Рішення

від 24.05.2018 по справі 192/1924/16-ц

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1924/16-ц

Провадження № 2/192/168/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участі секретаря судового засідання Савчукової В. В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Військова сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області про усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням уточнень від 31 травня 2017 року, звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити дії, а саме: усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками по вул. Дніпровська, буд. 41 та вул. Дніпровська, буд 45 в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області шляхом знесення відповідачами самовільно збудованих ними парканів між земельними ділянками по вул. Дніпровська, № 41 та №43; вул. Дніпровська № 45 та № 43; вздовж р. Дніпро між земельною ділянкою Дніпровська №41 с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області та орендованою Відповідачем у Військової сільської ради за договором №3 від 07 квітня 2016 року земельною ділянкою площею 0,098 га з цільовим призначенням - для сільськогосподарського призначення, розташовану за адресою вул. Дніпровська №43 в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з вересня 2006 року він є власником земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд загальною площею 0,3793 га, розташованих за адресою: вул. Дніпровська, буд.45 в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області, а з жовтня 2008 року є власником земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,50 га, розташованих по вул. Дніпровська, буд.41 в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки серії ЯГ№561678, ЯГ №561679 від 04 вересня 2006 року; серії ЯЖ №389667, ЯЖ №389668, ЯЖ №389670, ЯЖ №389671 від 23 жовтня 2008 року.

На сусідніх земельних ділянках, розташованих за адресою: вул. Дніпровська, 43 в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області, її колишнім власником - ОСОБА_4, був збудований новий житловий будинок, який вона обнесла парканом висотою більш за 2 метри. Окрім того, нею було встановлено паркан вздовж р. Дніпро - між орендованою нею у 2016 році у Військової сільської ради земельною ділянкою і належною позивачу земельною ділянкою №41 по вул. Дніпровська с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області.

В жовтні 2014 року позивач звернувся до Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з заявою про проведення обстеження та відновлення меж земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, розташованих за адресами - вул. Дніпровська, 41 та вул. Дніпровська, 45 в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області. Комісія сільської ради провела обстеження та відновлення меж земельних ділянок і виявила, що паркан, який встановлено на межі земельних ділянок по вул. Дніпровська 41 та 43 зміщено в бік земельної ділянки №41 на 1,5 м, утворюючі дільницю клиновидної форми площею 0,0387 га разом з дільницею багатокутної форми; паркан, який встановлено на межі земельних ділянок по вул. Дніпровська № 45 та № 43 зміщено в бік земельної ділянки № 45 на 9 м, утворюючі дільницю клиновидної форми площею 0,0351 га; паркан, який встановлено відповідачкою ОСОБА_4 вздовж р. Дніпро у створі земельних ділянок по вул. Дніпровська 41 та № 43 проходить по території земельної ділянки вул. Дніпровська 41, яка належить позивачу, утворюючі ділянку багатокутної форми площею 0,0378 га разом з дільницею клиновидної форми. Одночасно комісією було рекомендовано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановити паркани, що розмежовують земельні ділянки по вул. Дніпровська № 41, №43 та № 45 в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області згідно відновлених меж та дотримуватися гл. 17 ЗК України. Також відповідачці було рекомендовано демонтувати паркан, який встановлено вздовж р. Дніпро у створі земельних ділянок по вул. Дніпровська, 41 та 43, який проходить по земельній ділянці ОСОБА_3

Оскільки відповідачка ОСОБА_4 та її представник від прибуття на підписання та підписання вказаного акта відмовилися, на вимогу позивача щодо виконання вимог акта не реагує, то позивач змушений звернутися до суду за захистом свого права на користування своєю власністю.

Також позивач зазначив, що 18 травня 2017 року йому стало відомо, що у липні 2016 року відбулася зміна власника житлового будинку та земельних ділянок, розташованих за адресою: вул. Дніпровська, 43, с.Військове, Солонянського району Дніпропетровської області. Відповідно до Інформаційної довідки від 18 травня 2017 року №87438428 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на теперішній час власником вищезазначеного майна є ОСОБА_5.

