Постанова

від 29.05.2018 по справі 810/3537/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/3537/17 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року

у справі №810/3537/17 (розглянутої в порядку письмового порушення)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезони СПА"

до відповідача Головного управління державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сезони СПА" звернулось до суду з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0024801406 від 03.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення не відповідають дійсним обставинам справи, а тому відповідно податкове повідомлення-рішення прийняте за його наслідками є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03.07.2017 № 0024801406. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезони СПА" сплачений ним судовий збір у розмірі 1600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що податковий орган правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення, оскільки на думку відповідача позивачем було порушено правила ведення касових операцій у національній валюті.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте до початку судового розгляду справи від нього надійшло клопотання про неможливість представника позивача з'явитись в судове засідання та перенесення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням державної фіскальної служби у Київській області проведено фактичну перевірку в барі за адресою: Київська обл., смт. Козин, Обухівське шосе, 3 та готелі за адресою: Київська обл., смт. Козин, вул. Київська, 2, ТОВ "Сезони СПА" (код ЄДРПОУ 35162282), про що складено акт від 16.12.2016 № 3189/1000/14/35162282.

При проведенні перевірки бару ТОВ "Сезони СПА", що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Козин, Обухівське шосе, 3, виявлено факт видачі під звіт готівкових коштів з каси Товариства підзвітній особі ОСОБА_3

Зокрема, 26.11.2016 підзвітній особі ОСОБА_3 видано під звіт готівкові кошти в сумі 31 719,58 грн. за видатковим касовим ордером №706, які були повернуті в касу підприємства 27.11.2016 за прибутковим касовим ордером №708. При цьому, звіт про використання коштів, виданих під звіт, до бухгалтерії ТОВ "Сезони СПА" надано не було.

В період з 27.11.2016 по дату перевірки підзвітній особі ОСОБА_3 видано під звіт з каси товариства готівкові кошти в загальній сумі 234 263, 90 грн., що підтверджується карткою рахунку 3721 даних бухгалтерського обліку ТОВ "Сезони СПА" по підзвітній особі - ОСОБА_3

У зв'язку із викладеним, податковий орган дійшов висновку, про порушенням позивачем вимог пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (зі змінами та доповненнями), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N40/10320 в частині перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом було винесено: податкове повідомлення рішення № 0000172213 від 06.01.2017, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 58 565,97 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій №0000162213 від 06.01.2017 року, яким застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 136000,00грн.

Позивачем було оскаржено в адміністративному порядку зазначені податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги рішенням від 07.04.2017 №1907/10/10-36-10-01-04, ГУ ДФС у Київській області було скасовано рішення про застосування фінансових санкцій Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.01.2017 № 0000162213; податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.01.2017 №0000172213 та було прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 03.07.2017 за №0024801406 щодо донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 58565,97 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про необґрунтованість дій відповідача та відповідно безпідставність прийняття податковим органом повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій до позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 5 наказу Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року № 1276 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання" (чинний на момент здійснення касових операцій) звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти від підприємств всіх організаційно-правових форм або самозайнятої особи.

До суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків у межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: "Звіт перевірено", "Залишок унесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти, та "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 2.11 Положення № 637 було те, що 26.11.2017 ОСОБА_3 видано під звіт готівкові кошти в сумі 31 719,58 грн. за видатковим касовим ордером №706, які були повернуті в касу підприємства 27.11.2016 за прибутковим касовим ордером №708. При цьому, звіт про використання коштів, виданих під звіт, до бухгалтерії ТОВ "Сезони СПА" надано не було, доказом чого відповідач вважає картку рахунку 3721 даних бухгалтерського обліку ТОВ "Сезони СПА".

Водночас с відповідачем не заперечувався факт того, що готівкові кошти в сумі 31 719,58 грн., видані під звіт ОСОБА_3 за видатковим касовим ордером №706, були повернуті в касу підприємства 27.11.2016 за прибутковим касовим ордером №708.

Більш того матеріали справи містять авансовий звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 27.11.2016 №47А за касовим ордером №706 та звіт від 27.11.2016 №47Б за касовим ордером №709, згідно яких директор ТОВ Сезони СПА ОСОБА_3 в період з 27.11.2016 по дату перевірки отримувала готівкові кошти під звіт на господарські потреби та відповідно повертала до каси під звіт. Доказів, які б свідчили, що наявні інші підзвітні кошти на які не було надано звіти відсутні.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

В свою чергу контролюючим органом не надано доказів, які б підтверджували допущені позивачем порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637,

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що податковим органом було безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №806/2954/16 від 13 березня 2018 року

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення №0024801406 від 03.07.2017.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: В.П. Мельничук

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2018 року.