Ухвала

від 31.05.2018 по справі 910/4795/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 31.05.2018Справа №  910/4795/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., розглянувши матеріали позовної заяви Міжгалузевого науково-технічного підприємства «Лана» (01103, м. Кіквідзе, будинок 2/34; код ЄДРПОУ 04654566) до Фермерського господарства «Ольвія» (41742, Сумська обл.., Буринський район, село Вознесенка, вул. 40 Років Перемоги, будинок 10; код ЄДРПОУ 22595488) про визнання права власності за набувальною давністю та визнання права користування ВСТАНОВИВ: Міжгалузеве науково-технічне підприємство «Лана» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства «Ольвія» про визнання права власності на нежитлову будівлю площею 44,1 кв.м за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 2А, за набувальною давністю та визнання права користування земельною ділянкою під будівлею і для її обслуговування в установлених та погоджених межах. Дослідивши матеріали позовної заяви б/н від 18.04.2018 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні. Згідно з  п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Нормами статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Аналогічні вимоги містить п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, згідно якого судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, -  визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Окрім цього, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи (ч. 2 ст. 163 ГПК України). Виходячи зі змісту вищенаведених норм та наявних матеріалів позовної заяви суд наголошує на тому, що ціна даного позову позивачем взагалі не визначена. При формуванні позовних вимог позивачем не визначено вартості спірного майна, та не вказано доказів, які б обґрунтовували цю вартість. Натомість позовна заява містить клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, в обґрунтування якого позивач посилається на п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до  Закону України  "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", та ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», зазначаючи про звернення до суду з позовом, предметом якого є захист трудових прав. Суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Відповідно до статті 8 Закону України Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Згідно з пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова № 7) у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у статті 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й установ та організацій, то самі лише посилання на обставини, пов'язані з діяльністю позивача на громадських засадах та відсутністю коштів, за відсутності відповідних доказів, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Враховуючий даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь - якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору. В той же час, наведені в клопотанні обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору судового збору в розумінні ст. 8 Закону України “Про судовий збір”. З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Міжгалузевого науково – технічного підприємства «Лана» про звільнення від сплати судового збору за подачу позову. Таким чином, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що розмір судового збору (з 01.01.2018 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру становить 1 розмір прожитковий мінімуму для працездатних осіб, тобто 1  762,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 762,00 грн. та не більше 616  700,00 грн. Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви б/н від 18.04.2018 року, предметом даного позову є визнання права власності на нерухоме майно та визнання права користування земельною ділянкою під будівлею, тобто з урахуванням змісту позовних вимог та зважаючи на неможливість встановлення ціни позову (вартості спірного майна) на момент його пред'явлення, позивач мав сплатити з урахуванням змісту позовних вимог 3524,00 грн. (1762,00 грн.*2) судового збору. Окрім цього судом встановлено, що в тексті позовної заяви б/н від 18.04.2018 року міститься клопотання про витребування з Дніпровського районного суду м. Києва справи № 755/19502/17 за позовом Міжгалузевого науково – технічного підприємства «Лана» до Фермерського господарства «Ольвія» про визнання права власності на набувальною давністю, та приєднання її з усіма додатками до позовної заяви. Витребування вищезазначених документів, за твердження позивача, зумовлене неможливістю отримання копій вказаної справи в Апеляційному суді м. Києва. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Так, згідно ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; - заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; - причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. За таких обставин, беручи до уваги той факт, що позивачем не дотримано вимоги ст. 81 ГПК України щодо належного оформлення клопотання про витребування доказів, а саме: не зазначено які саме докази витребовуються, обставини, що перешкоджають його наданню самостійно, та не надано достатніх обґрунтованих доказів на підтвердження зазначених в клопотанні фактичних обставин, з якими пов'язується витребування судом доказів згідно ст. 81 ГПК України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів. Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. Частиною 1 ст. 172 ГПК України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. При цьому, вказані правові норми не ставлять обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів в залежність від того чи є у відповідача в наявності ці документи, а містять імперативну норму щодо обов'язковості надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення. Як встановлено судом, до позовної заяви б/н від 18.04.2018 року МНТП «Лана» додано, зокрема, документи: копію позовної заяви на адресу Дніпровського районного суду м. Києва, копію ухвали Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/19502/17 від 20.12.2017 року, копію апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/19502/17 від 20.12.2017 року, клопотання про повернення судового збору на адресу Апеляційного суду м. Києва, копії клопотання позивача на адресу судді Пікуль А.А., копія постанови Апеляційного суду м. Києва у справі № 22-2192 від 10.04.2018 року, текст Аналізу ВСУ деяких питань застосування…», Текст статті газети «Юридичний вісник України» № 7, копія витягу про державну реєстрацію прав, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, копії довідок банку та ДФС України, копія витягу з ЄДР тощо, всього на 2 аркушах. При цьому, в якості доказів направлення на адресу відповідача (с. Вознесенка, Буринський район, Сумська область) копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем надано опис вкладення у цінний лист від 18.04.2018 року та фіскальний чек поштової установи № 9764 від 18.04.2018 року. Зі змісту поданого опису вкладення вбачається, що позивачем на адресу відповідача (с. Вознесенка, Буринський район, Сумська область) було направлено лише позовну заяву (на 5 аркушах). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку  від 05.03.2009 року № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Таким чином,  належним доказом відправлення учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі або належним чином завірені їх копії. Відповідно до п. 1.3. Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 р. №211, календарний штемпель - спеціальний штамп (печатка), призначений для погашення поштових марок на поштових відправленнях, оформлення поштових відправлень, розрахункових квитанцій, касових документів та іншої виробничої документації; касовий чек - чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, який підтверджує факт надання послуги. Згідно з п. 3.2.1.2. Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 р. №211, при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв'язку звіряє вкладення з описом, а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270). Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270,  у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Однак, як вбачається з даних веб-сайту Міністерства юстиції України "Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) місцезнаходження Фермерського господарства «Ольвія» є - 41742, Сумська обл.., Буринський район, село Вознесенка, вул. 40 Років Перемоги, будинок 10, а не адреса (с. Вознесенка, Буринський район, Сумська область) на яку позивач надіслав копію позовної заяви з додатками. Згідно з ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі; Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи; В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата. Отже, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, які були внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не подано доказів того, що позовну заяву та додані до неї документи були направлені на адресу відповідача, та як місцезнаходження відповідача – 41742, Сумська обл.., Буринський район, село Вознесенка, вул. 40 Років Перемоги, будинок 10, в  той час як позивачем копію позовної заяви з доданими до неї документами відправлено на адресу - с. Вознесенка, Буринський район, Сумська область, що є порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України. Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів. За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності. У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду. Отже, не направлення позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення. Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні. Якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, правові підстави позову тощо. Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Однак, в порушення приписів п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України та ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не виконано зобов'язання зазначити чіткий зміст позовних вимог, зокрема, в частині визнання права користування земельною ділянкою під будівлею, жодних ідентифікуючих ознак якої позивачем в позовній заяві не зазначено, а також зобов'язання додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тобто до позовної заяви не додано документів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, а саме копій правовстановлюючих документів на спірну будівлю та документів, на підставі яких можливо здійснити ідентифікацію земельної ділянки, з позовними вимогами про визнання права користування якої позивач звернувся до суду, а також документів, на які міститься посилання в позовній заяві: відплатний договір міни рухомого майна, рішення Святошинського районного суду м.Києва щодо визнання права власності тощо; документів на підтвердження вартості спірного майна - нежитлової будівлі площею 44,1 кв.м за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 2А. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України,  позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України). Дослідивши матеріали позовної заяви, судом вбачається, що дані про код ЄДРПОУ відповідача, які вказані в позовній заяв, не співпадають з даним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема в позовні заяві вказано код ЄДРПОУ Фермерського господарства «Ольвія» - 22592488, в той час як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказано – 22595488. В зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що позивачем в позовній заяві не зазначено даних про відповідача, а саме: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України). Вказані обставини є порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України). За наведених обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків. Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Залишити без руху позовну заяву Міжгалузевого науково–технічного підприємства «Лана». 2. Встановити Міжгалузевому науково – технічному підприємству «Лана» строк на усунення недоліків позовної заяви – 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 3. Встановити Міжгалузевому науково – технічному підприємству «Лана» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: - подання до суду письмових пояснень, які містять конкретизацію позовних вимог в частині визнання права користування земельною ділянкою; докази їх направлення відповідачу; - подання до суду належним чином засвідчених копій відплатного договору міни рухомого майна, рішення Святошинського районного суду м. Києва щодо визнання права власності; докази їх направлення відповідачу; - подання до суду письмових доказів на підтвердження вартості спірного майна - нежитлової будівлі площею 44,1 кв.м за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 2А; докази їх направлення відповідачу; - подання до суду письмових доказів на підтвердження сплати судового збору в розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн. 00 коп.); докази їх направлення відповідачу; - подання до суду письмових доказів на підтвердження відправлення відповідачу копій всіх доданих до позовної заяви документів. - подання до суду письмових доказів (опису вкладення у лист та фіскальний чек (касовий чек, розрахунковий документ)) на підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу: 41742, Сумська обл.., Буринський район, село Вознесенка, вул. 40 Років Перемоги, будинок 10; - надати суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та підтвердження коду ЄДРПОУ Фермерського господарства «Ольвія» станом не раніше постановлення даної ухвали. 4. Ухвала набирає законної сили 31.05.2018 року та оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                            М.М. Якименко