Рішення

від 17.04.2018 по справі 826/4006/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2018 року 11:53 № 826/4006/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Борсуковської О.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Данилова О.О.,

представників відповідача - Березовська А.О., Денисенко О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Авангард Майнінг

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Авангард Майнінг (далі - позивач, ТОВ Авангард Майнінг ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018 №1122615147 та №1132615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача із ТОВ Алтіма Трейд є необґрунтованими. Позивач наголошує, що укладені ним договори та складені на підтвердження їх виконання первинні документи спрямовані на здійснення господарської діяльності товариства, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

В наданому суду відзиві на позов представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 29.01.2018 №1454, відповідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України) відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Авангард Майнінг (код ЄДРПОУ 35610720) при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з рядом контрагентів за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено акт від 15.02.2018 №37/26-15-14-07-02-10/35610720.

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення: пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 129 555 грн., у тому числі за квітень 2016 року на суму 92 174 грн, за червень 2016 року на суму 37 381 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2016 року на суму 4212 грн.

На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №1122615147 від 28.02.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 161 943,75 грн., у тому числі 129 555 грн. за основним платежем, 32 388,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №1132615147 від 28.02.2018, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4212 грн.

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, є протиправними, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статі 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV та відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

З метою необхідності перевірки обставин фактичного виконання спірних операцій, в ході розгляду даної справи судом пропонувалося позивачу подати всі наявні у нього докази на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій із контрагентом, а також на підтвердження зв'язку таких операцій із господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою достовірності відображених показників у деклараціях з податку на додану вартість підприємства та первинних документів, наданих до перевірки, встановлено, що ТОВ Авангард Майнінг мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ Алтіма Трейд (код 39870310) у період з 01.03.2016 по 31.03.2016.

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ Алтіма Трейд (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.03.2016 №155, згідно умов якого ТОВ Алтіма Трейд зобов'язувалось (особисто або із залученням третіх осіб) надавати послуги ТОВ Авангард Майнінг послуги зі збирання та перевірки радіального биття роликів конвейерних із композиційних матеріалів.

Відповідно до умов вказаного договору, Замовник передав Виконавцю матеріали (сировину), необхідні для виконання умов договору (ролики конвейерні), відповідно до актів прийому-передачі №0110 від 10.03.2016 в кількості 275 шт. та №1910 від 11.03.2016 в кількості 464 шт.

Згідно з актами прийому-передачі готової продукції №0510 від 21.03.2016 та №2210 від 22.03.2016 ТОВ Алтіма Трейд передано ТОВ Авангард Майнінг готову продукцію - ролики конвейерні у зборі в кількості 739 шт.

Також в підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти наданих послуг №ОУ-0000002 від 22.03.2016 на суму 479 000,00 грн, №ОУ-0000001 від 21.03.2016 на суму 323 600 грн., товарно-транспортні накладні від 10.03.2016, від 11.03.2016, від 21.03.2016, від 22.03.2016, виставлені рахунки-фактури від 21.03.2016 №СФ-2103001 на суму 323 600 грн., від 22.03.2016 №СФ-2203001 на суму 479 000 грн., а також копії довіреностей, копії видаткових накладні.

Як вбачається з акту перевірки, сторонами також складені податкові накладні від 21.03.2016 №27, від 22.03.2016 №28.

Суд зазначає, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Для цього необхідно встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

При цьому, при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків.

Дослідивши зміст договору про надання послуг від 01.03.2016 №155, укладеного між ТОВ Авангард Майнінг та ТОВ Алтіма трейд та первинні документи, складені на підставі означеного договору, суд не приймає такі документи як докази на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між означеними підприємствами, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 договору Виконавець взяв на себе зобов'язання за завданням Замовника надати послуги, вказані в договорі , а Замовник зобов'язався оплатити ці послуги.

Проте, позивачем суду не надане замовлення /завдання на адресу ТОВ Алтіма трейд із чітким переліком робіт (сфери досліджень), які ТОВ Авангард Майнінг мав намір отримати в межах договору про надання послуг від 01.03.2016 №155.

Як вбачається з акту перевірки, сторонами також складені податкові накладні від 21.03.2016 №27, від 22.03.2016 №28, однак до матеріалів справи їх позивачем не долучено.

Як кінцевий результат виконання договору про надання послуг від 01.03.2016 №155 позивачем наданий паспорт на надані послуги (ролики конвейерні), проте як встановлено судом та підтверджується актом перевірки, такі документи під час перевірки податковому органу не надавалися.

Окрім того, оплата ТОВ Авангард Майнінг за послуги обробки роликів на адресу ТОВ Алтіма трейд не здійснювалась.

Згідно до наданої до перевірки картки 631 рахунка по контрагенту ТОВ Алтіма трейд станом на 31.07.2016 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 802 600 грн.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента, в акті перевірки зазначено, що аналізом наданих послуг вбачається неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням реального часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів.

