Постанова

від 17.05.2018 по справі 6-79/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 6-79/11 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/883/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м.Львів

Справа № 461/43/18

Провадження № 22ц/783/883/18

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретар Іванова О.О.

з участю ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Галицького районного суду м.Львова, постановлену у м.Львові 21 лютого 2018 року (суддя Городецька Л.М.)

у справі

за заявою ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся в суд зі заявою про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено заявнику, що розгляд питання про зняття (скасування) обмеження щодо особи у праві виїзду за межі України належить до компетенції державного виконавця.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3 В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що Порядком взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження передбачені альтернативні акти на підставі яких може бути скасовано тимчасові обмеження особи на виїзд за межі України: відповідне судове рішення або постанова державного виконавця.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м.Львова у справі №6-79/2011 від 6 травня 2011 року тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до моменту фактичного виконання ним наказу №26/47 Господарського суду Львівської області від 28 вересня 2010 року про стягнення з ПП Медіа Сервіс на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області заборгованості на загальну суму 502992,40 грн.

Закон України від 21 січня 1994 року Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Згідно з п.2 ст.6 вищевказаного Закону підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон є наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Порядок вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України передбачено ст. 441 ЦПК України, у відповідності з якою тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У разі врегулювання боргових зобов'язань державний виконавець виносить відповідну постанову про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України, копія якої підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації ДПС для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а скасування обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Є встановленим, що 15 лютого 2018 року ОСОБА_3 було звільнено з посади директора ПП Медіа сервіс .

Чинним законодавством України передбачено альтернативні акти, на підставі яких може бути скасовано тимчасове обмеження особи на виїзд за межі України, тому існування такого обмеження щодо ОСОБА_3 існує без правової підстави та порушує його права на вільне пересування.

Суд першої інстанції, при постановлення оскаржуваної ухвали посилався на п. 2 ст. 6 Закон України Про порядок виїзду з України і в їзду в Україну громадян ОСОБА_4 від 21 січня 1994 року, який є нечинний на підставі Закону №888-19 від 10 грудня 2015 року.

На ці обставини суд першої інстанції уваги не звернув.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 21 лютого 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до Галицького районного суду м.Львова.

Керуючись: п.6 ч.1 ст.374, ст.ст. 379, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 21 лютого 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до Галицького районного суду м.Львова.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 травня 2018 року.

Головуючий

Судді