Рішення

від 01.06.2018 по справі 826/10405/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2018 року № 826/10405/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лойер Консалтинг А-2"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Лойер Консалтинг А-2 з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №19735-23 від 08.12.2015 на суму грошового зобов'язання 112 362, 13 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №2098/10/26-56-16-25 про опис майна у податкову заставу від 03.03.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі суддею Абловим Є.В.

Надалі, на підставі розпорядження №5116 від 10.10.2017, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 адміністративну справу передано на розгляд судді Дегтярової О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 адміністративну справу прийнято до провадження суддею Дегтяровою О.В.

В подальшому, на підставі розпорядження №252 від 22.01.2018, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 адміністративну справу передано на розгляд судді Бояринцевої М.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 прийнято адміністративну справу до свого провадження суддею Бояринцевою М.А. та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як зазначає товариство з обмеженою відповідальністю Лойер Консалтинг А-2 та не заперечується контролюючим органом, позивачем 20.12.2014 було подано уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ за липень 2014 року №9073879030 з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за відповідний період, яким було збільшено суму нарахування ПДВ на 104 431,00 (сто чотири тисячі чотириста тридцять одна гривень) та визначено суму штрафу - 0 грн (копія податкового звіту з квитанцією №2 - у додатках).

30.12.2014 позиваем подано уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ за липень 2014 року № 9075763512, яким було задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ (р.25.1 Уточнюючого розрахунку) у сумі 0.00 гривень та нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки, сума штрафу (р.26 Уточнюючого розрахунку) - 3 133.00 грн.

16.01.2015 позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ за липень 2014, яким було збільшено суму нарахування ПДВ на 314 663,00 (триста чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят три гривні) та визначено суму штрафу - 9440.00 (копія податкового звіту з квитанцією №2 - у додатках).

19.01.2015 на виконання вимог ст. 49 ПК України позивачем подано податкову декларацію за грудень 2014, в якій було відображене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 419 094,00 грн.

08.12.2015 державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято вимогу на суму грошового зобов'язання 112 362, 13 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна вимога).

В подальшому, відповідачем прийнято рішення №2098/10/26-56-16-25 про опис майна у податкову заставу від 03.03.2016 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

За наслідком адміністративного оскарження спірні рішення залишені без змін, а скарга платника податків без задоволення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 50.1 ст. 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

При цьому, п. 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, в контексті приписів п. 200.4 ст. 200 ПК України така сума, зокрема, враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

З вказаного слідує, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК України така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Податковий борг виник у позивача внаслідок не прийняття контролюючим органом податкової декларації за грудень 2014, в якій було відображене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 419 094,00 грн.

Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 у справі 826/25825/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лойер Консалтинг А-2" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, б. 4, літера Б, оф. 1/4, код ЄДРПОУ 38965359) до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, б. 12, код ЄДРПОУ 39467012) задоволено.

Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неприйняття ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за грудень 2014 з реєстром виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014, а вищенаведену податкову звітність визнано такою, що подана ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" в день її фактичного отримання державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві 19.01.2015.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду, подається, в контексті ч. 1 ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення (ч. 1 ст. 295 КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З вказаного слідує, що строк на апеляційне оскарження обчислюється, з дня повного складання тексту судового рішення, у разі, зокрема, прийняття його в порядку письмового провадження.

Як вже було зазначено судом, повний текст рішення у справі №826/25828/15 складено 19.03.2018, а тому рішення у справі набрало законної сили - 18.04.2018.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем 19.01.2015 на виконання вимог ст. 49 ПК України TOB ЛОЙЕР КОНСАЛТИНГ А-2 було подано податкову декларацію за грудень 2014, в якій відображене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 419 094,00 грн., яку рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/25828/15 визнано такою, що подана ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" в день її фактичного отримання державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві 19.01.2015, суд приходить до висновку, що у позивача відсутність податковий борг.

Водночас, суд звертає увагу, що провадження в адміністративній справі №826/25828/15 було відкрито судом 27.11.2015, тобто до прийняття контролюючим органом спірної податкової вимоги.

Згідно пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган при прийнятті спірної вимоги не врахував, хоча знав і повинен був врахувати наявність адміністративного спору щодо декларації за грудень 2014, поданої позивачем у справі №826/25828/15 та зважаючи на те, що рішенням суду від 19.03.2018 у зазначеній справі, яке набрало законної сили 18.04.2018 та станом на час вирішення даного спору по суті в апеляційному порядку не оскаржено податкову звітність від 19.01.2015, а податкова декларація визнано такою, що подана ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" в день її фактичного отримання державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві 19.01.2015, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваної вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 81 ПК України).

Водночас, в контексті приписів пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Таким чином, враховуючи те, що в ході розгляду справи підтверджено факт відсутності у позивача податкового боргу, а оскаржувана податкова вимога визнана протиправною, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині скасування рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №2098/10/26-56-16-25 про опис майна у податкову заставу від 03.03.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України)

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправно та скасувати вимогу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №19735-23 від 08.12.2015 на суму грошового зобов'язання 112 362, 13 грн.;

3. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №2098/10/26-56-16-25 про опис майна у податкову заставу від 03.03.2016;

4. Судові витрати в розмірі 1685 (одна тисяча шістсот вісімдесят п"ять) грн. 44 коп. стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лойер Консалтинг А-2 (04071, м. Київ, вул. Ярославська, б. 4, літера Б, оф. 1/4, код ЄДРПОУ 38965359) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, б. 12, код ЄДРПОУ 39467012).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева