Постанова

від 22.05.2018 по справі 820/1194/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

22 травня 2018 р. Справа № 820/1194/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю МОДУЛЬ БУД до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

16.02.2018 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю МОДУЛЬ БУД (подалі - ТОВ МОДУЛЬ БУД , підприємство) звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ: 39292197) (подалі - ДФС України) у прийнятті поданої ТОВ МОДУЛЬ БУД (код ЄДРПОУ: 36034516) засобами телекомунікаційного зв'язку податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року із додатком 2 (довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового періоду), яка нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та вважати її прийнятою датою її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 20.12.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 39599198) (подалі - ГУ ДФС у Харківській області) від 06.02.2018 року № 0018691213.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.12.2017 року надсилав засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року, однак декларацію не прийнято на підставі недійсності Договору про визнання електронних документів № 251120161 від 25.11.2016 року, укладеного між позивачем та Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС У Харківській області. Позивач вважає, що відмова у прийнятті декларації є неправомірною, оскільки означений Договір є дійсним.

З підстав неправомірності відмови ДФС України у прийнятті декларації, ТОВ МОДУЛЬ БУД вважає протиправним податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 06.02.2018 року № 0018691213, що винесено на підставі висновків акта камеральної перевірки № 776/20-40-12-13-19 від 18.01.2018 року, яким встановлено порушення підприємством пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України (подалі - ПК України).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року (рішення у повному обсязі виготовлено 22.03.2018 року) адміністративний позов ТОВ МОДУЛЬ БУД задоволений наступним чином: визнано протиправною відмову ДФС України у прийнятті поданої ТОВ МОДУЛЬ БУД (код ЄДРПОУ: 36034516) засобами телекомунікаційного зв'язку податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року із додатком 2 (довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового періоду), яка нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та вважати її прийнятою датою її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 20.12.2017 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 06.02.2018 року № 0018691213.

Судом проведений розподіл судових витрат, а саме: стягнуто на користь ТОВ МОДУЛЬ БУД (вул. Велика Панасівська, буд. 19, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 36034516) судові витрати в загальному розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Стягнуто на користь ТОВ МОДУЛЬ БУД (вул. Велика Панасівська, буд. 19, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 36034516) судові витрати в загальному розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Судове рішення вмотивовано тим, що посилання контролюючого органу на можливе розірвання договору про визнання електронної звітності під час відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року з додатками є протиправним.

З урахуванням встановлених обставин, суд визначився, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання вказаної податкової декларації ТОВ МОДУЛЬ БУД поданою датою її фактичного отримання.

Оскільки судовим розглядом встановлено протиправність дій відповідача у неприйнятті податкової декларації ТОВ МОДУЛЬ БУД з податку на додану вартість за листопад 2017 року та додатків до неї та визнано її такою, що подана 20.12.2017 року, то висновок контролюючого органу викладений в акті перевірки № 776/20-40-12-13-1936034516 від 18.01.2018 року про неподання підприємством вказаної податкової звітності є протиправним. Відтак, і податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 06.02.2018 року № 0018691213 про застосування до ТОВ МОДУЛЬ БУД штрафних санкцій на підставі п. 120.1 ст.120 ПК України є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім цього, суд першої інстанції, на підставі ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (подалі - КАС України) відмовив у прийнятті відзивів відповідачів на адміністративний позов ТОВ МОДУЛЬ БУД та вирішив справу за наявними матеріалами, з підстав ненадання відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин.

У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які свідчать про надання юридичної (адвокатської) допомоги, оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги та які відповідають встановленим законодавством вимогам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області та ДФС України судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з'ясування обставин та ненадання оцінки аргументам учасників справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ МОДУЛЬ БУД у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що відповідно до п. 4 розділу 6 Договору про визнання електронних документів (від 25.11.2016 року №251120161) орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Згідно з п.5 розділу 6 Договору у разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається. Так, Центральною ОДПІ 14.11.2017 року в односторонньому порядку розірвано означений Договір з платником ТОВ МОДУЛЬ БУД . Інформування платника щодо розірвання Договору відповідно до положень Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233 Про подання електронної податкової звітності , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011, - не передбачено.

