Рішення

від 29.05.2018 по справі 273/501/18

БАРАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/501/18

Провадження № 2/273/250/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С. секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення грошової винагороди та середнього заробітку за затримку розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить: стягнути з відповідача ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області (далі ОСОБА_3) на її користь середній заробіток за затримку розрахунку за 7 (сім) календарних днів за період з 05.03.2018 року по 11.03.2018 року включно в сумі 1515,64 грн. та щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків у розмірі посадового окладу в сумі 3872,00 грн., а всього 5387,64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 14.04.2017 року була переведена на посаду методиста групи методичного забезпечення ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області. Згідно з наказом №17-к від 05.03.2018 року її було звільнено із займаної посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України (у зв'язку з ліквідацією групи) та виплачено: компенсацію за невикористану відпустку 4332,19 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення 4264,00 грн., вихідну допомогу 7035,60 грн., а всього в сумі 15631,79 грн. Згідно з наказом днем звільнення є останній день відпустки - 05.03.2018 року, проте відповідач не провів повного розрахунку з позивачем, сума розрахунку на дійшла на картковий рахунок позивача №0164641600 лише 12.03.2018 року. Тому вважає, що повний розрахунок з нею проведений не своєчасно, його затримано на 7(сім) календарних дні, тому відповідно до ст. ст. 116,117 КЗпП України, вона має право отримати середній заробіток за затримку розрахунку за 7(сім) календарних днів, що становить 1515,64 грн. ( (заробітна плата за грудень 2017 року (6388,80 грн.) + заробітна плата за січень 2018 року (7035,60 грн.))/2/31 день*7(сім) календарних дні).

Крім того, відповідно до ст. 57 Закону України Про освіту та Колективного договору між адміністрацією ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області та профспілковим комітетом ОСОБА_3 освіти на 2012-2017 роки (розділ 5 п.15) керівник ОСОБА_3 зобов'язується надавати позивачу щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків у розмірі посадового окладу, який становив в грудні 2017 року -3872,00 грн. Оскільки їй відмовлено у виплаті вищевказаної грошової винагороди через відсутність Положення погодженого з профспілковим комітетом ОСОБА_3 освіти, тому за таких обставин вона звернулася до суду за захистом своїх трудових прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу до суду не надходило.

Від представника відповідача ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідно до наказу начальника ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівської райдержадміністрації №2-в від 08.02.2018 року ОСОБА_2 було попереджено, що її останній день відпустки буде днем звільнення. Підготувавши наказ від 05.03.2018 р.№ 17-к про звільнення ОСОБА_2 ОСОБА_3 було подано до управління Державної казначейської служби в Баранівському районі реєстр змін до кошторису про збільшення кошторисних призначень на суму повного розрахунку з ОСОБА_2 Однак, за трудовою книжкою ОСОБА_2 звернулася до відділу не 05.03.2018 року, а 06.03.2018 року, про що свідчить її особистий підпис в журналі руху трудових книжок. 06.03.2018 року позивачу також було надано розрахунок суми остаточного розрахунку при звільненні. Зауважень щодо сум заробітної плати у позивача не було. Після отримання позивачем трудової книжки, бухгалтерською службою ОСОБА_3 були підготовлені документи на перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. У зв'язку з вихідними та неробочими днями 8-11 березня 2018 року кошти на рахунок позивача були зараховані 12.03.2018 року в перший робочий день після вихідних, тому вважає що вини відповідача у затримці виплаті сум розрахунку немає. Разом з тим, звертає увагу що позивачем невірно розрахований розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Згідно з Порядком (абз.1 п.8 розд. IV) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 (два) місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарі днів за цей період. З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку (Правові висновки ВСУ в постановах від 21.01.2015 року та 01.03.2017 року). Позивач при нарахуванні загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислив її шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів у періоді затримки, а також для обчислення середнього заробітку взяв нарахування виплат не за останні два місяці роботи (січень-лютий 2018), а грудень 2017 та січень 2018 року, що суперечить змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосуванні.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача щорічної грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків у розмірі посадового окладу, передбаченої Порядком надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року № 898 (зі змінами та доповненнями), представник відповідача зазначив, що група методичного забезпечення, в якому працювала позивач, не була окремою методичною установою, чи навчальним закладом, тому у позивача немає права на отримання даної грошової допомоги. Крім того, кошторисом ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури райдержадміністрації кошти на дані цілі не передбачалися, і припинення діяльності групи методичного забезпечення та зміни до штатного розпису відділу вносилися у зв'язку з недостатністю бюджетних коштів на оплату праці, тому підстав для задоволення позову в цій частині немає (а.с.50-54,69-71).

Позивач ОСОБА_2 в поясненнях на відзив додатково зазначила, що відповідачу було відомо про її вимогу провести з нею розрахунок в день її звільнення 05.03.2018 року, з поважних причин вона не забрала трудову книжку до кінця робочого дня і отримали її 06.03.2018 року. З врахуванням позиції представника відповідача щодо обчислення розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, вважає що розмір середньоденного заробітку є значно більшим, ніж той що наведений позивачем, наполягає що розрахунок має проводитися виходячи з календарних днів, а не робочих, тому її вимоги підлягають задоволенню (а.с. 66).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами врегульовані нормами Кодеку законів про працю України, Законом України Про оплату праці , Законом України Про освіту та іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала методистом групи методичного забезпечення ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області з 14.04.20107 року по 05.03.2018 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.4-5).

Згідно з наказом начальника ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_4 №17-К від 05.03.2018 року позивача звільнено із займаної посади методиста 05.03.2018 року у зв'язку з ліквідацією групи методичного забезпечення ОСОБА_3, зобов'язано головного бухгалтера ОСОБА_3 виплатити позивачу компенсацію за 17 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 28.09.2016 року по 27.08.2017 року та за 2(два) календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 28.08.2017 року по 05.03.2018 року; виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати у зв'язку зі скороченням штату шляхом ліквідації (а.с.37).

Відповідачем 05.03.2018 року подано до Управління Державної казначейської служби України у Баранівському районі заявку на оплату зобов'язань щодо остаточного розрахунку з позивачем ОСОБА_2 в сумі 12534,60 грн., що підтверджується копією Реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №52 від 05.03.2018 року (а.с.56)

За даними копії платіжного доручення №148 від 07.03.2018 року вимога про перерахування розрахункових коштів позивачу ОСОБА_2 за березень 2018 року в сумі 12534,60 грн. пред'явлено відповідачем до банку 07.03.2018 року, платіж банком проведений 12.03.2018 року (а.с.58).

Статтею 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позивач ОСОБА_2 була ознайомлена з тим, що останній день відпустки, 05.03.2018 року, вважається останнім робочим днем у зв'язку з припиненням діяльності шляхом ліквідації групи методичного забезпечення ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області, що підтверджується наказом №2-в від 08.02.2018 року та визнається самим позивачем (а.с.36,1).

06.03.2018 року позивач ОСОБА_2 отримала трудову книжку від роботодавця (відповідача), що підтверджується Журналом руху трудових книжок, веденого відповідачем, та визнається позивачем (а.с.57)

Позивачем не оспорюється сума розрахунку, яка нарахована відповідачем на день її звільнення, остання не погоджується зі строками її виплати (а.с.1,66).

Відповідно до ст.117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Отже, підставою настання відповідальності за ст. 117 КЗПп України є вина власника або уповноваженого ним органу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. (правовий висновок ВСУ у справі за № 6-2807цс16 постанова від 01.03.2017 року).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Отже суд приходить до висновку, що заперечення представника відповідача щодо порядку визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку з позивачем при його звільненні є обґрунтованим.

Оскільки відповідачу було добре відомо, що останній робочий день позивача є 05.03.2018 року, беручи до уваги, що розрахункові кошти на рахунок позивача були зараховані 12.03.2018 року, з урахуванням положень норм вищезазначених нормативно-правових актів, які регулюють відносини, щодо повного розрахунку роботодавця зі звільненим працівником, суд стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 06.03.2018 року по 12.03.2018 року за 3(три) робочі дні в сумі 1017,65 грн., яка розрахована за формулою (сума заробітної плати позивача за січень - лютий 2018 року поділена на кількість відпрацьованих позивачем робочих днів помножено на кількість робочих днів затримки розрахунку - (7035,60 грн.+2462,46 грн.)/28 робочих днів * 3 робочих дні=1017,65 грн.)

Щодо вимоги про стягнення щорічної грошової винагороди в розмірі посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених обов'язків як педагогічному працівнику, суд вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 57 Закону України Про освіту передбачено, що держава забезпечує педагогічним працівникам, крім іншого, виплату щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №936 від 14.06.200 року (зі змінами та доповненнями) методист відноситься до посади педагогічного працівника.

Порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 898 від 05.06.2000 року (далі по тексту - Порядок).

З п.п. 2-5 Порядку вбачається, що щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці.

Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи.

Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за погодженням з організацією вищого рівня. Розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень.

З наведеного вбачається, що право педагогічного працівника на отримання щорічної грошової винагороди не є абсолютним, а рішення про наявність підстав для виплати такої винагороди та її розмір приймається наказом керівника навчального закладу з урахуванням визначених критеріїв та специфіки навчального закладу згідно затвердженого положення, погодженого з профспілковим комітетом.

Судом встановлено, що посада позивача відноситься до посад педагогічних працівників, щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання обов'язків позивачу не виплачувалась і рішення про виплату або відсутність підстав для виплати їй такої винагороди керівником ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області всупереч п. 4 Порядку у 2017 році не приймалось.

З огляду на викладене суд констатує, що позивач має право на отримання грошової винагороди, передбаченої ст. 57 Закону України Про освіту , однак воно залежить від виконання керівником ОСОБА_3 свого обов'язку, передбаченого п. 4 Порядку, який в даному випадку не виконаний.

Така невизначеність обмежує право позивача, проте суд , вирішуючи позов по суті, не може перебирати на себе непритаманні йому повноваження та, за умови не видання керівником навчального закладу наказу з цього приводу, вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для визнання праці позивача сумлінною, а виконання нею своїх посадових обов'язків зразковим, з урахуванням критеріїв, передбачених Положенням та Колективного договору між адміністраціє ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області та профспілковим комітетом ОСОБА_3 освіти на 2012-2017 роки.

Разом з тим, підстави для відмови в задоволенні позову в цій частині, зазначені представником відповідача, також не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про стягнення зазначеної грошової винагороди позивач обрала невірний спосіб захисту порушеного права і з цих підстав в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області належить відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд покладає на сторони судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на корить держави слід стягнути судовий збір в сумі 133,31 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області (код ЄДРПОУ 41285241) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 березня 2018 року по 12 березня 2018 року за 3(три) робочі дні в сумі 1017,65 грн. (одна тисяча сімнадцять гривень 65 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Стягнути із ОСОБА_3 освіти, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, спорту та культури Баранівського районної державної адміністрації Житомирської області (код ЄДРПОУ 41285241) на користь держави судовий збір в сумі 133,31 грн. (сто тридцять три гривні 31 копійку).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.С. Бєлкіна