Рішення

від 24.05.2018 по справі 910/2478/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа № 910/2478/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРАНС"

третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 16 443,88 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Мирончук Ю.І. (довіреність)

від відповідача: Бобровська А.О. (довіреність)

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРАНС" (відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 16 443,88,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що здійснивши виплату страхового відшкодування на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/7955079), позивач на підставі положень ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" набув право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРАНС" як страхувальника за вказаним полісом, у зв'язку з невиконанням останнім обов'язку щодо відповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2478/18 та призначено підготовче засідання у справі на 29.03.2018.

21.03.2018 через відділ діловодства суду від Моторного транспортного страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття.

28.03.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: 1) позовна заява не підписана уповноваженою особою, 2) позивачем не надано ні оригіналів документів, ні засвідчених копій на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, 3) позивач не надав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 4) позивач не звертався до відповідача із регресною вимогою, 5) відповідно до заяви про настання страхового випадку потерпіла ОСОБА_4 зазначила форму отримання відшкодування за системою Аваль-експрес , однак позивачем не долучено до матеріалів справи доказів отримання ОСОБА_4 страхового відшкодування; 6) позивачем не наведене попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 залучено до участі у справі №910/2478/18 ОСОБА_1, як третю особу особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; відкладено підготовче засідання у справі №910/2478/18 на 24.04.2018.

19.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками та відповідь на відзив відповідача.

24.04.2018 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та заперечення на відповідь позивача щодо відзиву на позовну заяву.

В судове засідання 24.04.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання 24.04.2018 не з'явився, про судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.

Судом відмовлено у задоволені вказаного клопотання, оскільки матеріали справи містять належні докази на підтвердження повноважень підписанта позовної заяви.

У підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті (п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2478/18 до судового розгляду по суті на 24.05.2018.

22.05.2018 від позивача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких відповідач зазначає, що документів, які б підтверджували погодження ОСОБА_4 виплати страхового відшкодування на рахунок СТО матеріали справи не містять. Таким чином, відповідача зазначає, що оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження отримання ОСОБА_4 суми страхового відшкодування, то у позивача не виникло підстав для подачі позовної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 24.05.2018 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання 24.05.2018 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 24.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРАНС" (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АІ/7955079, відповідно до умов якого страховиком у період з 28.03.2015 по 27.03.2016 було застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу - автомобіля MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

У відповідності до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 10.04.2015 у справі № 760/6860/15-п, 01.04.2015 в м. Києві по пл. Вокзальна, 1 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.3.б Правил дорожнього руху, зокрема ОСОБА_1 не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, в результаті чого відкрились задні праві дверці під час руху та відбулось зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно із постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2015 у справі № 760/6860/15-п водія транспортного засобу MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

01.04.2015 до позивача звернувся водій транспортного засобу Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 із заявою про настання страхового випадку по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зі звіту № PZU 625/15 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження вказаного транспортного засобу в результаті ДТП становить 19 372,06 грн.

Страховим актом №UA2015040100018/L01/01 від 21.04.2015 за вищевказаним страховим випадком позивачем визначено, що сума яка підлягає до виплати потерпілій особі становить 16443,88 грн.

Позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 16 443,88 грн. потерпілій особі, що підтверджується платіжним дорученням №32030 від 21.04.015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним було виплачено страхове відшкодування потерпілій особі, а тому, у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо забезпечення належного технічного стану та обладнання транспортного засобу, позивачем на підставі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" заявлено вимоги про стягнення з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 443,88 грн. в порядку регресу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2)володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3)відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Поліс №АІ/7955079 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання в тому числі, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт настання спірного ДТП, визнання винним у його скоєнні водія забезпеченого полісом № АІ/7955079 транспортного засобу та здійснення страхового відшкодування позивачем у розмірі 16 443,88 грн.

У відповідності до підп. "г" підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника регламентовано положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом спричинення дорожньо-транспортної пригоди внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

З матеріалів справи, зокрема, постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 10.04.2015 у справі № 760/6860/15-п, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.3.б Правил дорожнього руху, зокрема ОСОБА_1 не забезпечив технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, в результаті чого відкрились задні праві дверці під час руху та відбулось зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Отже, дорожньо-транспортна пригода, що трапилась 01.04.2015, була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, в силу п.п. г) п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку із зв'язку із незабезпеченням відповідачем належного стану транспортного засобу, у позивача виникло право на звернення з регресними позовом до відповідача про виплату суми відшкодування у розмірі 16 443,88 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту щодо неналежного забезпечення технічного стану транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення з відповідача 16 443,88 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Так, позивач зазначає, що позовна заява не містить доказів на підтвердження повноважень підписанта позовної заяви, зокрема на думку позивача, не надано доказів щодо підтвердження повноважень осіб ПрАТ ПЗУ Україна на підписання довіреності на ім'я Мирончук Ю.І.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана Мирончук Ю.І, представником ПрАТ ПЗУ Україна . На підтвердження повноважень вказаної особи до матеріалів позову долучено копію довіреності № 1118 від 03.08.2017, відповідно до якої Мирончук Ю.І. уповноважено представляти інтереси ПрАТ ПЗУ Україна з метою реалізації регресних прав в усіх судових установах з усіма правами, які надані, зокрема позивачу, для чого їй надається право складати, підписувати та подавати позовні заяви.

Зазначена довіреність підписана членом правління ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Відповідно до інформації, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказані особи є підписантами від імені позивача.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява підписана уповноваженою особою, а твердження відповідача є необґрунтованими.

Також відповідач зазначає, що позивачем не надано ні оригіналів, ні належним чином засвідчених копії документів. Проте, вказане твердження є помилковим, оскільки при поданні позовної заяви позивач усі додані документи прошив, пронумерував та завірив, про що міститься відмітка на зворотній стороні позовної заяви.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не надано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7955079, то суд зазначає, що копію полісу долучено до матеріалів справи разом з клопотанням від 19.04.2018. Крім того, відомості щодо полісу надійшли на запит суду від Моторного транспортного страхового бюро України.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що вимоги позивача є передчасними, оскільки останній не звертався до відповідача із претензією.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Після виплати страхового відшкодування позивач отримав право регресної вимоги, але не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище правових норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не надано доказів отримання потерпілою ОСОБА_4 страхового відшкодування, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, у заяві про настання страхового випадку по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпіла особа зазначила форму виплати страхового відшкодування: за системою Аваль-Експрес , зазначивши паспортні дані та ідентифікаційний код. На підтвердження виплати страхового відшкодування позивачем надано платіжне доручення № 32030 від 21.04.2018 на суму 16 443,88 грн., з призначенням платежу: Страхове відшкодування (ОСОБА_4(паспортні дані)по дог.АІ.7955079 від 04.03.2015 зг. Дог. №11/07-11-2/007 .

Судом встановлено, що паспортні дані, зазначені у призначені платежу, відповідають тим, що зазначені потерпілою у заяві про настання страхового випадку по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Між позивачем та Публічним акціонерним товариством Райффайзен банк аваль укладено договір №11/07-11-2/007 про надання послуг по виплаті грошових коштів через систему грошових переказів Аваль-Експрес з використанням каналів зв'язку.

Як вбачається з листа ПАТ Райффайзен банк аваль від 11.04.2018 №81-18-2/, сума страхового відшкодування була видана клієнту 24.04.2015 на Солом'янському відділенні № 1 Київської регіональної дирекції АТ Райффайзен банк аваль .

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів отримання потерпілою ОСОБА_4 страхового відшкодування є безпідставними.

Щодо заперечень про те, що позивачем не надано попереднього орієнтовного розрахунку сум судових витрат, то суд зазначає, що, по-перше, зазначене не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, по-друге, у позовній заяві позивач просив стягнути суму судового збору, по-третє, в процесі розгляду справи позивачем долучено вказаний розрахунок.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА-ТРАНС" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37-41, код 34795999) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40, код 20782312) 16 443,88 грн. страхового відшкодування та 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.06.2018.

Суддя С.О. Турчин