Як зазначено в акті перевірки, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000630 від 08.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

В ході перевірки (за результатами аналізу даних податкової звітності та інформації з інших джерел) встановлено, що ТОВ Алтіма трейд зареєстроване у Новоселицькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій обл.; основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем отримано ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 по справі №760/6919/16-к про призначення позапланової документальної перевірки низки підприємств, у тому числі, ТОВ Авангард Майнінг з питань дотримання вимог податкового законодавства України. Відповідно до зазначеної ухвали, слідчий звернувся з клопотанням про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України рядом підприємств.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчою групою, яка складається з слідчих управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України та слідчих слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28 (Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією), частиною 2 статті 205 (Фіктивне підприємництво), частиною 3 статті 209 (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), частиною 3 статті 212 (Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)), частиною 4 статті 190 (Шахрайство) Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи в період 2014-2015 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі, ТОВ Алтіма трейд (код за ЄДРПОУ 39870310) з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінанси - господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток) та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також, на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

У ході досудового розслідування, в результаті відпрацювання вище перерахованих підприємств встановлено, що відповідно до даних, зазначених в інформаційно-аналітичній системі Центральна база даних юридичних осіб Державної фіскальної служби України , внесено відомості стосовно податкових станів вищезазначена підприємств (8) - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Також, з метою встановлення фактичного місцезнаходження службових осіб підприємств, було здійснено виїзди за податковими адресами підприємств, в результаті яких встановлено, що офісні та складські приміщення відсутні. Окрім того, в ході аналізу інформації з єдиного реєстру податкових накладних автоматизованої інформаційної системи ДФС України встановлено, що номенклатура товарів, які купуються вище переліченими підприємствами у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів в адресу реально діючого сектору економіки.

В рамках кримінального провадження проведено ряд обшуків, за результатами яких виявлено та вилучено 56 печаток СГД.

Також, в ході досудового розслідування кримінального провадження допитано ряд осіб, які рахуються керівниками та засновниками вищевказаних підприємств та які повідомили, що не мають відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємств.

Листом ДФС від 28.12.2017 №36548/7/99-99-23-01-19 надано протокол допиту свідка ТОВ Алтіма Трейд громадянина ОСОБА_4.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 21.09.2017, засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Алтіма Трейд , в одній особі, гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній пояснив, що показання дає добровільно без фізичного та морального тиску. З приводу реєстрації на своє імя ТОВ Санденто (код 39204525), ТОВ Аргенто Україна (код 39621144), ТОВ Сансітістрой (код 337338683), ТОВ Алтіма Трейд (код 39870310) (далі - СГ) пояснив, що у 2014 році до нього звернулись знайомі на ім'я Роман та Тетяна з пропозицією по роботі, а саме зайняти посаду директора та засновника ряду підприємств. ОСОБА_4 погодився на дану пропозицію так як знайомі пообіцяли платити заробітну плату, за умови якщо буде лише підписувати документи від свого імені, як директора та засновника ряду СГ. В подальшому ОСОБА_4 разом з вказаними вище особами ходили до нотаріуса, де підписував ряд установчих документів, значення яких не розумів. Крім того, вказані особи відкривали рахунки в банківських установах на його ім'я. Вказані дії продовжувались до квітня 2016 року, після чого Роман та Тетяна зникли, на телефонні дзвінки не відповідали.

Також ОСОБА_4 пояснив, що до фінансово-господарської діяльності зазначених СГ, у тому числі ТОВ Алтіма Трейд (код 39870310), не мав ніякого відношення, окрім того, що підписував документи, зміст яких не розумів, не відомо яким видом діяльності займався. Первинні та бухгалтерські документи він не складав та до контролюючих органів не подавав. Договори, угоди та контракти, які укладені від його імені як директора, не виконувалися. Також, не робив ніяких внесків грошовими коштами чи майном до статутного фонду зазначених СГ.

Даючи оцінку вищезазначеному, суд вважає, що відповідно до частини першої ст. 73 КАС України такий доказ є належним, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини щодо фіктивності операцій з надання послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівника) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності виконання договорів, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (актів приймання-передачі, податкових накладних) як допустимого доказу цих сум. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, зокрема з підстав порушення встановленого законом порядку її отримання, повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою ст. 72 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Як зазначив Верховний суд України у своїй постанові від 14.03.2017 по справі № 21-2239а16, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Крім того, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, від 22.09.2015 по справі № 21-887а15, від 01.12.2015 по справі № 21-3788а15, згідно яких податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства Пласт до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Не дивлячись на те, що вироку з приводу відкритого кримінального провадження у справі не міститься, зазначені вище обставини свідчать про відсутність реальної зміни у структурі активів позивача фактичного вчинення господарських операцій за укладеними договорами між ним та ТОВ Алтіма трейд .

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 у справі № 21-4471а15, в якій зазначено - факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для відображення вказаних сум в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2018.

Суддя Є.В.Аблов