Ухвала

від 29.05.2018 по справі 15/232

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

29.05.2018 Справа № 15/232

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою: ОСОБА_1 соціальної політики України (Ідентифікаційний код 37567866; адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10),

про: видачу дубліката наказу господарського суду Донецької області №15/232 від 25.09.2006 та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання, -

за позовом: заступника Генерального прокурора України (Ідентифікаційний код 00034051; адреса: 01011, м.Київ, вул. Різницька 13/15) в інтересах держави в особі:

1) ОСОБА_1 фінансів України (Ідентифікаційний код 00013480; адреса: 01008, м.Київ, вул. М.Грушевського, 12/2)

2) ОСОБА_1 праці та соціальної політики України (Ідентифікаційний код 37567866; адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10)

3) Державного казначейства України (Ідентифікаційний код 37567646; адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)

до відповідача: Державного підприємства Торезантрацит (Ідентифікаційний код: 32366906; адреса: 86600, Донецька область, м.Чистякове, вул.Енгельса, б.22),

за участю третьої особи: ОСОБА_1 вугільної промисловості України (Ідентифікаційний код: 37471933; адреса: 01601, м.Київ, вул. Хрещатик, 30),

про: стягнення заборгованості у сумі 10825300,00 грн., -

за участю представників

від прокуратури: не з'явились,

від позивача 1: не з'явились,

від позивача 2: не з'явились,

від позивача 3: не з'явились,

від відповідача: не з'явились,

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.2006 по справі №15/232 позовні вимоги заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі ОСОБА_1 фінансів України, ОСОБА_1 праці та соціальної політики України, Державного казначейства України до Державного підприємства Торезантрацит про стягнення заборгованості та пені на загальну суму 10825300 грн., задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства Торезантрацит на користь ОСОБА_1 праці та соціальної політики України суму 7739592 грн. (а саме: суму основного боргу 7612000 грн., суму пені - 127592грн.).

Стягнуто з Державного підприємства Торезантрацит на користь Державного бюджету України суму державного мита у розмірі 23479,59 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 857708 грн.

Відмовлено у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі ОСОБА_1 фінансів України та Державного казначейства України в повному обсязі.

Припинено провадження у справі в частині позовних вимог на суму основного боргу 2228000 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

05.10.2006 господарським судом Донецької області видано відповідні накази про примусове виконання судового рішення.

14.05.2018 від ОСОБА_1 соціальної політики України надійшла заява №188/о/22- 18 від 27.04.2018 про видачу дубліката наказу господарського суду Донецької області №15/232 від 25.09.2006 та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання.

До заяви додано: наказ господарського суду Донецької області № 15/232 від 05.10.2006; рішення господарського суду Донецької області № 15/232 від 25.09.2006; заява Мінсоцполітики про виконання наказу від16.11.2006 №716/06/186-06; постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2006; лист Мінсоцполітики від 15.03.2018 №114/0/22-18; лист Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 04.04.2018 № 2-20-137/2751; довідку про втрату виконавчого провадження від 04.04.2018 № 2-20-137; довіреність представника Мінсоцполітики, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

У зв'язку з відрахуванням зі штату судді Богатиря К.В., відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області, затверджених протоколом зборів суддів №4 від 14.09.2016 (зі змінами та доповненнями) та пункту 1.6 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.03.2018 №17, з урахуванням змін, внесених рішенням Ради суддів України №16 від 12.04.2018, призначено повторний автоматичний розподіл справи №15/232.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2018, для розгляду заяви ОСОБА_1 соціальної політики України №188/о/22- 18 від 27.04.2018 визначено суддю Величко Н.В.

Ухвалою від 15.05.2018 судом відновлено втрачену справу №15/232 в частині, достатній для розгляду заяви ОСОБА_1 соціальної політики України.

Ухвалою від 15.05.2018 заяву ОСОБА_1 соціальної політики України призначено до розгляду на 29.05.2018; явка представників сторін не вимагалась.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 соціальної політики України, а також додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким викладено Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 19.4 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч.1 ст.327 цього Кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 329 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Суд враховує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Судом встановлено, що Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління постановлено утворити ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, реорганізувавши ОСОБА_1 палива та енергетики України, ОСОБА_1 вугільної промисловості України.

Пунктом 5 цього Указу установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Центральні органи виконавчої влади, на які цим Указом покладені функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, виконують повноваження у визначених сферах компетенції відповідних органів, що ліквідуються згідно з цим Указом.

Таким чином, Мінсоцполітики, відповідно до вищезазначеного Указу, є правонаступником ОСОБА_1 праці та соціальної політики (стягувача).

З матеріалів справи вбачається, що стягувач 15.03.2018 звертався до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою №114/о/22-18 про надання довідки про втрату виконавчого провадження №8162474 та оригіналу наказу №15/232 виданого 25.09.2006 Господарським судом Донецької області. Водночас, стягувач повідомив у своїй заяві про те, що станом на 01.03.2018 постанову по повернення виконавчого провадження разом із оригіналом наказу №15/232 виданого 25.09.2005 господарським судом Донецької області до ОСОБА_1 не надходила.

Листом від 04.04.2018 №2-20-137/2751 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомив заявника про те, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні Відділу перебувало виконавче провадження № 8162474 з примусового виконання наказу № 15/232 виданого Господарським судом Донецької області 25.09.2006 про стягнення з ДП Торезантрацит на користь ОСОБА_1 праці та соціальної політики України суми 7739592 грн., але 05.11.2014 згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження зазначене виконавче провадження було закінчено, постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та оригінал виконавчого документа було направлено на адресу стягувача. Надати більш детальну інформацію Відділ не має можливості на підставі того, що всі архівні виконавчі провадження та журнали вихідної кореспонденції залишені на непідконтрольній Україні території у м. Донецьку. Водночас, стягувачу було запропоновано звернутися до суду, який видав виконавчий документ, для отримання дублікату з метою подальшого його пред'явлення на виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби.

В додаток до цього листа надано відповідну довідку від 04.04.2018 за вих.№ 2-20-137/2751.

Згідно положень Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV Про виконавче провадження (далі - Закону) (в редакції, чинній на момент видачі судового наказу), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів ОСОБА_1 юстиції України.

Державною виконавчою службою підлягають виконанню у тому числі й накази господарських судів (ст.3 цього Закону).

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (ст. 11 цього Закону).

Статтею 18 цього Закону було встановлено, що Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших передбачених законом випадках.

У частині першій статті 21 названого Закону встановлювались строки пред'явлення виконавчих документів до виконання - протягом трьох років.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: 1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ч.2 ст.21 Закону).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону (в редакції чинній станом на дату повернення наказу) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У ч. 3 ст. 23 Закону (в редакції чинній станом на дату повернення наказу) встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, у п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно зі ст. 12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2006 по справі № 15/232 набрало законної сили 05.10.2006, відповідний наказ про примусове виконання рішення видано судом 05.10.2006.

Матеріали справи також свідчать, що наказ господарського суду Донецької області від 05.10.2006 був дійсним для пред'явлення по 05.10.2009.

Матеріалами справи підтверджується, що вказаний судовий наказ був пред'явлений стягувачем до примусового виконання у порядку та строки, встановлені чинним на той час Законом України Про виконавче провадження і прийнятий до виконання Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2006.

Згідно відомостей Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, викладених у листі та довідці від 04.04.2018 № 2-20-137/2751, на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження зазначене виконавче провадження було закінчено 05.11.2014, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та виконавчий документ направлені на адресу стягувача. Одночасно, органом виконавчої служби повідомлено про те, що всі архівні виконавчі провадження та журнали вихідної кореспонденції залишені на непідконтрольній Україні території у м. Донецьку.

В матеріалах справи відсутні докази закінчення виконавчого провадження та докази направлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу разом з виконавчим документом в порядку і строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження .

Суд враховує, що відповідно Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей з 14.04.2014 розпочато антитерористичну операцію.

Згідно із ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, відомості якого є офіційними та загальнодоступними, станом на 15.05.2018 місцезнаходженням юридичної особи Держаного підприємства Торезантрацит (боржника) є: 86600, Донецька область, м. Чистякове, вул. Енгельса, буд.88.

Відповідно до відомостей Публічного акціонерного товариства Укрпошта , розміщених на його офіційному веб-сайті в мережі Інтернет, з листопада 2014 року припинено приймання поштових відправлень на територію Донецької та Луганської областей, на якій органи державної влади не здійснюють своїх повноважень, припинено приймання поштових відправлень у тому числі й до м. Донецьк та м. Торез (на теперішній час м. Чистякове).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 на території м. Донецьк та м. Торез (на теперішній час м. Чистякове) органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Також, згідно наказу ОСОБА_1 юстиції України №247/7 від 25.11.2014 "Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області" органи виконавчої служби були переміщені з неконтрольованих територій на підконтрольні території 25.11.2014.

В матеріалах справи відсутні докази повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2006 по справі № 15/232, що порушує принцип обов'язковості виконання судових рішень, встановлений як нормами національного, так і міжнародного законодавства.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

На переконання суду, наведені стягувачем аргументи та подані ним докази, а також встановлені судом обставини, у їх сукупності, свідчать про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 соціальної політики України та підтверджують наявність об'єктивних підстав для видачі дублікату судового наказу, враховуючи здійснення стягувачем усіх необхідних дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження втраченого судового наказу та доведеністю матеріалами справи факту його втрати органами Державної виконавчої служби України внаслідок проведення антитерористичної операції на території м. Донецьк.

Враховуючи, що оригінал виконавчого документу втрачений органом державної виконавчої служби не з вини стягувача і стягувач з об'єктивних причин був позбавлений можливості пред'явити повторно виконавчий документ до примусового виконання у строк, встановлений Законом, тому відповідний строк для пред'явлення судового наказу до виконання має бути поновлений.

Таким чином, відповідна заява стягувача підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 14, 73, 74, 77, 80, 86, 329, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, п. 19.4 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 соціальної політики України №188/о/22- 18 від 27.04.2018 про видачу дубліката наказу господарського суду Донецької області №15/232 від 05.10.2006 та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання, задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 соціальної політики України строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Донецької області від 05.10.2006 № 15/232 про стягнення з Державного підприємства Торезантрацит на користь ОСОБА_1 праці та соціальної політики України суми 7739592 грн. (а саме: суму основного боргу 7612000 грн., суму пені - 127592грн.)

ОСОБА_1 соціальної політики України дублікат наказу від 05.10.2006 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2006 по справі № 15/232.

Ухвала набирає законної сили 29.05.2018 та може бути оскаржена в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 31.05.2018.

Суддя Н.В. Величко