Рішення

від 15.05.2018 по справі 826/14307/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2018 року 13:02 № 826/14307/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Чуб Н.С.

за участі представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - Мельниченко Вікторія Олександрівна

від третьої особи - не прибув

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України

до Державної регуляторної служби України

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Демікон"

про скасування розпорядження від 13 травня 2017 року №79,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство екології та природних ресурсів України (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної регуляторної служби України (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 13 травня 2017 року №79 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Демікон .

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що оскаржуване розпорядження винесено з порушенням Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №466 та Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 24 грудня 2014 року №724.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Демікон (далі по тексту - ТОВ ДЕМІКОН в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання від представника відповідача про закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, на думку представника відповідача, дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На стадії підготовчого провадження судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Відповідач до суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі зазначивши, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та не підлягає скасуванню, оскільки позивач не мав права проводити перевірку ТОВ Демікон .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись приписами статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженими особами позивача, на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 23 грудня 2016 року №532 Про затвердження Плану-графіку перевірок додержання ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводженням з небезпечними відходами на І квартал 2017 року та посвідчення (направлення) від 23 лютого 2017 року №07/17, проведена планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Демікон на предмет виконання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

За результатами вказаної перевірки 17 лютого 2017 року складено акт №07/17 планової перевірки додержання ТОВ Демікон ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами та акт №07/17-1 про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ТОВ Демікон із заявою про отримання ліцензії, складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 23 лютого 2017 року №85 анульована ліцензія Товариства з обмеженою відповідальністю Демікон (код ЄДРПОУ 30176835) від 14 червня 2011 року №198.

Товариство з обмеженою відповідальністю Демікон 23 березня 2017 року, користуючись своїм правом, передбаченим статтею 5 Закону "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року №222-VIII, звернулось із скаргою до голови Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з витягу протоколу №06-17 засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України, за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Демікон Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України було встановлено порушення органом ліцензування:

- вимог Закону України від 03 листопада 2016 року №1728-VIII "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (мораторій на планові перевірки та обмеження на позапланові перевірки, запроваджені статтями 2 та 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", поширюється на Міністерство екології та природних ресурсів України як орган державного нагляду (контролю));

- вимог пункту 8 частини другої статті 16, частини сьомої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року №222-VIII: органом ліцензування не правомірно та необґрунтовано застосовано підставу для анулювання (відсутність правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами під час дії мораторію на проведення перевірок);

- вимог Закону України від 05 квітня 2007 №877-VI "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності:

1) частини другої статті 5: у межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль). Уніфіковані форми актів, в яких передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, затверджуються органом державного нагляду (контролю) і публікуються в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством (на момент проведення перевірки уніфіковані форми актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), органом контролю затверджені не були);

2) абзацу 2 частини другої статті 8 в частині обов'язку органу контролю повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом;

3) статті 10 в частині права суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) серед іншого, вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства та не допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема, органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Рішенням Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 11 травня 2017 року №4.3 скаргу ТОВ Демікон було задоволено та вирішено зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України усунути порушення вимог законів України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Про ліцензування видів господарської діяльності та Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , скасувавши наказ від 23 лютого 2017 року №85 в частині анулювання ліцензії ТОВ Демікон серії АГ №594610 від 14 червня 2011 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

На підставі зазначеного рішення Державною регуляторною службою України прийнято розпорядження від 13 травня 2017 року №79, яким зобов'язано Міністерство екології та природних ресурсів України скасувати наказ від 23 лютого 2017 року №85 в частині анулювання ліцензії ТОВ Демікон серії АГ №594610 від 14 червня 2011 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Позивач не погоджуючись з вказаним розпорядженням звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №724 (далі по тексту -Положення), Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Пунктом 2 Положення визначено, що Державна регуляторна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Державна регуляторна служба України у своїй діяльності керується, серед іншого, Законами України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року №222-VIII.

