Постанова

від 06.01.2010 по справі 2-а-5696/08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5696/08 Головуючи й у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Саприкі на І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" січня 2010 р.

Колегія суддів Ки ївського апеляційного адмін істративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Мельничука В.П.,

при секретарі: Приходько Є.І.

розглянувши у відкр итому судовому засіданні в м . Києві апеляційну скаргу Уп равління Пенсійного фонду Ук раїни в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Чер нігівського окружного адмін істративного суду від 23.12.2008 рок у у справі за позовом ОСОБА _2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянськом у районі м. Чернігова про зобо в' язання нарахувати недопл ачену щомісячну державну соц іальну допомогу як дитині ві йни, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного ад міністративного суду з адмін істративним позовом до Управ ління Пенсійного фонду Украї ни в Деснянському районі м. Че рнігова про зобов' язання на рахувати недоплачену щоміся чну державну соціальну допом огу за 2006-2007 роки як дитині війни .

Постановою Чернігі вського окружного адміністр ативного суду від 23.12.2008 року поз овні вимоги задоволено частк ово: зобов' язано Управління Пенсійного фонду України в Д еснянському районі м. Черніг ова провести перерахунок пен сії позивачу відповідно до с т. 6 Закону України «Про соціал ьний захист дітей війни»з 09.07.20 07 по 31.12.2007 роки. В задоволенні реш ти позовних вимог відмовлено

Не погоджуючись з таким су довим рішенням, відповідач п одав апеляційну скаргу, в які й просить апеляційну інстанц ію скасувати незаконну, на йо го думку, постанову суду перш ої інстанції та постановити нову про відмову в позові в по вному обсязі. В своїй апеляці йній скарзі апелянт посилаєт ься на незаконність, необ' є ктивність та необґрунтовані сть оскаржуваного рішення, п орушення судом першої інстан ції норм матеріального та пр оцесуального права, що є підс тавою для скасування постано ви суду першої інстанції.

Заслухавши судд ю-доповідача, пояснення учас ників процесу, що з' явилися в судове засідання, перевіри вши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляці йна скарга підлягає частково му задоволенню, а постанова с уду першої інстанції - зміні , виходячи з наступного:

Завданням адміністр ативного судочинства є захис т прав, свобод та інтересів фі зичних осіб, прав та інтересі в юридичних осіб у сфері публ ічно-правових відносин від п орушень з боку органів держа вної влади, органів місцевог о самоврядування, їхніх поса дових і службових осіб, інших суб' єктів при здійсненні н ими владних управлінських фу нкцій на основі законодавств а, в тому числі на виконання де легованих повноважень (ч. 1 с т. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КА С України, суд при вирішенні с прави керується принципом за конності, відповідно до яког о органи державної влади, орг ани місцевого самоврядуванн я, їхні посадові і службові ос оби зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважен ь та у спосіб, що передбачені К онституцією та законами Укра їни.

Як вбачається з матеріалі в справи, позивач має статус д итини війни, що підтверджуєт ься копією посвідчення.

Відповідно до ст. 6 Закону Ук раїни «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пен сії або щомісячне довічне ут римання чи державна соціальн а допомога, що виплачуються з амість пенсії, підвищується у розмірі 30 % мінімальної пенс ії за віком.

Проте, позивачу вищезазнач ена допомога за 2006 - 2007 роки не ви плачувалась, у зв' язку з чим він звернувся до суду за захи стом своїх прав.

Чернігівський окружний ад міністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція не мо же повністю погодитися з так ими висновками суду першої і нстанції з огляду на наступн е:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС Укр аїни органи державної влади, органи місцевого самоврядув ання, їх посадові особи зобов ' язані діяти лише на підста ві, в межах повноважень та у сп осіб, що передбачений Консти туцією України за Законами У країни.

Відповідно до Законів Укра їни «Про Державний бюджет Ук раїни на 2006 рік»та «Про Держав ний бюджет на 2007 рік», дію полож ень ст. 6 Закону України «Про с оціальний захист дітей війни »на 2006-2007 рр. були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відпов ідно до мінімальної пенсії з а віком.

Згідно з рішенням Конститу ційного суду України від 09.07.2007 р оку за № 6-рп визнано неконстит уційними деякі положення Зак онів України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема ст. 29 з азначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 6 Закону У країни «Про соціальний захис т дітей війни»в частині випл ати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до міні мальної пенсії за віком.

Рішення Конституційного с уду є обов' язковим до викон ання на всій території Украї ни. В п. 5 вищезазначеного ріше ння зазначено, що рішення Кон ституційного суду в даній сп раві має преюдиціальне значе ння для судів загальної юрис дикції при розгляді ними поз овів у зв' язку з правовідно синами, які виникли внаслідо к дії положень статей зазнач ених законів, що визнані неко нституційними.

Крім того, відповідно до П останови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1 996 року N 9 «Про застосування Ко нституції України при здійсн енні правосуддя», судам необ хідно виходити з того, що норм ативно-правові акти будь-яко го державного чи іншого орга ну (акти Президента України, п останови Верховної Ради Укра їни, постанови і розпоряджен ня Кабінету Міністрів Україн и, нормативно-правові акти Ве рховної Ради Автономної Респ убліки Крим чи рішення Ради м іністрів Автономної Республ іки Крим, акти органів місцев ого самоврядування, накази т а інструкції міністерств і в ідомств, накази керівників п ідприємств, установ та орган ізацій тощо) підлягають оцін ці на відповідність як Конст итуції, так і закону.

Якщо при розгляді справи б уде встановлено, що норматив но-правовий акт, який підляга в застосуванню, не відповіда є чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати за кон, який регулює ці правовід носини.

Згідно приписам ст. 9 КАС У країни, суд при вирішенні спр ави керується принципом зако нності, відповідно до якого о ргани державної влади, орган и місцевого самоврядування, їхні посадові і службові осо би зобов' язані діяти лише н а підставі, в межах повноваже нь та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Ук раїни. Суд вирішує справи на п ідставі Конституції та закон ів України, а також міжнародн их договорів, згода на обов' язковість яких надана Верхов ною Радою України. Суд застос овує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним о рганом на підставі, у межах по вноважень та у спосіб, що пере дбачені Конституцією та зако нами України. У разі невідпов ідності нормативно-правовог о акта Конституції України, м іжнародному договору, згода на обов' язковість якого над ана Верховною Радою України, або іншому правовому акту су д застосовує правовий акт, як ий має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верхо вного Суду України від 13 червн я 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Кон ституції України не підлягаю ть застосуванню судами закон и та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються кон ституційні права і свободи л юдини та громадянина, а також нові закони, які звужують змі ст та обсяг встановлених Кон ституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п .19).

Відповідно до положень К онституції України, найвищою соціальною цінністю в Украї ні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зм іст і спрямованість діяльнос ті держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обо в'язком держави (ст.3), права і св ободи людини є невідчужувани ми та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті н ових законів або внесенні зм ін до чинних законів не може б ути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень за конів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст т а обсяг, є обмеженням прав і св обод і може мати місце лише у в ипадках, передбачених Основн им Законом України (лише в умо вах воєнного або надзвичайно го стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч . 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перел ік правовідносин, які регулю ються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасо вувати чи змінювати обсяг пр ав і обов'язків, пільг, компенс ацій і гарантій, передбачени х іншими законами України, зо крема Законом України «Про с оціальний захист дітей війни »та не може будь-яким чином зм інювати визначене іншими зак онами України правове регулю вання суспільних відносин.

Таким чином, апеляційна ін станція зазначає, що суд перш ої інстанції правомірно прий шов до висновку щодо того, що п озивач має право на отриманн я державної соціальної допом оги як дитині війни в розмірі передбаченому Законом Украї ни «Про соціальний захист ді тей війни» проте не правильн о зазначив дату, з якої необхі дно проводити такий перераху нок.

Апеляційна інстанці я не може не погодитися з дово дами суду першої інстанції щ одо пропуску позивачем строк у звернення до суду з даним ад міністративним позовом. При цьому колегія суддів виходит ь з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС У країни адміністративний поз ов може бути подано в межах ст року звернення до адміністра тивного суду, встановленого цим Кодексом або іншими зако нами.

Таким чином, пра вовий припис «в межах строку звернення до адміністративн ого суду, встановленого зако ном»означає, що позов має под аватися лише в тих межах часу , які встановлені законом. Крі м того, можливість захисту пр ав та інтересів залежить від дотримання строків, встанов ле них на цей випадок законом .

У ч. 2 ст. 99 Кодексу а дміністративного судочинст ва України встановлено річни й строк для звернення до адмі ністративного суду, що пов'яз ане зі специфікою правовідно син, а також має сприяти надан ню доказів, підвищує їхню дос товірність і тим самим сприя є встановлено істини у конкр етній адміністративній спра ві.

Дана норма закону оз начає, що за загальним правил ом перебіг строку на звернен ня до адміністративного суду починається від дня виникне ння права на адміністративни й позов, тобто коли особа дізн алася або могла дізнатися пр о порушення своїх прав, свобо д чи інтересів. Необхідно заз начити, що процесуальним стр оком є проміжок часу, встанов лений законом або судом, у яки й суд та особи, що беруть участ ь у справі, та інші учасники пр оцесу вчиняють певні процесу альні дії, передбачені Кодек сом адміністративного судоч инства України, в результаті вчинення яких настають певн і правові наслідки.

За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку з вернення до адміністративно го суду є підставою для відмо ви у задоволенні адміністрат ивного позову за умови, якщо н а цьому наполягає одна із сто рін.

Тобто, внаслідок проп ущення строків звернення до адміністративного суду для п озивача наступають негативн і юридичні наслідки.

Слід зауважити, що вс тановлення процесуальних ст років законом та судом перед бачено з метою дисциплінуван ня учасників адміністративн ого судочинства та своєчасно го виконання ними, передбаче них Кодексом адміністра тивн ого судочинства України, пев них процесуальних дій.

Згідно ч. 2 ст. 100 КАС Укр аїни, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністра тивна справа розглядається і вирішується в порядку, встан овленому цим Кодексом.

Оскільки відповідач ем заявлено клопотання про з астосування в даному випадку строків звернення до суду, ап еляційна інстанція знаходит ь обґрунтованими підстави дл я відмови в задоволенні позо ву з підстав пропуску строку позовної давності.

Про порушення своїх прав ОСОБА_2 достовірно усвідо млював в момент отримання м інімальної пенсії за віком за 2006 та 2007 роки.

Як свідчать матеріали спра ви, позивач звернувся до суду з даним позовом 12.11.2008 року, пода вши цей позов більш ніж через рік з моменту порушення, на її думку, прав, свобод та законни х інтересів.

Тому неправильним є виснов ок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача провести позивачу перерах унок пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30% м інімальної пенсії за віком, в становленої Законом України «Про соціальний захист діте й війни»за період з 09.07.2007р. по 11.11.2 007року включно.

Враховуючи вищевик ладене, суд першої інстанції повинен був прийти до виснов ку, що позовні вимоги щодо зоб ов' язання перерахувати поз ивачу доплату до пенсії як ди тині війни підлягають задово ленню, починаючи з 12.11.2007 року.

Таким чином, апеляційна і нстанція вважає, що суд першо ї інстанції правомірно відмо вив в задоволенні позовних в имог щодо зобов' язання випл атити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006 рік та з 01. 01.2007 року по 09.07.2007 року, в тому числ і, застосувавши до цих позовн их вимог наслідки пропуску с троку для звернення до суду з адміністративним позовом, п ередбачених ст. 100 КАС України .

При вирішенні спору Черніг івським окружним адміністра тивним судом не враховано ту обставину, що строк зверненн я до суду з даним позовом пози вачем пропущено також в част ині зобов' язання виплатити недоплачену щомісячну держа вну соціальну допомогу як ди тині війни за період з 09.07.2007 рок у по 11.11.2007 року включно. Отже, в ці й частині в задоволенні позо ву необхідно було відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС У країни за наслідками розгляд у апеляційної скарги на пост анову суду суд апеляційної і нстанції має право, зокрема, з мінити постанову суду.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, під ставами для зміни постанови суду першої інстанції є пра вильне по суті вирішення с прави чи питання, але із поми лковим застосуванням норм матеріального чи процесуал ьного права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висно вку, що апеляційна скарга під лягає частковому задоволенн ю, а постанова суду першої інс танції зміні в частині визна чення дати з якої необхідно п роводити позивачу нарахуван ня недоплаченої щомісячної державної соціальної допомо ги як дитині війни.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст. 196, 198, 201, 205 та 207 КАС Ук раїни, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Упра вління Пенсійного фонду Укра їни в Деснянському районі м. Ч ернігова на постанову Черніг івського окружного адмініст ративного суду від 23.12.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фон ду України в Деснянському ра йоні м. Чернігова про зобов' язання нарахувати недоплаче ну щомісячну державну соціал ьну допомогу як дитині війни - задовольнити частково.

Змінити другий абзац резол ютивної частини постанови Че рнігівського окружного адмі ністративного суду від 23.12.2008 ро ку, виклавши його наступним ч ином:

«Зобов' язати Управ ління Пенсійного фонду Украї ни в Деснянському районі м. Че рнігова провести ОСОБА_2 н арахування та виплату доплат и державної соціальної допом оги як дитині війни, передбач еної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війн и»за період з 12.11.2007 року по 31.12.2007 ро ку»за рахунок коштів Державн ого бюджету України.

В решті постанову - залиш ити без змін.

Постанова набирає з аконної сили з моменту прого лошення та може бути оскарже на протягом одного місяця шл яхом подачі касаційної скарг и до Вищого адміністративног о суду України.

Повний текст поста нови виготовлено 11.01.2010 року.

Головуючий суддя :

Судді: