Рішення

від 22.05.2018 по справі 911/529/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р.

м. Київ

Справа № 911/529/18

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф.,

при секретарі Бразі Л.К.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, буд. 13, код ЄДРПОУ 24262992)

до Приватного підприємства "Курортбуд" (95013, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Ульянова, буд. 16, код ЄДРПОУ 30491754)

про стягнення заборгованості за договором банківського кредиту

за участю представників сторін:

позивача: Леус М.Д. (дов. № 57 від 15.09.2017);

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява №163/18-л від 15.03.2018 Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" до Приватного підприємства "Курортбуд" про стягнення 5779377,48 грн заборгованості за договором банківського кредиту №25-КЛ/12-СІ від 29.11.2012.

Ухвалою від 26.03.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою проведення підготовчого засідання призначено на 10.04.2018, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Позов обґрунтований наступним:

- 29.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" (кредитодавець) та Приватним підприємством "Курортбуд" (позичальник) було укладено договір банківського кредиту №25-КЛ/12-СІ.

- На виконання умов договору банком трьома траншами від 04.12.2012, 05.12.2012, 06.12.2012 було надано відповідачу кредит у сумі 2600000,00 грн.

- Відповідач належним чином та в строк зобов'язань за договором не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позов подано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 10.04.2018 суд заслухав пояснення представника позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Судом було оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.04.2018.

12.04.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, вказана заява прийнята судом, тож позовні вимоги розглядаються у їх кінцевій редакції, а саме стягнення з відповідача 2550000,00 грн боргу, 3144001,29 грн процентів, 85376,19 грн неустойки.

В судовому засіданні 24.04.2018 суд заслухав представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, судом оголошено перерву до 08.05.2018.

03.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання про перенесення судового засідання. Вказане клопотання задоволено, в судовому засіданні 08.05.2018 розгляд справи відкладено на 21.05.2018.

В судовому засіданні 21.05.2018 з'явились представники позивача, судом оголошено перерву до 22.05.2018.

В судовому засіданні 22.05.2018 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач в судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що відповідач у справі знаходиться на території Автономної Республіки Крим, а остання, з огляду на положення ч.1. ст. 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 №1207-VII визначається тимчасово окупованою, суд був позбавлений можливості здійснювати відправлення поштової кореспонденції на адресу відповідача.

Відповідно до положень п. 21 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень, учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції .

Відповідно до положень ст. 12(1) Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Судом було здійснено всі дії з повідомлення відповідача у повній відповідності з вимогами ст. 12(1) Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та п. 21 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк" (кредитодавець) та Приватним підприємством "Курортбуд" (позичальник) було укладено договір банківського кредиту №25-КЛ/12-СІ, крім того, 06.06.2013 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, отже умови договору цитуються судом у їх кінцевій редакції.

За умовами п. 1.1. договору предметом договору є надання кредитодавцем позичальнику грошових коштів (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії та зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим договором: ліміт граничної заборгованості за кредитною лінією - 2600000,00 грн; строк кредиту - до 28.03.2015 включно, повернення кредиту здійснюється частинами в ромірі та в строки згідно графіку повернення кредиту; процентна ставка за користування кредитом - 27% річних.

Строк сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією - щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а останній місяць користування кредитом - одночасно з погашення суми кредиту, але не пізніше кінцевого строку кредиту (строку кредитування) (п. 1.2. договору).

Цільове призначення кредиту: поповнення обігових коштів та здійснення іншої статуної діяльності позичальника, а саме закупівля матеріалів та будівництво 8 котеджів, здійснення поточного ремонту басейна та тренажерного залу, устрій світлопрозорої роздвижної криши над басейном пансіонату Гіацинт , що розташований за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, вул. Піонерська 22-В (п. 2.1. договору).

Виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечуються, зокрема, іпотекою нежитлової будівлі та допоміжних споруд пансіонату Гіацинт ПП Курортбуд , загальною площею 1259,3 кв.м., що розташована за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт. Курортне, вул. Піонерська 22-В (п. 2.4. договору).

В додатку № 2 до договору сторони визначили порядок і строки подання документів про фінансовий стан і діяльність позичальника.

