Рішення

від 12.03.2018 по справі 804/1198/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Справа № 804/1198/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в інтерасах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради в особі Служби у справах дітей Південного району Адміністрації Певденного району Кам'янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

13 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 в інтерасах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради в особі Служби у справах дітей Південного району Адміністрації Певденного району Кам'янської міської ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради, яке оформлено листом М-1018, М-1049 від 17.10.2017 року;

- зобов'язати Адміністрацію Південного району Кам'янської міської ради розглянути питання щодо надання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на вчинення правочину з рухомим майном а саме автомобілями: ЗАЗ FORZA державний знак НОМЕР_3, код vin НОМЕР_8, 2011 року випуску, MAZDA CX-7 державний знак НОМЕР_2, код vin НОМЕР_1, 2006 року випуску.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є матір'ю малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5, який був чоловіком позивача, загинув в зоні проведення АТО. Після смерті ОСОБА_5 позивач та її малолітні діти успадкували майно, а саме: автомобілі ЗАЗ FORZA державний знак НОМЕР_3, код vin НОМЕР_8, 2011 року випуску, MAZDA CX-7 державний знак НОМЕР_2, код vin НОМЕР_1, 2006 року випуску. З метою захисту майнових прав дітей, враховуючи, що на момент настання повноліття найменшою дітіиною з наданням повної дієздатності (2031 рік) зазначене майно знеціниться та не буде представляти собою річ, яка має матеріальну цінність, позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на вчинення правочину з рухомим майном - вказаними автомобілями. Проте відповідачем відмовлено у вчинені правочину щодо рухомого майна з посиланням на те, що це призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дітей, а також те, що позивач, як представник дітей, може вільно розпоряджатись депозитними рахунками, які відкриті на дитину. Позивач вважає таке рішення невмотивованим та такми, що суперечить правам дітей.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 12.03.2018 року (а.с. 2). Також, запропоновано відповідачу у разі не визнання адміністративного позову протягом пятнадцяти днів з моменту отримання (вручення) копії цієї ухвали, надати відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, разом із доказами, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Копія вказаної ухвали суду отримана відповідачем 26.02.2018 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Правом на подання письмового відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Батьком вказаних дітей є ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвами про народження № НОМЕР_9 від 20.10.2004 р. та № НОМЕР_10 від 26.07.2013 р., відповідно.

Згідно свідоцтва про смерть № НОМЕР_11 від 24.06.2014 р., ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, про що 24.06.2014 р. складено відповідний актовий запис № 578.

13.06.2015 року державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2, 1/3 частка, його дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/3 частка, його син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Спадщина на яку, в указаних частках видано це свідоцтво, складається, зокрема: 1/2 частки автомобіля марки FORZA AF4854, державний знак НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, 2011 року випуску:

1/2 частки автомобіля марки MAZDA CX-7, державний знак НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, 2006 року випуску.

ОСОБА_2 звернулась до Служби у справах дітей Південного району Адміністрації Певденного району Кам'янської міської ради з заявою про надання дозволу на вчинення правочину щодо майна неповнолітніх, в якому просить розглянути питання про надання дозволу на вчинення правочину щодо майна неповнолітніх (продажу) автомобілей: ЗАЗ FORZA державний знак НОМЕР_3, код vin НОМЕР_8, 2011 року випуску, та MAZDA CX-7 державний знак НОМЕР_2, код vin НОМЕР_1, 2006 року випуску, з внесенням 1/3 частини вартості кожного автомобіля на депозитні рахункм дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. При розгляді заяви просили врахувати, що на момент настання повноліття найменшою дітіиною з наданням повної дієздатності (2031 рік) зазначене майно знеціниться та не буде представляти собою річ, яка має матеріальну цінність; при продажу автомобілей діти матимуть можливість набути невну частину грошових коштів від суми продажу, а подальше зберігання автомобілей призведе до їх повної руйнації (корозії металевих частин кузова) та інших технічних несправностей, що унеможливить дітям отримати користь від спадкового майна.

Листом № М-1018, М-1049 від 17.10.2017 р., яким повідомлено, що вчинення вказаного правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дітей, та (або) порушення охоронюваних законом інтересів дітей, у звязку з тим, що ОСОБА_2, як законний представник, має право безперешкодно розпоряджатись депозитним рахунком малолітніх дітей з подальшим використанням коштів, можливо не за цільовим призначенням, та з урахуванням знецінення грошових коштів внаслідок інфляції продаж авто буде здійснено за суму, яка буде вказана в оцінюваному листі купівлі-продажу автомобілів, буде дійсна протягом часу до виповнення повноліття малолітніх дітей.

Суд, вирішуючи заявлений спір виходить з того, що статтею 177 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

видавати письмові зобов'язання від імені дитини;

відмовлятися від майнових прав дитини.

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.

Відповідно до частини 6 статті 203 Цивільного кодексу України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 17 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

У разі визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісно відсутніми дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Інші майнові права дитини та порядок їх захисту встановлюються законами України.

Частина 3 статті 18 Закону України Про охорону дитинства передбачає, що органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей (пункт 3 Порядку).

На підставі викладеного суд зазначає, що батьки малолітньої дитини зобов'язані одержувати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів з відчуження нерухомого майна, що вже належало дитині на праві власності або на праві користування.

Разом з тим, вказаним Порядком та Сімейним кодексом України не визначено обов'язок батьків або осіб, які їх замінюють, на отримання дозволу на вчинення правочинів щодо транспортних засобів, як рухомого майна, малолітньої дитини.

Суд враховує, що стаття 3 Конвенції ООН про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., закріплює принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, у компетенції яких питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами.

Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції Про права дитини , пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прийняття рішень, вчинення дій суб'єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш шкідливі засоби.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

При розгляді справи суд враховує, що наразі єдиним опікуном малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є їх мати - ОСОБА_2, яка діє в їх інтересах.

Варто врахувати, що станом на час досягнення дітьми позивача повноліття, тобто у 2031 році, вартість рухомого майна автомобіля марки FORZA AF4854, державний знак НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, 2011 року випуску та автомобіля марки MAZDA CX-7, державний знак НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, 2006 року випуску, буде значно меншою аніж на час звернення з даним позовом до суду, що унеможливлює ствердження відповідача про реалізацію майна за ціною, визначеною в оцінюваному листі купівлі-продажу автомобілів. Отже, суд вважає, що заходи з продажу майна на теперішній час, в умовах знецінення ринку вживаних автомобілів, в порівнянні з заходами залишення перебування таких автомобілів у співвласності малолітніх дітей, не можна назвати такими, що порушують майнові права дітей.

Окрім того, підстави для відмови у наданні дозволу на вчинення правочину щодо майна неповнолітніх, викладені у листі № М-1018, М-1049 від 17.10.2017 р., є лише припущенням та не можуть бути об'єктивною причиною для відмови у наданні такого дозволу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупності викладених обставин, враховуючи необхідність якнайкращого забезпечення інтересів дітей ОСОБА_2 - малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки Адміністрацією Південного району Кам'янської міської ради в особі Служби у справах дітей Південного району Адміністрації Певденного району Кам'янської міської ради не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд визнає відмову Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради, яка оформлена листом М-1018, М-1049 від 17.10.2017 року, такою, що суперечить приписам чинного законодавства, отже підлягає скасуванню.

На підставі викладеного позовна заява ОСОБА_2 в інтерасах ОСОБА_3, ОСОБА_4 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_4) в інтерасах ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_5), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_6) до Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради (вул. Затишна, 3, м. Кам'янське, 51909; код ЄДРПОУ 37103171) особі Служби у справах дітей Південного району Адміністрації Певденного району Кам'янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради, яке оформлено листом М-1018, М-1049 від 17.10.2017 року.

Зобов'язати Адміністрацію Південного району Кам'янської міської ради розглянути питання щодо надання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на вчинення правочину з рухомим майном, а саме автомобілями: FORZA AF4854 державний знак НОМЕР_3, код vin НОМЕР_7, 2011 року випуску, MAZDA CX-7 державний знак НОМЕР_2, код vin НОМЕР_1, 2006 року випуску, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С. В. Прудник