Крім того, починаючи з 01.01.2016 року, у зв'язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 році № 909-VIII діють зміни, внесені до ПК України, а саме п. 49.4 ст. 49 розділу II доповнено абзацом третім: У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті .

Скаржник зазначає, що жодних доказів оскарження дій Центральної ОДПІ щодо розірвання в односторонньому порядку означеного Договору у судовому порядку позивач не надає.

Відповідно до АІС Податковий блок , позивачем 12.02.2018 року подано декларацію за листопад 2017 року. Позивач подав декларацію у паперовій формі до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. Отже, залишається незрозумілим чому позивач не скористався своїм правом подати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року у паперовій формі раніше.

Також, ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції обґрунтовував свою позицію лише поясненнями позивача та наявними у матеріалах справи документами, однак, відмовивши у залученні відзиву, не взяв до уваги докази, які повністю спростовують позицію позивача. А строк на подання відзиву на адміністративний позов порушено відповідачем з причини високого навантаження юридичних підрозділів ГУ ДФС у Харківській області та необхідністю отримання доказів від інших структурних підрозділів, що на думку скаржника є поважною причиною.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

За приписами ст. ст. 15, 16 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 ПК України).

Відповідно до п. 19-1.1.27 ст. 19 ПК України, функцією контролюючого органу, крім інших випадків, є забезпечення розвитку, впровадження та технічне супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, зокрема, контроль за повнотою та правильністю виконання митних формальностей, організовують впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання.

Відповідно до положень п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПК України).

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

За приписами п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Положеннями п. 49.8 ст. 49 ПК України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Правила реєстрації податкових накладних в ЄРПН встановлені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (подалі - Порядок № 1246, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4 Порядку № 1246 передбачено, що до ЄРПН вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до ЄРПН та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких комісією, визначеною пунктом 201.16 статті 201 ПК України прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 ПК України, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (п. 5 Порядку № 1246).

Пунктом 11 Порядку № 1246 передбачено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України;

наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

наявності в ЄРПН відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України;

дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 12 Порядку № 1246).

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (п. 13, п. 14 Порядку № 1246).

Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами електронного документообігу визначає Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 06.06.2017 року № 557, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 року за № 959/30827 (подалі - Порядок № 557).

Пунктом 1 розділу ІІ Загальні вимоги щодо електронного документообігу Порядку № 755 передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Автор (юридична особа, самозайнята особа, фізична особа, податковий агент, контролюючий орган, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, що створили електронний документ) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).

Створення електронного документа завершується накладанням на нього ЕЦП підписувача (підписувачів), електронної печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді (п. 3 розділу ІІ Порядку № 755).

Після накладання ЕЦП автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв'язку до адресата протягом операційного дня (п. 4 розділу ІІ Порядку № 755).

Автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів (п. 5 розділу ІІ Порядку № 755).

Пунктами 8, 9 розділу ІІ Порядку № 755 передбачено, що у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка, яка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.

Автоматизована перевірка електронного документа включає (п. 10 розділу ІІ Порядку № 755):

перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;

перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;

перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перевірку наявності обов'язкових реквізитів;

перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;

перевірку дії Договору.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі (п. 11 розділу ІІ Порядку № 755).

Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції) (п. 12 розділу ІІ Порядку № 755).

На другу квитанцію накладається електронна печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі (п. 13 розділу ІІ Порядку № 755).

Судом установлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І та статті 76 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку ТОВ МОДУЛЬ БУД з питання не подання податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 18.01.2018 року № 776/20-40-12-13-19/36034516, яким встановлено не подання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року, чим порушено пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України /а.с. 22-23/.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2018 року № 0018691213, яким до ТОВ МОДУЛЬ БУД застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.

Означеного висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що позивачем не подана декларація з податку на додану вартість за листопад 2017 року /а.с. 20/.

Як убачається з матеріалів справи, 20.12.2017 року позивачем засобами електронного зв'язку надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року разом із додатком 2 (довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового періоду), яка нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)) та додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)) /а.с. 14-16/.

Відповідно до квитанції № 1 зазначений звітний документ доставлений в поштову скриньку ДФС України 20.12.2017 року о 17:23:16 годині, та за результатами автоматизованої перевірки не прийнятий із зазначенням: виявлені помилки: документ не може бути прийнятий - ЄДРПОУ: 36034516. Можливо, припинено дію Договору про визнання податкових документів" /а.с. 24-25/.

Судом установлено, що 25.11.2016 року між позивачем та Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області укладений Договір № 251120161 про визнання електронних документів /а.с. 17-19/, примірна форма якого затверджена Додатком 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233 Про подання електронної податкової звітності , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011 (втратила чинність 15.11.2017 року на підставі наказу Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року № 577 Про затвердження Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами ).

Предметом Договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Пунктом 4 розділу 6 Договору передбачено, що орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Погоджуючись із загальним висновком суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до повідомлення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 22.01.2018 року № 220120181 про надання інформації щодо електронного цифрового підпису, - електронний цифровий підпис, сертифікати відповідальних осіб позивача, яким делеговано право підпису електронних документів є чинними і не скасовувались /а.с. 29/.

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (запит від 16.02.2018 року за № 1003631408) убачається, що позивач ТОВ МОДУЛЬ БУД з моменту державної реєстрації підприємства 25.09.2008 року і станом на 16.02.2018 року знаходиться за адресою: 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, (Котлова) 19, та місце реєстрації не змінював /а.с. 10-13/.

Доказів зворотного зазначених обставин судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Колегія суддів надає критичну оцінку доводам апеляційної скарги ГУ ДФС у Харківській області стосовно відмови судом першої інстанції у залученні відзиву на позов ТОВ МОДУЛЬ БУД та доданих доказів, які спростовують позицію позивача, і що на думку скаржника призвело до ненадання оцінки аргументам всіх учасників справи та ухвалення необґрунтованого судового рішення.

За приписами ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Як убачається з матеріалів справи, копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 22.02.2018 року, відповідач Головне управління ДФС у Харківській області отримав засобами поштового рекомендованого зв'язку 28.02.2018 року, а відзив на адміністративний позов поданий цим відповідачем з пропуском встановленого процесуального строку, - 20.03.2018 року /а.с. 2-3, 41, 42-48/.

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4 ст. 121 КАС України).

Матеріали справи посвідчують ту обставину, що відповідачем ГУ ДФС України у Харківській області не порушувалось питання щодо поновлення строку для подання відзиву на адміністративний позов у суді першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що в силу п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства, окрім іншого, є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

За приписами ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Надаючи оцінку наданим ГУ ДФС у Харківській області суду апеляційної інстанції доказам розірвання Договору про визнання електронних документів № 251120161 від 25.11.2016 року, що слугували підставою для неприйняття 20.12.2017 року контролюючим органом спірної податкової декларації, колегія суддів зазначає, що наведена в якості підстави для розірвання договору обставина невідповідності місцезнаходження юридичної особи позивача відомостям Єдиного державного реєстру спростовується дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Надані відповідачем незасвідчені: витяг із бази електронного документообігу та два скріншоти картки платника податків (а.с. 80-82) не містять в собі інформації, яка б безспірно посвідчувала наведені відповідачем підстави розірвання договору.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із доводами позивача щодо протиправності відмови ГУ ДФС України у прийнятті поданої ТОВ МОДУЛЬ БУД засобами телекомунікаційного зв'язку податкової декларації за листопада 2017 року та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 06.02.2018 року № 0018691213.

За приписами пункту 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З цих підстав, колегія суддів зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання вказаної податкової декларації ТОВ МОДУЛЬ БУД поданою датою її фактичного отримання.

Інші доводи і заперечення на висновки суду не впливають.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено у відшкодуванні на користь ТОВ МОДУЛЬ БУД за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області та ДФС України судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які свідчать про надання юридичної (адвокатської) допомоги, оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги та які відповідають встановленим законодавством вимогам.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &lі; &?н; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 139, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 рок, - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик М.І. Гуцал Постанова у повному обсязі складена і підписана 01 червня 2018 року.