Позивач ОСОБА_3, який про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача - ОСОБА_1, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 17 травня 2017 року, в судовому засіданні 24 травня 2018 року підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4, яка про час та місце розгляду справи повідомлялася за зареєстрованим місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37) у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, причини неявки суду не повідомила, як не подала і відзиву на позов.

Відповідачка ОСОБА_5, яка про час та місце розгляду справи повідомлялася за зареєстрованим місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.139), у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідачки - ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 01 серпня 2017 року, в судовому засіданні 24 травня 2018 року позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Посилався на те, що паркан, який просить знести позивач не є самочинно збудованим, оскільки право власності на нього зареєстровано належним чином, а його державна реєстрація не скасована. Крім того, посилався на те, що позивач не довів суду самочинність будування спірних парканів, оскільки акт, на який посилається позивач не є належним доказом.

ОСОБА_6 поданого відзиву на позов (а.с.79-82) відповідачка ОСОБА_5 зазначила, що на даний час вона є власником житлового будинку та земельних ділянок за адресою: вул. Дніпровська, буд.43 в с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області, а попереднім власником була ОСОБА_4, яка збудувала паркан в межах належної їй земельної ділянки та зареєструвала своє право власності. Тому підстави для віднесення паркану до самочинно збудованого - відсутні.

Представник третьої особи - Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, заявою просили розглянути справу за їх відсутності.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що працює фізичною особою підприємцем та надає послуги з землевпорядкування. З ним було укладено договір та проведено роботи, в результаті яких було з'ясовано, що межі суміжних земельних ділянок за адресами вул. Дніпровська, буд.41, буд.43, буд.45 в с. Військове не співпадали з даними Земельного Кадастру на місцевості, про що ним було складено ОСОБА_6 та виготовлено план-схему. Виносу в натурі межових знаків він не здійснював.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з посиланням на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спірні правовідносини сторін регулюються ЦК України, ЗК України та Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

ОСОБА_6 з положеннями ст.ст. 16,391,386 ЦК України власник у праві звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, зокрема шляхом знесення будівлі в разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила чи здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України). ОСОБА_6 з ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно - підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, чи за її рахунок.

Судом встановлено, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯГ№561678, ЯГ №561679 від 04 вересня 2006 року (а.с.13,14) та серії ЯЖ №389667, ЯЖ №389668, ЯЖ №389670, ЯЖ №389671 від 23 жовтня 2008 року (а.с15,16.17,18) ОСОБА_3 є власником земельних ділянок, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Військове, вул. Дніпровська, буд. 41 для ведення особистого селянського господарства площею 0,1671 га та для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд загальною площею 0,1329 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,0829 га, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1171 га (а.с.15-18). Також позивач є власником земельних ділянок, розташованих за адресою: с. Військове, вул. Дніпровська, буд. 45 для ведення особистого селянського господарства площею 0,1293 га та для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,250 га (а.с.13-14).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідачка ОСОБА_4 була власником будинку № 43 по вул. Дніпровська в с. Військове Дніпропетровська область, Солонянський район. ОСОБА_6 опису об'єкта він складається з: жилого будинку, А-2; навісу А'; навісу а''; літньої кухні Б; входу в погріб В; господарських будівель Г,Д; погріб П,Г; вбиральня Л; споруди 1-3. ОСОБА_6 технічного паспорта на об'єкт нерухомості споруди 1-3 - це огорожа дерев'яна в металевій опорі (а.с.208, т.1).

12 липня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори дарування житлового будинку та двох земельних ділянок площами 0,060 га та 0,250 га за адресою: с. Військове Дніпропетровська область, Солонянський район, вул. Дніпровська, буд. 43 (а.с.209-214) та їх власником стала ОСОБА_5

Статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачені підстави для державної реєстрації прав, а ст. 24 цього Закону - підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Оскільки право власності на паркан, який у свідоцтві про право власності зазначений як споруда 1-3 було зареєстровано за ОСОБА_4, а згодом перейшло до ОСОБА_5 на підставі укладених договорів, тому відповідачка ОСОБА_5 є їх належним власником (а.с.212, т.1). Підстави для висновку про те, що паркани є самочинно збудованими - відсутні з огляду на реєстрацію права власності на такі об'єкти відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