Відповідно до пункту 3 Положення на Державну регуляторну службу України покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року №222-VIII регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальності за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого: здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року №222-VIII державна політика у сфері ліцензування ґрунтується, зокрема, на принципі дотримання законності шляхом того, що запровадження ліцензування виду господарської діяльності здійснюється виключно законом; види господарської діяльності, не зазначені у статті 7 цього Закону, ліцензуванню не підлягають; встановлюються конкретні строки здійснення кожної дії органу ліцензування, спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування; вимоги ліцензійних умов мають бути однозначними, прозорими та виключати можливість їх суб'єктивного застосування органами ліцензування чи ліцензіатами; повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та порядок набрання чинності рішеннями органу ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом і не можуть бути обмежені іншими законами; запроваджується відповідальність посадових осіб органів ліцензування і спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та суб'єктів господарювання за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють сферу ліцензування; забороняється вимагання органами ліцензування надання документів з державних паперових або електронних інформаційних ресурсів.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року №222-VIII встановлено, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14 липня 2015 року №783/40, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2015 року за №847/27292.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року №222-VIII склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ і затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема, видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування та відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування; порушує питання щодо відповідальності посадових осіб органів ліцензування, які прийняли рішення, скасоване на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Частиною одинадцятою статті 5 цього Закону встановлено, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатом, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Щодо оскаржуваного позивачем розпорядження слід зазначити наступне.

Статтею 2 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03 листопада 2016 року №1728-VIII встановлено до 31 грудня 2017 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів та обмеження на проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Виходячи із системного аналізу Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов є заходом державного нагляду (контролю), а орган ліцензування, уповноважений їх проводити, є органом державного нагляду (контролю).

Відповідно до абзацу 3 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Тобто під час здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов відносини, які виникають між органами ліцензування та ліцензіатами, у контексті Закону розглядаються як відносини органу державного нагляду (контролю) з суб'єктом господарювання.

Контроль органами ліцензування за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов повинен здійснюватися з урахуванням вимог, встановлених Законом України "Про тимчасові особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Суд погоджується з твердженням відповідача, що позивач не мав правових підстав для проведення планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Демікон , а позапланові заходи контролю до 31 грудня 2017 року проводяться виключно з підстав, визначених статтею 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Крім того, частиною другою статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що у межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль). Уніфіковані форми актів, в яких передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, затверджуються органом державного нагляду (контролю) і публікуються в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з нормами частини другої статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до статті 10 цього Закону суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

З наведеного слідує, що завчасна обізнаність суб'єкта господарювання з заходом, який заплановано провести органом державного нагляду (контролю) щодо цього суб'єкта та відповідним переліком питань є передумовою для проведення такого заходу.

Вимоги вищенаведених норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" позивачем дотримані не були.

Твердження позивача, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03 листопада 2016 року №1726-VIII розробка уніфікованих актів державного нагляду здійснюється у тримісячний термін з моменту набрання чинності цим Законом, а плановий захід проводився раніше і в позивача ще був час для затвердження уніфікованих актів - не заслуговує на увагу, оскільки не звільняє позивача від обов'язку дотримання вимог закону щодо додержання процедури проведення таких заходів, а суб'єкта господарювання, в свою чергу, не має позбавляти права бути обізнаним з переліком питань та, зокрема, з самим заходом державного нагляду (контролю).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, між іншим, не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, розпорядження №79 видано Державною регуляторною службою України на підставі, в межах повноваження та у спосіб, визначений частиною першою статті 4 та частиною одинадцятою статі 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року №222-VIII. Підставою для видання розпорядження №79 стало рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 11 травня 2017 №4.3 (витяг з протоколу №06-17).

За змістом постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №3 "Про судове рішення в адміністративній справі" підставами для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність таких дій вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу. При цьому обов'язковою умовою визнання дій протиправними є також порушення у зв'язку з їх вчиненням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Державною регуляторною службою України не порушено права та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з виданням розпорядження №79, оскільки розпорядження №79 лише зобов'язує позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, скасувавши наказ від 10 березня 2017 року №111 в частині анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Демікон" серії АГ №594610 від 14 червня 2011 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року по справі № К/800/50463/14, К/800/52405/14.

Згідно з частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72 - 77, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, код ЄДРПОУ 37552996) - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст рішення виготовлений 24.05.2018.