Відповідно до п. 3.2.9 договору позивальник зобов'язаний у тижневий термін після укладення договору іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника за цим договором, здійснити дії щодо страхування на користь кредитодавця зазначеного предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надати кредитодавцю відповідний договір страхування, а також документи що підтверджують факт оплати страхового платежу.

Спірні правовідносини регулюються положеннями ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 627, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

На виконання умов договору банком трьома траншами від 04.12.2012, 05.12.2012, 06.12.2012 було надано відповідачу кредит у сумі 2600000,00 грн. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

З наведеного вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій або повідомлень про порушення банком умов договору.

Вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання з повернення суми кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 2550000,00 грн.

Належними в розумінні ст.76 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності заборгованості за господарськими операціями є банківські виписки, довідки з банків тощо, що формуються за наслідками виконаних операцій по особовому рахунку клієнта (позивача).

Так, позивачем надано суду банківські виписки, з яких вбачається, що сума заборгованості сплачена відповідачем лише частково у сумі 50000,00 грн, у зв'язку з чим суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2550000,00 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3144001,29 грн процентів, 85376,19 грн неустойки, з яких: 75176,19 грн пені за прострочення сплати відсотків, 10200,00 грн штрафу за прострочення умов страхування майна та умов надання фінансової звітності.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1.1. договором встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі - 27% річних.

Так, позивачем здійснено розрахунок процентів за період з 04.12.2012 по 11.03.2018, згідно якого, за вирахуванням процентів, що були сплачені позичальником, розмір процентів належних до стягнення з відповідача складає 3144001,29 грн.

Суд, перевіривши вказаний розрахунок, встановив, що він є невірним, виходячи з наступного.

Позивачем за період 29.03.2015 по 11.03.2018 розраховано відсотки за процентною ставкою 27%. З таким розрахунком суд погодитись не може, виходячи з наступного.

Пунктами 1.1.3., 1.2. договору встановлено, що строк оплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого строку кредиту (строку кредитування). Строк кредиту до 28.03.2018 включно.

Так, договором не передбачено сплати відсотків за ставкою 27% після закінчення строку кредитування, а саме після 28.03.2018.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитним договором не встановлено розмір процентів після спливу строку його дії, тому такий розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07.09.2016, 08.08.2017, постанові Верховного Суду від 14.02.2018.

Відтак, судом здійснено власний розрахунок процентів за період з 29.03.2015 по 11.03.2018, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України, та встановлено, що загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 2498641,71 грн. Відтак, вимога про стягнення з відповідача суми процентів підлягає задоволенню частково у зазначеній сумі.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 75176,19 грн пені за прострочення сплати відсотків суд зазначає наступне.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі порушень позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (п. 5.1. договору).

Так, позивачем здійснено розрахунок без урахування вищезазначених умов щодо нарахування процентів за ставкою 27% річних поза строком дії договору, відтак, розрахунок пені здійснено позивачем також невірно.

Відтак, судом здійснено власний розрахунок пені, та встановлено, що загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 32962,74 грн. Відтак, вимога про стягнення з відповідача суми пені підлягає задоволенню частково у зазначеній сумі.

Щодо стягнення 10200,00 грн штрафу за прострочення умов страхування майна та умов надання фінансової звітності, то така вимога задовольняється судом повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.3. договору у разі порушення позичальником будь-якого зобов'язання за цим договором (крім грошових зобов'язань) позичальник сплачує штраф у розмірі 0,2% від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена в п. 1.1.2. договору, за кожен випадок такого порушення.

Так, оскільки відповідачем було порушено умови страхування майна, а саме не застраховано майно, що є предметом іпотеки, а також відповідач систематично не надав позивачу фінансову звітність, то суд перевірив розрахунок штрафу та встановив, що він є арифметично вірним, а вимога про його стягнення підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Курортбуд" (95013, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Ульянова, буд. 16, код ЄДРПОУ 30491754) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (02098, м. Київ, Дніпровська Набережна, буд. 13, код ЄДРПОУ 24262992) 2550000,00 грн боргу за договором кредиту, 2498641,71 грн заборгованості по процентам, 32962,74 грн пені, 10200,00 штрафу, а також 76377,06 грн судового збору.

В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2018.

Суддя А.Ф. Черногуз