ОСОБА_6 за результатами розгляду звернення громадян від 24 жовтня 2014 року, складеного комісією Військової сільської ради за участі інженера-землевпорядника, паркан, який встановлено на межі земельних ділянок по вул. Дніпровська, буд.41- вул. Дніпровська, 43 зміщено в бік земельної ділянки по вул. Дніпровська, буд.41 на 1,5 м утворюючи дільницю клиновидної форми площею 0,0387 га разом з дільницею багатокутної форми; паркан, який встановлено на межі земельної ділянки по вул. Дніпровська, буд.45 - вул. Дніпровська, буд.43 зміщено в бік земельної ділянки по вул. Дніпровська, буд.45 на 9 м, утворюючи дільницю клиновидної форми площею 0,0351 га; паркан, який встановлено гр. ОСОБА_4 вздовж р. Дніпро у створі земельних ділянок по вул. Дніпровська, буд.41 - вул. Дніпровська, буд.43 проходить по території земельної ділянки по вул. Дніпровська, буд.41, яка належить на праві власності ОСОБА_3, утворюючи ділянку багатокутної форми площею 0,0378 га разом з дільницею клиновидної форми (а.с.19,20).

Судом було встановлено, що сторони по справі є суміжними землекористувачами, які відповідно до ст. 103 ЗК України повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

ОСОБА_6 з ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною другою тієї ж статті встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 90 ЗК України, прямо передбачено право власника земельної ділянки самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди тобто самостійно використовувати одержану в установленому порядку земельну ділянку за умови збереження її цільового призначенням.

Стаття 26 Закону України Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачає, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Предметом доказування за позовами про усунення перешкод є наявність реальних перешкод у користуванні майном, які створені відповідачем, і мають місце на час розгляду справи.

Суд вважає, що позивачем не було доведено факт порушення його прав як власника земельних ділянок, оскільки досліджений судом ОСОБА_6 від 24 жовтня 2014 року, складений комісією Військової сільської ради за участі інженера-землевпорядника, а також ситуаційна план-схема, не є належними доказами порушення прав позивача, оскільки не містять підпису особи яка їх склала, а допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 не надав суду доказів щодо своїх повноважень, кваліфікації для складання такої документації. Крім того, під час обстеження земельних ділянок не були присутні відповідачі або їх представники, а право власності на спірні земельні ділянки та паркан не скасовані та не оспорюються.

Крім того, як ОСОБА_6, так і план-схема до нього суперечать наданим та дослідженим судом доказам, а саме Відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які свідчать про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на спірний паркан та земельні ділянки (а.с.212-215, т.1).

Судом було встановлено, що відповідачі належним чином здійснили реєстрацію своїх прав власності на спірне нерухоме майно, в тому числі паркан та земельні ділянки, тому підстави для висновку про самочинне будівництво спірного паркану та для виникнення підстав для усунення перешкод позивачу - відсутні, оскільки перешкоди не може чинити належним чином збудоване майно.

Оскільки позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 Земельного кодексу України, тому суд вважає, що у зв'язка з тим, що позивачем не було доведено факт самочинного будівництва паркану та зміщення меж земельних ділянок з порушенням прав позивача, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, суд оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку у їх сукупності, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Інших доказів щодо порушення прав позивача суду не надано, а суд позбавлений можливості самостійно збирати докази. В судовому засіданні сторонам роз'яснювалося право на подання клопотань про призначення експертизи, проте таких клопотань під час розгляду справи після скасування заочного рішення суду не надходило.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову, витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 258,259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити задоволенні позову ОСОБА_3 (49000, м. Дніпро, пр. К. Маркса, б. 45-Б, кв.6, РНОКПП - НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (49000, АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (49000, АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_3), третя особа - Військова сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області (52472, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. військове, вул. Миронова, буд. 9, ЄДРПОУ 04339511) про усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання вчинити дії, в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 01 червня 2018 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина