищевикладене та враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору на поставку товару, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 55 240,00грн. (з розрахунку 49 980,00грн. + 200 доларів США (що еквівалентно 5 260,22грн.) за не поставлений товар є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1 . Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Якимлюка Віталія Івановича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фермерського господарства "Агросвіт-ВД" (45533, Волинська обл., Локачинський район, с. Козлів, вул. Лесі Українки, буд. 18, код ЄДРПОУ 39865159) 55 240,00грн. боргу та 1 762,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

30.05.2018

Суддя М. С. Шум