Постанова

від 03.07.2018 по справі 826/4006/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4006/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Майнінг" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року, суддя Аблов Є.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Майнінг" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Майнінг" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2018 року №1122615147 та №1132615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятою з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справ, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 29.01.2018 року №1454, відповідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 року у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України) відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Авангард Майнінг" (код ЄДРПОУ 35610720) при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з рядом контрагентів за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, за результатами якої складено акт від 15.02.2018 року №37/26-15-14-07-02-10/35610720.

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено наступні порушення: пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 129 555 грн., у тому числі за квітень 2016 року на суму 92 174 грн, за червень 2016 року на суму 37 381 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2016 року на суму 4212 грн.

На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №1122615147 від 28.02.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 161 943,75 грн., у тому числі 129 555 грн. за основним платежем, 32 388,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №1132615147 від 28.02.2018 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4212 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначени норм випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тому суд має дослідили, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та чи спричинили вони зміни в майновому стані товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, перевіркою достовірності відображених показників у деклараціях з податку на додану вартість підприємства та первинних документів, наданих до перевірки, встановлено, що ТОВ "Авангард Майнінг" мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Алтіма Трейд" (код 39870310) у період з 01.03.2016 року по 31.03.2016 року.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ "Алтіма Трейд" (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.03.2016 року №155, згідно умов якого ТОВ "Алтіма Трейд" зобов'язувалось (особисто або із залученням третіх осіб) надавати послуги ТОВ "Авангард Майнінг" послуги зі збирання та перевірки радіального биття роликів конвейерних із композиційних матеріалів.

Відповідно до умов вказаного договору, Замовник передав Виконавцю матеріали (сировину), необхідні для виконання умов договору (ролики конвейерні), відповідно до актів прийому-передачі №0110 від 10.03.2016 року в кількості 275 шт. та №1910 від 11.03.2016 в кількості 464 шт.

Згідно з актами прийому-передачі готової продукції №0510 від 21.03.2016 та №2210 від 22.03.2016 ТОВ "Алтіма Трейд" передано ТОВ "Авангард Майнінг" готову продукцію - ролики конвейерні у зборі в кількості 739 шт.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти наданих послуг №ОУ-0000002 від 22.03.2016 року на суму 479 000,00 грн, №ОУ-0000001 від 21.03.2016 року на суму 323 600 грн., товарно-транспортні накладні від 10.03.2016 року, від 11.03.2016 року, від 21.03.2016 року, від 22.03.2016 року, виставлені рахунки-фактури від 21.03.2016 року №СФ-2103001 на суму 323 600 грн., від 22.03.2016 року №СФ-2203001 на суму 479 000 грн., а також копії довіреностей, копії видаткових накладні.

З акту перевірки слідує, що сторонами також складено податкові накладні від 21.03.2016 року №27, від 22.03.2016 року №28.

Згідно з пунктом 1 договору про надання послуг від 01.03.2016 року №155, укладеного між ТОВ "Авангард Майнінг" та ТОВ "Алтіма трейд" виконавець взяв на себе зобов'язання за завданням замовника надати послуги, вказані в договорі, а замовник зобов'язався оплатити ці послуги.

Проте, позивачем до суду не надано замовлення/завдання на адресу ТОВ "Алтіма трейд" із чітким переліком робіт (сфери досліджень), які ТОВ "Авангард Майнінг" мав намір отримати в межах договору про надання послуг від 01.03.2016 року№155.

З акту перевірки слідує, що сторонами також складені податкові накладні від 21.03.2016 року №27, від 22.03.2016 року №28, проте вказані накладні відсутні в матеріалах справи.

Як кінцевий результат виконання договору про надання послуг від 01.03.2016 року №155 позивачем надано паспорт на надані послуги (ролики конвейерні).

В ході перевірки податковому органу вищезазначені документи не надавалися.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що оплата ТОВ "Авангард Майнінг" за послуги обробки роликів на адресу ТОВ "Алтіма трейд" не здійснювалась.

Як пояснив в ході апеляційного розгляду представник позивача, товариство не зверталось до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості з ТОВ Алтіма трейд

Згідно наданої до перевірки картки 631 рахунка по контрагенту ТОВ "Алтіма трейд" станом на 31.07.2016 року обліковується кредиторська заборгованість у сумі 802 600 грн.

Як убачається з акта перевірки, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента, в акті перевірки зазначено, що аналізом наданих послуг вбачається неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням реального часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів.

В акті перевірки зазначено, що порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000630 від 08.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

В ході перевірки (за результатами аналізу даних податкової звітності та інформації з інших джерел) встановлено, що ТОВ "Алтіма трейд" зареєстроване у Новоселицькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій обл.; основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем отримано ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 року по справі №760/6919/16-к про призначення позапланової документальної перевірки низки підприємств, у тому числі, ТОВ "Авангард Майнінг" з питань дотримання вимог податкового законодавства України. Відповідно до зазначеної ухвали, слідчий звернувся з клопотанням про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України рядом підприємств.

Як підстава для проведення перевірки зазначено, що порушено кримінальне провадження №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28 (Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією), частиною 2 статті 205 (Фіктивне підприємництво), частиною 3 статті 209 (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), частиною 3 статті 212 (Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)), частиною 4 статті 190 (Шахрайство) Кримінального кодексу України.

Листом ДФС від 28.12.2017 року №36548/7/99-99-23-01-19 надано протокол допиту свідка ТОВ "Алтіма Трейд" громадянина ОСОБА_2 в рамках порушеної кримінальної справи.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 21.09.2017, засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ "Алтіма Трейд", в одній особі, гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній пояснив, що показання дає добровільно без фізичного та морального тиску. З приводу реєстрації на своє імя ТОВ "Санденто" (код 39204525), ТОВ "Аргенто Україна" (код 39621144), ТОВ "Сансітістрой" (код 337338683), ТОВ "Алтіма Трейд (код 39870310) (далі - СГ) пояснив, що у 2014 році до нього звернулись знайомі на ім'я Роман та Тетяна з пропозицією по роботі, а саме зайняти посаду директора та засновника ряду підприємств. ОСОБА_2 погодився на дану пропозицію так як знайомі пообіцяли платити заробітну плату, за умови якщо буде лише підписувати документи від свого імені, як директора та засновника ряду СГ. В подальшому ОСОБА_2 разом з вказаними вище особами ходили до нотаріуса, де підписував ряд установчих документів, значення яких не розумів. Крім того, вказані особи відкривали рахунки в банківських установах на його ім'я. Вказані дії продовжувались до квітня 2016 року, після чого Роман та Тетяна зникли, на телефонні дзвінки не відповідали.

Також ОСОБА_2 пояснив, що до фінансово-господарської діяльності зазначених СГ, у тому числі ТОВ "Алтіма Трейд (код 39870310), не мав ніякого відношення, окрім того, що підписував документи, зміст яких не розумів, не відомо яким видом діяльності займався. Первинні та бухгалтерські документи він не складав та до контролюючих органів не подавав. Договори, угоди та контракти, які укладені від його імені як директора, не виконувалися. Також, не робив ніяких внесків грошовими коштами чи майном до статутного фонду зазначених СГ.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Крім того, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, витрати для цілей формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів бере до уваги покази вищезазначеної особи та з урахуванням встановлених у справі обставин вважає, що не може вважатися реальною господарська операція у якій всі документи були підписані особою, яка фактично не була керівником підприємства контрагента, не приймала участі у господарській діяльності, первинні та бухгалтерські документи не складала і не підписувала.

Крім того, суд звертає увагу, що у реквізитах ТОВ Алтіма Трейд значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ АТ Конкорд , №26005000143201, який був відкритий 21.03.2016 року, тоді як у договорі, що укладено 01.03.2016 року, вже було зазначено номер даного рахунку, що також свідчить про нереальність господарської операції по даному договору.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердженн документами бухгалтерського обліку.

В поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що надані до суду позивачем товарно-транспортні накладні є дефектними, оскільки державний номерний знак, що зазначений у ТТН, АЧ 7171ВЕ відповідно до додатку Б до Держспоживстандарту України 4278:2006, який означає адміністративну-територіальну належність транспортного засобу, відсутній.

Крім того, в ТТН відсутні дані пункту розвантаження (навантаження), а лише зазначено м. Київ. Відсутні дані в ТТН і щодо точного місця навантаження (розвантаження), а лише вказано м. Харків.

Зазначені доводи апелянта суд враховує в сукупності встановлених у справі обставин та вважає, що вони також свідчать про відсутність реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Майнінг" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 04 липня 2018 року.