Постанова

від 31.05.2018 по справі 826/12037/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №826/12037/17 Головуючий у І інстанції - Смолій І.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В, Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМТ Електронікс до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕМТ Електронікс (далі - Позивач; ТОВ ЕМТ Електронікс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА100020/2017/000001/2 від 08.09.2017 року; визнання протиправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100020/2017/00082 від 08.09.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості при митному оформлені товару, містять розбіжності, не містять всіх необхідних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2017 року на митному посту Західний Київської міської митниці ДФС Позивач подав митну декларацію від 31.08.2017 року №UA100020/2017/308064, для митного оформлення імпортного товару: проводи та кабелі електротехнічного призначення, із загальним кодом товару 8544499398, виробництва компанії ZHEJIANG GALAXY ІМPORT & EXPORT CO.LTD., Китай, загальною вагою нетто: 17555,00 кг, брутто: 18018,00 кг.

08.09.2017 року Відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2017/00082, якою відмовлено Позивачу в митному оформленні вказаної партії товару за обраним Позивачем основним методом визначення митної вартості.

Також, 08.09.2017 року Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2017/000001/2, за яким збільшено митну вартість товару з заявленої та підтвердженої Позивачем суми 38518,02 доларів США або 2,194 доларів за 1 кг товару (36853,80 доларів США - вартість товару на умовах FOB Shanghai, Китай та 1664,22 доларів США - вартість витрат на доставку товару на митну територію України), до розрахованої Відповідачем на рівні 58282,60 доларів США, або 3,32 долари за 1 кг вантажу.

Задовольняючи вказаний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з ч.1 ст.1 Митного кодексу України (далі - Кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цьогоКодексу та інших законодавчих актів.

Положеннями ст.ст. 49, 50 Кодексу визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За приписами ч.ч.4, 5 ст.58 Кодексу митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до статті 51 Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.1, 2 ст.52 Кодексу).

Положеннями статті 57 Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.1, 2 ст.53 Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 Кодексу).

Отже, Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст.318 Кодексу, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур .

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

При цьому, статтею 58 Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.1 ст.59 Кодексу у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.54 Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частиною 3 статті 53 Кодексу передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За таких обставин, наведені норми Кодексу дають підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Кодексу.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2016 року у справах №К/800/36615/15, №К/8006619/15.

Положеннями п.п.3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15 та від 30 червня 2015 року у справі №21-591а15 вказано на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов контракту від 11.07.2017 року №110717/GLX фірма ZHEJIANG GALAXY ІМPORT & EXPORT CO.LTD. , (Продавець) продає Позивачу (Покупець) товар (кабельну продукцію) на умовах FOB SHANGHAI (Китай).

Відповідно до п.3.1 вказаного контракту оплата за партію товару здійснюється на основі комерційного інвойсу, шляхом банківського переказу в доларах США на умовах 100% попередньої оплати; оплата частинами можлива.

Поставка товару здійснюється на адресу Покупця на ринок України; термін поставки товару здійснюється не більше 90 днів з моменту оплати (п.п.4.1,4.2 контракту №110717/GLX).

Згідно з додатковою угодою від 17.07.2017 року №1 до контракту №110717/GLX, змінено п.3.1 контрактна, та викладено в такій редакції: 3.1.Оплата за партію товару, проводиться відповідно до Комерційного інвойсу та коносамента (B/L) Продавця, шляхом банківського переказу, в доларах США, на умовах відстрочення платежу на строк до 90 днів, з моменту відвантаження. Оплата частинами можлива .

Слід зазначити, що Позивачем разом з митною декларацією для митного оформлення були подані такі документи: копії платіжних доручень Позивача від 31.07.2017 року №3 на суму 18426,90 долари США та від 16.08.2017 року №4 на суму 18426,90 долари США; комерційний інвойс компанії постачальника товару ZHEJIANG GALAXY IMPORT Ц EXPORT CO.LTD , Китай, №17KY2809 від 11.07.2017 року на суму 36853,80 доларів США; пакувальний лист компанії постачальника товару ZHEJIANG GALAXY IMPORT Ц EXPORT CO.LTD , Китай, б/н до комерційного інвойсу №17KY2809 від 11.07.2017 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №960 від 29.08.2017 pоку; коносамент (Bill of Lading) №SSHA 3287647 від 24.07.2017 pоку; договір транспортного експедирування №1/TGL від 02.06.2014 року між Позивачем та ТОВ ТТЛ Україна ; довідка ТОВ ТГЛ Україна про транспортні витрати № 9-08/704 від 29.08.2017 року; рахунок ТОВ ТГЛ Україна №СФ-3339 від 29.08.2017 року, на суму 42570,00 грн; заявку на перевезення №Б-Н від 13.07.2017 року; платіжне доручення №176 від 29.08.2017 року, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг; копію експортної митної декларації постачальника товару №223120170002163382 від 15.07.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що при перевірці правильності визначення декларантом митної вартості товару Відповідач дійшов висновку про наявність у наданих Позивачем документах розбіжностей для митного оформлення товару за основним методом визначення митної вартості товару

За таких обставин, Відповідачем від декларанта витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару за обраний методом.

Позивач на виконання вимоги митного органу надано витребувані додаткові документи, а саме: експертний висновок Державного підприємства УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА №2267 від 05.09.2017 року про вартісні характеристики товару, який імпортується згідно умов контракту Позивача з постачальником товару №110717/GLX від 11.07.2017 року та комерційного інвойсу №17KY2809 від 11.07.2017 року.

Також, на підтвердження заявленої митної вартості, Позивач надіслав Відповідачу засобами електронного зв'язку такі додаткові документи: додаткову угоду № 1 від 17.07.2017 року до контракту №110717/GLX від 11.07.2017 року; прайс-лист компанії постачальника товару ZHEJIANG GALAXY IMPORT Ц ЕХРORT CO.LTD , Китай, №Б/Н від липня 2017 року; коносамент №COSU6159816080 від 24.07.2017 року; видаткову накладну №РН-0001085 від 24.06.2016 року; видаткову накладну №РН-0001754 від 05.09.2016 року; видаткову накладну №РН-0001782 від 12.09.2016 року; рахунок-фактуру №СФ-0002420 від 04.09.2017 року.

Посилання Відповідача на те, що в експортній декларації країни відправлення вказано номер коносаменту COSU6159816080, в той час як до митного оформлення подано коносамент SSSHA3287647, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказані документи самі по собі не впливають на розмір митної вартості товару, а документальні докази, що спростовують факт вивезення та транспортування морським транспортом оцінюваної партії товару, у матеріалах справи відсутні.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Кодексу.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В. Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 31 травня 2018 року.