Постанова

від 11.01.2010 по справі 2а-888/10/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                                      Категорія № 2.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2010 року                                                       Справа № 2а-888/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:                 Пляшкової К.О.,

при секретарі:         Любімовій Г.Ю.,

за участю представників

позивача:             не з’явився,

відповідач:             не з’явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення Марківської райдержадміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови та вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління праці та соціального захисту населення Марківської райдержадміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови та вчинення певних дій.

В обґрунтування позивних вимог зазначено, що     відповідачем винесено постанову від 12.10.2009р. про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 340 грн. по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-5419/08, виданого Луганським окружним адміністративним судом про зобов’язання УПСЗН виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за 2007 рік з урахуванням здійснених виплат.

На думку позивача, зазначена постанова видана незаконно та підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець відкрив виконавче провадження маючи документи про те, що УПСЗН подало заяву про оскарження рішення суду та заяву про поновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги і що на той час ще не було отримано рішення суду апеляційної інстанції.

Крім того, 12.08.2009р. за № 5206/14-32/7 позивач надав відповідачу ґрунтовну відповідь про те, що з незалежних від нього причин він не може виплатити недоотриману суму, оскільки на рахунку УПСЗН по КПК 2501150 кошти відсутні, що в бюджеті на 2009 рік виплати за рішеннями судів всупереч заявкам не були передбачені. До ГУПСЗН зроблено заявку про потребу у додаткових коштах. При задоволенні заявки буде виконано вимогу виконавчої служби. Також, звертали увагу державного виконавця на те, що УПСЗН потребує роз’яснення стосовно суми, яку належить виплатити заявникові, оскільки у рішенні суду першої інстанції її розмір конкретно не визначений.

У зв’язку з викладеним позивач просив визнати дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Луганської області стосовно накладення на УПСЗН штрафу у розмірі 340 грн. неправомірними; скасувати постанову про накладення штрафу від 12.10.2009р. старшим державним виконавцем Овчаренко Ю.С. щодо виконавчого листа № 2а-5435/08 від 19.05.2009р.; визнати виконавчий лист № 2а-5435/08 виданий ОСОБА_2 19.05.2009р. недійсним або зобов’язати старшого державного виконавця Овчаренко Ю.С. роз’яснити судове рішення від 01.07.2008р. № 2а-5435/08 стосовно розміру, що підлягає стягненню.

У судове засідання представник позивача на з’явився, 11.12.2009р. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.23).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.22, 25).

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі доказів наявних у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, судом встановлено таке.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.09.2008р. у справі № 2а-5419/08 (а.с.5-6) адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації, третя особа – управління державного казначейства у Марківському районі про зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення заборгованості по невиплаченій щорічній грошовій допомозі до 5-го травня учаснику ЧАЕС, задоволено частково.

Зобов’язано УПСЗН Марківської РДА здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у вигляді щорічної одноразової допомоги, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи за 2007 рік виходячи з розміру 7 мінімальних пенсій за віком.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню.

У справі № 2а-5419/08 Луганським окружним адміністративним судом 14.04.2009р. видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця від 12.10.2009р. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-5419/08 виданого 14.04.2009р. Луганським окружним адміністративним судом про зобов’язання УПСЗН Марківської РДА здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у вигляді щорічної одноразової допомоги, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи за 2007 рік виходячи з розміру 7 мінімальних пенсій за віком за рахунок коштів Державного бюджету за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф у розмірі 340 грн. (а.с.9 – зворот).

Копію постанови направлено до УПСЗН Марківської РДА, яку останнім отримано 20.10.2009р. (а.с.9).

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника — фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника — юридичну особу — від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що ним вжито заходів щодо виконання судового рішення, та він не може виконати судове рішення з об’єктивних причин.

Отже, враховуючи викладене, суд робить висновок, що державний виконавець обґрунтовано виніс постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення.

Доводи позивача щодо того, що виконавчий лист не відповідає вимогам Закону, суд вважає необґрунтованими, оскільки в ідповідно до ст.259 КАС України в иконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Тобто, визнання виконавчого листа недійсним законом не передбачено, підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, позивачем не наведено та з матеріалів справи не вбачається.

Що стосується посилань позивача на те, що державним виконавцем не надано роз’яснення судового рішення, суд зауважує, що ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення.

Крім того, ч.1 ст.170 КАС України встановлено, що якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

З викладеного суд робить висновок, що звернення до суду за роз’ясненням рішення є правом відповідача, яким він розпоряджається на свій розсуд, а не його обов’язком. Відтак, зобов’язання відповідача вчинити вказані позивачем дії знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду. Крім того, право звернення до суду за роз’ясненням судового рішення законом надано також і позивачеві.  

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується пропущення строку звернення до адміністративного суду, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ч. 2 ст.181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувану постанову прийнято 12.10.2009р., копію постанови отримано позивачем 20.10.2009р., що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції. Тобто, днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права є 20.10.2009р.

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанови відповідача тільки 19 листопада 2009р., тобто з пропуском встановленого вищезазначеними нормами законодавства 10-денного строку.

Однак враховуючи положення ч.1 ст.100 КАС України та те, що відповідач не наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову через пропуск строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за можливе розглядати і вирішувати справу у загальному порядку, встановленому КАС України.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 100, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог управління праці та соціального захисту населення Марківської райдержадміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови та вчинення певних дій відмовити за необґрунтованістю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                           К.О. Пляшкова