Постанова

від 25.05.2018 по справі 815/4642/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4642/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Віпастех на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Віпастех до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Віпастех (далі - ТОВ Віпастех ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) про скасування податкової вимоги від 03 липня 2017 року №4387-17.

В обґрунтування позову товариство зазначило, що контролюючий орган, нараховуючи пеню за прострочення сплати грошового зобов'язання, протиправно розрахував її за весь час, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, у тому числі за період судового оскарження.

На думку позивача, нарахування пені можливо лише після узгодження податкової заборгованості, що відповідає приписам п.129.1.1 ст. 129 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент настання події формування податкового боргу, а саме: винесення податкового повідомлення-рішення - 01 березня 2016 року.

Викладене, на думку товариства, свідчить про те, що і податкова вимога в цілому не відповідає вимогам законодавства, оскільки є похідною від податкового повідомлення-рішення, з яким воно не погоджується та оскаржує його до касаційного суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визначена податковим повідомленням-рішенням сума грошового зобов'язання є узгодженою, відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили 28 лютого 2017 року, а тому підстави, для її скасування, відсутні.

Також суд першої інстанції при вирішення спірних правовідносин керувався редакцією п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України та вважав, що нарахування платнику податку пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, на суму такого заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), та в жодному разі не після закінчення процедури судового розгляду.

В апеляційній скарзі ТОВ Віпастех , не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Так, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору застосував зворотну дію закону у часі, а саме - застосував чинну редакцію Податкового кодексу.

Апелянт вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати редакцію Податкового кодексу, що діяла на момент настання події формування податкового боргу (березень 2016 року), адже згідно п. п. 21.1.4 п.21.1 Податкового кодексу України контролюючі органи зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, додержання норм матеріального та процесуального права, провівши аналіз доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення та про часткове скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, що встановлені судом першої та апеляційної інстанцій свідчать про те, що 01 березня 2016 року ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112204, відповідно до якого ТОВ Віпастех збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 388 754,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 97 188,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржене ТОВ Віпастех в судовому порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, яка набрала законної сили 28 лютого 2017 року, в задоволенні позову ТОВ Віпастех про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

У зв'язку з тим, що вказане податкове повідомлення-рішення набуло статусу узгодженого, 03 липня 2017 року контролюючим органом винесена податкова вимога №4387-17 на загальну суму 676 537,52 грн., з яких 356 144,46 - сума основного платежу, 97 188,00 - штрафні (фінансові) санкції та 223 205,06 грн. - пеня, яка розрахована, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність прийняття контролюючим органом спірної податкової вимоги щодо основного платежу та штрафних санкцій.

Однак, висновок суду першої інстанції про те, що розрахована контролюючим органом пеня відповідає вимогам Податкового кодексу України є неправильним та не відповідає статті 58 Конституції України.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов враховуючи наступне.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п.п. 14.1.162 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналіз фактичних обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції вважати правильним висновок суду першої інстанції про те, що у ТОВ Віпастех існує податковий борг, який в добровільному порядку не погашений.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитися з розміром пені, що нарахована ТОВ Віпастех , за несвоєчасну сплату сум грошових зобов'язань, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, погоджуючись з контролюючим органом щодо визначення суми пені, виходив з п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України, в редакції чинній з 01 січня 2017 року, яка передбачає, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) .

Тобто, на думку контролюючого органу та суду першої інстанції, першим днем нарахування пені має бути 12 березня 2016 року - день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, відповідно до податкового повідомлення рішення №0000112204 від 01 березня 2016 року.

Колегія суддів не може погодитися з таким правовим висновком суду першої інстанції, оскільки станом на момент настання події формування податкового боргу (прийняття податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2016 року) діяв п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків №655-VIII від 17 липня 2015 року (далі - Закон №655), яка регламентувала, що нарахування пені розпочинається:

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

При вирішенні даної справи, суд апеляційної інстанції також враховує податкову консультацію Державної фіскальної служби України щодо застосування статті 129 Податкового кодексу України в часі.

Так, Державною фіскальною службою України надана індивідуальна податкова консультація від 02 жовтня 2017 року №2087/6/99-99-12-03-06-15/ІПК Про порядок нарахування пені , яка полягає у наступному:

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Враховуючи відсутність прямої вказівки у Кодексі на зворотну дію у часі Закону №655, застосування положень ст. 129 Кодексу у редакції, чинній з 01.09.2015 року, застосовується до правовідносин, які виникли з 01.09.2015 року, тобто до відносин, коли граничний строк сплати грошового зобов'язання припадає на дату, починаючи з 01.09.2015 року. Теж саме стосується застосування норм п. 129.4 ст. 129 Кодексу. З урахуванням частини другої пункту 129.4 статті 129 Кодексу на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Вказаний порядок нарахування пені враховує зміни, внесені до Кодексу Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-1411 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , що набрав чинності з 1 січня 2017 року.

Як вже зазначалось вище, враховуючи відсутність прямої вказівки у Кодексі на зворотну дію у часі закону, застосування положень статті 129 Кодексу у редакції, яка діє з 01 січня 2017 року застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2017 року, тобто до відносин коли граничний строк сплати грошового зобов'язання припадає на дату починаючи з 01 січня 2017 року .

Тобто, позиція позивача підтримується і Державною фіскальною службою щодо застосуванням статті 129 Податкового кодексу України та статті 58 Конституції України.

Отже, на момент винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення та виникнення у ТОВ Віпастех податкового зобов'язання була чинна саме норма п.129.1.1. ст. 129 відповідно до якої: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня .

Як вже зазначалося вище, згідно з абз. 2 п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Тобто, пеня повинна нараховуватись від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні.

Перевіривши розрахунок розміру пені, проведений ТОВ Віпастех та відображений в апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що він відповідає вимогам п.129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, який встановлює, що пеня нараховується за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Отже, беручи до уваги, що граничний день погашення податкової заборгованості ТОВ Віпастех відповідно до податкового повідомлення-рішення є 10 березня 2017 року, (28 лютого 2017 року набрання рішення суду законної сили), то перший день нарахування пені є 11 березня 2017 року.

Розрахунок суми пені за прострочення сплати грошового зобов'язання за період з 11 березня 2017 року по 02 липня 2017 року (а.с.102) складає 22 326,29 грн.

За таких обставин справи, податкова вимога від 03 липня 2017 року №4387-17, в частині визначення пені на суму 200 878,77 грн. підлягає скасуванню (223 205,06 - 22 326,29).

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, в частині визначення контролюючим органом пені, що дає підстави для часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляції.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідним розподілити судові витрати, понесені позивачем, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

ТОВ Віпастех в даній справі за подачу позову та апеляційної скарги сплатило судовий збір на загальну суму 21 310,94 грн., згідно платіжних доручень від 07 вересня 2017 року №2181 та від 08 грудня 2017 року №2598 (а.с.3, 99).

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ Віпастех належить задовольнити частково на суму 200 878,77 грн., судові витрати, які підлягають відшкодуванню становлять суму 6 327,67 грн. (200 878,77 х 1,5 % = 3013,18 грн. - перша інстанція; 200 878,77 х 1,5 % = 3013,18 х 110 % = 3314,49 - апеляційна інстанція; 3013,18 + 3314,49 = 6 327,67 грн. - разом).

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Віпастех - задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкової вимоги Головного управління ДФС в Одеській області від 03 липня 2017 року №4387-17 про нарахування пені в сумі 200 878,77 грн.

Ухвалити в цій частині нову постанову про скасування податкової вимоги Головного управління ДФС в Одеській області від 03 липня 2017 року №4387-17 про нарахування пені в сумі 200 878,77 грн.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, в частині відмови у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Віпастех про скасування податкової вимоги Головного управління ДФС в Одеській області від 03 липня 2017 року №4387-17 на суму 475 658,75 грн., з яких 356 144,46 - сума основного платежу, 97 188,00 - штрафні (фінансові) санкції та 22 326,29 грн. - пеня - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39398646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Віпастех (код за ЄДРПОУ 36044807) судові витрати в сумі 6 327 (шість тисяч триста двадцять сім) грн. 67 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повне судове рішення складено 25.05.2018 року.